Дивний сон. Ранок 19 липня 2023.
Звабливий, еротичний. Зі скучного мистецького зібрання ми пішли,
Як тільки настав перерив. Достаньо збірних образів.
Ти одразу пішла і мною – як це бувало вже…
То по вулицям Сум, то Київа: сон воз’єднав їх і лише думки попішали то туди – то до тебе.
Ми йшли з того занудного зібрання і ти почала откровенно фліртувати. Темноволоса, волося густе, пряме, ледь хвилясте, трохи по плечі. Відкрилася в тіні вулиці Горького і почала хвилювати своє тіло своїми долонями: закриваючи груди, показуючи ребра, живіт, плечі, грудину… і нарешті апогей твоєї жаги цього наче-зимового темного вечору – вже відкрито тиснеш-мнеш свої груди при мені.
Надто багато звабиливого, надто різко, надто близько. Якесь все це – шалене, хитре, чуже.
І Я так не хотів: бути одурманеним, обведеним, випадковим – швидкою ходою пішов на центральну площу -залежності. Зима.
Зимовий темний вечір. Будучи майже за кілометр від тебе – відчуваю, як ти зажурена, одна.
- Ні, ти не будеш Одна! – Десь з такою думкою Я повернувся і бІгом догнав тебе. Як завжди – сон, такі ці сни: тікав від тебе - поперед, наздогнав – зі спини, в той час, як ти продовжувала йти в ту ж сторону, але вже по пр-ту. Шевченка.
Наздогнав, знову зустрілися і вже йшли далі разом, хоча і в сум’ятті. Повернулися на той творчий вечір. Ти с...

Пісні розійшлися. І тепер вони ходять самі
Їх дні в роках опечатані. Ніщо нікуди не ділося. Воно залишилося там: Я зі своїми бідами і чарами, кожне знайомство, кожний візит і вихід; в чому були вдягнені, як пекло чи смалило морозом або на вітрі, запах вимитого волосся і вид зім’ятого одягу; що куштували, що пили, хто кого пригощав, годував, пестив.
Свої враження, свої теми – написані мною вдоста, що хотілося – розкрив, про що думалося – нафантазував. Далі – жухла трава, листя торішнє і пил, шум транспорту, гомін оточуючих, предмети побуту, старий чорнуватий сніг, брудний лід, дощі і мокрості – калюжі чи ями з брудною водою.