На днях, я, раптово, зустрів одне аніме
коротке, на 4 серії по 7 хв.
Я продивився його в одне дихання...
бо воно про чорного пухнатого кота,
я дивився і очі мої були в сльозах.
Аніме про його котяче, про людське життя
В кінці він помер від старості: тихо, але в любові.
Бо це паралель про нашого, улюбленого маминого кота Пушка.
Він помер в 2021-му, в 14 своїх років
Він Мальвінин, народився 2007му, в серпні, Мальвіна його з сараю, віднесла на чердак іншого сараю в сіно, далеко в саду.
Я тільки почав свій перший курс.
Аж листопаді, по телефону, мама розказала, як виманила Пушка, дикого, але дуже голодного зі стріхи того сараю…
І з тих пір він був нашим самим хатнім, самим.
І тепер, весь розчулений, після аніме, згадок, які і так не забуті: скажу, що до нас, цього року, став приходити від далекого сусіда дивний чорний пухнастий кіт, дуже величний
І дуже любить ходити до нас, то під’їсти, то до кішок, то території відбивати в наших двох котів.
Пушок, з поверненням!
по черзі, вслід, всі пасажирські
"Як же Я скучив за цим, цими видами!
Так виглядає перемир'я, Припинення Війни?!
Безпека повітряного простору.
І тепер посли та авіакомпанії розносять благу вість
(с) 2025
за спиною - тінь від мого силуету, двері, оперек ліжка
ліжко - і не ліжко: стара класична розкладушка з матрасом і простою постіллю поверх, але все чепурно, охайно, заправлено в грубих тонах кольорів покривала.
Всегда что-то мучило и терзало меня, смутные или видные ожидания того-то.
