Дріади
Дух лісу. Куди він іде, куди піднімається, де осідає; священні барвінкові пролежні, ясні острівці із беріз, кущисті нарослі Ліщини, одичавілі сім'ї дубків; болотистості, обвали, пагорби, рівчаки, глинові відкритості, залежі завалів й трухлявина;
Духам землі, дерев і води. Вся ця простягненість рухів, свавілля вправності м'язів, продорглість відчувати по тілу, листя й трава гортає волосся, масують голову груддя землі й її випини, прохолодність дерну та до наших улоговин; очима без скалок вбачати колоди й сучки, прогалини та поворотів вигини, дихати мурашиним клеєм, смакувати деревний клей, перебирати ніжність наявних грибів, втягувати та виляти, свавільно трясти тазом, вдиханням-видиханням грудьми,
танці свободи серед вільної природи як є, прирученість дикості
Ми ходили по хащах й знаходили там бездоганність
Ми сиділи в балках, в урвищах і були залишені з ними на один, з цими.
Ми йшли між колоссям по полю, пропускаючи колосся через нас і колосся терло нас по межі дозволених відкритостей й пропускало нас
Ти була наче русалія степова, юна в сорочку ледь видиму одягнена - так ти описувала себе.
А мене ти описувала словами - без нічого, майже відсутній, на відстані простягнених рук
Ми під деревами, ми сиділи на сухій корі і нам затишно співали бажані мотиви очі, погляди зустрічні навзаєм і, щоби збити жар цих пісень - ми складали чи згадували вірші і ті місця де вже бували,
що там робили, як там перебували.
Природа з природою на природі.
В дусі лісу, води і землі, разом із духом місцевості та його неба.
Дріади
..03-25
