Умовно і по факту. Пробую малювати. Малюю як дитина. По-іншому не виходить. Пробую карякать в Пейнті. ТАм хоч можна виправити. На листку - все буде криво, та й не бачу смислу листки з мальованим зберігати. Всі люди світу  -... в онлайн, або за межами моїх ніг, очей, грошей, балакучості чи галузевих профільних вмінь.

Тіла, руки, ноги, тулуби, пропорції; краєвиди, гори, сніги, озера, квітки, сінокіс, мости, будівлі, портрети, натюрморти, композиції, видовища - не бачу сенсу та інтересу в цьому.

Всі малюють і все нікому не треба. самі ж - гниль гниллю. такими остаються і будуть. А Я чи не Я навіть не існуємо для них, як і оті всі для нас. Немає сенсу.

Важко щось пробувать малювать було. Ну почав, став вивільнувати психіку та образи.

Знаю Я і всі ті "інтерпритації" психопортрету по малюнкам. Це образи можна контролювати, але все одно воно видасть себе так чи інакше.

Тут головне - щоби в тебе був присутній чоткий проФрейдиський шрих та обов'язково - Юнгівське лоно - тоді образи фалосу та лона врівноважать один одного і до тебе не буде однотипних закидів з легковісними дешевими діагнозами.

і взагалі - це неправильно, вбачати діагнози в картинах - де психіка вивільнюється, а не прояв...ляэться. От коли це МЕДИЦИНСЬКО, клінічно, лікувально необхідно - тоді і треба пробувати шукати.

але все це роблять тільки посмертно і в фільмах. Або з дітьми, які здуріли раніше, чим змогли понять щось хороше для себе. Дешеві замальовки, які малюють на партах, зошитах, іще десь - не в щот, 95% чи більше - все минається