Поїзд приходить, скільки би не йшов. 

Саме страшне в таких поїздках, опісля них тоже: раптово сполохуватися, від переживань що вже проїхав, що вийшов не там - потяг пішов, що твої супутники вийшли на "перекур"-стоянку, яка мала тривати 10 хв, а по правді- 3, і спізнилися.

А по нашій жизні все так само, без поїздатих аналогій.

Ми живемо - в тих умовах і місцях, в яких живемо.

Повірте чутко: якщо комусь суджено кудись виїхати, переїхати, завести сім,ю, роботу, халепу, опинитися в самих несподіваних для себе місцях - Всесвіт, все оте, Оте візьме і зробить, і наше нутро, його психологічна поза Кота перед відром води, якого хочуть вмокнуть туди - не поможе.

Звідки і являться Воланд з його свитою, рокова жінка чи чужа совість проснеться

- і на тобі: відвічне зло, чорні діла творячи - здійснює добро; або: не було б щастя - так нещастя помогло.

Вторгнення перейшло в війну, проти нас і зовсім не прямого ворога.

Дано жити, тут і так - живіть, так треба; пізнавайте себе, шукайте нове: контент, заняття, книги, авторів, знайомих, інтереси та всяке

Якщо ми є - Всесвіту так треба, ми йому нужні. І це його проблеми, що робити з усіма можливими загрозами коло нас: кирпичами над головою, слизькою дорогою, родимками, безлюдністю...