<?xml version="1.0" encoding="UTF-8"?>
<rss xmlns:yandex="http://news.yandex.ru" xmlns:media="http://search.yahoo.com/mrss/"  xmlns:turbo="http://turbo.yandex.ru" version="2.0">
<channel>
<title>Новые блогозаписи nektome</title>
<link>https://nektome.blog/blogs/all/</link>
<description>Все новые блогозаписи: nektome - анонимная социальная сеть</description>
<item turbo="true"><title><![CDATA[Пустой пост в ваш личный блог]]></title><pubDate>Wed, 03 Jun 2026 23:20:30 +0300</pubDate><link>https://nektome.blog/id1128945/blog/468430</link><turbo:content><![CDATA[<header><h1>Пустой пост в ваш личный блог</h1></header> Жесть, сегодня удачный день, но мои глаза устали. Мои видосы залетают на 50к+<div>Совсем я теряюсь конечно, говорю «устала, хочу отдохнуть от эмоций, прогуляться», а в итоге сижу дома и работаю тем самым закрывая выход своим эмоциям, и иногда я просто резко плачу. Иногда мне хочется поорать в подушку или ещё что-нибудь. А сегодня я ещё сидела на лавочке и чуть не уснула глядя как травка шелестит. &nbsp;Вот там я точно отдохнула.</div><div>Зовут меня погулять, но не хочу я «мне столько нужно тебе рассказать», а я хочу покоя и тишины.</div><div>Но сама я предпочитаю больше работать. Ну и попала я</div><div>Пишу щас вообще без эмоций так как очень устала, а так день хороший был, пойду дальше чуть поработаю и спать, если так не усну. Всех обнимаю, спасибо&nbsp;</div><br>]]></turbo:content></item>
<item turbo="true"><title><![CDATA[Восемьдесят два]]></title><pubDate>Wed, 03 Jun 2026 22:49:09 +0300</pubDate><link>https://nektome.blog/id57782/blog/468429</link><turbo:content><![CDATA[<header><h1>Восемьдесят два</h1></header>Помню было 24 и мой вес был около 60кг. Тогда даже пиво не хотели продавать без паспорта.<br><div>Сейчас 82. Собрала прослойку уверенности, силы и покоя.&nbsp;</div><div>Раньше-прозвище "Пугливая". Сейчас -буквально не по себе , когда расслабленное лицо.&nbsp;</div><br><div>Возмужала? Обабела? Захомячилась?:)</div><br><div>"XL" на одежде и вечная раздача старых вещей. Вот как нужно носить одежду, чтобы спустя пять лет она была как новая?</div><br><div>:" Так,&nbsp; а что Вы..?"- слышу я от парня на 10 лет младше&nbsp;</div><div>:" Можно на Ты, ладно?" - слышу он мужчины на 20 лет старше&nbsp;</div><br><br><br><div>&nbsp;Когда на работе я вижу ящик весом 40кг, разумеется, позову мужчину на помощь.</div><br><div>...но если никого нет, то спокойно подниму его сама:)</div><br><br><br><div>(Удовлетворительно гладит пузик)</div>]]></turbo:content></item>
<item turbo="true"><title><![CDATA[Відчуття самотності і нормальності]]></title><pubDate>Wed, 03 Jun 2026 22:42:44 +0300</pubDate><link>https://nektome.blog/id501320/blog/468428</link><turbo:content><![CDATA[<header><h1>Відчуття самотності і нормальності</h1></header><div><font><span>Відчуття самотності і нормальності цього - ось що зараз відчувається.</span></font></div><div><font><span>Включив фільм ОНА. В ньому якраз такі відчуття передані, з нальотом футуризму. Поясню за це речення:</span></font></div><div><span><a class="lightbox" href="/images/501000/320/notes/3f011ecf68233f460188e3dfb1c56ec5.jpeg"><img src="/images/501000/320/notes//thumb/thumb3f011ecf68233f460188e3dfb1c56ec5.jpeg"></a></span><font><span></span></font></div><div><font><span>. - між іншим, фільм ОНА - серед програмістів вважається культовим, недавно узнав. Причина - якраз цей нальот футуризму, якого іще не досягли, але і основи бачення Інтелектуальної ОС</span></font></div><div><font><span>. - А нальот футуризму - напросто звотротнє бачення деструктиву соціальних зв'язків, моїх, навколо, оптимістичний постмодернізм. "Всьо, шо буде іще хуже - не наскільки і хуже, ось подивися..." - От.</span></font></div><div><font><span><br></span></font></div><div><font><span>Дивлюся в оригіналі, з субтитрами, благо - фільм на атмосфері весь і внутрішніх звірянь Там-в Себе.</span></font></div><div><font><span>Мені б жити в Київі, Нью-Йорку чи якомусь другому серйозному людному сучасному місті, мати роботу - яка починається з 4 вечора і до закритття - в 22:00 чи опівніч. Продавцем консультантом чи не продавцем. Щоби бачити як втомлені і трошки п'яні, від надлишку грошей і бажань - потратити-придбати собі щось, люди збігаються в твій магазин, торгівельний салон; відчувати і розуміти день у день ці відчуття, а також суміжні. Поясню.</span></font></div><div><font><span>. - коли постійно працюєш, навіть на совість і робота тобі самому в благо, як не крути - все таки, часу на туди-сюди, буденну лінь не вистачає; гроші заробляються, а тратити їх ніколи - це дуже прикро</span></font></div><div><font><span>. - коли ти виходиш зі своєї роботи - якраз оставшіся години до відбою ти тратиш на максимимальне само-задоволення, само-заспокоєння чи на проблиски майбутніх вогників...від побачень і стосунків, до фан-бази твоїх уподобань, іноді на дійсне ТВОЄ, творчість чи тп.</span></font></div><div><font><span>. - саме яскравіше і щасливо в містах з 16:00 вечору, в усі пори року.</span></font></div><div><font><span><br></span></font></div><div><font><span>Може мені треба якось так. А може це мої фантазії - через відсутню реальність. Якщо це так - то фантазії виправдані.</span></font></div><div><font><span><br></span></font></div><div><font><span>Знаю знедавна все більше: мої марення, точечні уявляння себе в парі, в стосунках з єдиною неймовірною жінкою яку тільки щастить зустріти, зустрів, Міленою Лі - це вже самі що не є - алегорії її відсутності і подальшої пустоти, без неї.&nbsp;</span></font></div><div><font><span>Втомлено видихаючи: - Зрозумів... Ну що ж... мені іще жити треба, поки живий - можна і помарити, хуже не буде - вона не появиться, щоби знову на года щезнуть. І буде права, в любому випадку.</span></font></div><div><font><span>Так, вона ідеальна і неймовірна, так Я Її зустрів. Ну і вистачить. Чудовий набір фактів для подальшого існування без Неї в Парі.</span></font></div><div><font><span>. - Її життя - їй і жити, як і мені. Кожному своє, кожен виходить із своєї реальності, бородьби за себе, моралі.</span></font></div><div><font><span>Знаю точно, зараз скажу як "дід" якийсь: наші діти були б чудово виховані - не в копію нам, але в копію Розуміння правди та своєї істини, звісно, всяке може бути з ними - але ОСНОВИ вони знатимуть, ніяка школа їх не спорте і стосунки, ніякі СМІ з "шумом" з світу і "двора"-кутків-язиків.</span></font></div><div><font><span><br></span></font></div><div><font><span>Ну намалюю я іще 2 чи 4 сотні+ своїх картин, напишу таких же але інших кризових текстів-роздумів, віршів про всяке...</span></font></div><div><font><span>Не в цьому с(м)уть. Мій організм старіє. Це факт. не просто тіло-вік, а ОРГАНІЗМ. Час проходить.</span></font></div><div><font><span>Ніяка Мілена чи удача не поверне моєму органзіму - утрачене. Як і вона себе, собі. Часіки тікають у всіх. Це насмішка над всіма</span></font></div><div><font><span>га.нд...-лімими гнилями, які думають - що можуть заборонити всім Себе ж самих. Нет. Так само опухнуть і помруть. кажні 20 год - кажний із нас трохи тютю...ощутимо увядаємо організмом.</span></font></div><div><font><span><br></span></font></div><div><font><span>Мрію про кінець кордонам, хоча би з країнами снд; їздити без продажних водітєлєй куди хоч - хоч в тростянець гуляти, хоч в Петербург чи в ...любе місце області - подивиться, і пофоткать і погулять , і вернуться.</span></font></div><div><font><span>Спасіба всім, хто вже зійшов з ума і не дуже замічає за собою це,</span></font></div><div><font><span>Спасіба жонатікам: мужинам-хлопцям і дівчатам-жІнкам, ви роз'їбали всі соціальні связі в конєц - Це потужно і пам'ятно, вам на могилах буде особенно важно...нам тоже, самим по собі, але сміємося з вас - іменно&nbsp; ми, а ви тільки снобите і призираєте, як вам каблуки сказали-самці-самиці...тьфу</span></font></div><div><font><span>Спасіба всім "Качелям". Їбіться самі. Впрочем - мені вже і неітєрєсно, все менше...і менше.... Он, ви ти і так зі мною "як живі" і тут і там.... - уявляється так сильно, що і вас не треба. Дада, в догонку: Думай, Богатей, Моги...тільки від'їбіться зі своїми дохлими амібіями "Я хочу а значит добьюсь" - ...</span></font></div><div><span><a class="lightbox" href="/images/501000/320/notes/01ecacad5a24864081a8972dd776fb42.jpg"><img src="/images/501000/320/notes//thumb/thumb01ecacad5a24864081a8972dd776fb42.jpg"></a></span></div>]]></turbo:content></item>
<item turbo="true"><title><![CDATA[перевернуте не-гарне, Арт]]></title><pubDate>Wed, 03 Jun 2026 19:24:16 +0300</pubDate><link>https://nektome.blog/id501320/blog/468425</link><turbo:content><![CDATA[<header><h1>перевернуте не-гарне, Арт</h1></header><div><span><a class="lightbox" href="/images/501000/320/notes/5d85d8e04c80884419c24586ae32f3ad.png"><img src="/images/501000/320/notes//thumb/thumb5d85d8e04c80884419c24586ae32f3ad.png"></a></span><font><span></span></font></div><div><font><span>перевернуте не-гарне (с) Шеврон. - Суми, 2026-06-03</span></font></div><div><font><span><br></span></font></div><div><font><span>або: "збе жотв" - коли робив автограф навпаки, це було потішно. Це все було потішно</span></font></div><div><font><span>про картину: тут тіпа не було первісного задуму, проби-мазки... без поняття, навіть який інструмент вибрати</span></font></div><div><font><span>але заотілося дуже "Пастель"/Crayon</span></font></div><div><font><span>потім почав малювати галімий сонячний день нелюбимим зеленим. Зеленим - всупереч хотілкам. Було потішно, і це добре.</span></font></div><div><font><span>значить: тут все перевернуте, як ви і зрозуміли.</span></font></div><div><font><span>- типу хмари всі знизу, дощ йде вверх, а із землі повилізали дощові черв'яки, з кучі земляних норок, які я теж намалював - понятно, що все це зверху</span></font></div><div><font><span>але щоби показати собі і тобі, гнилість і гидотність всього "ясного світу", не без себе&nbsp; - я домалював пару-надцять норок від черв'яків і на небі... там тоже все в цих "лангоньєрах"</span></font></div><div><font><span>- і сонце там тоже є. воно аби-яке, а проміння вийшли як довгі рукава на малих руках...</span></font></div><div><font><span>все це без хисту. просто ради само-потіхи і заспокоєння.</span></font></div><div><font><span><br></span></font></div><div><font><span>П.с.:</span></font><span>під час цього малювання слухав Лед Зеппелін, точніш - альбом "Презенс". Так співпало. Настрій не ахти...як в 2011му влітку, або літом в 2012му - тоді я тільки їх,</span></div><span>майже, і слухав</span>]]></turbo:content></item>
<item turbo="true"><title><![CDATA[Книжные воспоминания]]></title><pubDate>Wed, 03 Jun 2026 00:46:12 +0300</pubDate><link>https://nektome.blog/id495695/blog/468422</link><turbo:content><![CDATA[<header><h1>Книжные воспоминания</h1></header>Ну что, забыли? А я тут...&nbsp;<div>музыка на фоне -&nbsp;<i>Five Cat Death Punch - Knock It All Away</i><br><div>Во время своих утренних ритуалов я размышлял по своему обыкновению, о том и о сем. Плавные размышления привели меня в итоге к одному фантастическому рассказу. Воспоминание пришло мне как ответ на невысказанный... нет скорее на неосознанный на тот момент вопрос.</div><br><div>Рассказ "Рея Бредбери - Лёд и пламя"<br><br>Стало вдруг интересно как его воспринимают другие, и сравнить со своим восприятием...</div><br><div><span>А пока... под&nbsp;</span><i>Misty Mountains - Peter Hollens feat. Tim Foust, </i>я иду дальше (улыбка)</div></div>]]></turbo:content></item>
<item turbo="true"><title><![CDATA[Очень короткий пост]]></title><pubDate>Tue, 02 Jun 2026 19:52:51 +0300</pubDate><link>https://nektome.blog/id1142314/blog/468420</link><turbo:content><![CDATA[<header><h1>Очень короткий пост</h1></header><font><span>Я устал. Отрабатываю минимальное количество символов</span></font>]]></turbo:content></item>
<item turbo="true"><title><![CDATA[Пост]]></title><pubDate>Tue, 02 Jun 2026 08:44:42 +0300</pubDate><link>https://nektome.blog/id1128945/blog/468418</link><turbo:content><![CDATA[<header><h1>Пост</h1></header>Доброе утро, люди! &nbsp;&nbsp;<span>Представьте, у меня само по себе перестало капать. Я не знаю почему, может это затишье перед бурей! Ну ладно, пока понаблюдаю. Мужчины мне не надо с руками из того места, сама разберусь в случае чего, тем более столько советов надавали.</span><div><div>Как думаете, какую зп получу в этом месяце? У меня будет очень много материала на монтаж, и я планирую закрыть весь долг по коммуналке, урааа! Аххаха, такие странные радости у меня.. но для меня это маленькая победа — выйти из злосчастных долгов, которые я пособирала в плохом состоянии.&nbsp;</div><div>Кредитка ладно, с ней ещё поживу, пока не знаю смогу ли ее закрыть, скорее минимальный платеж внесу и уделю на нее след месяц. У меня есть ещё другие счета, за которые платить надо. По типу вайфай, инет, еда, ещё что-нибудь.</div><div>Не люблю людей, которые обещают, но не делают. После приема психиатра у моего знакомого, ему поставили диагноз тревожно-депрессивное расстройство. И у меня появилось отторжение к этому человеку после того, как меня оттолкнули. Я не знаю почему я так отнеслась к тому, возможно, он сделал это из паники импульсивно или ещё что, но меня это жестоко триггернуло. И я после приема ничего не сказала. Просто ушла домой, и поняла, что больше не хочу быть рядом с этим человеком. Во первых, потому что мне не соответствует это, у меня все в норме с состоянием и я нахожу в себе силы что-то делать, и я не хочу рядом человека, который будет лишь мой огонек тушить. Во вторых, я просто не хочу к себе такого отношения. Поэтому я просто так и написала и разорвала связь.&nbsp;</div></div><div>Я возможно чересчур эгоистична или ещё что-то, но не хочу чего-то подобного в своей жизни. Как просто все может измениться просто за день? Вспомнила даже цитату одну: «Как легко расстаться с тем, с чем вчера казалось невозможным», по моему как то так звучала.</div><div>И ведь даже это я вспомнила не просто так, а именно потому что меня так и бросили когда-то.&nbsp;</div><div>Пока что я запутана, и не могу сопоставить все в своих мыслях по полкам.&nbsp;</div><div>Вряд ли у меня будет космическая зп, но это не страшно. Страшно жить с пиявками.&nbsp;</div><div>На улице ещё холодновато или в квартире. Но вот погода уже улучшается после недельных дождей!</div><div>Хочу лежать до тех пор пока не станет тепло в комнате, но я ненавижу просыпаться и лежать неумытой. Ощущение ужасное, у вас нет такого или вы можете спокойно даже не умываться? Для меня это смэрт. Пока не будет водных процедур я ничего делать не буду, из принципа даже.&nbsp;</div><div>Ловите кошечку&nbsp;<a class="lightbox" href="/images/1128000/945/notes/8ec4048210e00c3ec6c2f5b7789ae0f2.jpeg"><img src="/images/1128000/945/notes//thumb/thumb8ec4048210e00c3ec6c2f5b7789ae0f2.jpeg"></a></div><div>Вариантов нет</div>]]></turbo:content></item>
<item turbo="true"><title><![CDATA[Пост в ваш личный блог (уже не про трубы)]]></title><pubDate>Mon, 01 Jun 2026 09:27:52 +0300</pubDate><link>https://nektome.blog/id1128945/blog/468411</link><turbo:content><![CDATA[<header><h1>Пост в ваш личный блог (уже не про трубы)</h1></header>А знаете это чувство, когда ты поддерживаешь, помогаешь и делаешь все от души, а тебя все равно некрасиво отталкивают, даже если вы значите многое?&nbsp;<br><br><div>Вот я знаю. Почему-то это было на протяжении всей жизни моей. С родителями, братьями, друзьями, близкими и не очень, с первой любовью.&nbsp;</div><div>С родителями это проявляется в таком формате «ты ещё пожить не успела и ничего не знаешь, хватит лезть!». Хотя я очень умный ребёнок у своих родителей, и зачастую мои слова, действия - все имели вес, просто их не принимали.</div><div>С братьями совсем куча ситуаций было, стремно, когда сестра «заступается» за братика. Типа он че сам не мужик. Но я видела, когда издевались эмоционально и всегда таких людей ставила на место, иногда это было язвительно - и тогда на меня начинали гнать братья. «Что ты все портишь?!». Говорят девочки эмоционально взрослее мальчиков часто) ну или как-то, я это говорю не с упреком и не с возвышенностью. Но в драки я никогда не лезла, только переживала за братьев и старалась разъединить. Разве это плохо?</div><div>С друзьями… я всегда помогала во всем, поддерживала, слушала, давала советы, но не настаивала - они сами им следовали и затем говорили спасибо. А потом исчезали, друзья, охуеть!, исчезали! Кто то никогда не выслушивал меня, кто-то никогда не находил время пойти и помочь мне, кто-то кидал в чс просто так, кто-то просто переставал отвечать на какие-либо попытки связаться.</div><div>И даже с первой любовью. Она была прекрасна, только потому, что первая. И этот эффект эмоций первых, чувств - до сих пор не спадает. Кажется, будто все идеально было, но это не так. МОЖЕТ БЫТЬ Я ДО СИХ ПОР ЛЮБЛЮ. Но как только я посмотрю без эмоций на все то, то увижу самое главное. Меня не принимали, меня отталкивали нагло и прямо, а потом просто швырнули. Потому что испугались, меня? Или ответственности?</div><div>Я чувствую себя очень одиноко и брошено, рассказывая все это. Кажется будто одиночество - это тоже накопительное. Но это не совсем верно - мыслите более абстрактно.</div><div>И до сих пор я не могу понять в чем дело. Хотя все предельно ясно и просто - люди не те. Или я поступаю не так. Я не навязываю ничего и не делаю насильно, я делаю только тогда, когда человек кричит об этом, тогда, когда человеку просто это надо, экстренно или задолго до этого, чтобы предотвратить - И МЕНЯ БЛАГОДАРИЛИ. А потом толкали. Мне больно от этого, до сих пор сталкиваюсь с этим, поэтому я начинаю закрываться. И моё сердце все тускнеет.</div><div>Сейчас поехала к психиатру с человеком, он просил побыть помощью и быть рядом. Я согласилась, вызвала такси, хотя на улице ливень и очень дорого это вышло, Я ДЕЛАЮ ЭТО БЕЗВОЗМЕЗДНО! Но меня просто толкнули некрасиво в моменте, когда я хотела присесть в зоне ожидания, она не так близко к кабинету, я ничего подслушивать не собираюсь. Но можно же было попросить «можешь пожалуйста подождать чуть подальше?»&nbsp;</div><div>Я чувствительная, как растение, растение чувствует каждый шелест, каждое прикосновение, и не одной частью, а всеми клетками тела. Я считаю для себя этот жест и неуважительным. Я такого не заслужила.</div>]]></turbo:content></item>
<item turbo="true"><title><![CDATA[Пост]]></title><pubDate>Mon, 01 Jun 2026 03:21:28 +0300</pubDate><link>https://nektome.blog/id1128945/blog/468410</link><turbo:content><![CDATA[<header><h1>Пост</h1></header>Вот так вот капает примерно за часа 2-4&nbsp;<div><span><a class="lightbox" href="/images/1128000/945/notes/fc6180d79daf471acb34321295eec630.jpeg"><img src="/images/1128000/945/notes//thumb/thumbfc6180d79daf471acb34321295eec630.jpeg"></a></span><br></div><div>Если честно, ощущение будто я живу в каком-то веку до нашей эры. Я хз что мне тут сделали и построили. Я хз что делать с тем, сколько капает и почему какашечная вода.&nbsp;</div><div>Я хз кто мне это починит. Я хз что делать. Я уже спустила 10 тысяч на это всё, а в итоге мне не исправили ничего….</div><div>Я каждый час, каждую минуту в стрессе, в панике, проверяю постоянно и не могу нормально спать. Сейчас три ночи.</div><div>Да я не хочу залететь на ещё десятки тысяч из-за каких-то потопов.</div><div>Завтра созваниваюсь с управляющим, он же должен все это исправить? Я если честно думаю что с. Ними поругаюсь очень сильно.</div><div>Они отнеслись ко мне как к свинье, прямо сейчас я злюсь очень на них. И злюсь на себя, что не могу успокоиться. А как успокоиться? Похуисткой быть и затопить всех к черту??? Да щас, конечно. Я прекрасно понимаю какой это дискомфорт для всех. Поэтому естественно меня это волнует.</div><div>Да я блять сама готова там все поменять, хватило бы мне сил… но я слабая.</div><div>Посмотрим что завтра будет, надо решать это. Иначе я очень буду расстроена.&nbsp;</div><div>Зачем жизнь мне проблемы подсылает когда у меня все супер круто ??? Ахахахха чтобы я зазналась? Чтобы я что-то начала ценить? Или это прсото обстоятельство? Да конечно это просто независящее от меня , просто я об этом теперь пекусь каждый час и от этого ощущение будто меня наказала жизнь.</div><div>Не могу держать все это в себе, груз какой-то. Когда хоть делюсь становится проще.</div><div>Прсото я даже работать не могу собраться с духом. Господи боже мой, как же я хочу спокойствия просто, может быть поддержки, может быть какого-то знака.&nbsp;</div><div>Ничего, все решаемо, хе-хе, этот блог теперь просто история моей жизни))&nbsp;</div><div>Сегодня посмотрела ещё как людей в рабство рабочее вербуют, жесть как плакать хочется от этого, жуть лютейшая. А еще появляются уже комары, и очень холодно! И дожди!&nbsp;</div><div>Вот такие пироги.</div><div>Завтра уехать с утра надо в одно место, на часа два. Надеюсь все будет хорошо. А если нет, то я не виновата!!! Я же не виновата?</div>]]></turbo:content></item>
<item turbo="true"><title><![CDATA[Коты]]></title><pubDate>Sat, 30 May 2026 19:59:43 +0300</pubDate><link>https://nektome.blog/id506310/blog/468403</link><turbo:content><![CDATA[<header><h1>Коты</h1></header>Этой зимой подобрал двух котов с улицы.<span><a class="lightbox" href="/images/506000/310/notes/ef2f16509b6eb733b3a60ca2642c8894.jpg"><img src="/images/506000/310/notes//thumb/thumbef2f16509b6eb733b3a60ca2642c8894.jpg"></a>&nbsp;коты могут многое рассказать</span>]]></turbo:content></item>
<item turbo="true"><title><![CDATA[Мдем]]></title><pubDate>Sat, 30 May 2026 09:35:38 +0300</pubDate><link>https://nektome.blog/id1128945/blog/468401</link><turbo:content><![CDATA[<header><h1>Мдем</h1></header>Блять ребята каков шанс?)<div><span><a class="lightbox" href="/images/1128000/945/notes/b71236a031cd94924161acbdd98d92d9.jpeg"><img src="/images/1128000/945/notes//thumb/thumbb71236a031cd94924161acbdd98d92d9.jpeg"></a></span><br></div><div>Пизда, снова, я уже не могу. Завтра приедет сантехник только, я боюсь. Я боюсь. Я не знаю, что делать потом, помилуй меня боженька пожалуйста. Я не хочу сюрпризов.</div>]]></turbo:content></item>
<item turbo="true"><title><![CDATA[Будни выпускника: от летающих гадостей до походов в магазин]]></title><pubDate>Fri, 29 May 2026 22:15:29 +0300</pubDate><link>https://nektome.blog/id1190923/blog/468398</link><turbo:content><![CDATA[<header><h1>Будни выпускника: от летающих гадостей до походов в магазин</h1></header>Сегодня день выдался интересным, но хоть выжил. Летала гадость по городу, и думал, что в меня прилетит вот-вот, но нет, как видите, я жив остался. Уже это радует, если честно. Не буду писать, что летало, ибо могут спокойно забанить меня на этом сайте, пхпхпхх.<br>Ночью бодрствую, а днем сплю. Мать злится, потому что, кроме меня, конечно же, никто не может сходить в магазин или куда-то еще там. Но нет же, нужно меня вечно трогать. Надоело. Вроде такая базовая потребность на самом деле, и так лениться — еще нужно постараться. Жесть, одним словом. Нам уже ленточки на выпускной раздали. Интересно, когда же он будет вообще.]]></turbo:content></item>
<item turbo="true"><title><![CDATA[Пост в ваш личный блог]]></title><pubDate>Fri, 29 May 2026 19:46:33 +0300</pubDate><link>https://nektome.blog/id1128945/blog/468396</link><turbo:content><![CDATA[<header><h1>Пост в ваш личный блог</h1></header>Я на лютых эмоциях. Буквально визжу от радости и счастья. Скинула свою вторую работу заказчику и он написал мне:&nbsp;<div><span><a class="lightbox" href="/images/1128000/945/notes/b7686801f619406a8e6a78b40dbb61df.jpeg"><img src="/images/1128000/945/notes//thumb/thumbb7686801f619406a8e6a78b40dbb61df.jpeg"></a></span><br></div><div>И знаете, этого уже достаточно для моего счастья. Потому что я относительна недавно подобным занимаюсь и не считаю себя выдающимся экспертом, мне до него ещё учиться и расти, но начало - точно крутое.</div><div>И ведь здесь я реально испытываю - самосовершенствование. После падения. Это так трогательно. Я плачу. Не снаружи, а внутри.</div><div>Вот это мне реально придает сил и энергию, это положительный опыт!</div><div>У меня самостоятельно получается встать на свои ноги, вы понимаете??? А я думала, что не справлюсь с этим. Я думала, что вечно останусь той, которая зависит вечно от кого-то и говорит себе «ты не сможешь, ведь ты застряла в маленькой себе». И это меня останавливало, и выплывающие из этого другие мысли.&nbsp;</div><div>Я так плакала, я так страдала ещё от безысходности и ломки в декабре, думала что не справлюсь и не выкарабкаюсь. Мне было ХУЕВО, будто я сама убивала частички себя. У меня не было ни денег, ни крыши, ни еды, я допивала последние остатки воды, буквально. И писала дичь в некто.</div><div>И я не устану повторять то, как я благодарна тому человеку, который помог мне в этой ситуации. Он не участвовал в процессе жизни и решениях моих, но посодействовал тому, чтобы у меня появилась еда, крыша и я спокойно могла дальше что-то делать. И это было не зря.</div><div>Вы бы видели сейчас мои глаза, как я излучаю из себя эту энергию невероятную, как я свечусь. Хочу, чтобы вы почувствовали это сейчас, читая.&nbsp;</div><div><span><a class="lightbox" href="/images/1128000/945/notes/6874d695085f13ae761336ca1fbeace2.jpeg"><img src="/images/1128000/945/notes//thumb/thumb6874d695085f13ae761336ca1fbeace2.jpeg"></a></span><br></div><div>И таких смс так много стало в последнее время, потому что я стараюсь, учусь, проявляю жесткое усердие. И я не переутомляюсь, потому что умею планировать так, чтобы не уставать.</div><div>Вот дальше делиться уже нет сил сейчас, значит пора остановиться. Люблю вас, спасибо вам за всё, что делаете хорошее в этой жизни</div>]]></turbo:content></item>
<item turbo="true"><title><![CDATA[я живой.]]></title><pubDate>Thu, 28 May 2026 01:54:37 +0300</pubDate><link>https://nektome.blog/id1039303/blog/468392</link><turbo:content><![CDATA[<header><h1>я живой.</h1></header><span>и никогда не умирал.<br>я всегда глотал свет,<br>меня не ослепляли,&nbsp;<br>словно меч фары,<br>мелких, уличных людей,<br>что обрекли себя на убой.<br></span><span><br>открывая трещины мы видели новые дали.<br>я живой, словно наяву, словно налегке,<br>там, где вы видели лишь яму, медлили до звезды,<br>крылатый ветер поднял с колен. я яростно поднимаюсь,<br>там где вы уже давно утонули. где каждый был готов отдаться.<br>словно наяву, я живой, где вы уже в могиле. даже, когда не поздно.<br>даже где и поздно, где сгорели все земляничные поляны, планеты обезьян&nbsp; &nbsp; &nbsp; &nbsp; &nbsp; &nbsp; &nbsp;<br>&nbsp; &nbsp; &nbsp; &nbsp; &nbsp; &nbsp; &nbsp; &nbsp; &nbsp; &nbsp; &nbsp; &nbsp; &nbsp; &nbsp; &nbsp; &nbsp; &nbsp; &nbsp; &nbsp; &nbsp; &nbsp; &nbsp; &nbsp; &nbsp; &nbsp; &nbsp; &nbsp; &nbsp; &nbsp; &nbsp; &nbsp; &nbsp; &nbsp; &nbsp; &nbsp; &nbsp; &nbsp; &nbsp; &nbsp; &nbsp; &nbsp; &nbsp; &nbsp; &nbsp; &nbsp; &nbsp; &nbsp; &nbsp; &nbsp; &nbsp; &nbsp; &nbsp; &nbsp; &nbsp; &nbsp; &nbsp; &nbsp; &nbsp; </span><b>Я ЖИВОЙ!<br>&nbsp; &nbsp; &nbsp; &nbsp; &nbsp; &nbsp; &nbsp; &nbsp; &nbsp; &nbsp; &nbsp; &nbsp; &nbsp; &nbsp; &nbsp; &nbsp; &nbsp; &nbsp; &nbsp; &nbsp; &nbsp; &nbsp; &nbsp; &nbsp; &nbsp; &nbsp; &nbsp; &nbsp; &nbsp; &nbsp; &nbsp; &nbsp; &nbsp; &nbsp; &nbsp; &nbsp; &nbsp; &nbsp; &nbsp; &nbsp; &nbsp; &nbsp; &nbsp; &nbsp; &nbsp; &nbsp; &nbsp; &nbsp; &nbsp; &nbsp; &nbsp; &nbsp; &nbsp; &nbsp; &nbsp; &nbsp; &nbsp; &nbsp; &nbsp; &nbsp; &nbsp; &nbsp;28.05.2026.</b>]]></turbo:content></item>
<item turbo="true"><title><![CDATA[Удивительная история Нелли Блай]]></title><pubDate>Thu, 28 May 2026 00:51:19 +0300</pubDate><link>https://nektome.blog/id847884/blog/468391</link><turbo:content><![CDATA[<header><h1>Удивительная история Нелли Блай</h1></header><div><span>Настоящее имя Элизабет Джейн Кокран. Она была выдающаяся американская журналистка XIX века. Она прославилась как основоположник жанра расследовательской журналистики, первой в мире совершив одиночное кругосветное путешествие быстрее героев романа Жюля Верна, и своими дерзкими репортажами под прикрытием.</span></div><div><font><span><b>Чем знаменита?</b></span></font></div><div><font><span>Разоблачение психиатрической клиники (1887 г.): Чтобы написать правдивый репортаж изнутри, 23-летняя журналистка притворилась душевнобольной. Она провела 10 дней в закрытой лечебнице на острове Блэквелл, раскрыв миру шокирующие факты жестокого обращения с пациентками и антисанитарии. После публикации материала условия в больнице были кардинально улучшены.</span></font></div><div><font><span>Кругосветное путешествие (1889–1890 гг.): Журналистка бросила вызов книге «Вокруг света за восемьдесят дней». Она обогнула земной шар всего за 72 дня, 6 часов и 11 минут, используя поезда, пароходы и гужевой транспорт, установив мировой рекорд и опередив свою соперницу.&nbsp;</span></font></div><div><font><span><b>Как сложилась личная жизнь?</b></span></font></div><div><font><span>Замужество в 31 год: В 1895 году Нелли вышла замуж за 73-летнего миллионера и промышленника Роберта Симана.</span></font></div><div><font><span>Уход в бизнес: После свадьбы Блай оставила журналистику и возглавила компанию мужа Iron Clad Manufacturing Co., выпускавшую стальные бидоны и котлы. Она запатентовала несколько собственных изобретений, но из-за растрат управляющих компания в итоге обанкротилась.</span></font></div><div><font><span>Детей у нее не было. После смерти мужа в 1904 году она осталась одна и позже вернулась к репортерской деятельности, освещая в том числе события Первой мировой войны.</span></font></div><div><font><span><b>Как умерла?</b></span></font></div><div><font><span>Нелли Блай скончалась 27 января 1922 года в больнице Святого Марка в Нью-Йорке.</span></font></div><div><font><span>Причиной смерти стала пневмония на фоне общего ослабления здоровья.</span></font></div><div><font><span>На момент смерти ей было 57 лет.</span></font></div><div><font><span>Легендарная журналистка была похоронена в безымянной могиле на кладбище Вудлон в Бронксе.</span></font></div><div><font><span>Она стала прототипом Лоис Лейн.</span></font></div><br>]]></turbo:content></item>
<item turbo="true"><title><![CDATA[Почему]]></title><pubDate>Wed, 27 May 2026 22:15:47 +0300</pubDate><link>https://nektome.blog/id359249/blog/468390</link><turbo:content><![CDATA[<header><h1>Почему</h1></header>Может мне стоит почитать свой блог чтобы вспомнить за что я ненавидела бывшего мужа.<div>Моя родня его ненавидит.</div><br><div>А я нет.&nbsp;</div><br><div>Я грущу о разбитой семье.</div><div>В голове ностальгия.&nbsp;&nbsp;</div><br><div>Я тяжело привыкаю. И также тяжело отвыкать.</div><br><div>Ему на меня уже наплевать.&nbsp; Уже год как. Он терпел меня год.&nbsp;</div><div>Я перегнула палку. С конфликта и с его мамой и тем что писала его друзьям гадости про него.&nbsp;</div><br><div>Также я назвала его тупым по телефону.&nbsp;</div><br><div>Он не выдержал всего этого.</div><br><div>А я думала что он всегда будет на моей стороне. Я думала что хорошо поступаю.&nbsp;</div><br><div>Я очень наивная.</div><div>Я не знаю эту жизнь совершенно. Мне страшно жить.&nbsp;</div>]]></turbo:content></item>
<item turbo="true"><title><![CDATA[трояндове шамту марево, Арт]]></title><pubDate>Wed, 27 May 2026 17:27:57 +0300</pubDate><link>https://nektome.blog/id501320/blog/468388</link><turbo:content><![CDATA[<header><h1>трояндове шамту марево, Арт</h1></header><div><span><a class="lightbox" href="/images/501000/320/notes/6b918dc3c835fae752f272a893ae34ad.png"><img src="/images/501000/320/notes//thumb/thumb6b918dc3c835fae752f272a893ae34ad.png"></a></span><span></span></div><span>трояндове шамту марево (с) Шеврон. - Суми, 2026-05-27</span>]]></turbo:content></item>
<item turbo="true"><title><![CDATA[Высказалась]]></title><pubDate>Wed, 27 May 2026 13:52:54 +0300</pubDate><link>https://nektome.blog/id1069561/blog/468386</link><turbo:content><![CDATA[<header><h1>Высказалась</h1></header>Все те суки которые писали мне гадости и тешили свое хрупкое эго в том плане, что "о боже, как же так, женщина выбрала не мужчину, а другую женщину, такого не может быть, ужас", под прошлым и единственным моим постом, радуйтесь, она меня бросила якобы полюбив другого человека, хотя подозреваю, что она изначально меня и не любила, бля как же сейчас сука будут радоваться те самые ненавистники нетрадиционных отношений и утверждаться "а я так и думал, так и знал, отношения между двумя девушками ни к чему хорошему ни приведут, это все было придумано, для того чтобы показаться независымимы от парней", ну радуйтесь, радуйтесь суки, те кто писал хорошие слова вам конечно спасибо большое, а сейчас у меня есть любимый человек и нет, я не переобулась полюбив парня, я нигде изначально не писала, что я чистая лезбиянка.]]></turbo:content></item>
<item turbo="true"><title><![CDATA[27-05-26 День]]></title><pubDate>Wed, 27 May 2026 13:30:38 +0300</pubDate><link>https://nektome.blog/id457881/blog/468385</link><turbo:content><![CDATA[<header><h1>27-05-26 День</h1></header>День! Очередной рабочий день. Конец весны - а нектомишка как лежал большую часть времени, так и лежит. Сегодня вот, чегой-то - проклюнулось.&nbsp;<br>Жизнь подкидывает новые задачи. Внезапно оказалось, что 10 соток - это не только газон, но и территория под грядки, парники и альпийскую горку... И все это предстоит сделать моими уставшими руками)))&nbsp;<br>На работе все в порядке, вроде как даже собираются расширять меня до начальника ИТ, с настоящими, живыми подчиненными...&nbsp;<br>Флешбеки из прошлого почти кончились, общения напрямую с бывшей нет и не предвидится, к счастью, все контакты - только через бывшую тещу и только по поводу очередных просрочек по платежам. Которые, признаться, уже задолбали... Мда..&nbsp;<br>Наклепал через ИИ песен, уже на целый диск, точнее - на два альбома. 35 треков. Там и новое, и старое - все вперемешку... Разумеется, никому эти песни нафиг не нужны, делал чисто для себя. Ну пусть будет, оно жить не мешает)))&nbsp;<br>Кстати, если есть питерские ИТ-спецы, которым нужна непыльная работа - пишите;))]]></turbo:content></item>
<item turbo="true"><title><![CDATA[Appear, Арт в 2. 5-D]]></title><pubDate>Wed, 27 May 2026 11:55:55 +0300</pubDate><link>https://nektome.blog/id501320/blog/468384</link><turbo:content><![CDATA[<header><h1>Appear, Арт в 2. 5-D</h1></header><div><span><a class="lightbox" href="/images/501000/320/notes/96d9f648458c06a468d83e3b10885ab1.png"><img src="/images/501000/320/notes//thumb/thumb96d9f648458c06a468d83e3b10885ab1.png"></a>, </span><a class="lightbox" href="/images/501000/320/notes/0b61ae76465fc47e146d992d6a6318fa.png"><img src="/images/501000/320/notes//thumb/thumb0b61ae76465fc47e146d992d6a6318fa.png"></a><span></span></div><div>Appear, в два з половиною -Де (не три-Д, а напів-об'ємне бачення)<br>опрацюва: ні мої два варіанти: Виконано та оживленно в Копілох<br>Версія №1: <span><a class="lightbox" href="/images/501000/320/notes/819b92f4dc8a747309816c7375d7938c.jpg"><img src="/images/501000/320/notes//thumb/thumb819b92f4dc8a747309816c7375d7938c.jpg"></a><br></span><span>Версія №2: </span><a class="lightbox" href="/images/501000/320/notes/2a5bc8ad19350491ff91690f469f99a2.jpg"><img src="/images/501000/320/notes//thumb/thumb2a5bc8ad19350491ff91690f469f99a2.jpg"></a></div><div><br>Він і так страшнуватий для психіки. Хоча я малював його на парі іще тоді, в 2010-2012 рр - і просто з'єдував лінії і грався з симетрією в зошиті<br>а реалістичність "осмислена" - оброблена умілими вичисленнями - навіть покращила його, і іще більше устрашила</div>]]></turbo:content></item>
<item turbo="true"><title><![CDATA[Пост]]></title><pubDate>Wed, 27 May 2026 07:59:10 +0300</pubDate><link>https://nektome.blog/id1128945/blog/468382</link><turbo:content><![CDATA[<header><h1>Пост</h1></header>Непопулярное мнение: после пережитого стресса спится очень хорошо.<br><br><div>А как потом просыпаешься… лично я после боли во всем теле и усталости морально, сейчас испытываю себя как-то так, протяяяянуто, расслабленнооо, потягушки будто долгие</div><div>И с новым опытом. Это приятно, приятно осознавать, что ты преодолел какой-то этап. И я правда справилась, какая же я везучая и не тупая, а ещё очень смелая. Я люблю себя за то, что умею включать хладнокровие и реально решать проблему в аварийных ситуациях.</div><div>Правда немного тревога пока осталась, а вдруг прорвет трубу! Но я не хочу уже думать об этом, прорвет, значит буду решать на месте заново. Но все вроде хорошо.</div><div><span><a class="lightbox" href="/images/1128000/945/notes/b3ff50a331e0066c6cb00e340b067efd.jpeg"><img src="/images/1128000/945/notes//thumb/thumbb3ff50a331e0066c6cb00e340b067efd.jpeg"></a>Вот видите капельку посередине? Это вот так мы сумели закрепить трубу только(&nbsp;</span><br></div><div><span>Меня это жеско напрягает, плюс там дыра во всю стену. Но мы ее закроем дверкой, чтобы в след раз можно было спокойно открыть и лазить там.</span></div><div><span><span><a class="lightbox" href="/images/1128000/945/notes/e76d1072744e29f8929625de9418a7b3.jpeg"><img src="/images/1128000/945/notes//thumb/thumbe76d1072744e29f8929625de9418a7b3.jpeg"></a>Мдем, зияющая бездна, которая меня пугает нафиг.&nbsp;</span><br></span></div><div><span><span>Ну это все временно, зато наконец-то плитку эту сняли частично, ахахах, я хотела бы ремонт.</span></span></div><br><div>Сегодня по планам у меня:</div><div>- Домонтировать рекламный ролик (я такой охуенный монтаж делаю оказывается)</div><div>А ещё это заказ за деньги, прикиньте, я уже кеш делаю. Мало помалу. Ох, вот бы все получилось, я так хочу закрыть долги, мне так тошно от них. Так хочется вернуться в колею, так хочется все добро возвращать, которым одарили меня люди, которые помогли. Я всех помню, и помню, что сделал каждый. Я благодарна.</div><div>Благодаря им, я сейчас полна энергии, полна энтузиазма и у меня намного больше мотивации что-либо в этой жизни сделать, чтобы достичь.&nbsp;</div><div>Жаль, что об учебе в этом году мне думать не придётся, я как-то забрала свои документы так и все. Могла бы отпуск взять, так бы не зря просрала свое пройденное в меде.&nbsp;</div><div>Ну да ладно, все решаемо. Главное слишком долго не тянуть. А то там уже кердык&nbsp;</div><div>- Поработать с брендом и упаковкой бренда&nbsp;</div><div>- Организовать команду для моего проекта</div><div>- создать сайт</div><div>- написать статью&nbsp;</div>]]></turbo:content></item>
<item turbo="true"><title><![CDATA[Пост]]></title><pubDate>Tue, 26 May 2026 23:36:48 +0300</pubDate><link>https://nektome.blog/id1128945/blog/468380</link><turbo:content><![CDATA[<header><h1>Пост</h1></header><div>Поддержите меня, пожалуйста. Я сегодня охренела оо жизни. У меня прорвало трубу, там была маленькая трещина, которая закончилась для меня фонтаном. Я думала это котик нассал мимо лотка, но это оказалось что труба общего стояка нахуй протекла, внизу река образовалась. И слава богу я не решила забить на это… иначе бы все нахуй наводнилось….<div>Самое страшное для меня было то, что всем было похуй, я написала в домовой чат прося о помощи хоть кого-то, попросила их номер телефона сантехника или кого-то прийти помочь, никто даже не написал, ебать.&nbsp;</div><div>Я ещё ходила к соседу сверху а там дверь НАРАСПАШКУ АХХАХАХАХА, Я кричу кричу у порога никто не отзывается захожу а там пацан в комп рубится .с пипец он испугался. Посмотрела у него ниче не топит меня. А оказалось это труба у меня посередине где-то в стене замурованная треснула.&nbsp;</div><div>Я запаниковала, от безразличия всех. Слава богу мой сантехник потом мне перезвонил, он думал что я спам потому что я сменила номер. Если бы не он и не счастливый случай , я бы хз что делала. Тонула бы)))</div><div>В итоге мы разбили пол стены, чтобы добраться до трубы и добрались. Господи, такой стресс, весь день просто постоянно воду эту сливать, куда-то девать, ноги отказываются, ниче не ела. Я стрессанула.</div><div>Страшно жить в мире где всем похуц друг на друга. Ещё этот управляющий домом смотрел пытался найти потоп) а я всю воду к его приходу убирала ХАХАХАХХХАХА, нехуй на меня гнать. Это они все должны были мне в первую очередь починить ибо нахуй за что я плачу каждый месяц им по 2 косвря на эти ремонты блять капитальные, уроды. Короче вот так весь день ушел на эту ситуацию. А планировала поработать и много другого. Да и сантехник тоже, бывает и такое, люблю всех&nbsp;</div></div>]]></turbo:content></item>
<item turbo="true"><title><![CDATA[Коли тягне тудись]]></title><pubDate>Tue, 26 May 2026 22:06:49 +0300</pubDate><link>https://nektome.blog/id501320/blog/468378</link><turbo:content><![CDATA[<header><h1>Коли тягне тудись</h1></header><p><span>Як тягне цією стежкою пройти: що там мене чекає, вже другий
день?</span><span>&nbsp;Відчуття чи особи людяні? Злі собаки чи лихі очі? Я й досі не люблю цю
безглузду стежку, нею шли всякі, вона мені противна, вона – безглузда, навіть
якщо нею просто йти: ями, вибоїни, хащі й мовчазні жителі. Ну от нехай собі
мовчать, топчуться й катаються своїми ковдовбинами, повні неясних очей, вікон,
собак, хащів.</span></p>

<p><o:p>&nbsp;</o:p></p>

<p>Я піду тою, яку обрав здавна і напостій. Там впевнено
зустрічаються знайомі проблеми, не ясно коли й не ясно чому… Ну я то тихо
понімаю, мені звично – що я привертаю увагу «мас» - через свою непонятну ні
мені, ні їм Іначість.</p>

<p>Але, їм це не в гріх. Вони самі по собі – пропащі. </p>

<p>Нє, ну а що: виросли з сповна оптимістичних немовлят, дітей
– в оці пихи, пуза, сала, ханжу, наглі рожі, грубі алкашні, прокурені чи
зневажливі індивіди. Людська Пропа’сть.</p>

<p>Що ж, звичні проблеми які вони влаштовують – вони понятні,
вони даже круті своїм огидством. Саме такі «дізастер-и» творять з нас,
меншості, Не-Отаких – Людей, сильніших, розуміючих, мислячих, моральних,
чуттєвих.</p>

<p><o:p>&nbsp;</o:p></p>

<p>Хочеш льогких путєй – іди, он дорожка мане, ти нею ніколи не
ходиш, бо вона тобі нестерпна. Там ти вийдеш не з тої сторони, не там - а аж за
<st1:metricconverter>20 метрів</st1:metricconverter>
не там. </p>

<p>Не шкода, але часто буває – що ті, хто марно явно по-злому
нанесли тобі шкоду – помирають. І чого б це?.. </p>

<p>Це як в мемі про «дилетанта який не вміє тебе
ненавидіти/інша причина доїьатися до тебе» - тільки з остаточним ісходом.</p>

<p>Он, Я виїду з хати, в якій і так засидівся, з 2020го – і… не
довго простоїть хатка, яку построїв Джек; а якщо я не повернуся в Суми – що
тоді з ними?..</p>

<p>Людям зі мною щастить: хто при мені і тримається мене, хто
не проти мене, не шкодить мені, містам і місцям тоже.</p>

<p>Рештою займається Пагуба і молитви їх покровителів.</p>

<p><o:p>&nbsp;</o:p></p>

<p>Хто скаже мені, розкажіть: що МЕНІ тепер попросити в
Ідола?.. Він працює. Він правда Всесвіту.</p>

<p>В мене закінчилися до нього явні прохання. Саме більше й
вагоміше – він виконав, а те що ні – «на нет – и спроса нет».</p>

<p>Кажеться: він знає Чорного Лебедя і з Пагубою «грає в
азартні ігри»</p>

<p><o:p>&nbsp;</o:p><a class="lightbox" href="/images/501000/320/notes/5cfb286ce1498bfaa45a99ef283bf7e3.jpg"><img src="/images/501000/320/notes//thumb/thumb5cfb286ce1498bfaa45a99ef283bf7e3.jpg"></a></p>

<p>Дописка: одразу після написання цієї розмови з вами, сходив
до Нього. На серці було дивно-хвилююче. Може його енергіям в своїй ніші -
також?..</p>]]></turbo:content></item>
<item turbo="true"><title><![CDATA[Стыд]]></title><pubDate>Tue, 26 May 2026 20:08:14 +0300</pubDate><link>https://nektome.blog/id1142314/blog/468376</link><turbo:content><![CDATA[<header><h1>Стыд</h1></header>Сегодня я разговавривал с дядей. Он болеет эпилепсией. С детства болеет. С 11 лет. Когда я был маленьким он отдавал свои деньги, чтобы чтобы купить мне мои любимые чипсы. Чипсы лейс я любил их. И сейчас тоже люблю. Я стал старше уже, но больше не могу с ним общаться. Я вижу, что ему не с кем общаться. Но я отстранился от него. Он уже не может нормально общаться. Из-за того, что долго не общаещься с людьми язык скукоживается, да и тяжело становится разговаривать. Что-то такое со мной было когда-то. И я его понимаю, но не могу с ним общаться. И самое плохое, что я даже не чувствую стыда]]></turbo:content></item>
<item turbo="true"><title><![CDATA[Моё эго]]></title><pubDate>Tue, 26 May 2026 15:53:55 +0300</pubDate><link>https://nektome.blog/id1142314/blog/468375</link><turbo:content><![CDATA[<header><h1>Моё эго</h1></header>Сегодня у меня появилось новое понимание значимости среды. Я всегда хотел быть правым в споре, но сегодня я понял, что быть правым, но выглядеть как истеричка&nbsp; намного хуже, чем номинально проиграть в споре, но быть адекватным в глазах среды]]></turbo:content></item>
<item turbo="true"><title><![CDATA[Мою жизнь испортил психолог]]></title><pubDate>Tue, 26 May 2026 10:57:42 +0300</pubDate><link>https://nektome.blog/id359249/blog/468373</link><turbo:content><![CDATA[<header><h1>Мою жизнь испортил психолог</h1></header>Не испортил, а уничтожил.<br><br>]]></turbo:content></item>
<item turbo="true"><title><![CDATA[Поганый язык]]></title><pubDate>Tue, 26 May 2026 00:03:31 +0300</pubDate><link>https://nektome.blog/id359249/blog/468370</link><turbo:content><![CDATA[<header><h1>Поганый язык</h1></header>Я сказала своей сестре что она по мужикам гуляет.<div>Она обиделась.&nbsp;</div><br><div>А я понимаю,что меня жизнь будет бить всю жизнь за мой поганый язык&nbsp;</div>]]></turbo:content></item>
<item turbo="true"><title><![CDATA[Псих здоровье]]></title><pubDate>Mon, 25 May 2026 12:59:23 +0300</pubDate><link>https://nektome.blog/id359249/blog/468368</link><turbo:content><![CDATA[<header><h1>Псих здоровье</h1></header>Дети говорят что думают. И не стесняются. Их внутренний голос сразу становится внешним голосом.<br><div>Ребёнок может говорить и делать то ,что может не понравится другим.&nbsp;</div><br><div>И тут два варианта.&nbsp; Либо окружающие люди не реагируют на это, либо реагируют.</div><br><div>Если реагируют очень агрессивно,&nbsp; то тут может быть два варианта либо ребёнок сможет вырулить это , объяснить эту ситуацию самому себе корректно,&nbsp; либо он не сможет это сделать и начнёт угнетать самого себя.</div><br><br><div>И вот я взрослый человек, который не смог вырулить в детстве и пытаюсь вырулить сейчас, чтобы мой внутренний голос стал внешним непосредственно.&nbsp;</div><br><br><br>]]></turbo:content></item>
<item turbo="true"><title><![CDATA[Сдерживание]]></title><pubDate>Mon, 25 May 2026 09:28:39 +0300</pubDate><link>https://nektome.blog/id1142314/blog/468367</link><turbo:content><![CDATA[<header><h1>Сдерживание</h1></header>Последнее время я сам собой заметил, что стал обходить конфликты. Тута я конечно прав, но не надо оно мне. Согласись пусть порадуется. Вот здесь будет пизда, не заходи сюда. С этим не общайся и постарайся быть подальше. И так натянуты отношения. Но даже так порою самоконтроль даёт сбой и пошла по новой. И опять ты крайний, опять именно ты провокатор. Да название какое-то неправильное. Лучше бы её сменить]]></turbo:content></item>
<item turbo="true"><title><![CDATA[Скоро итоги полу года]]></title><pubDate>Sun, 24 May 2026 18:13:33 +0300</pubDate><link>https://nektome.blog/id359249/blog/468361</link><turbo:content><![CDATA[<header><h1>Скоро итоги полу года</h1></header>В июне постараюсь написать о том что происходит в моей жизни.<div>В конце июня&nbsp;</div>]]></turbo:content></item>
<item turbo="true"><title><![CDATA[постик 39-е]]></title><pubDate>Sun, 24 May 2026 15:16:53 +0300</pubDate><link>https://nektome.blog/id849964/blog/468360</link><turbo:content><![CDATA[<header><h1>постик 39-е</h1></header>ауууууууууууу]]></turbo:content></item>
<item turbo="true"><title><![CDATA[Пост в блог]]></title><pubDate>Sun, 24 May 2026 10:08:03 +0300</pubDate><link>https://nektome.blog/id1128945/blog/468359</link><turbo:content><![CDATA[<header><h1>Пост в блог</h1></header>Короче я лошара, купила премиум в гетконтакт чтобы просто утолить любопытство, говно. Я посмотрела свои теги, а меня там все любят.  Типа Ларочка, лаурочка, солнышко. Че бля? Ладно ладно, я просто хорошая и добрая, щас пытаюсь казаться плохой просто.&nbsp;<div>А ещё меня бесит, что удалить оттуда карту нельзя( но я отменила подписку уже. Хихи.</div><div>Щас пока лежу после душа , голова болит пиздец, не понимаю от чего, то ли от погоды. Вчера гроза вечером была и заболела голова. То ли от работы в компе. То ли просто от переживаний каких-то? Пить анальгин часто не охота, ощущение, будто я привыкаю к нему и потом голова просто чаще болеть начинает, маркетинг!!!</div><div>Но с болью писать трудно и концентрироваться ещё сложнее. Когда закрываю глаза и обращаю внимание только на дыхание - боль утихает. Возможно мне просто нужен полноценный отдых.</div><div>У меня столько сейчас крутых проектов для моих кейсов, гляди, совсем чуть чуть и я смогу за месяца два закрыть кредит и выдохнуть. Спасибо мне за смелость.&nbsp;</div><div>Так же сейчас обучение прохожу для своего повышения квалификации.</div><div>Очень все классно, люблю всех; обнимаю, пожалуйста, помолитесь чтоб голова не болела ни у кого в этом мире!&nbsp;</div><br>]]></turbo:content></item>
<item turbo="true"><title><![CDATA["В диму її існування" - в 2,5-Д.]]></title><pubDate>Sat, 23 May 2026 22:21:25 +0300</pubDate><link>https://nektome.blog/id501320/blog/468356</link><turbo:content><![CDATA[<header><h1>"В диму її існування" - в 2,5-Д.</h1></header><div><span>Оригінал картини - присвячений "Димку". Вона знає</span><span></span></div><span>От, вирішив подивитися наскільки персонаж Димка виглядає в 3-Д,</span><br><span>а так-як на 3-Д в мене немає ума даже через готові інструменти подать</span><br><span>а тим більше і фантазії - я звернувся до АІ - Інтерактивниих інструментів</span><br><span>Так, що в роботі були використані Копілох, мої описи-постановки, 2 дні і онлайн фотошоп - зміг там, де ні копілох ні чат-гопота не змогли, а дєлов то...</span><div><span><a class="lightbox" href="/images/501000/320/notes/efca59018eaaad103cf3a063d1388aa6.png"><img src="/images/501000/320/notes//thumb/thumbefca59018eaaad103cf3a063d1388aa6.png"></a>&nbsp;</span><span><a class="lightbox" href="/images/501000/320/notes/10212e50248863f0911dd999c8df2798.png"><img src="/images/501000/320/notes//thumb/thumb10212e50248863f0911dd999c8df2798.png"></a></span><br><span>Оригінал мого малюнка і готовий продукт 2,5-Д</span></div>]]></turbo:content></item>
<item turbo="true"><title><![CDATA[Ломка]]></title><pubDate>Sat, 23 May 2026 18:01:54 +0300</pubDate><link>https://nektome.blog/id1142314/blog/468354</link><turbo:content><![CDATA[<header><h1>Ломка</h1></header><font><span>Бывает, что общаешься с людьми и в целом тебе похуй. Ну есть человек, ну нету... Никакой разницы. А бывает включается одна женщина, которая тупо тебя понимает. Потом понимаешь, на той стороне сидит твоя женская версия. И тебе пизда</span></font>]]></turbo:content></item>
<item turbo="true"><title><![CDATA[полоски для свисту, Арт]]></title><pubDate>Sat, 23 May 2026 16:26:20 +0300</pubDate><link>https://nektome.blog/id501320/blog/468352</link><turbo:content><![CDATA[<header><h1>полоски для свисту, Арт</h1></header><span><a class="lightbox" href="/images/501000/320/notes/74b5a8f672cfd5091d5ba3995e8cccad.png"><img src="/images/501000/320/notes//thumb/thumb74b5a8f672cfd5091d5ba3995e8cccad.png"></a></span><div><font><span>полоски для свисту (с) Шеврон. - Суми, 2026-05-23</span></font></div>]]></turbo:content></item>
<item turbo="true"><title><![CDATA[Записки Смеющегося Человека. Шел второй месяц.]]></title><pubDate>Sat, 23 May 2026 12:46:00 +0300</pubDate><link>https://nektome.blog/id217742/blog/468349</link><turbo:content><![CDATA[<header><h1>Записки Смеющегося Человека. Шел второй месяц.</h1></header>В продолжение предыдущего поста. Вдруг кому-то еще интересно.<br><br>И мы всё-таки купили кровать. И тумбочку. И разумеется, матрас. И конечно же, наволочки. И кучу других мелочей, о которых я никогда не задумывался в своей обычной холостяцкой жизни.<br>Теперь я живу не один, и это надо учитывать. Мне сложно, но не потому, что я не могу заставить себя делать что-то по-другому, а потому что всё время стараюсь учитывать желания человека, который не очень-то часто выражает свои желания. Так что я слушаю.&nbsp;<div><br>А еще я снова ведущий настольных игр. И тоже уже почти два месяца как. Игры проходят своеобразно, учитывая что&nbsp; я ориентирован на быстрые сюжеты с минимумом лишних действий для динамики, а игроки пока не до конца "распробовали", но у меня уже есть успехи. Теперь я пишу сценарии для игр, стараясь не рассказывать их игроку, который спит со мной в одной кровати. Это сложнее, чем кажется, учитывая её интерес к играм.<br><br>А еще я оказывается, хорошо готовлю. Опять же, не знаю, толи страшный контраст с человеком, который действительно плохо готовил, толи я действительно это умею, но когда я говорю "хочешь что-нибудь из доставки?" Она чаще всего отвечает - "зачем, ты же готовишь лучше".<br><br>Жизнь идёт своим чередом. Пишите там, кто еще жив.&nbsp;</div>]]></turbo:content></item>
<item turbo="true"><title><![CDATA[Пост]]></title><pubDate>Fri, 22 May 2026 21:15:02 +0300</pubDate><link>https://nektome.blog/id1128945/blog/468344</link><turbo:content><![CDATA[<header><h1>Пост</h1></header>АХУЕЕЕЕТЬ, Простите за мат<br> ребята я взяла 5 ПРОЕКТОВ, ЗА КОТОРЫЕ МНЕ БУДЕТ ЛИБО ДЕНЮЖКА ЛИБО ЕЩЁ ПОЛЕЗНАЯ ШТУКА КАКАЯНИУБДЬ БЕСПЛАТНО ОХИРЕЕЕТЬ все щас не могу писать&nbsp;<br>]]></turbo:content></item>
<item turbo="true"><title><![CDATA[Магний]]></title><pubDate>Fri, 22 May 2026 08:42:29 +0300</pubDate><link>https://nektome.blog/id1128945/blog/468338</link><turbo:content><![CDATA[<header><h1>Магний</h1></header>Сегодня иду покупать магний, поделитесь опытом&nbsp;]]></turbo:content></item>
<item turbo="true"><title><![CDATA[Я подстригся нормально]]></title><pubDate>Thu, 21 May 2026 21:18:20 +0300</pubDate><link>https://nektome.blog/id1154969/blog/468336</link><turbo:content><![CDATA[<header><h1>Я подстригся нормально</h1></header><span><a class="lightbox" href="/images/1154000/969/notes/75c34e3c8d319fe887d6a29470c14962.jpg"><img src="/images/1154000/969/notes//thumb/thumb75c34e3c8d319fe887d6a29470c14962.jpg"></a>&nbsp;до</span><div><span><span><a class="lightbox" href="/images/1154000/969/notes/7ef148e4a27a25d68db86309497d08ba.jpg"><img src="/images/1154000/969/notes//thumb/thumb7ef148e4a27a25d68db86309497d08ba.jpg"></a>&nbsp;после</span></span></div><div><span><span>Скажу так это пиздес реально теперь я призывник? Хотя мне 15 емае</span></span></div><div>Пришлось потому что поеду в Ростов отдыхать а с такой стрижкой длиной мне кажется отпиздят</div><div>Ну и жарко будет мне там 7 кругов ада будет хмххахахахах</div><div>Я с длинными волосами ходил с начала 6 класса (начал отращивать) а тут уже сбрил не знаю понравится ли вам? Понравится вообще ну короче подумайте хорошенько</div>]]></turbo:content></item>
<item turbo="true"><title><![CDATA[Пост в ваш личный блог]]></title><pubDate>Thu, 21 May 2026 14:30:45 +0300</pubDate><link>https://nektome.blog/id1128945/blog/468333</link><turbo:content><![CDATA[<header><h1>Пост в ваш личный блог</h1></header>А сегодня я попробовала сделать свою первую нейрофотосессию. Получилось хорошо, до чего дошли техноложи… если честно это как-то грустно, а с другой стороны круто. Как-то я застряла между старым и новым. Не могу апределиться.&nbsp;<br><br><div>Блин, веду блог короче, и кажется, что один подписчик ко мне привязался, в хорошем плане. Он рассказал мне о том, как его бросила девушка, что он бывал на дне и спивался и чего только не было, но все равно поднимается вверх и стремится к… себе прошлому, где был хорош. Но это же неправильно, нужно не возвращаться, а наоборот становиться лучше, по новому) Не хочу , чтобы он ко мне привязывался, если честно, я понимаю его чувства, и я их уже сама проходила, это не круто(&nbsp;<div>А ещё единственное что я не сделала за все дни, я не посадила монстеру. ХАХах</div></div><div>Щас я варю свеклу, вчера кстати помыла полы, ахахха, не то чтобы это достижения столетия, но просто поделилась, что у меня теперь свежо и чисто. &nbsp;Это очень приятно. Я часто мою полы!!!!</div><div>Моя кошка страдает, я ее ещё не стерилизовала, так как не могу на это уделить денег, я свинья.</div><div>А ещё мне один человек говорит о том, что ему плохо. Плохо от количества мыслей в голове, мол, хроническая депрессия. Хочет пойти к психиатру. Его положение щас тоже не крутое, у него нет сил работать, он в долгах и всякое такое. Я ничего не советовала и не могу никак помочь. Хотя помогаю ему едой и тд. Но это другое. Странные короче в жизни вещи происходят</div><div>У мен тоже очень много мыслей в голове, а ещё я иногда не замечая как додумываю! От этого тяжело, но стоит выговориться, написать куда-то или просто обсудить даже тупо с дипсиком или куда-то в блог запостить завуалировано - уже помогает! Не надо молчать! Это самое главное. Молча ты закрываешь себя сам от мира внешнего.</div>]]></turbo:content></item>
<item turbo="true"><title><![CDATA[Пост в ваш личный блог]]></title><pubDate>Thu, 21 May 2026 01:21:35 +0300</pubDate><link>https://nektome.blog/id1128945/blog/468329</link><turbo:content><![CDATA[<header><h1>Пост в ваш личный блог</h1></header>Официально заявляю, сегодня я полнейший кринге. Грусть словила и лишние тревоги… нужно от них избавиться, взрастить в себе безразличие. Я так хочу, и я смогу. Я так не сбегаю, а лишь избавляюсь от лишнего… я просто чрезмерно чувствительна, эмпатична и драматична у себя внутри. &nbsp;<div>Пусть Бог вам всем улыбнется, и мне тоже, пусть все получится, а все получится. Это неизбежно. Как тяжело в себе все держать и тащить, я не могу не выговариваться, мне плохо. Но я хочу ответа, хочу знать, что меня слышат, а не просто написать в пустые клеточки… говно какое-то. Ещё и посты до этого про одиночество аххаха, а тут ещё мое… все так в тайминг&nbsp;</div>]]></turbo:content></item>
<item turbo="true"><title><![CDATA[по волі її вірного вкраплення, Арт]]></title><pubDate>Wed, 20 May 2026 23:59:01 +0300</pubDate><link>https://nektome.blog/id501320/blog/468327</link><turbo:content><![CDATA[<header><h1>по волі її вірного вкраплення, Арт</h1></header><div><span><a class="lightbox" href="/images/501000/320/notes/a059a2899d28c5b7ff1f15cb7709652e.png"><img src="/images/501000/320/notes//thumb/thumba059a2899d28c5b7ff1f15cb7709652e.png"></a></span><span></span></div><span>по волі її вірного вкраплення (с) Шеврон. - Суми, 2026-05-20</span>]]></turbo:content></item>
<item turbo="true"><title><![CDATA[Одиночество]]></title><pubDate>Wed, 20 May 2026 22:28:49 +0300</pubDate><link>https://nektome.blog/id1142314/blog/468326</link><turbo:content><![CDATA[<header><h1>Одиночество</h1></header>Порою оно приходит это чувство одиночества. Порою хочется общения с теми, которые интересны тебе, а не наоборот. Тех которых интересуешь ты, они тебе не интересны. А те которые интересны тебе, уже ты не интересен им]]></turbo:content></item>
<item turbo="true"><title><![CDATA[Грустная история об одиночестве]]></title><pubDate>Wed, 20 May 2026 19:54:17 +0300</pubDate><link>https://nektome.blog/id847884/blog/468325</link><turbo:content><![CDATA[<header><h1>Грустная история об одиночестве</h1></header><br><font><span>Знаю-знаю, таким не хвастаются, особенно здесь, т.к. для некоторых архисложная проблема найти собеседника.</span></font><div><span><a class="lightbox" href="/images/847000/884/notes/a9fc44af4611334b7b50897b20336108.png"><img src="/images/847000/884/notes//thumb/thumba9fc44af4611334b7b50897b20336108.png"></a>&nbsp;</span><font><span></span></font><a class="lightbox" href="/images/847000/884/notes/260e1a67e7fa72561a16f45eba4818a1.png"><img src="/images/847000/884/notes//thumb/thumb260e1a67e7fa72561a16f45eba4818a1.png"></a>&nbsp;<a class="lightbox" href="/images/847000/884/notes/1664eca13a0cb193d8861ede6ed1195d.png"><img src="/images/847000/884/notes//thumb/thumb1664eca13a0cb193d8861ede6ed1195d.png"></a>&nbsp;<a class="lightbox" href="/images/847000/884/notes/96e07d071e835216562504c0b8494929.png"><img src="/images/847000/884/notes//thumb/thumb96e07d071e835216562504c0b8494929.png"></a></div><div><font><span>Или вот люди жалуются, что им никто не звонит и не пишет. Мне вот постоянно пишут.</span></font></div><div><span><a class="lightbox" href="/images/847000/884/notes/f3b5852a6625429d3ad73acde2a57a46.png"><img src="/images/847000/884/notes//thumb/thumbf3b5852a6625429d3ad73acde2a57a46.png"></a></span><font><span></span></font></div>]]></turbo:content></item>
<item turbo="true"><title><![CDATA[Напевно, курка мені цінніша за лю]]></title><pubDate>Thu, 21 May 2026 23:26:47 +0300</pubDate><link>https://nektome.blog/id501320/blog/468321</link><turbo:content><![CDATA[<header><h1>Напевно, курка мені цінніша за лю</h1></header><p><span>Напевно, курка мені цінніша за людей. </span><span>Поки що, єдина особа, відхід якої очікувався, через причинно-наслідкові наслідки через недбальство до організму та звичок – це Антон.Але, дивно напевно, що незрозуміле відчуття втрати, трагічності – нахлинуло на мене з ранку раннього: коли снідав свою каву, одночасно – з і з відчуттям райськості, блаженності оточуючих видовищ, коли Я прогулювався по околиці в 6 ранку в білі роси і ранковий туман травняА в наближено до 8 – пес напав на Еллі. І вона, ранена, стікаюча кров,ю, була дуже спокійна. Вона пішла в інше буття, а Я – в Сумське, але з відчуттям втрати.Перед цим, на цих тижнях, Я відмовився від реальності поєднатися з Мі. Смертельно втомився від неї: її «капелей», її панічності жити-бути тут, її "ефективної успєшності" – невірної формули в чужорідних умовах, ітд. Годі! Вистачить пам'яті і марень, від них мені не робиться нещасно, як і їй, від мого не-буття в її роздумах, поруч.Не дано мені розвиватися, бути всюдним, вникати в соціум, заробляти повагу та шану, з справедливою ненавистю.Без вас, без себе, без тверезого розуму, ясності висловлювань... Бачу і знаю свої тенденції до упадку. Живіть замість мене, здобувайте свої плани, насолоди, амбіції – благословляю!Все заслужене мною, здобуте і надбане з 2007го-2019 - R.I.P./Всьо...Якщо Всесвіту захочеться, або моя Сутність напланувала іще удач-здобутків – то іще буде, навіть якщо зараз нудота нудна і нічогість.Не хочу бомжакою за кордоном, не хочу залежності відРаб-оти, стосунків – які з відцвітанням організму втрачають свій смисл та стійкість. Просту самодовольну працю хочу, раціональний мудрий відпочинок; аби криша не протікала і труби.Дура, дурьоха... ти можеш отримати свій Замок, майже палац-хороми – якби була чи будеш зі мною, перестала би бути пролетарійкою, космополіткою, бомжакою... Да-да, БезОпрєдєльонногоМєстаЖитєльства!Не знаю, чи потрібна мені буде вимучена чужа неузнавана бабуся... Мені потрібна та неймовірна жінка, яку я знаменно знайшов і закохався, сама краща і єдина...Дурьоха.Ох-хохох... Я льогко забуваю і прощаю, але іще легше можу послати, повернути обратно. Якщо ти не приносиш мені щастя, лиш навпаки – то й не принось, іди:</span></p><p><span>"Думай, богатей!</span></p><p><span>Я хочу – а значит добьюсь!" - тьфу ти!.. </span></p><p><span>2016-05-19</span></p><p><span><a class="lightbox" href="/images/501000/320/notes/6e194756e19421ec8f7e86334429f404.jpg"><img src="/images/501000/320/notes//thumb/thumb6e194756e19421ec8f7e86334429f404.jpg"></a></span><span></span></p>]]></turbo:content></item>
<item turbo="true"><title><![CDATA[Блог одной машинистки [моя попытка пойти в литературу]]]></title><pubDate>Mon, 18 May 2026 16:18:37 +0300</pubDate><link>https://nektome.blog/id1077782/blog/468316</link><turbo:content><![CDATA[<header><h1>Блог одной машинистки [моя попытка пойти в литературу]</h1></header><p><span>Всем хай. В общем. Я занимаюсь разработкой своей карты. Разработка ведётся в одиночку. Вообще всего. Мира, истории, хронологии его становления. Я попытался просто.. Просто что-то написать. В тексте много мата, много технических подробностей. Просто в одну ночь мне пришло вдохновение. Я сел и за ночь написал это. А потом оно исчезло. В общем хз, пишите типа критику, мнение, интересно же знать как на этот буквенный понос отреагируют люди.&nbsp;</span></p><br><span></span><br><p><span>Х</span><span>м. А о чём, собственно, писать?</span></p>

<p>Ладно. Пару строчек расскажу о том, кто я такая, дорогой
читатель.<o:p></o:p></p>

<p>Меня зовут Рита и мне 18. Полгода назад я была школьницей,
сдающей экзамены, а сейчас я уже помощница машиниста на железной дороге. Не
хочу говорить о своей жизни, семье, ты этого тут не увидишь. У меня нет семьи.
Нет родителей, нет родственников, нет друзей. Да и дома тоже. Да и никогда его
у меня не было. <o:p></o:p></p>

<p>День 1.<o:p></o:p></p>

<p>Сегодня была моя первая полноценная смена. Меня назначили на
пригородные поезда. Интересное сочетание. С одной стороны, мы все ещё метро,
питаемся от контактного рельса. С другой – маршрут свыше 30 километров, между
двумя городами. Ладно, к чему эти подробности.<o:p></o:p></p>

<p>Смена началась, как и на любом транспортом предприятии.
Медицинский осмотр, много вопросов по теме и без. Я первая допущенная женщина
на такую должность, поэтому ловила много странных взглядов.<o:p></o:p></p>

<p>Ладно. Встреча с моим машинистом. Он человек нормальный,
знает свое дело<o:p></o:p></p>

<p><span>&nbsp;</span>Мы приняли машину,
поезд типа 81-717.9жд с бортовым номером ХХХ. Машина, как он говорит, хорошая,
не вредничает. Приёмка. Запуск. Рутина <o:p></o:p></p>

<p><span>&nbsp;</span>И все же я пиздец как
волновалась. Со мной больше нет наставника, инструктора. Я всё должна делать
сама. Ладно. Подключили нам "удочку", дали высокое. Старый поезд
медленно, скрепя как старый дед со сколиозом, сильно скрепя колесами, привёл в
движение мой машинист. Его Игорь, кстати, зовут. И ближайшие полгода я проведу
с ним. <o:p></o:p></p>

<p>Остановились. Отцепили удочку. Продолжили
"тянутся" к ленке. Ленка – светофор Е1 на обычных линиях метро,
ограничивающий депо от перегона. В нашем случае это сигнал, конечно, ДЕН1.<o:p></o:p></p>

<p>Протянулись, встали. Стоим, ждём. Я успеваю сделать затяжку.
Игорь сидит, смотрит, улыбается. Ничего не говорит. Состав старый, без камер.
Курение хоть и запрещено, когда сука ломка, уже блядь похуй. Все это прекрасно
понимают и многие закрывают глаза.<o:p></o:p></p>

<p>Наконец угрюмый голос дежурного по депо разрывает радиостанцию.
«Машинист поезда 9, маршрут 122, сигнал ДЕН1 открыт, маршрут готов на 4 путь
станции Фокинск-пассажирский, хорошей дороги». Хорошей дороги. Можно подумать,
что-то может случится. Ладно, сегодня какое-то дерьмовое настроение. Врачи
заебали. Конечно, они задают вопросы логичные, но блядь, это можно было задать,
когда мы одни. «А что ты будешь делать при месячных». Сука, снимать штаны и
бегать, блядь, найду решение, хули тебя это так ебёт то. <o:p></o:p></p>

<p>Так, ладно. Поездная работа. Протягиваемся на Фокинск.
Сегодня долгий день. Сначала локальный рейс Фокинск-Демихово-Фокинск. Затем в
маневровом порядке следуем до Фокинска-Сортировочного, далее едем до Острова
Виктория. Там выставляем табличку «экспресс» и летим до Демиховска. Там длинный
перерыв в вытяжном тупике. <o:p></o:p></p>

<p>Прибыли. 4 путь. Народу – не очень много. На соседнем пути
стоит поезд. Пассажиры торопятся, бегут. Уставшая диктор объявляет: «Заканчивается
посадка на электропоезд до Демиховска, будьте внимательны и осторожны». А у нас
стоянка долгая. 15 минут. Да, просто 15 минут стоим. За 10 минут по регламенту
начнётся посадка. Хотя Игорь уже сказал «открывай двери, да сажай пассажиров,
зачем ждать». Интересный это человек. Хороший. Не сдаст когда нужно. Возможно ему
можно верить. Не знаю. Стоим. Я сижу на месте помощника. Сидушка старая,
деревянная. Снова закуриваю в окно. Сигаретный запах, кажется, уже пропитывает
всю кабину. А кто же Игорь? Я не могу сказать о нём плохо. Это машинист 1-го
класса квалификации, работающей на железке больше, чем я блядь живу. Я
поражаюсь его выдержке. Всегда в хорошем настроении. Ахуеть просто. Мне бы его
жизнерадостность. Но как мне сказал мой инструктор Владимир, к Игорю попадают
только лучшие, ведь он сам лучший. Считать это подкатом или нет я не знаю, но
тот факт, что он профессионал в своём деле – я не сомневаюсь. <o:p></o:p></p>

<p>Что ж, до отправления 5 минут. Я убрала сигареты на пульт и
приготовилась к отправлению. Игорь спрашивает: «Тебя представить пассажирам?».
Поразительный всё-таки человек. Интересуется мнением ЖЕНЩИНЫ. Я отвечаю. Ну,
давай. И начинается его приветственная речь.<o:p></o:p></p>

<p>«Добрый день Уважаемые пассажиры. Локомотивная бригада
моторвагонного депо Фокинска, демиховской транспортной компании рада вас видеть
на борту нашего электропоезда. Прошу любить и жаловать, сегодня вас везу я –
Игорь Н., Машинист первого класса квалификации. Помогает мне сегодня Рита М., -
мой верный помощник машиниста. Наш электропоезд проследует до станции Демихово-1
со всеми остановками согласно расписанию. Желаем вам отличной поездки.» <br>
А далее звучит информатор. Бла-бла-бла, поезд следует до Демихово, везде кроме
Бобрики-Дачные и Чертокулич. В общем готовы мы к отправке. <br>
С нами связывается диспетчер. «Машинист поезда 9, маршрут 122. Вам присвоен
номер поезда 126, диспетчер Миронова. Выходной сигнал ФП4Ч открыт, маршрут
готов, разрешаю отправится согласно расписанию.» Я сижу, залипаю на пассажиров.
Игорь в своём привычном темпе говорит: «Рит, пора. Минута готовности». Меня это
выбивает из колеи, но я сосредоточиваюсь на работе. Минута готовности. Я кидаю
взгляд на приборную панель. «На АЛС 40, выходной зелёный. Опломбирование УАВА вижу,
РЦ-1, РЦ-АРС также наблюдаю пломбы. Давление в тормозной магистрали в норме,
напряжение 825 вольт. Отправление согласно графика в ХХчХХмин». И мне отвечает:
верно, наблюдаю опломбирование, вижу выходной зелёный, АЛС 40, напряжение в
норме, отправление в ХХчХХмин». Информатор. Следующая станция – Фокинск-товарный.
Двери. Закрываю двери со своего пульта. Поехали. Старый поезд, громко скрипя
корпусом набирает скорость. «Ограничение по стрелкам 25», произношу я
машинально. Я ездила этот маршрут уже много раз. С инструктором, как
наблюдающая. Учила профиль, план, ограничения. Набрали 25. Стою и держусь за
стоп-кран. Перегон небольшой, уже виднеются стрелки станции Фокинск-товарный. <o:p></o:p></p>

<p>Едем медленно, не спеша. Набрали наконец скорость 40. Проба
тормозов до полной остановки. Даёт микрофон сделать объявление. А я пизда как
стесняюсь своего голоса. Можно подумать будто мне лет 40. «Уважаемые пассажиры,
наша остановка связана с проверкой тормозной системы поезда. Отправимся через
минуту». У нас нет строгого регламента объявлений. Можно объявлять, можно нет.
Игорь настаивает. Ладно, раз уж настоял, значит надо. Отправились. Тормоза
опробованы, норма. Прибываем к Фокинску-товарному. Наш поезд закатывается на
платформу. Станция, левые двери. «Станция Фокинск-товарный». Ничерта
интересного. Стоим 20 секунд. Осторожно двери закрываются, следующая станция
Счастливая жизнь. Одно движение руки. Щелчок. Двери закрылись. Характерный звук
снаружи. Но лампочка не появилась. О боже блядь, ну что там такое – думаю я про
себя. Смотрю в зеркало – женщина с коляской не вошла в двери. Разжимаю двери.
Из поезда кто-то вручную пытается преодолеть 3 атмосферы. Открываю двери на 3
секунды. Закрываю. Сели. Контроль появился. Слава богу. Опоздание – 10 секунд.
Поехали. Наконец мы покидаем черту города. Ограничение сменяется на 60 км/ч.
Игорь говорит: «Пассажиры никак не изменились. Что в моей молодости бежали сломя
голову, что сейчас. Сколько не говори, сколько не проси, ничего не работает.
Привыкнешь». Ахуеть блядь. Да как к такому-то привыкнуть нахуй? К этим то
ебланам… Ладно, надо успокоится – думаю я про себя. <o:p></o:p></p>

<p>Едем спокойно. Старый поезд словно успокоился. В городе он
скрипел на каждом повороте. Но мы выехали за него, и он стал тише. Интересная
машина. Бобрики-дачные. Никогда не видела эту платформу открытой. Игорь
говорит, что раньше тут жила его бабушка и показывает её полуразрушенный дом.
Сама платформа, по сути, теперь пост наблюдения за стрелкой, которая прямо по
курсу. «Входной зелёный, стрелка по маршруту», машинально произношу я.
Прибываем. Счастливая жизнь. Игорь помнит, что тут было раньше. Разрушенная
деревня, живущая за счёт вино-водочного завода. А сейчас… Сейчас тут, возможно,
и правда счастливы. Правды ради, высотки, школа прямо напротив станции, всё тот
же завод. Оператор метро. По радиостанции раздаётся неожиданный вызов «Игорь,
это ты там что-ли, дарова» - прозвучало на выходе. <o:p></o:p></p>

<p>- Дарова Вань, да, это я<o:p></o:p></p>

<p>- А что за девица рядом с тобой едет, дочь?<o:p></o:p></p>

<p>- А ты не слышал? Мне же назначили первую девушку-помощника.
<o:p></o:p></p>

<p>- А, ну удачи, скажи, что ей явно повезло с наставником. <o:p></o:p></p>

<p>Диалог получился короткий, ибо встречный поезд уже уехал. На
этой станции двери справа, поэтому ими управляет Игорь. Я смотрю на соседний
путь, слежу за безопасностью. Осторожно двери закрываются. Следующая станция
Сосыска-Ейская. Вот такое название я бы не придумала, даже будучи в хлам
пьяной. И как до него догадались… А мы тем временем, едем. Перегон совсем
короткий, буквально 800 метров. Это станция, обгонный пункт. «На вход два
жёлтых, выходной вижу закрыт», вновь бормочу я. «Сходи покури, мы 10 минут стоять
будем, сзади нас экспресс едет», говорит мне Игорь. И всё же я поражаюсь Игорю.
Официально мы не должны покидать кабину, кроме как для встречи обгоняемого
поезда. Но фактически я сейчас могу закурить и ближе к указанному времени
просто встать в нужную точку. Я вышла, взяла вторую пачку, облокотилась на
поезд, закурила. Сразу становится легче. Со мной на платформе ещё несколько
человек вышли. Перед прибытием Игорь взял микрофон и сказал: «Уважаемые
пассажиры. Нас ожидает небольшой десятиминутный перерыв для пропуска экспресса.
Все, кто хотел покурить – вам стоит это сделать, это наша единственная крупная
стоянка». Стою, курю. Первая сигарета. Вторая. Пятая. Десять минут весьма
быстро заканчиваются.<o:p></o:p></p>

<p>За 1 минуту до отправления Игорь объявляет «Уважаемые
пассажиры! Просьба занять свои места согласно купленным билетам и пристегнутся
ремнями безопасности. Наш электропоезд поедет ровно через 1 минуту». Смеюсь. Смотрю
на время. <o:p></o:p></p>

<p>Бегу на «островок безопасности». Наблюдаю экспресс. Подала
ему ручной сигнал приветствие. Посигналили. Бегу назад, поедем за ним по
удалению.<o:p></o:p></p>

<p>«…Следующая станция Секты». На выход жёлтый, АЛС 40. Двери
закрыты. Порядок, вперёд. Отправились. Сразу после отправления – АЛС 0. Игорь зажимает
педаль безопасности, и наш поезд медленно, неспеша плетётся со станции. Впереди
красный, экспресс ещё недалеко уехал. Но уже через секунду АЛС 40. Поезд
медленно набирает ход. На АЛС уже 60. Экспресс улетел далеко вперёд. Перегон.
Перегон средний, около 3 километров. Постоянное ограничение 60 км/ч. Мы едем
сквозь лес, покачиваясь. Платформа Секты. Остановка. Правые двери. Пассажиров
совсем немного. Виднеется старая, давно закрытая Лесопилка. Игорь рассказывает,
мол, раньше тут была узкоколейка. Показывает место, где было с ней глухое пересечение
на одном уровне. А потом дорогу разобрали. <o:p></o:p></p>

<p>Дальше дорога была… Ну, обычной. Станция Котик, платформы
Мирная, Красная Могила, Куриловка – ничего интересного. Прибытие, посадка,
отправление. <o:p></o:p></p>

<p>Стабильность. Это и есть то, ради чего я пришла сюда. С
одной стороны – скучно, ничего не происходит. С другой – а нужны ли мне
приключения? Я всю жизнь блядь бегу к спокойствию, к предсказуемости. В любом
случае, к чёрту лирику сейчас.<o:p></o:p></p>

<p>Через 5 минут обратный рейс, надо подготовится.<o:p></o:p></p>

<p>Бегу, осматриваю поезд. Никаких лишних вещей. Пришла в
хвост, запускаю состав. В обратную сторону по договорённости управляю я. Я
накатываюсь помощником с правом управления. Села в кресло. Ревесивка вставлена,
вперёд. Отбиваю писк АРС.<o:p></o:p></p>

<p>Игорь неспешно идёт по салону, осматривая его на предмет
забытых вещей. А я включаю всё необходимое. Приветствие. Фу блядь, не хочу
ничего говорить. Игорь не стал сильно настаивать и взял микрофон сам. «Добрый
день, бла бла, …сегодня вас повезёт машинист-стажёр – Рита М., а я – её верный
помощник и наставник, машинист 1-го класса квалификации Игорь Н.» Ладно, проехали.<o:p></o:p></p>]]></turbo:content></item>
<item turbo="true"><title><![CDATA[Бесятся от жира]]></title><pubDate>Mon, 18 May 2026 13:37:43 +0300</pubDate><link>https://nektome.blog/id359249/blog/468315</link><turbo:content><![CDATA[<header><h1>Бесятся от жира</h1></header>Завидую психически стабильным.&nbsp;<div>Жаль себя что не справилась со своими демонами.</div><div>А ведь именно с этим запросом я и шла к психологу.</div><br><div>А по итогу раздербанила всю свою жизнь в клочья.</div><div><br><div><div><div>Спасибо дебилам в интернете и моему психологу за то, что разжигали ненависть, что усыпляло мое благоразумие.</div></div></div></div><br><div>Из всего этого я выучила урок. Что хайпово не есть истинно верное.</div><br><div>И второе - прощай быстро, люби страстно.&nbsp;</div>]]></turbo:content></item>
<item turbo="true"><title><![CDATA[Пост недопонимания]]></title><pubDate>Mon, 18 May 2026 13:32:44 +0300</pubDate><link>https://nektome.blog/id1128945/blog/468314</link><turbo:content><![CDATA[<header><h1>Пост недопонимания</h1></header>Я боюсь мужчин, которые делают мне комплименты. Я не собираюсь вестись на это, поэтому отстаньте. Зачем рушить мою гармонию с собой&nbsp;]]></turbo:content></item>
<item turbo="true"><title><![CDATA[Желание безумца]]></title><pubDate>Mon, 18 May 2026 11:58:43 +0300</pubDate><link>https://nektome.blog/id778455/blog/468313</link><turbo:content><![CDATA[<header><h1>Желание безумца</h1></header><p><span>Закрыть руками так плотно уши,&nbsp;</span></p><p><span>Достать подушечками перепонки.</span></p><p><span>И с каждым вдохом - все глуше, глуше</span></p><p><span>Под ноги звоном летят осколки.&nbsp;</span></p><p><span><br></span></p><p><span>Закрыть глаза, крепко-крепко веки</span><br><span></span></p><p><span>Зажмурить так, чтоб не видеть лица.</span></p><p><span>И с каждым выдохом - тише реки</span></p><p><span>Волнуют селью соленой ресницы.</span></p><p><span></span><br></p><p><span>Сомкнуть губу, закусить для острастки -</span></p><p><span>Чтоб боль чужую не размножала…&nbsp;</span></p><p><span>И с каждым съеденным словом краски</span></p><p><span>Безвкусные, как бы их не жевало.</span></p><p><span></span><br></p><p><span>Оглохнуть и онеметь, ослепнуть -</span></p><p><span>Желание выжившего безумца.</span></p><p><span>И с каждым стуком в груди все крепче</span></p><p><span>Шаги печатать, чтоб не обернуться.</span></p>]]></turbo:content></item>
<item turbo="true"><title><![CDATA[Эпичное возвращение]]></title><pubDate>Sun, 17 May 2026 18:51:58 +0300</pubDate><link>https://nektome.blog/id906204/blog/468310</link><turbo:content><![CDATA[<header><h1>Эпичное возвращение</h1></header><img src="https://nektome.blog/images/906000/204/notes//thumb/thumb12f0bb55d038867d535d32fba9c2b1dd.png"><div>Зашёл сюда спустя 6 лет. Во время бежит, а? По моему тут никого не было уже тогда. Надо через ещё 6 лет вернуться.&nbsp;</div>]]></turbo:content></item>
<item turbo="true"><title><![CDATA[Пост в ваш личный блог]]></title><pubDate>Sun, 17 May 2026 09:29:54 +0300</pubDate><link>https://nektome.blog/id1128945/blog/468308</link><turbo:content><![CDATA[<header><h1>Пост в ваш личный блог</h1></header>Сегодня я чувствую себя очень женственно. Потому что любима собою же. Желаю каждой девушке такое, но не зазнавайтесь!]]></turbo:content></item>
<item turbo="true"><title><![CDATA[Всё новое - давно забытое старое]]></title><pubDate>Sat, 16 May 2026 09:58:37 +0300</pubDate><link>https://nektome.blog/id847884/blog/468300</link><turbo:content><![CDATA[<header><h1>Всё новое - давно забытое старое</h1></header><div><span>Пишут, что в США набирает популярность бартер: из-за высоких расходов жители крупных городов всё чаще обмениваются услугами и товарами вместо денег. Причина - на жизнь среднему американцу требуется около пяти тысяч долларов в месяц, поэтому многие переходят на «валюту времени» и взаимных услуг</span>.</div>]]></turbo:content></item>
<item turbo="true"><title><![CDATA[Пост в ваш личный блог: немного грустный]]></title><pubDate>Sat, 16 May 2026 01:04:12 +0300</pubDate><link>https://nektome.blog/id1128945/blog/468298</link><turbo:content><![CDATA[<header><h1>Пост в ваш личный блог: немного грустный</h1></header><br>Я немножко запуталась. А ещё сейчас очень испугалась, потому что я очень боюсь лай собак. Окно открыто нараспашку, ощущение, будто сейчас ко мне ворвутся злые псы.<div>А запуталась я немножко в том, как мне поступить, я не прошу помочь, я должна сама в себе разобраться, просто хочу написать.</div><div>Но сначала поделюсь тем, что я нашла с кем я могу погулять и поехать в путешествия. Здорово!</div><div>Но я не возлагаю больших надежд, потому что устала в одни и те же сети попадаться - ожидать большего, получать разочарование.&nbsp;</div><div>Деньги все утекли, мне стремно, если честно. Но я со всем справлюсь, хоть и говорю сейчас это как-то пессимистично. Просто я на распутье.</div><div>На распутье, где два варианта «делать, как моей душе угодно» и «делать, как принято в обществе».</div><div>Первое - может казаться эгоистично, но в любом случае я полностью осознаю, что при моем таком поступке я могу надеяться от тех людей такого же отношения, но я не вижу для себя это как убыток, скорее просто ничего не изменится, ни улучшится, ни ухудшится. Как для других, так для меня. Но для меня ещё будет приятно то, что я себя не заставляла, что я сделала так, как чувствовала. Да, мне не особо нравится ощущать эгоистичность эту, но мне с моими траблами, которые я сейчас хоть как то потихоньку начинаю решать - это принесет спокойствия. Я не буду мучать себя.</div><div>А второе - принесет мне хлопот в том, что я буду нести ответственность за отказ от участия. И этого я не сказать, что боюсь, но я бы хотела и от этого избавиться. Однако у каждой стороны есть свои нюансы, и я это не исключаю. А ещё второй вариант меня доводит до тошноты, и я теряю равновесие каждый раз, когда думаю просто об этом. Я не умею быть удобной для других, хотя всю жизнь была такой и жила по этому принципу. Я боюсь, что у меня случится снова тот срыв, если я хоть как-то посодействую тому, что сделаю «как принято». А может у меня принято иначе??? В этом случае в минусе и отвращении - остаюсь только я, а другие рады видеть мою неискренность.&nbsp;</div><div>Казалось бы - ответ очевиден, выбирать первое. Но это так некрасиво , потому что я сначала обещала, но сейчас, когда это нужно уже сделать - я поняла, что не осилю. Я не смогу. И это не проигрыш, это просто по факту оценка всего этого.</div><div>Скорее всего, я поступлю совсем иначе. Скорее я просто как раньше закроюсь в себе, отключу телефон и не буду принимать никакие сообщения и звонки, просто потеряюсь и опять поникну и начну грустить, не сделав никаких выводов и не извлекая урок. Вот это проще простого, а потом докатить свое состояние снова до дерьма из которого я еле выплываю.</div><div>Но нет. Я так больше не хочу. Раз я это проговорила - значит те ошибки наконец-то усвоены, теперь я должна поступить по новому и правильному для себя. Хочу я плакать, но слезы застряли</div>]]></turbo:content></item>
<item turbo="true"><title><![CDATA[Я хочу отношений??!]]></title><pubDate>Fri, 15 May 2026 21:49:09 +0300</pubDate><link>https://nektome.blog/id1154969/blog/468297</link><turbo:content><![CDATA[<header><h1>Я хочу отношений??!</h1></header>Как вы все знаете что нектовиль помирает а соответственно отношения и в Африке отношения ну вот я хочу девушку но как вы знаете я хрен ее получу потому что я не кто и денег нет может на фембоя тратится надо может и к лучшему хе хе]]></turbo:content></item>
<item turbo="true"><title><![CDATA[Прохлада утреннего ранку]]></title><pubDate>Fri, 15 May 2026 21:38:46 +0300</pubDate><link>https://nektome.blog/id501320/blog/468296</link><turbo:content><![CDATA[<header><h1>Прохлада утреннего ранку</h1></header><i><span>утром, після першої серії "опер" п'ята частина Бандитського петербургу,</span></i><i><span>&nbsp;автономно від канви, моя улюблена,</span><br><span>написалосся таке</span><br><span>згадав знакові відчуття і спробував написати</span><br><span>не кажу, що "вірш-вірш". але захотів написать</span></i><div><span></span></div><div><i><span><br></span></i></div><div><span>Прохлада утреннего ранку</span><br><span>Нараспашку в куртке, а под курткой рубашка, весна</span><br><span>Входишь в гомон начинающегося апреля</span><br><span>Запах снега через санпропускник,</span><br><span>В отвертую форточку дышит сырость</span><br><span>В хлорке умывальник,</span><br><span>фаянс уборной, ржавчина стерильной,</span><br><span>Облупившаяся краска всегда себе верна:</span><br><span>В больнице, КПЗ то ли в поезде</span><br><span>2016-05-15</span><i><span></span></i></div>]]></turbo:content></item>
<item turbo="true"><title><![CDATA[13.04.2026.]]></title><pubDate>Fri, 15 May 2026 20:12:32 +0300</pubDate><link>https://nektome.blog/id1039303/blog/468294</link><turbo:content><![CDATA[<header><h1>13.04.2026.</h1></header><span>ночи не спится,&nbsp;</span><br><span>море пошло, спило,</span><br><span>само себя, да утонуло,</span><br><span>а мне всё можно,&nbsp;</span><br><span>только не спать,</span><br><span>ведь словно блядь,</span><br><span>на меня упала мысль:</span><br><span>«снова вам твердить,</span><br><span>что утонули в говне собственного,</span><br><span>равнодушия и бездушья,</span><br><span>задушенного радушия,</span><br><span>поломанной человечины?»</span><br><span>а затем, в шестом часу,</span><br><span>обгоревшего утра, чёрного утра,</span><br><span>я заметил мелочную деталь, опять вам</span><br><span>на всё насрать, нахуй вас только слать,</span><br><span>расстрелять вашу циничность, вы - сущность</span><br><span>заебало смотреть, как существо бьёт искру,</span><br><b><span>ДАЙ ЖЕ МЕЛОЧНОЕ ЗАГОРЕТЬСЯ, НЕ БЕЙ!</span><br><span>МЕНЯ ЗАБЕЙ, ДАЙ ЕЙ РАССКАЗАТЬ ПРО СВЕТ</span><br><span>КАКОВО ВСТАТЬ СНОВА ЖИВЫМ,</span><br><span>ВЫРВАННЫ ОБРАЗЫ, НО ОНИ ХОТЬ ВЫЖИЛИ</span><br><span>ПОЧЕМУ ТЫ ПОТУШИЛ, УБИЛ ЕЁ?</span></b><br><span>целебный хлеб <u>ядом</u> обернётся,</span><br><span>а <u>весна</u> ещё <strike>чудовищнее</strike>,</span><br><span>век одного. одиночество пустоты.</span><br><span>зачем вам это толкование?</span><br><b><i><span>ЧТОБЫ БЫТЬ НУЖНО ПЛАТИТЬ, А ЗА "ГОВОРИТЬ И ЖИТЬ"</span><br><span>НЕОБХОДИМО ЗАБЫТЬ. И ПОЭТОМУ ВСЁ ПАДАЕТ С ОКОН!</span></i></b>]]></turbo:content></item>
<item turbo="true"><title><![CDATA[Забирають, i нiколи й не давали]]></title><pubDate>Fri, 15 May 2026 10:38:40 +0300</pubDate><link>https://nektome.blog/id501320/blog/468293</link><turbo:content><![CDATA[<header><h1>Забирають, i нiколи й не давали</h1></header><span>Породило, дало можливість не стати</span><span>&nbsp;кретином чи померти в 3 роки - так, давай, веди!</span><br><span>Знаєш, Я не просив: після отих нещасть, по-дитячому: від чого сахаєшся, чого не любиш, що тебе лякало постійно, і всього - що ти і досі не помнімаєш, не знаєш і не вмієш - не треба мені такої жизні! Не треба!</span><br><span>Любиму кішку , відраду моїх важенних днів в 2007му-2008му, Тіну - вбили,</span><br><span>Фунтика - її котенятко, живу пам'ять - не дали йому дожити до глибокої старості і можливо своєї природньої смерті - вбили: йому було 12 років, він втратив пів задьої ноги і його контузило від серйозної болі під час її відсихання і відпаду;</span><br><span>всякі другі любимі істоти - йдуть незаслуєено рано від мене, єдині мої розради.</span><br><span>Сільвія - з нею все добре, Пума - любить мене дуже і з нею все добре. Мілена Лі - я отказався для себе від неї, від неї як людини. В мене є пам'ять про нас, про неї Неймовірну - нового вже не буде, залишу собі найкраще. Але і з Міленою, мене обікрали... і сам і не сам. Попонадіявся на "Хмарні" сайти, на флешки. Там були всі файли про неї і не тільки. Але втратився пароль, ноут "злетів..."-поламався, я втратив і доступ до тих файлів, і потім - "раптово" втратив і файли на ссд-диску - та ж флешка. Осталося - %35 з усього про всіх, але...</span><br><span>напевно я б і видалив сам, рано чи пізно, в припадку справедливої ненависті, все сам - як це сталося з матеріалами про Чарівницю. Але "запасники" - їх в мене відібрали так само "без спросу", як і нещодавно Еллі... Якщо би і сталося з моєї волі чи по милості природи - це було би прийнятно. Все в Всесвіті - само в собі існує. Все Його, все в Ньому; ніколи не покидає Його і ніколи не повертається до Нього - бо і не покидало.</span><br><span>А значить, десь все це знаходиться в одному початковому місці, задумі.</span><br><span>Моя Сутність - це ода із піщинок, клітин частин якогось каменю, організму, цілого. Сьогодні - "ми", частинка, завтра - ми ціле, після - по кругу цьому космічному неодарвінізму, по Докінзу.</span>]]></turbo:content></item>
<item turbo="true"><title><![CDATA[До хорошого теж привикаєш]]></title><pubDate>Thu, 14 May 2026 00:19:31 +0300</pubDate><link>https://nektome.blog/id501320/blog/468286</link><turbo:content><![CDATA[<header><h1>До хорошого теж привикаєш</h1></header>До поганого теж привикаєш. Знаходиш в ньому хорошості, ритм, стабільність. І коли приходить нормальне хороше - важко відійти від качки невзгод, ходиш і хитаєшся, як після тривалої їзди в класичних вагонах потягів дального призначення.<div>Поїзд приходить, скільки би не йшов.&nbsp;</div><div>Саме страшне в таких поїздках, опісля них тоже: раптово сполохуватися, від переживань що вже проїхав, що вийшов не там - потяг пішов, що твої супутники вийшли на "перекур"-стоянку, яка мала тривати 10 хв, а по правді- 3, і спізнилися.</div><div>А по нашій жизні все так само, без поїздатих аналогій.</div><br><div>Ми живемо - в тих умовах і місцях, в яких живемо.</div><div>Повірте чутко: якщо комусь суджено кудись виїхати, переїхати, завести сім,ю, роботу, халепу, опинитися в самих несподіваних для себе місцях - Всесвіт, все оте, Оте візьме і зробить,  і наше нутро, його психологічна поза Кота перед відром води, якого хочуть вмокнуть туди - не поможе.</div><div>Звідки і являться Воланд з його свитою, рокова жінка чи чужа совість проснеться</div><div>- і на тобі: відвічне зло, чорні діла творячи - здійснює добро; або: не було б щастя - так нещастя помогло.</div><div>Вторгнення перейшло в війну, проти нас і зовсім не прямого ворога.</div><div>Дано жити, тут і так - живіть, так треба; пізнавайте себе, шукайте нове:  контент, заняття, книги, авторів, знайомих, інтереси та всяке</div><br><div>Якщо ми є - Всесвіту так треба, ми йому нужні. І це його проблеми, що робити з усіма можливими загрозами коло нас: кирпичами над головою, слизькою дорогою, родимками, безлюдністю...</div><br>]]></turbo:content></item>
<item turbo="true"><title><![CDATA[Люди]]></title><pubDate>Wed, 13 May 2026 21:50:23 +0300</pubDate><link>https://nektome.blog/id1190923/blog/468284</link><turbo:content><![CDATA[<header><h1>Люди</h1></header>Чёт начали от меня люди отворачиваться когда я был им удобен, а когда начал говорить нет и научился этому то я плохой.<br>пхаха, мдээм обидно что я раньше боялся просто сказать нет либо же просто не умел? не могу сказать, но могу сказать только то что стал уделять больше времени себе и отдыхать.<br>Но цель сейчас у меня есть, это закрыть некоторые долги по учёбе и уйти учиться в колледж.<br>Славно что у меня есть подруга которая там учится и знает что да как, гуляем за ручку пхпх.<br>Вымотался за сегодня и пишу сейчас этот пост.<br>Кстатиии ещё одна цель это в общагу переехать жить, жду не дождусь этого.<br>Всем всего хорошего.<br>]]></turbo:content></item>
<item turbo="true"><title><![CDATA[Я бы отпраздновала, но потом]]></title><pubDate>Wed, 13 May 2026 16:09:26 +0300</pubDate><link>https://nektome.blog/id57782/blog/468282</link><turbo:content><![CDATA[<header><h1>Я бы отпраздновала, но потом</h1></header>&nbsp;Нектач, а что я вспомнила? Всё верно, аккурат в этот день, только три года назад, я думала:" А как теперь дальше?"( Но получается, что годовщина то была вчера, да)<div>&nbsp;За три года у меня дважды случилась истерика: когда я увидела и поняла, и когда до меня дошло, что больше не смогу одеваться как прежде&nbsp;</div><br><div>&nbsp;Сейчас мне смешно. Божечки, как же сейчас мне смешно.</div><div>По ощущениям прошло не три, а скорее 33 года.&nbsp;</div><div>&nbsp;</div><div>&nbsp;Нектач, а ты знал, что большинство людей не видят твоих "изъянов" ибо в принципе не смотрят на тебя?</div>]]></turbo:content></item>
<item turbo="true"><title><![CDATA[Пост в ваш личный блог]]></title><pubDate>Wed, 13 May 2026 09:27:19 +0300</pubDate><link>https://nektome.blog/id1128945/blog/468277</link><turbo:content><![CDATA[<header><h1>Пост в ваш личный блог</h1></header>Лежу смотрю сериал на фоне и листаю в телефоне всякое. Прописываю планы и стратегии чтобы не забыть. В целом у меня идёт рост ,стратегию я просто дорабатываю. А так она уже работает. Просыпаюсь не в шесть а в семь. А вырубает меня уже в 10 или 11 ночи. Уже блин 10-й час утра надо сделать покушать приготовить одежду для прогулки привести себя в порядок и сделать важные задачи в работе пока я не ушла. Хочется чего-то нового если честно в квартире какого-то вайба уюта мне кажется надо что-то заказать на стены и ещё полки какие-нибудь<br>]]></turbo:content></item>
<item turbo="true"><title><![CDATA[Спи, Еллі... , Арт]]></title><pubDate>Tue, 12 May 2026 23:03:46 +0300</pubDate><link>https://nektome.blog/id501320/blog/468275</link><turbo:content><![CDATA[<header><h1>Спи, Еллі... , Арт</h1></header><div><span><a class="lightbox" href="/images/501000/320/notes/f187cf9514339930db43cb719da4acaf.png"><img src="/images/501000/320/notes//thumb/thumbf187cf9514339930db43cb719da4acaf.png"></a></span><font><span></span></font></div><font><span>Спи, Еллі... (с) Шеврон. - Суми, 2026-05-12</span></font><div><i>історія: що це і откуда - пост  нижче</i><br><div><font><span><br></span></font></div><div><font><span><br></span></font></div></div>]]></turbo:content></item>
<item turbo="true"><title><![CDATA[За 2026-05-12. Еллi]]></title><pubDate>Tue, 12 May 2026 20:45:03 +0300</pubDate><link>https://nektome.blog/id501320/blog/468273</link><turbo:content><![CDATA[<header><h1>За 2026-05-12. Еллi</h1></header><span>Записи, від 2026-05-12</span><br><span>2026-05-12.</span><br><span>- Померла любима, ручна курка Еллі. Пес Шрек вкусив і перекусив їй артерію на нозі. Втрату відчуваю неймовірну.</span><br><span>- відправився в Суми, вперше від самого лютого</span><br><span>- завтра річниця Першого побачення з Мі. Їй байдуже,&nbsp; вона самолюбна. Але ж взаємність - від взаємодії виникає. А вона тільки собі, до себе взаємна.&nbsp; Типова. Людина, яка навмисно створює емоційні качелі, чорт в ній її споваджує на це, а вона і запросто піддається цим спокусам.</span><br><span>Я святкуватиму, попри все. В 17:30, ми з нею зустрілися на Контрактовій</span><div><span><a class="lightbox" href="/images/501000/320/notes/c97c948e54b3372b4f89a1ff30bc1fab.jpg"><img src="/images/501000/320/notes//thumb/thumbc97c948e54b3372b4f89a1ff30bc1fab.jpg"></a></span><a class="lightbox" href="/images/501000/320/notes/2612803873c7f3231b36afc6a70f80fc.jpg"><img src="/images/501000/320/notes//thumb/thumb2612803873c7f3231b36afc6a70f80fc.jpg"></a><a class="lightbox" href="/images/501000/320/notes/f0ca00d7d23aebdb2a1ed391c7dd26f5.jpg"><img src="/images/501000/320/notes//thumb/thumbf0ca00d7d23aebdb2a1ed391c7dd26f5.jpg"></a><span></span></div>]]></turbo:content></item>
<item turbo="true"><title><![CDATA[Пост в ваш личный блог]]></title><pubDate>Tue, 12 May 2026 20:41:19 +0300</pubDate><link>https://nektome.blog/id1128945/blog/468272</link><turbo:content><![CDATA[<header><h1>Пост в ваш личный блог</h1></header>В общем что я хотела рассказать.  Мне повысили мою зарплату. И мне выслали подарок от моей компании Бренда на который я работаю. И это меня сегодня с утра немножко сбила битва моей депрессии. Я сейчас все это говорю в голосовой ввод потому что печатать не хочется хочется разглядывать улицу вот я как дурочкой иду и говорю. Чтобы поставила точку вот. На улице прохладно я в шортах у меня мурашки по ногам но очень здорово и классно я такая радостная и счастливая на самом деле не знаю наверное текст будет писаться с ошибками но надеюсь кто-то поймёт я не хочу исправлять. Просто я знаете что заметила в себе то что я люблю говорить говорить мне нравится больше чем писать когда я писала раньше То моя устная речь она страдала и я не могла связать особо пару предложений. Когда я начала говорить то многие вещи стали мне доступными. Я безумно счастлива безумно рада такому событию что в моей жизни что-то начала получаться. И всё это получается не просто так а потому что я приложила усилия и на мои совести ничего тягостного нет. Вообще чем могу ещё поделиться так это тем что на каждый работе у меня была какая-то премия у меня были какие-то подарки от компании потому что я выделялась и была очень активным сотрудником с большим энтузиазмом. То есть буквально я работала в командах и они постоянно спрашивали у меня откуда у меня столько энергии и энтузиазм как я могу быть вечно такой радостной. А моя это энергия она питается просто миром я выхожу я чувствую солнце на себя я чувствую ветер я чувствую воздух просто я вижу как деревья дышит я вижу как шевелится их листья как они обновляются как поют песни птицы и всё вот это это уже моя огромная батарейка которая меня бесконечно заряжает стоит только выйти на улице ил или посмотреть в окно. Недавно я общалась с человеком который как раз таки делился тем что он может закрыть глаза и представить себя на берегу моря и вот в этот момент сейчас я его поняла. Тогда я его не понимала точнее я сомневалась в том что понимаю потому что мне не хотелось давать ложного ответа. Что ещё хочу сказать я неожиданно для себя вышла в этот вечер погулять я просто гуляю я так давно не выходила одна вот просто насладиться улице насладиться тем что я есть для себя тем что всё так прекрасно все спокойно все налаживается я могу купить себе там кофе хотя для меня это конечно большая роскошь сейчас потому что всё равно денег ещё не очень много. Тем более они все уходят у меня по плану. Я просто иду сейчас буквально плачу. Сегодня я тоже работала на славу я сделала очень много на самом деле правда законченных проектов у меня сегодня не было но зато есть подвижки и у меня просто сейчас какие-то они большие и глобальные поэтому я немножко торможу но у меня есть время то есть на месяц и на неделе две вот эти у меня точно все готово. Хочу поблагодарить потому что читать блоги на этом сайте это неотъемлемая часть моей жизни сейчас в данный период. И когда я читаю как кто-то погулял и насладился прогулкой с собой наедине как кто-то там а ещё что-то когда я читаю все это то это подсознательное как-то находят отклик внутри меня и это отклик он не просто куда-то исчезает испаряется он начинает меня двигать и я начинаю рыпаться. Блин я бы рассказывала подкасты на самом деле ну как подкасты типа мини я бы записывала в голос и загружала бы сюда но я не знаю как вообще. Очень много мыслей сейчас наверное текст максимально хаотичный но я просто говорю это всё на протяжении достаточно долгого времени поэт поэтому так наверно получается<div>погода просто супер завтра я назначила встречу с одной девушкой мы с ней познакомились и решила что мне нужно женское общество и нашла знакомство. Завтра мы идём в парк надеюсь все будет очень круто посмотрим не забыла ли я как коммуницировать с людьми за такой большой промежуток времени что я не гуляла вообще и не общалась с людьми. С фотосессией послезавтра у меня к сожалению не получится потому что фотограф не сможет и мы перенесли на 20-е число а ещё могу поделиться тем что летом я поеду на Эльбрус. И очень надеюсь господи что к лету у меня получится сдать кредит у меня получится вернуть долги у меня получится ввести здоровую жизнь спокойную без Долгов без пропусков в дедлайнов и всего остального. Я надеюсь что это спокойствие это умиротворение оно не уйдёт от меня а только придёт и мы с этим умиротворением с цепи емся крепче друг с другом. Правда на самом деле меня всё-таки гложет внутри кое-что но это нормально мне просто нужно дать себе время. Я сейчас переживаю насчёт того что я все это время сидела дома все это время я просто упустила и это меня сводит немножко с ума. Мне очень больно от того что все эти дни я могла также наслаждаться жизнью я могла гулять я могла также как раньше ходить в горы узнавать новые знакомиться и так далее но я закрылась я ушла в долги и просто не видела в жизни. И сейчас меня не отпускает ощущение того что я не смогу открыться просто у меня не отпускают то ощущение что я просто застряла в этом и я сама себя торможу сама себя торможу..&nbsp;</div><div>Ну на самом деле все это иллюзия потому что я чётко знаю что меня тормозит и это просто всё у меня в голове мне просто нужно принять всё как есть принять и насладиться этим найти в этом плюсы потому что в этом тоже есть огромные плюсы я зашла супер работу то есть в котором есть развитие я нахожу себе новых знакомых потихоньку потихоньку никак раньше много и некачественно. Я понимаю кто мне будет другом я вижу что для меня делают я учусь быть не просто самодостаточной но и вспоминаю что такое полноценность</div>]]></turbo:content></item>
<item turbo="true"><title><![CDATA[Пост в ваш личный блог]]></title><pubDate>Tue, 12 May 2026 14:49:50 +0300</pubDate><link>https://nektome.blog/id1128945/blog/468270</link><turbo:content><![CDATA[<header><h1>Пост в ваш личный блог</h1></header>СЕГОДНЯ Я В РЕАЛЬНОМ А**Е РЕБЯТА ПИПЕЕЕЦ. Я ТАКАЯ СЧАСТЛИВАя, потом расскажу к вечеру, щас продолжу делать дела. Но это просто капец!! Я до сих пор не могу поверить что все мои труды так вознаграждаются классно!]]></turbo:content></item>
<item turbo="true"><title><![CDATA[Пост в ваш личный блог]]></title><pubDate>Mon, 11 May 2026 22:37:09 +0300</pubDate><link>https://nektome.blog/id1128945/blog/468267</link><turbo:content><![CDATA[<header><h1>Пост в ваш личный блог</h1></header>Итак, чем я могу поделиться?&nbsp;<div>Я наконец-то разобрала гардероб) убрала зимние вещи, достала летние. Сегодня вышла на улицу в шортах (они до колена)! Солнце, жара, духота и сухость… тут нет такой влажности, как у моря. Мои глаза страдают от этого и я очень чувствительна к этой смене, просто жарюсь, приходится постоянно увлажнять все тело и спасаться.&nbsp;<div>Завтра зп, но оно все пойдет на коммуналку, кредит, вайфай. А я хотела на танцы( но мне пришлось их отложить, зато мне должно хватить все таки на фотосессию (ну там она просто символически берет). Кстати вот что я подумала, я же недавно продавала свой фотоаппарат зеркальный - но у меня есть ещё хороший пленочный фотоаппарат… а может попробовать найти кого-то и пофоткать за денюжку? Это довольно дорогое удовольствие (пленка стоит от 2,5к, а кадров всего 20-40). Надо попробовать!!!</div><div>Запишу планы сюда, пока не забыла!&nbsp;</div><br><div>- посадить цветок</div><div>- завтра провести занятие</div><div>- доделать видосики</div><div>- сгенерить обложки</div><div>- записаться на танцы</div><div>- найти референсы для креаторов</div><div>- подготовиться ко встрече 13 мая</div><div>- изменить чат в тг на ветки</div><div>- сделать сет фото пленочных на модели&nbsp;</div><div>- написать список всего необходимого, что надо купить срочно за эти две недели</div><div>- почистить галерею на телефоне!</div><div>- загрузить на диск эстетик фото</div><br><div>Ощущение что что-то забыла, но на самом деле я написала больше, чем нужно. Все, устала, мозг загрузился, пойду короче заполнять свои документы. Всех обнимаю, спасибо вам за то, что вы есть. Хотела вообще о другом пописать, но жизненные дела сбили меня с ритма. Ничего, мы ещё пофилософствовать успеем&nbsp;</div></div>]]></turbo:content></item>
<item turbo="true"><title><![CDATA[update 2k26 - spring]]></title><pubDate>Sun, 10 May 2026 03:03:34 +0300</pubDate><link>https://nektome.blog/id585766/blog/468255</link><turbo:content><![CDATA[<header><h1>update 2k26 - spring</h1></header>сегодня заполз сюда без планов что-то писать. пошарился. очень удивился что первый пост был в 2016 году. как будто скоро годовщина, 10 лет, получается. еще больше удивился тому, что кто-то до сих пор помнит шашлычка. очень очень сильно удивился, учитывая как стараюсь не отсвечивать. ощущения как будто кто-то из прошлой жизни вспомнил о тебе с теплом. особенно если никогда не то чтобы виделись, а даже банально не общались. сложно описать. чувствуется весьма тепло что ли. спасибо большое. сегодня это особенно сильные эмоции вызвало. просто в моменте нахлынуло. оставлю это здесь<br><br>ps: обычно не люблю подсвечивать какие-то очень банальные, бытовые ощущения. потому что "ну типа че там показывать, у всех это каждый день происходит". поэтому и писать, казалось бы, не о чем. и говорить не о чем. и рисовать, петь, играть не о чем. у всех это есть. все это видели. все это переживали. иногда горшочек варит и некуда сбывать избытки. простите если это кого-то напрягает. я сюда очень редко что-то пишу. в, так сказать, экстремумы своих эмоциональных качелей (так выражаюсь будто это прочитает больше чем однозначное количество людей, кек)]]></turbo:content></item>
<item turbo="true"><title><![CDATA[Женщины грабят мужчин]]></title><pubDate>Sat, 09 May 2026 08:57:23 +0300</pubDate><link>https://nektome.blog/blog/468244</link><turbo:content><![CDATA[<header><h1>Женщины грабят мужчин</h1></header>Нам удалось взять интервью у одного из пострадавших:<div>- <b>Расскажите подробнее, что случилось?</b></div><div>- <i>Бабы постоянно грабят нас, отнимают у нас деньги. Более того, они отняли у нас, мужчин, нашу красоту, гордость и достоинство!</i></div><div><span>- </span><b>Как они это сделали?</b></div><div><span>- </span><i>Когда мы носили высокие каблуки, халаты и кружева, они нас обзывали маменькими сынками и бабами, а потом украли наш гардероб и присвоили себе нашу исконно мужскую культуру!</i></div><div><span>- </span><b>Спасибо, что поделились с нами своей душещипательной историей.</b></div><div><span>А вас, дорогие читатели, мы продолжим держать в курсе событий, стараясь оперативно оповещать об угрозах современного мира и вопиющих зверствах женщин.</span></div>]]></turbo:content></item>
<item turbo="true"><title><![CDATA[Фембои]]></title><pubDate>Sat, 09 May 2026 08:12:21 +0300</pubDate><link>https://nektome.blog/id1154969/blog/468242</link><turbo:content><![CDATA[<header><h1>Фембои</h1></header>Фембои плохие или хорошие? Я не понял<div>Листая редит я натыкался на куча фембоев и косплеев и не мог понять одно</div><div>Это трансгендоры? Или просто парни переодеты в девушек может и то может и это</div><div>Но объясните зачем надевать женскую одежду ты же парень это не принято в нашей стране</div><div>Ну и в других тоже</div><div>В принципе фембои они хорошие не кусаются наверное&nbsp;</div><div>Короче помогайте мне</div>]]></turbo:content></item>
<item turbo="true"><title><![CDATA[Пост в ваш личный блог]]></title><pubDate>Sat, 09 May 2026 08:02:22 +0300</pubDate><link>https://nektome.blog/id1128945/blog/468241</link><turbo:content><![CDATA[<header><h1>Пост в ваш личный блог</h1></header>Сегодня у меня дофаминовое утро! Умываюсь и иду печь блинчики, а потом дорабатывать видосики. Такое классное вчера засняла, просто кайфую! Я становлюсь все лучше, и старее. Потому что все планы надо записывать, иначе я все забываю,ыыы]]></turbo:content></item>
<item turbo="true"><title><![CDATA[Фейспалм]]></title><pubDate>Sat, 09 May 2026 05:50:50 +0300</pubDate><link>https://nektome.blog/id847884/blog/468240</link><turbo:content><![CDATA[<header><h1>Фейспалм</h1></header><span><a class="lightbox" href="/images/847000/884/notes/cd15814f724ebcfb4ed726e402c8774e.jpg"><img src="/images/847000/884/notes//thumb/thumbcd15814f724ebcfb4ed726e402c8774e.jpg"></a>&nbsp;Указ президента Украины о разрешении провести парад в Москве. Уламали таки, упросили через американцев о том, чтобы он не бомбил. Но есть одно но. Из планов бомбежек территории РФ исключили только Красную Площадь.</span><div><span>Не знаю, кого он там развлекал в нулевых-десятых на Рублёвке в костюмчике розового кролика, что он для РФ священная корова, но походу это даёт свои плоды.</span></div>]]></turbo:content></item>
<item turbo="true"><title><![CDATA[Пост в ваш личный блог]]></title><pubDate>Fri, 08 May 2026 23:36:36 +0300</pubDate><link>https://nektome.blog/id1128945/blog/468237</link><turbo:content><![CDATA[<header><h1>Пост в ваш личный блог</h1></header>Love me, love me…&nbsp;<div>Красиво жить можно прямо сейчас</div><div>Сегодня я видела ежика среди одуванчиков &lt;3&nbsp;</div><br>]]></turbo:content></item>
<item turbo="true"><title><![CDATA[Трольчатина с подливой, в собственном соку]]></title><pubDate>Fri, 08 May 2026 21:38:31 +0300</pubDate><link>https://nektome.blog/blog/468236</link><turbo:content><![CDATA[<header><h1>Трольчатина с подливой, в собственном соку</h1></header><div><span>В Некто стоит заходить лишь для того, чтобы поднять себе настроение. Одному не нужна семья, другому - женщины, третьему - только деньги подавай. Ой, это один и тот же! ))) Какое же там отчаяние: ведь еще столько не выпито и не трахнуто! Правда непонятно зачем ему деньги, если ему не нужны женщины. Ведь основная часть расходов - так или иначе именно на женщин. Какая же каша в башке, драть глотку за Советский Союз и тут же вопеть: "деньги-деньги-деньги!" Мудак, который понятия не имеет о чем пиздит. Трындеть о величии нации и тут же желать ей вымереть!</span></div><div>"Я не идиот, чтобы заводить детей" © "Как жаль, что вместе со мной не погибнет весь мир". Глава и единственный член секты безуспешно пытается вербовать адептов )))))</div><div><div><font><span>Ты не строитель великого светлого будущего. Ты не пролетарий. Ты стране даже каплю спермы дать не можешь. Ты не гражданин, а буржуа-паразит. Недаром Сталин ликвидировал недоделаных революционеров, как бешеных собак, т.к. они ничего не умеют, кроме как всё ломать.</span></font></div><br></div>]]></turbo:content></item>
<item turbo="true"><title><![CDATA[Живи опасно, поставь аватарку в купальнике через ВПН]]></title><pubDate>Fri, 08 May 2026 20:23:37 +0300</pubDate><link>https://nektome.blog/blog/468234</link><turbo:content><![CDATA[<header><h1>Живи опасно, поставь аватарку в купальнике через ВПН</h1></header><div><font><span>До 10 миллионов рублей штрафа хотят ввести за фото в купальниках на аватарках.</span></font></div><div><span>С такой инициативой выступили общественники: за первое нарушение предлагают штрафовать на сумму до 2 млн рублей, а за повторные — уже до 10 млн. По их словам, в интернете стало слишком много «эротического» контента и слишком мало патриотических материалов. </span></div><br>]]></turbo:content></item>
<item turbo="true"><title><![CDATA[Статистика]]></title><pubDate>Fri, 08 May 2026 18:54:14 +0300</pubDate><link>https://nektome.blog/blog/468231</link><turbo:content><![CDATA[<header><h1>Статистика</h1></header><div><font><span>Санкт-Петербург (январь 2026): Мужчина с ножом нападал на женщин в парках.</span></font></div><div><font><span>Краснодар (январь 2026): 29-летний мужчина избил двух девушек на улице, используя малозначительный повод.</span></font></div><div><font><span>Улан-Удэ (март 2026): В парке «Юбилейный» агрессивный мужчина нападал на девушек, ударил одну кулаком по голове после того, как она попросила уступить дорогу, и ударил пожилую женщину.</span></font></div><div><font><span>Калуга. Скоро на улицах города... бездетный женоненавистник с травмами детства, которому мама не покупала мороженое.</span></font></div>]]></turbo:content></item>
<item turbo="true"><title><![CDATA[Всё в поряде. Надо только переехать.]]></title><pubDate>Fri, 08 May 2026 17:40:29 +0300</pubDate><link>https://nektome.blog/blog/468230</link><turbo:content><![CDATA[<header><h1>Всё в поряде. Надо только переехать.</h1></header><img src="https://i.ibb.co/BVVqFpWp/IMG-20260508-173747-883.jpg">]]></turbo:content></item>
<item turbo="true"><title><![CDATA[Ужасная трагедия]]></title><pubDate>Fri, 08 May 2026 02:15:26 +0300</pubDate><link>https://nektome.blog/id371595/blog/468227</link><turbo:content><![CDATA[<header><h1>Ужасная трагедия</h1></header>Никак не могу уснуть, весь день рыдаю и невозможно успокоиться. За ночь погибли 22 котика в благотворительном котокафе. Хоть я и нахожусь далеко, не была там ни разу, но все равно это кажется таким кошмаром наяву, что животных затопило горячей водой из неисправной трубы и за ночь никто не пришел чтобы их спасти. Бедные пушистик что они пережили (кто пережил, а их около 10), а остальные нет :( Не могу даже никому рассказать об этом чтобы не портить близким день такой новостью, но молчать не могу. Мысли кругами бегают, постоянно возвращаясь в этот кошмар наяву. Я понимаю, что ничем не помочь уже кроме как доната на лечение выживших и случившегося не исправить. Также что мы не можем спасти всех и помочь каждому хвостатику где был они не были( и все равно так больно]]></turbo:content></item>
<item turbo="true"><title><![CDATA[Пост в ваш личный блог]]></title><pubDate>Thu, 07 May 2026 19:41:37 +0300</pubDate><link>https://nektome.blog/id1128945/blog/468225</link><turbo:content><![CDATA[<header><h1>Пост в ваш личный блог</h1></header> Боже, сегодня я выложила свою статью, и я просто теку. Она настолько крутая, что я просто ууюуюуююууюуую!!! Я очень довольна собой, весь день за компом провела, сейчас весь вечер буду в телефоне , аэахаха.&nbsp;<div>Когда-нибудь, я удалю все и везде и будет у меня в телефоне только некто, камера, звонки - и хватит.&nbsp;</div><div>Так хочется отказаться от гаджетов, но вся моя работа - в гаджетах, ХАХАХАХ. Я гений)&nbsp;</div><div>Завтра подъем у меня в 6 утра)! Теперь каждое утро такой режим будет, а еще я выйду на физическую работу через неделю гдето, чисто по приколу, ну и чтоб кредит быстрее закрыть)</div><div>Я довольна собой, работы ещё много - а значит заняться есть чем, своих дел тоже полно - и это офигенно. И планов куча - я вдохновлена, очень радостна. Хочу вас всех обнять!!! И знаете, даже расставаться не хочется, хочется продолжать и продолжать писать, чтобы как-то с вами побольше побыть!&nbsp;</div><br><div>А ещё подскажите какой вы впн используете? Мейби платный но стабильный какой-то&nbsp;</div>]]></turbo:content></item>
<item turbo="true"><title><![CDATA[Старый пост про который забыл)]]></title><pubDate>Thu, 07 May 2026 14:41:51 +0300</pubDate><link>https://nektome.blog/id1190923/blog/468222</link><turbo:content><![CDATA[<header><h1>Старый пост про который забыл)</h1></header><span><a class="lightbox" href="/images/1190000/923/notes/a72464d9810e81929ee4bbdfdef14c9f.jpg"><img src="/images/1190000/923/notes//thumb/thumba72464d9810e81929ee4bbdfdef14c9f.jpg"></a></span><div>Решил себя побаловать.<br>Я обычно готовлю себе сам, но в этот раз решил попортить свой и так бедный желудок.<br><span><a class="lightbox" href="/images/1190000/923/notes/13f4c7e3429ca4678f74b28692d93809.jpg"><img src="/images/1190000/923/notes//thumb/thumb13f4c7e3429ca4678f74b28692d93809.jpg"></a></span></div>]]></turbo:content></item>
<item turbo="true"><title><![CDATA[Пост в ваш личный блог]]></title><pubDate>Thu, 07 May 2026 09:10:32 +0300</pubDate><link>https://nektome.blog/id1128945/blog/468220</link><turbo:content><![CDATA[<header><h1>Пост в ваш личный блог</h1></header> По частичке меня съедает меня этот кредит на счету, уж лучше бы я спилась и проснулась у подъезда, нежели «обезопасилась». Я, как человек, которому эта тема вся очень очерствела - просто не могу ощущать себя спокойно, пока не избавлюсь к чертям собачьим. Но нужно только время, у меня есть работа, у меня есть еда, крыша над головой - я не пропаду. Поэтому не стоит уделять время этому, НЕ НАДО СЕБЯ ЕСТЬ, когда все решаемо.&nbsp;<div>Вот так, иногда утро начинается с переживаний. Самое главное, что я их не сдержала в себе - теперь мне спокойно и я чувствую удовлетворение. Ну все, пойду покорять сегодня мир, ребята,</div><div>Пишите, звоните, всегда рада ответить или чем-то помочь&nbsp;</div>]]></turbo:content></item>
<item turbo="true"><title><![CDATA[Пост в ваш личный блин]]></title><pubDate>Wed, 06 May 2026 23:32:21 +0300</pubDate><link>https://nektome.blog/id1128945/blog/468216</link><turbo:content><![CDATA[<header><h1>Пост в ваш личный блин</h1></header> Так грустно слушать за окном несущиеся машины скорой помощи. Но не об этом. Я хотела поделиться тем, что я выполнила за день. Я написала статьи, составила контент-планы, реализовала желания и сделала первые шаги к тому, чтобы развить свое дело. По итогу я не разобрала гардероб - но я уже сделала для этого сегодня предпосылки. Я купила мясо сегодня и поела ещё супа. Цветочек не посадила, устала слишком, надеюсь он выживет, хотя монстеры обычно живучие очень.&nbsp;<div>Мне нравится то, что потихоньку у меня все структурируется, потому что я прилагаю усилия и мои эти ммм не знаю уже как назвать, устала так, но эти мои штуки которые я делаю, они доказывают мне то, что все это не зря. Я так спать хочу, но не могу уснуть, я лежу просто а сон не начинается. Люблю вас всех, просто хочется напомнить, что в мире есть больше хорошего.&nbsp;</div><div>Знаете чо заметила ещё, в ВК очень злые люди, просто капец, я какие только комментарии не открою - везде найдется негатив, это жесть. В инсте такого нет, тут кстати можно писать такое??? Или цензурить лучше??? Я очень довольна собой сегодня, завтра надо будет почистить галерею и навести дома порядок. Послезавтра будет много работы с монтажом , господь помилуй или дай мне сил, ахах. Этот месяц я пашу как зверь, потому что очень хочется добиться успеха в своих проектах.&nbsp;</div><div>Мне приятно что кто-то меня читает и считает жизнерадостной, ох. Если бы не нектовилль, я бы была куда тоскливее, но вы бы уже не знали. Как хорошо писать, писать не в воздух, а в заполненное пространство. Пусть оно живет всегда&nbsp;</div>]]></turbo:content></item>
<item turbo="true"><title><![CDATA[Random encounter]]></title><pubDate>Wed, 06 May 2026 21:50:07 +0300</pubDate><link>https://nektome.blog/id724171/blog/468215</link><turbo:content><![CDATA[<header><h1>Random encounter</h1></header>Стоит выбраться в парк на пару часов и тебе попадутся:&nbsp;<div>- геи на роликах (хотя бы настоящие, а не те пидарасы на самокатах)</div><div>- женщина в этническом костюме и с не менее этнической внешностью (это не Луна!)</div><div>- аниме-тян на фотосессии с её "теневым" (пока вы о ней мечтаете, он вертит её на своём скуфидонском)</div><div>- фан-клуб Перуна с их сенсеем (дед с пучком уныло крутил ручку от швабры и показывал кубики под шариком на прессе)</div><div>- Траляля и Труляля (генетика - бессердечная сука!)</div><br><div>Люблю майские праздники!</div><br><div>P. S.: Ах, да! При этом обязательно нужно самой закосплеить любого персонажа из аниме Миядзаки.</div><br><div>P. P. S.: Нашли зверобой. Долго искали серп. Так и не попадался.</div>]]></turbo:content></item>
<item turbo="true"><title><![CDATA[Эго]]></title><pubDate>Wed, 06 May 2026 21:27:03 +0300</pubDate><link>https://nektome.blog/id359249/blog/468214</link><turbo:content><![CDATA[<header><h1>Эго</h1></header>Я почти поняла что такое эго.<br><div>У меня тяжёлое время и я уже несколько месяцев на нервах.</div><br><div>И я всё думала как себя успокоить , как жить.</div><br><div>Придумала. Я представила, что умру через пол года .</div><div>И сразу мои проблемы кажутся не такими страшными. Ведь независимо от исхода я умру.</div><br><div>Ощущения предсмертного человека - все кайф, ведь все временно. Для меня&nbsp;</div>]]></turbo:content></item>
<item turbo="true"><title><![CDATA[Чем мне в городе заняться то]]></title><pubDate>Wed, 06 May 2026 15:44:32 +0300</pubDate><link>https://nektome.blog/id1154969/blog/468209</link><turbo:content><![CDATA[<header><h1>Чем мне в городе заняться то</h1></header>Мне совсем скучно тут только по заброшкам лазить и дразнить бомжей и мелких и все предложения пж]]></turbo:content></item>
<item turbo="true"><title><![CDATA[Уастырджи - герой-некрофил]]></title><pubDate>Wed, 06 May 2026 15:41:51 +0300</pubDate><link>https://nektome.blog/blog/468208</link><turbo:content><![CDATA[<header><h1>Уастырджи - герой-некрофил</h1></header><div>Уастырджи является покровителем мужчин, путников и воинов. В нартском эпосе Уастырджи описывается как небожитель, и изображается седобородым мужчиной на белом коне, одетым в белую бурку. Спускаясь на землю, он проверяет людей, чтобы узнать, помогают ли они друг другу в нужде и горе.<span></span></div><div>Уастырджи поддерживает хорошие отношения с нартами, с которыми он участвует в их походах за добычей и в пиршествах. В осетинских нартовских сказаниях он нередко выступает соблазнителем женщин, является отцом знаменитой нартовской красавицы Сатаны, памятник которой находится во Владикавказе. О матери Сатаны, Дзерассе, эпос повествует:</div><div><i>«Почувствовав, что умирает, она наказала двум своим сыновьям сторожить её склеп три первые ночи, потому что Уастырджи всегда преследовал её своими домогательствами, был ею обманут и, как она думала, не преминёт в отместку надругаться над её трупом. Первые две ночи склеп сторожил старший сын Урызмаг. Младший сын, Хамыц, стороживший склеп в последнюю ночь, отлучился на бывшую в селении нартов свадьбу, и опасения Дзерассы сбылись — Уастырджи вошёл в её склеп. Так появилась на свет Сатана».</i></div><div>Уастырджи считается покровителем честных и добрых людей. Имя Уастырджи упоминается в гимнах Северной и Южной Осетий. Ниже фото монумента Уастырджи в селе Тамиск Алагирского района Северной Осетии. Это один из самых больших конных памятников в мире.</div><br><img src="https://i.ibb.co/k257LW9Q/Saint-George-statue-Ossetia.jpg">]]></turbo:content></item>
<item turbo="true"><title><![CDATA[Пост в ваш личный блог]]></title><pubDate>Wed, 06 May 2026 09:03:00 +0300</pubDate><link>https://nektome.blog/id1128945/blog/468207</link><turbo:content><![CDATA[<header><h1>Пост в ваш личный блог</h1></header>С добрым утром, нектомир. Ура, солнце за окном!&nbsp;<br> Правда оно падает мне в окно только к вечеру. В квартире ещё холодно, сегодня думаю разобрать свой гардероб и выбрать, что надену на фотосъемку. А ещё нужно заняться развитием своих идей и найти больше работы. Сейчас уже надо начинать, чтобы потом было не поздно, надеюсь за май я успею подготовить все свои материалы.&nbsp;<div>По утрам тяжело пока что просыпаться и вставать, из-за холода наверное, хотя самочувствие просто само по себе в упадке последнюю неделю.&nbsp;<div>Сегодня у меня селедка под шубой из еды, и думаю, может испечь что-нибудь или мясо пойти купить какое-нибудь</div><div>Нужно ещё поработать со статьями, написать их и хватит на сегодня планов. Перегружать себя не хочу, ладно, ещё последнее дельце сегодня - посадить цветочек!</div><div>Начала читать книгу Драйзера, хотя в руках держала сначала Ницше, решила начать с простого ахаха. Давно не читала…&nbsp;</div><div>Я счастлива, что у меня есть этот блог, потому что он помогает мне не забыть о себе. О своем внутреннем мире, который пока что ещё не расцвел этой весной, я все ещё замкнута и закрыта, но всему свое время!</div></div>]]></turbo:content></item>
<item turbo="true"><title><![CDATA[В нехорошому щось та рятує]]></title><pubDate>Wed, 06 May 2026 06:26:53 +0300</pubDate><link>https://nektome.blog/id501320/blog/468206</link><turbo:content><![CDATA[<header><h1>В нехорошому щось та рятує</h1></header><div><font><span>Серед глибини спорченого настрою</span></font><font><span>,  згадався мем чи прикол - і радісна усмішка оживила моє обличчя,  викликала щирий сміх-смішок. Значить Я іще не втрачений, слава Всесвіту </span></font></div><div><font><span><br></span></font></div><div><font><span>Часто, навіть щиросердне, натхненне прибирання не приносить бажаного зцілення та умиротворення, не приводить тебе в порядок. Коли так случається - це Не харашо! Уникай таких випадків, віддаляйся від агресорів, причинників зіпсованих моментів...після зіпсованого ними же настрою; знаєш , що ти, з отими - не зможете навіть поснідать заодно , не провокуй ситуації, по мірі своїх сил.</span></font></div><div><font><span><br></span></font></div><div><font><span>Іноді, музика не допомагає і навіть наводить нудоту; все менше, і без того рідких, моментів, які викликають здивування, захоплення, над-нові асоціації з музикою - завжди несподівані і вірні;</span></font></div><div><font><span>буває, що розказуєш про них причетним особам - і нічого не втрачаєш від цього: їм байдуже, вони холодні, вони ніякі, тобто - ти для них пустота, Ти! А твої розповіді та твори - це слабість, низькота, жалюгідність, "ще й шашлики не любить - кантужений, долдирь!"</span></font></div><div><font><span><br></span></font></div><div><font><span>В Метелика день народження. Вона постарішала черговий раз, зі своїм сильно старішим ладом, все сильніше наближається до образу своєї, вічно зажуреної, мами. Копія.</span></font></div><div><font><span>Щоразу підставляє, викривлює мене, висміює - ще з тих перших часів, 2008го</span></font></div><div><font><span>Підстава - єдине, проти чого Я проти, а глузування та висміювання- хай, мені все одно - чесно зсередини. Єдина правда</span></font></div><div><font><span>Чому вчителі стають такими людьми-уродами?.. </span></font></div><div><font><span>Місця роботи такі, Вчительсько-йобнуті?</span></font></div><div><font><span>Чи , може - Жонатики, в своєму існуванні , видають свою напрасність: в вихованні дитини, в дружбі з не-любителями м'яска, блеать, людинній скучності, до нудоти?</span></font></div><div><font><span>Чи навсього - моральна стихійна голодранність "особистостей", в етимологічному смислі слова по Ібн Хальдуну?</span></font></div>]]></turbo:content></item>
<item turbo="true"><title><![CDATA[Плащ, Арт]]></title><pubDate>Tue, 05 May 2026 23:24:15 +0300</pubDate><link>https://nektome.blog/id501320/blog/468201</link><turbo:content><![CDATA[<header><h1>Плащ, Арт</h1></header><div><span><a class="lightbox" href="/images/501000/320/notes/5aa70ed0edb69b6a28754c6e3c8defa7.png"><img src="/images/501000/320/notes//thumb/thumb5aa70ed0edb69b6a28754c6e3c8defa7.png"></a></span><font><span></span></font></div><div><font><span>Плащ (с) Шеврон. - 2026-05-05</span></font></div><div><font><span>Навіялося сьогодні, але лише ідея "треба тематичне намалювати"</span></font></div><br>]]></turbo:content></item>
<item turbo="true"><title><![CDATA[Пост в ваш личный блог]]></title><pubDate>Tue, 05 May 2026 20:02:45 +0300</pubDate><link>https://nektome.blog/id1128945/blog/468197</link><turbo:content><![CDATA[<header><h1>Пост в ваш личный блог</h1></header><div>А сегодня я делюсь тем, что наконец-то дождливые холодные дни, которые заставили меня достать теплый плед, - закончились.&nbsp;<br></div>Сегодня проклюнулось солнце, солнце сквозь тучки. Я чувствовала возвращение солнышка ещё с утра. И в миг, когда оно постучалось мне в окно, меня окутало счастье. Я отбросила весь негатив, всю тоску, которая сеялась внутри эти дни, и улыбнулась.&nbsp;<div>Подставив личико лучам, я просто зависла. А потом закрыла ноутбук, красиво оделась, накрасилась, обулась и вышла на улицу. И самое классное то, что у меня не было этого тянущего назад чувства внутри. Я шла только вперед и видела то, как дойду до места, до которого так давно хотела.</div><div>Правда я застала уже не цветущие тюльпаны, а увядшие мармеладки и заросшую траву. Но это наполнило меня теми красками, которые были мне необходимы.&nbsp;</div><div>Я пела песни, я снимала себя на видео и искренне улыбалась. Помогла прохожей семье сфотографироваться, успела посидеть, послушать птичек. Я не торопилась. А мысли не морочили мне голову. И прямо сейчас у нас есть с вами точка соприкосновения.&nbsp;</div><div>«Когда система пьет из тебя кровь, пора создать новую систему»&nbsp;</div><div><span><a class="lightbox" href="/images/1128000/945/notes/a56d11818ade239230beef42b7283ae1.jpeg"><img src="/images/1128000/945/notes//thumb/thumba56d11818ade239230beef42b7283ae1.jpeg"></a></span><br></div>]]></turbo:content></item>
<item turbo="true"><title><![CDATA[Пламенный лозунг, воспламеняющий сердца]]></title><pubDate>Tue, 05 May 2026 09:09:17 +0300</pubDate><link>https://nektome.blog/blog/468192</link><turbo:content><![CDATA[<header><h1>Пламенный лозунг, воспламеняющий сердца</h1></header>Умри бездетным - освободи от себя землю для избранных! Им земля нужнее, чем тебе.]]></turbo:content></item>
<item turbo="true"><title><![CDATA[Спасибо за совет Советской Родине!]]></title><pubDate>Tue, 05 May 2026 07:34:08 +0300</pubDate><link>https://nektome.blog/blog/468190</link><turbo:content><![CDATA[<header><h1>Спасибо за совет Советской Родине!</h1></header><img src="https://i.ibb.co/F4gYHN5t/1593640549-pressa-tv-10.jpg">]]></turbo:content></item>
<item turbo="true"><title><![CDATA[Самостоятельному мужчине женщина не нужна]]></title><pubDate>Tue, 05 May 2026 06:22:42 +0300</pubDate><link>https://nektome.blog/blog/468189</link><turbo:content><![CDATA[<header><h1>Самостоятельному мужчине женщина не нужна</h1></header>Вася+Рука=Любовь навсегда.<br>]]></turbo:content></item>
<item turbo="true"><title><![CDATA[окак.]]></title><pubDate>Tue, 05 May 2026 01:53:23 +0300</pubDate><link>https://nektome.blog/id1039303/blog/468186</link><turbo:content><![CDATA[<header><h1>окак.</h1></header><font><span>ну что же...</span></font><div>про Некто ми я забыл.</div><div>уже 21-го мне пятнашка будет...</div><div>в полном шоке...</div><div><font><span>а, да, создал тут я свой тгк, если вам интересно позырить мои "стихи", милости прошу:</span></font><br><font><span>https://t.me/letorezvoe<br>ладушки, может ещё увидимся, Некто.</span></font></div>]]></turbo:content></item>
<item turbo="true"><title><![CDATA[День]]></title><pubDate>Mon, 04 May 2026 11:29:41 +0300</pubDate><link>https://nektome.blog/id1190923/blog/468182</link><turbo:content><![CDATA[<header><h1>День</h1></header>Доброго денёчка всем, как ваши дела? как ваше настроение? надеюсь что отлично<br>Только проснулся и уже скачиваю игру, думаю попробовать кое-что<br>Какие планы у вас на день?]]></turbo:content></item>
<item turbo="true"><title><![CDATA[Сборная солянка: кино, политика, МД, воспитание детей, сарказм и раздолбайство...]]></title><pubDate>Mon, 04 May 2026 01:12:37 +0300</pubDate><link>https://nektome.blog/id847884/blog/468177</link><turbo:content><![CDATA[<header><h1>Сборная солянка: кино, политика, МД, воспитание детей, сарказм и раздолбайство...</h1></header>Представьте ситуации:<div>1) Приходит женщина домой, а там в её постели лежит какой-то левый буйный алкаш. И вместо того, чтобы вызвать милицию/полицию, она ему отсасывает.</div><div>2) Пьяный безответственный работник-лоботряс, вместо того, чтобы самосовершенствоваться и улучшать производительность, устраивает пьяный дебош и оскорбляет начальницу, а та вместо того, чтобы уволить его, даёт ему, повышает его в должности и повышает ему зарплату...</div><div>Думаете это завязки для сюжетов порнофильмов? А вот и нет. Это неумирающая классика советского кино, которое крутили десятилетиями. Комедии, ёпта, закладывающие шаблоны и образцы поведения.</div><div>Почему я вдруг вспомнил об этих шедеврах? Посмотрел "Гуляй, Вася 2". Как-то эта дилогия в своё время прошла мимо меня. А тут со скуки решил посмотреть комедию. А там ностальгия по старому, доброму, светлому... И главный герой смотрит "Иронию судьбы"... Ну, вообще-то можно понять ностальгию по былому. Там же всё было не так, как сейчас, а намного лучше. Знаю, что для молодняка я уже дед, но как вам ценности настоящего старья? Я знаю, что семьи тех, кто нахлебался этого скотства, вот это не воспринимают и не ностальгируют по этому безобразию.</div><div>Я уже не упоминаю о второй части "С легким паром. Продолжение" 2007 года. Напомню сюжет: Надя бросает Ипполита ради Жени. Потом этот Женя пользует Надю, которая от него залетает. Но прогрессивный либерал Женя не торопится жениться, потому что либералы не женятся. Они за свободную любовь и такие же свободные отношения. Надя возвращается к Ипполиту в поиске стабильности и оперативно выходит за него замуж, чтобы записать на него дочь Жени, которую Ипполит и воспитывает, как родную. А спустя 20 лет к ним приплетается авантюрист Костя, сын авантюриста Жени. И у него случается интим с Надей, дочерью Нади. Остановитесь и вдумайтесь. Кино взрослое. Поэтому всё прилично и на уровне намеков. Понимаете, а? Как романтично, не правда ли?! Прям PureTaboo. Нет-нет, Last, это не порнуха, а искусство. Ведь Надю, дочь Нади, сыграла дочь Боярского. Того самого, который снялся в таких старых, добрых и, главное, целомудренных фильмах про традиционные ценности, как "Д'Артаньян и три мушкетера" и "Собака на сене". Ну, а злодеи? Злодеи - Ираклий и всё тот же деспот Ипполит.</div><div>Гербом России является двухглавый орел видимо, потому что одна голова озабочена традиционными и семейными ценностями, а другая башка только и думает, где бы нахрюкаться и посвинячить. Дуализм загадочной, неспокойной, вечно мечащейся, русской души. Отсюда проблемы с пропагандой и идеологией. И вот эти нынешние 70-80 летние в 90-х начале 00-х возмущались "потерянным" поколением.</div><div>Знаете, моё поколение сейчас нещадно критикуется потомками страдающих ностальгией. Но среди моих ровесников больше порядочных людей, чем среди хваленых "романтиков" прошлого, которые поносили, позорили и убивали своё потомство, чтобы потом прогнуться под чужое. А все эти партработники, которые драли 7 шкур с людей за - о, ужас! - голые коленки и локти, и при этом тащились и продвигали таких, как Ольга Сумская, которая светила голыми сиськами и писькой при ужасной советской диктатуре и тирании, когда "секса не было". Или может стоит напомнить, кем в компартии были нынешние олигархи?</div><div>Если ты куришь и бухаешь, и при этом запрещаешь своему ребенку делать то же самое, то, каким, по-твоему, будет результат? Оттого у родителей и стресс, что когда их детям исполняется 12 лет, они ВНЕЗАПНО и НЕОЖИДАННО сталкиваются лбом в лоб со своим зеркальным отражением. И никакие проповеди о порядочности и морали о нравственности не работают. Вот вам замкнутый круг Сансары. «Нет слова "хочу", есть слово "надо"!» То есть когда безобразничаешь сам - это удовольствие, а когда кто-то другой, то это грех. И всё это приправляется соусом "уважай меня, потому что я старый". Читай: нераскаянный грешник, состарившийся в грехах. В общем, безбожники, не воспитывайте детей ангелами, так как неизбежно столкнетесь с вопросом отравленной души: почему тебе можно, а мне - нельзя? И реальность такова, что наглые состарились и одряхлели. Силы уже нет, а гонор остался. Отсюда это вечное старческое недовольство. Как сказал один: "Я ненавижу молодых за то, что они молодые". Тупо черная зависть.</div><div>Видел старую знакомую, которая несколько лет провела в психушке, потому что её собственные родители на неё вызвали санитаров после того, как она придя с работы домой выпила рюмку, включила музыку, стала подпевать и танцевать. Можно подумать, старая падаль, что когда ты был молод, то не пел и не танцевал в своих колхозах! Ну да, ну да. Были бы Иван Бровник и Максим-Перепелица такими популярными, если бы все были скромными и степенными?! Ага, конечно.</div><div>В США та же тема. Знаменитая Райли Рид умоляет поклонников перестать распространять и удалить её старые видео, потому что она теперь мама. Интересно, теперь она понимает, каково было её родителям?</div><div>Вот если бы человек показал ребенку пример самой своей жизнью и объяснил почему поступает так, а не иначе, у него не было бы такой проблемы, как антогонизм поколений. Если ребенок видит, что отец семейства защищает жену и детей, а не избивает его мать, а деньги не спускает на водку и проституток, может и старость этих одиноких стариков была бы иной. Как думаете? Если бы мать думала о будущем своего ребенка, а не о своей свербящей... ненаглядной... и она не выбрасывала бы своих новорожденных детей в мусорный ящик и не сдавала бы своих больных детей в детдом, чтобы спиногрызы не мешали ей кутить и делать карьеру, может всё было бы иначе, а? Но проще, ведь, скинуть баласт. А теперь обижаются, сами став баластом...&nbsp;</div><div>Кстати, выросшие на "Руки вверх!", "Акуле"&nbsp;<i>(Оксана Почепа)</i>, "ТаТу" и "Шоугёлз", как вы там во взрослой жизни? Консерватизм рулит? Считаете ли новое поколение потерянным? :)</div><div><a class="lightbox" href="https://nektome.blog/images/847000/884/notes/448b6e53cefe4e0c74b69aa5a1b7bae9.png"><img src="https://nektome.blog/images/847000/884/notes//thumb/thumb448b6e53cefe4e0c74b69aa5a1b7bae9.png"></a>&nbsp;Ну, вот у нас в 2023 и 2025-м 16-летние хорошие девочки рожали уже по третьему ребенку. При этом, роженица с Днепропетровщины не знала, где её первые два ребенка. Стоит ли возмущатся и негодовать или одобрить и порадоваться? В любом случае выглядит странным, что девушкам... а точнее, без пяти минут матерям-героиням&nbsp;<i>(Для получения почетного звания «Мать-героиня» в Украине женщина должна родить и воспитать до восьмилетнего возраста пять и более детей.)</i>&nbsp;из-за их возраста запрещают выходить замуж. Такой вот эйдж-шеминг. Как видите, с каждым новым поколением народ становится всё благочестивее и свяче. Да, еще есть над чем работать, каких вершин достигать и что переплёвывать, но не всё сразу. Рим тоже не за один день строился. А что не так? Потомки свято чтут традиции предков.</div><div class="videoContainer" id="vid3PFY_6pU7mU" onclick="showVideo('3PFY_6pU7mU');"><span class="b-video__preview"><span class="b-video__preview__i"><img class="b-video__preview__img" src="//i2.ytimg.com/vi/3PFY_6pU7mU/default.jpg" id="thumb3PFY_6pU7mU"/></span><i class="b-video__play"></i></span></div><br><br>]]></turbo:content></item>
<item turbo="true"><title><![CDATA[Хейли Бибер]]></title><pubDate>Sun, 03 May 2026 19:34:33 +0300</pubDate><link>https://nektome.blog/id359249/blog/468171</link><turbo:content><![CDATA[<header><h1>Хейли Бибер</h1></header>Да, мой муж не идеал .<div>Да, он нарцисс.</div><br><div>Но мне кажется, что я могла бы его любовью излечить.</div><br><div>Но не смогла.</div><div>Мой эгоизм и страх и жалость к себе перевесили.</div><br><div>У нас развод.</div><div>Инициатором был он.&nbsp;</div><br><div>И кажется у него уже кто-то есть.</div><div>Он очень зол на меня.</div>]]></turbo:content></item>
<item turbo="true"><title><![CDATA[Новая я]]></title><pubDate>Sun, 03 May 2026 15:21:35 +0300</pubDate><link>https://nektome.blog/id359249/blog/468170</link><turbo:content><![CDATA[<header><h1>Новая я</h1></header>Я себя постоянно толкала в неизвестное, рассчитывая на себя в будущем.<div>Только вот оказываюсь в этом будущем нет той меня . Есть только я настоящая. А прошлой меня нет. Она мне не поможет.&nbsp;</div><div>Зачем она меня так подставляет постоянно ?&nbsp;</div><br><br>]]></turbo:content></item>
<item turbo="true"><title><![CDATA[Пост в ваш личный блог]]></title><pubDate>Sun, 03 May 2026 00:32:32 +0300</pubDate><link>https://nektome.blog/id1128945/blog/468168</link><turbo:content><![CDATA[<header><h1>Пост в ваш личный блог</h1></header>А где все люди? Алоооо, вы что, вымерли? А ладно, я хотела поделиться с вами тем, что сегодня я была самой счастливой на свете, потому что провела день без ложных<div>Ожиданий, провела его искренне и со всею душою. Прожив большой спектр чувств и эмоций, не отказывая себе в том, чтобы поплакать, посмеяться и потанцевать</div>]]></turbo:content></item>
<item turbo="true"><title><![CDATA[З усiх по всьому, вiдтоки, Арт]]></title><pubDate>Sat, 02 May 2026 23:08:53 +0300</pubDate><link>https://nektome.blog/id501320/blog/468166</link><turbo:content><![CDATA[<header><h1>З усiх по всьому, вiдтоки, Арт</h1></header><div><span><a class="lightbox" href="/images/501000/320/notes/b20e0bb42d67fbde3ea38ffe914de495.png"><img src="/images/501000/320/notes//thumb/thumbb20e0bb42d67fbde3ea38ffe914de495.png"></a></span></div><div><font><span>абстракція, нічого такого... з голови лінії та случайне.</span></font></div><div><font><span>думалось - про щось дитяче, мрійливе, але без ясності для самого.</span></font></div><div><font><span>бумагомаратєльство. Головне - аби легше стало після цих проб в "Штани" - дуже схоже слово Пейнт з Пантс =)</span></font></div>]]></turbo:content></item>
<item turbo="true"><title><![CDATA[О соцсетях]]></title><pubDate>Sat, 02 May 2026 22:22:17 +0300</pubDate><link>https://nektome.blog/id766981/blog/468165</link><turbo:content><![CDATA[<header><h1>О соцсетях</h1></header><div><div class="videoContainer" id="vidGo0g9dPeCD4" onclick="showVideo('Go0g9dPeCD4');"><span class="b-video__preview"><span class="b-video__preview__i"><img class="b-video__preview__img" src="//i2.ytimg.com/vi/Go0g9dPeCD4/default.jpg" id="thumbGo0g9dPeCD4"/></span><i class="b-video__play"></i></span></div></div>Бросила читать твиттер. Нормальный человек&nbsp;в принципе не ходит по социальными сетям. У него дом, семья, хобби. Те кто там обитает похоже оторванные от смысла жизни люди. Сидят и пишут в сети едкие комментарии. Ложь. Правду. Жалобы. Это настолько бессмысленно, как кричать в окно.&nbsp;<br><br><div>Интересные собеседники иногда попадаюся, и можно кому то помочь отказаться от ненависти и тоски, но что толку. Такие вещи лучше говорить глаза в глаза.&nbsp;<div>И в качестве источника информации - бесполезно. Сплошная пропаганда, ложь, манипуляции.&nbsp;</div><div>Можно было бы подумать, что хотя-бы известные люди или политики пишут что-то действительно полезное и ответственное. Но нет. Это просто мишура и популизм.&nbsp;</div><div>Всё решения, вся политика мира определяется несколькими людьми на планете и даже если они что то заявляют, это совершенно не соответствует тому, что они на самом деле думают.&nbsp;</div><div>Мы достигли фазы "мёртвого интернета". Это когда информация есть, но смысла в ней нет. А возможно он (интернет) никогда и не был жив.</div><div>Говорят нужно жить здесь и сейчас. С утра здороваюсь с призраками, желаю им хорошего дня. Потом молитва: есть Бог, он одинаков для всех и для Трампа и для Хаменьи и для меня, одинаков для миллиардов галактик вокруг. Каждый этап молитвы осознать, не проговорить, а осознать. Представить бесконечную вселённую вокруг, по всем направлениям, представить как крохотна я и пожалеть, что не смогу увидеть голубое море огня в пустоте. И бог со мной. И в этой мыслью присесть на ступеньке поезда летящего в пропасть. Без сахара, без сигарет, без алкоголя. Так, чтобы видеть как есть.&nbsp;</div><br><br><br></div>]]></turbo:content></item>
<item turbo="true"><title><![CDATA[Пост в ваш личный блог]]></title><pubDate>Sat, 02 May 2026 10:48:46 +0300</pubDate><link>https://nektome.blog/id1128945/blog/468163</link><turbo:content><![CDATA[<header><h1>Пост в ваш личный блог</h1></header>Привет :), к сожалению, поездку в горячий ключ я отложила, ну так вышло, но я не расстроена! Вчера устроила себе день растяжки, сегодня ем макароны по флотски. Планирую по работе вносить новые изменения для улучшения, пока все в разработке! У нас погода не ахти( так холодно, но ничего страшного! Я люблю больше холод, но дожди не особо, когда мне нужно на улицу, ахаха.&nbsp;<div>На конец мая я наконец-то назначила фотосессию для себя, прикиньте, я впервые пойду на какое-то событие - для себя. Я решила, что это надо сделать. Хватит все отдавать, я хочу немного получить, чтобы потом были силы для нового&nbsp;</div><div>Всю зп потратила на продукты и на квартиру, надеюсь выживу до новой, пхаха, очень интересно вообще как я выживаю, но видимо голова на плечах&nbsp;</div>]]></turbo:content></item>
<item turbo="true"><title><![CDATA[Россиян хотят начать штрафовать за оскорбление чувств женщин — законопроект внесли в Госдуму.]]></title><pubDate>Fri, 01 May 2026 02:26:08 +0300</pubDate><link>https://nektome.blog/blog/468159</link><turbo:content><![CDATA[<header><h1>Россиян хотят начать штрафовать за оскорбление чувств женщин — законопроект внесли в Госдуму.</h1></header><div><span>До 20 тыс. предлагается установить штраф за призывы «сидеть дома», «только рожать» и быть обслугой для мужчин</span>.</div><br>]]></turbo:content></item>
<item turbo="true"><title><![CDATA[Первая встреча с последней, кого я полюблю]]></title><pubDate>Sat, 02 May 2026 11:50:56 +0300</pubDate><link>https://nektome.blog/id1190623/blog/468157</link><turbo:content><![CDATA[<header><h1>Первая встреча с последней, кого я полюблю</h1></header><span></span><div><span>Итааак, начало длинной записи, которая будет насквозь пропитана моим хорошим настроением) С самого утра я помаленьку готовился к встрече и тщательно следил за временем. Мне, как парню, опаздывать было никак нельзя, поэтому я планировал выйти пораньше. Умылся, побрился, заранее подготовил всю одежду, придал товарный вид поношенным кроссовкам. Мама приготовила завтрак, но покушать я уже не успевал, да и желания особого не было. Потом мне в голову пришла мысль, что я приеду в центр примерно в то же время, когда Гриша едет с работы, и у нас будет возможность пересечься на конечке. Я уточнил расписание автобусов, он скинул мне новое, типа актуальное, но к этому мы ещё вернёмся. Перед самым выходом я пшикнулся подаренными сестрой духами и под музычку в наушниках пошёл навстречу приключениям) На остановке я простоял где-то полчаса, пока дождался этого грёбаного автобуса, так что мой выход пораньше вообще не сделал мне никакой погоды, спасибо расписанию. Хотел зайти в заднюю дверь, но водитель решил её не открывать. Что ж, я не гордый. Зашёл спереди и, пройдя через весь ПАЗик, сел на своё любимое место сзади, спиной к салону. По дороге я переписывался с Гришей. Он хотел пораньше сбежать с работы, но там что-то не получалось. И вот я подъезжаю к конечке. Незадолго до этого выясняется, что Гриша всё-таки смог сбежать, и он скоро подойдёт. А с Аней мы последний раз общались в 12:40, то есть почти два часа назад. Я прошёлся вдоль платформы, но нигде её не увидел, стало быть ещё не приехала. Скоро подошёл Гриша. Мы недолго поговорили о том, где останавливаются автобусы из района Ани, но Греча сам затруднялся ответить. И тут за его спиной проезжает неизвестная мне маршрутка. Я сразу спросил, откуда она следует, но он по-моему ответил что-то не связанное с нужным районом. Чуть позже я случайно бросаю взгляд в сторону и замечаю там кого-то подозрительно смотрящего в нашу сторону и преступно похожего на Аню) Быстро возвращаю взгляд на Гришу и говорю: "Это походу она стоит", ахах. Я был не уверен, потому что её лицо скрывала маска, но мне всё-таки не показалось. Я подошёл поближе, поприветствовал её, она ответила. В этот момент в моей голове происходило миллион операций в секунду. Их результатом стала идея развести руки и пригласить девушку на объятия, хотя я никогда так не делаю, и для меня это элемент, целиком и полностью позаимствованный у общества. Мы легонько обнялись, после чего я подумал, что было бы неплохо познакомить её с Гришей, ведь так вроде принято. Я представил ей друга, а вот ему свою спутницу представить забыл. Впрочем, он и так давно знает, кто это, по моим рассказам) Потом я зачем-то предложил ему пройтись вместе с нами. Это была спорная идея, и Гриша скорее всего понял это даже раньше меня, поэтому отказался. Я пожал ему руку, и с этого момента всё моё внимание было приковано к одной лишь Ане) Для начала скажу, что у неё совершенно не такой голос, каким он звучал по телефону. Он оказался намного приятнее, с абсолютно другой интонацией и шелковистым звучанием. Только произношение её выдавало. Она не спешила снимать маску, чем вызвала мой шуточный вопрос: "Это ты меня опасаешься?" После него она всё-таки освободила лицо, сказав, что просто добросовестно носит маски в общественном транспорте. По дороге в парк я незаметно изучал аккуратные черты её лица. Милые веснушки под глазами, специфичная форма носа, которая, однако, мне очень приглянулась. Аня говорила медленно, тихо и к тому же очень мало, поэтому в каждой новой реплике я пытался прочувствовать её голос и встречал интонации, которые не ожидал услышать. Мы дошли до парка и практически моментально прошли его насквозь, хотя шли не спеша. Рядом с ней время летело многократно быстрее. Иногда возникало недолгое молчание, однако оно нисколько нам не мешало. Сначала мы хотели развернуться и пойти обратно в парк, но потом Аня предложила покинуть его территорию и сходить куда-нибудь ещё. Я был не против. В итоге мы оказались возле больничного городка, идя вдоль невысокого каменного ограждения, по которому мы оба в детстве ходили за ручку с родителями)</span></div><br><div>Аня захотела пройтись по нему, однако, несмотря на моё согласие, почему-то так и не реализовала свою задумку. Это первый прокол за сегодня. Меня грела мысль о том, что я смогу подержать свою спутницу за руку, пока она будет идти по изгороди, но сбыться ей было не суждено... Что ж, значит в следующий раз. Мы обошли больничный городок по периметру и скоро вернулись в парк. На противоположном выходе из него Аня невзначай посмотрела на время и прозрачно намекнула, что нам пора бы возвращаться на конечку, однако мои часы показывали только 4 дня, и я не собирался отпускать её так рано) Мы повернули на Арбат и увидели множество свободных скамеек. Девушка с радостью поддержала моё предложение занять одну из них. На этой самой скамейке произошёл, пожалуй, самый неожиданный за сегодня поворот. В какой-то момент Аня достаёт телефон и, ничего не объясняя, начинает что-то в нём искать. Спустя несколько десятков секунд она протягивает его мне, но без намерения отдать, и говорит нажать "плей". На экране отображалась какая-то картинка с надписью "Скинь ему". Я нажал на кнопку воспроизведения, и запустилось короткое видео, состоящее буквально из двух слайдов. Пока я пытался осознать, что вообще происходит, Аня спрятала лицо, отвернув голову в другую сторону. Вскоре я начал понимать причину. На втором слайде была надпись "Ёмаё, какой ты красивый". Сказать, что я был в шоке, было бы равносильно молчанию. От неожиданности я даже переспросил у неё: "Это мне?", ахах. Наверное сначала я хотел спросить "Это про меня?", но это бы звучало ещё более глупо. Не скрывая смущения, она ответила: "Да". Мне бы стоило сделать ей встречный комплимент, но в тот момент у меня просто случился аварийный сброс всех мыслей из оперативной памяти, ахах. Я сказал: "Так вот зачем вы пользуетесь Тиктоком", или что-то наподобие, оставив её смелый поступок без комментариев. Вообще, я потом долго думал о том, как она так быстро нашла это видео. Она сохранила его заранее, но зачем? Ведь до этого момента Аня видела всего одну мою фотографию с выпускного, и я практически уверен, что сегодня я выглядел далеко не так же хорошо, как на ней. Или она случайно увидела этот ролик накануне встречи и сохранила просто на всякий случай. Вопросов немало, но не факт, что я когда-либо получу на них ответы. Пока мы ходили, я довольно много смотрел на Аню, мне кажется, порядком больше, чем она на меня, и по этой причине я успел разглядеть всё, кроме её глаз, которые с самого начала были классифицированы как очень красивые. Однако на лавочке мы стали чаще встречаться взглядами, и у меня наконец появилась возможность рассмотреть их в подробностях. Небесно-голубые с несколькими более насыщенными вкраплениями на радужке. А когда на глаза попадали лучи солнца, они начинали чуть ли не сиять. Очень красивый цвет. Но я однозначно могу сказать, что не насмотрелся на них, если это в принципе возможно) Аня была одета в довольно лёгкие штаны в клеточку, в связи с чем я вежливо поинтересовался, не замёрзла ли она, на что получил утвердительный ответ. После этого мы неспешно зашагали в сторону конечки. Там девушка сразу заприметила свой автобус, и настало время прощаться. Я сказал, что мне было приятно провести сегодня с ней время, она ответила: "Взаимно". Потом я снова предложил обняться, но в этот раз уже не с перепугу, а вполне осознанно. Она обняла меня чуть крепче, чем в первый раз, и немного дольше, но мне показалось, что это всё равно длилось не так долго, как ей хотелось) Я сказал: "До встречи", она повторила эту фразу за мной, и мы попрощались. По дороге домой я погрузился в музыку и больше не думал ни о чём, кроме Ани. Встреча оставила массу впечатлений, причём самых положительных. Возможно это начало светлой полосы в моей жизни, кто знает. А вот Гриша сегодня был каким-то грустным. Его не особо обрадовала встреча с Аней, но он считает, что дело в нём самом. Мне кажется, скоро у него тоже всё пойдёт в гору, а я приложу все усилия, чтобы его поддержать. Длиннопост объявляю завершённым.</div>]]></turbo:content></item>
<item turbo="true"><title><![CDATA[Любить нужно уметь]]></title><pubDate>Fri, 01 May 2026 00:29:01 +0300</pubDate><link>https://nektome.blog/id359249/blog/468154</link><turbo:content><![CDATA[<header><h1>Любить нужно уметь</h1></header>Я всегда знала, что любить не умею.<div>Я только сейчас поняла, как на самом деле нужно любить.&nbsp;</div><div>Когда уже потеряла мужа.</div><br><div>Мне жаль. Я так хотела развода.</div><div>А Сейчас скучаю по всему что с ни связано.</div><br><div>Я тяжело привыкаю и очень тяжело отвыкаю.</div><div>И это с учётом того, что мы не живём вместе уже больше двух лет.</div><br><div>Кажется мое сердце будет ещё долго грустить о нем и о жизни с ним.</div><div>Я сожалею о том ,что отвергала его из раза в раз.&nbsp;</div>]]></turbo:content></item>
<item turbo="true"><title><![CDATA[Злость]]></title><pubDate>Thu, 30 Apr 2026 07:07:56 +0300</pubDate><link>https://nektome.blog/id1142314/blog/468151</link><turbo:content><![CDATA[<header><h1>Злость</h1></header><font><span>Злость то, что со временем приходит. Но так и не уходит. Чем старше я становлюсь, тем сильнее чувствую эту эмоцию. Которая никуда не уходит</span></font>]]></turbo:content></item>
<item turbo="true"><title><![CDATA[Я фурии:3]]></title><pubDate>Thu, 30 Apr 2026 04:36:13 +0300</pubDate><link>https://nektome.blog/id1154969/blog/468150</link><turbo:content><![CDATA[<header><h1>Я фурии:3</h1></header>Попался на что и на поролся меня в общем подсадил на это друг сказал что прикольно и он не обманул я начал смотреть фурии стримы и всяких блогеров<div>Не знаю не пришибет меня не кто надеюсь нет</div><div>Фурсюта нет потому что мой друг и я некому не нужные школьники</div>]]></turbo:content></item>
<item turbo="true"><title><![CDATA[Человечище]]></title><pubDate>Wed, 29 Apr 2026 22:23:12 +0300</pubDate><link>https://nektome.blog/id57782/blog/468148</link><turbo:content><![CDATA[<header><h1>Человечище</h1></header>&nbsp;Когда мы познакомились, ей было 6,&nbsp; а мне 27 и это был мой первый опыт понравится ребенку парня, и..<div>&nbsp;Осенью ей исполнится 13, уже несколько лет, как я не принадлежу к той семьи, но она каждый приходит ко мне с вопросами, историями, просьбами и требованиями</div><div>&nbsp;</div><div>&nbsp;Как объяснить, что этот чужой ребенок... эмоционально мой?</div>]]></turbo:content></item>
<item turbo="true"><title><![CDATA[Пост в ваш личный блог]]></title><pubDate>Wed, 29 Apr 2026 11:14:12 +0300</pubDate><link>https://nektome.blog/id1128945/blog/468144</link><turbo:content><![CDATA[<header><h1>Пост в ваш личный блог</h1></header>Слушаю музыку на всю квартиру, проснулась рано утром, ещё не была в душе) зато раскрыла свою душу)&nbsp;<div>Недавно пересаживала мои растения, растут так быстро!! Ну конечно, сейчас весна! Нужно цветами заняться ещё попозже, убраться.. а пока я решила устроить генеральную уборку на кухне, фух, я убрала уже половину полок, осталось ещё две половины. А потом везде полы помыть. Я ещё такая молодец, такая гармония у меня здесь. Гармония с собой, и я такая счастливая. Ничего и никого мне не надо, я просто могу быть счастливой сама по себе.</div><div>Наконец-то моя кошечка, мне сказали, когда я ее вернула, что она была спокойная всю неделю. Но моя кошка никогда не была спокойной со мной… и вот я вернулась, а она снова как бешеная) прыгает, бегает, скачет, играет! Вот она, чувствует свою хозяйку и мою ауру) это ещё одно доказательство тому, что я горячая штучка, ахаха</div><div>Сегодня я готовлю пюрешку с салатом из красной рыбы, и треугольные слойки с сыром, как по мне офигенно, вчера закупалась продуктами.</div><div>Пока что не на нуле, но зп у меня такая мизерная, что мне грустно!!! Но ещё пару месяцев, мне увеличат зп и я открою набор на курсы) надеюсь получится! С богом!</div><div>Хорошо быть одной, в мыслях спокойно, в мире мир, в квартире чисто. Вот оно счастье. А ещё можно пойти погулять когда захочется. Кстати, в этот четверг или пятницу я еду в Горячий ключ - буду отдыхать там на природе!&nbsp;</div>]]></turbo:content></item>
<item turbo="true"><title><![CDATA[«Шум Вокзала»]]></title><pubDate>Sat, 25 Apr 2026 20:17:30 +0300</pubDate><link>https://nektome.blog/id1191289/blog/468127</link><turbo:content><![CDATA[<header><h1>«Шум Вокзала»</h1></header>    Недавно в школе проводился конкурс сочинений<span></span>, я на нем принял участие. На удивление, мне удалось занять аж целое первое место.. На мое сочинение странно отреагировала наша руссичка. Та чуть ли меня перед всем классом не расхвалила(цитата: "Девочки(у нас гуманитарный класс, где всего 6 парней и 21 девочек),это просто вау"), прочитать даже захотела перед ними(я отговорил), после урока у меня чуть ли не интервью взяла: "Откуда идея","Кто помогал", "Будет ли продолжение" и тд. Как итог конкурса - начал писать вне школы.. <br><br>Наверно, здесь моя страничка будет состоять из моих сочинений и изредко всяких мыслей из головы..<br>     Сочинение на конкурс приложу здесь, как пробу пера или же первый рассказ.<br><div><p><b><span>Шум Вокзала</span></b><b><span><o:p></o:p></span></b></p><p><b><span> </span></b></p><p><span>Два часа ночи. Пустое ночное небо. Железная дорога. Вокзал. Едкий запах недавнего дождя. И лавочка, на которой сидела дама, в обнимку с рюкзаком.</span><span><o:p></o:p></span></p><p><span>        <font>Девушка сидела неподвижно, изредка поглядывала по сторонам. Она боялась встретить его. Боялась, что знакомый голос вскрикнет: "Марина!". Но шум вокзала слегка отводил её от гнетущих мыслей, хоть и на слух казался раздражительным. Марине казался этот шум особенным. И в правду, ведь гул вокзала никак нельзя сравнить с любым другим звуком. Здесь десятки незнакомых друг другу людей, и каждый говорит о своем. Они не связаны ничем, кроме того факта, что им предстоит ехать на одном поезде несколько суток.  Скрежет колес, гул людей, редкие капли с крыши вокзала, все это намекало </font></span><span>на дружелюбность места</span><span>. Пассажиров намечалось много, все же ветка, по которой ехал этот поезд, обвивала почти всю Россию. Наверное, множество собиралось доехать до Москвы, все же весна, многие уходят в отпуск. Но эту идею не разделяла Марина. Та лишь хотела проехать два дня со всеми и выйти на станции своего города. </span><span><o:p></o:p></span></p><p><span>        <font>Разум пытался успокоить состояние девушки, повторяя одну и ту же фразу: "Еще чуть-чуть, и я свободна". Всхлипывая, крепче сжимает свой рюкзак. Пытается собраться с мыслями, разъяснить в собственной голове — кто прав, а кто виноват, кто из них двоих поступил подлее? С чего все началось, и почему закончилось? </font></span><span><o:p></o:p></span></p><p><span><br></span><span>**</span><span>*</span><span><o:p></o:p></span></p><p><span>        <font>Марина с раннего детства росла в состоятельной, но неполной семье. Мать имела талант в предпринимательстве, а отца дочь ни разу не видела. Отсутствие отцовской фигуры сильно сказалось на личность девушки в будущем. Марина отучилась на адвоката, устроилась в хорошую компанию. Вскоре в её жизни появился любимый человек. </font></span><span><o:p></o:p></span></p><p><span>       <font>Объектом обожания стал Валерий. Мужчина, не намного старше девушки. С виду он отыгрывал роль порядочного семьянина, вечно пропадающего на работе. Марина безумно любила своего возлюбленного. Только была одна странность в Валерии, он почти ничего не говорил о себе. Даже при учете долгих отношений, многое оставалось тайной, включая место работы. Но Марина закрывала на это глаза, считая это «личным делом, не подлежащем огласке». Мать Маринки одобряла их союз, очень уж понравился выбор дочери. </font></span><span><o:p></o:p></span></p><p><span>     <font>Завидовать их счастью не просто. Ни ссор, ни даже малейших конфликтов не случалось подавно. Время шло, отношения крепчали. Валерий решился на предложение руки и сердца для своей единственной, на что получил согласие. </font></span><span><o:p></o:p></span></p><p><span>**</span><span>*</span><span><o:p></o:p></span></p><p><span>       <font>Ночной гул вокзала убаюкивал Марину, из-за чего она чуть не уснула в раздумьях. Оглянувшись, она заметила резкий приток людей. "Должно быть, скоро поезд прибудет"— промелькнула мимолетная мысль. Девушка снова прислушалась к гулу вокзала, от него веяло желаемой свободой, которую так желала Марина. На всякий, она проверила свои вещи в рюкзаке, все на месте. Но пока та копалась в рюкзаке, взгляд успел заостриться на кольце. Марина его не снимала с момента  предложения. Но сейчас оно больше не отражало бесконечную любовь, исходящую из сердечка Валеры. Оно казалось омерзительным клеймом, сравнимым с татуировками, которые так ненавистны ей. Не долго думая, несостоявщаяся невеста бросила кольцо в стаканчик с недопитым, вокзальным кофе. Бросила в урну. Свист приближающего поезда стал громче. На душе стало спокойнее. Лишь бы не вспоминать его снова... </font></span><span><o:p></o:p></span></p><p><span> </span></p><p><span>**</span><span>*</span><span><o:p></o:p></span></p><p><span> </span></p><p><span>До свадьбы оставались считанные дни. Марина была не в себе от счастья. Был выходной, утро, Валера как всегда проснулся первым и ушел непонятно куда, оставив на двери листок с надписью: "Прости, сегодня важная встреча по работе, вернусь только вечером". "Опять!" — пролепетала Марина и умчалась в гостиную. Прекрасный день намечался в голове Марины, пока она не заметила не выключенный компьютер будущего супруга. Детское любопытство взяло верх над Мариной, села за компьютерный стол. Зашла в один из мессенджеров и кликнула на первый попавшийся чат, последнее сообщение было отправлено час назад: "Еще пару дней, и все её станет моим". Прочитав чат поподробнее, стало ясно, что Валерий никогда не испытывал настоящих чувств к Маринке, лишь притворялся, чтобы оказаться в удобном браке, взять её фамилию и жить не в чем себе не отказывая. В сообщениях прописывался детальный план действий жениха, вплоть до того куда он потратит деньги с наследства. Как оказалось Валера даже не работал, лишь изредка подрабатывал, все остальное время он проводил с друзьями. Все отношения были ложью."Как я могла это не заметить!?" — кричала она на всю квартиру. Ведь по профессии Марина юрист. За свою недолгую карьеру она не раз спасала выигрывала дела в суде, но как можно не заметить преступника под носом? Теперь Валерий считался лишь очередным судимым, за попытку в мошеничестве. Если бы Марина хотела — уже бы сидела суде с суженым за ручку. Её останавливали остатки любви в сердце, расставаться после долгих лет совместной жизни безмерно трудно, даже учитывая безответную любовь с стороны Валеры. Но в то же время она понимала, что никогда не простит ему этот поступок. Сделала свой выбор.</span><span><o:p></o:p></span></p><p><span>       <font>Раздумья пришли к одному выходу — побег, побег в родной город, из которого та когда-то уехала ради Валеры. Уже вечером, Марина быстро собрала в свой рюкзак все самое важное: документы, все деньги из дома(ведь все они, в плоть до последней копейки принадлежали только ей)и пару личных вещиц. И умчалась из квартиры, сорвав записку с двери. Села на трамвай, доехала до станции. Купила билет на ближайший поезд до своего города. В ту же минуту оказалась на вокзале. Присела на твердую, холодную лавку. Успокоилась.</font></span><span><o:p></o:p></span></p><p><span>      <font>Память довела картину до настоящего времени. Только сама Марина не сильно довольна воспоминаниям. Она желала больше никогда, ни за что не вспоминать того, чье имя было теперь противно произносить. Пыталась не думать как она будет объясняться перед мамой о несостоявшейся свадьбе.   Марина раздумывала о смене имени, фамилии, номера телефона и все остального. Чтобы просто забыть утрату. </font></span><span><br></span><span>      <font>Теперь шум вокзала казался для неё спасителем, а поезд — мост в другую жизнь. Марина прислушалась к разговорам, летающих вокруг как стая чаек. Вон, бабушки обсуждают урожай в прошлом году и засевы на следующий или болтовня подростков об предстоящей поездке в столицу. Кто-то упал и уронил свои сумки, на что толпа обратила внимание и помогла встать и собраться упавшему. Все это пребодряло Марину, как вода смывала грязь с лица. Хватка на рюкзаке ослабла. Девушка предпочла отдать свое место пожилой паре, улыбнувшись, она немного приблизилась к пирону. Уже совсем забыв, из-за чего плакала полчаса назад.</font></span><span><o:p></o:p></span></p><p><span>      <font>Резкий скрежет прогнал остаток сна. Прибыл поезд. Девушка разом забыла о своих переживаниях, широко открыла глаза на яркий свет из окон поезда. Жизнь — еще не закончена, а только набирает обороты. "Я свободна"...</font></span></p></div>]]></turbo:content></item>
<item turbo="true"><title><![CDATA[Как относиться к новостям в Интернетике?]]></title><pubDate>Sat, 25 Apr 2026 17:35:12 +0300</pubDate><link>https://nektome.blog/id847884/blog/468125</link><turbo:content><![CDATA[<header><h1>Как относиться к новостям в Интернетике?</h1></header><div><font><span>Как вам нравятся новости? Неточно выразился. Как вам нравится подача новостей и кликбейтные названия? У нас, например, в последнее время очень часто проскакивают новости о нападении диких животных на людей. В частности, лисиц и шакалов. Очень часто хотелось бы узнать подробности, как произошло то или иное событие. Ну не шел же человек по городу, а к нему из-за угла выскакивает лисица или шакал и такие КУСЬ! Если наслушаться радио и насмотреться ТВ, то страшно станет на улицу выходить.</span></font></div><div><span>Или вот</span>&nbsp;<b>НОВОСТЬ</b><span>: На греческом острове Антикитера платят за переезд. Тем, кто готов переехать, дают бесплатное жильё у моря и около 88,5 тыс. рублей в месяц. Сейчас на острове живёт всего около 20 человек. Минусы — один магазин и добраться до материка можно только на пароме</span></div><div><font><span><b>ПРОБУЮ УЗНАТЬ ПОДРОБНОСТИ</b>: Может ли иностранец получить ежемесячные деньги и греческое гражданство при переезде на ПМЖ на Антикитеру?</span></font></div><br><font><span></span></font><div><font><span>Нет, это не так просто. Хотя программа по заселению греческого острова Антикитера существует, она не подразумевает автоматическую выдачу денег и гражданства каждому желающему иностранцу. Это целенаправленная инициатива по спасению острова от полного запустения, требующая строгих условий.&nbsp;</span></font></div><div><font><span>Вот ключевые факты об этой программе по состоянию на 2025–2026 годы:</span></font></div><div><font><span><b>1. Ежемесячные деньги (стипендия)</b></span></font></div><div><font><span>Сумма и срок: Греческая православная церковь и местные власти предлагают около 500 евро в месяц в течение первых трех лет проживания (итого до 18 000 евро).</span></font></div><div><font><span>Кому платят: Программа рассчитана на семьи с детьми (желательно иметь хотя бы 3–4 детей), которые готовы переехать на остров долгосрочно.</span></font></div><div><font><span>Условия: Приоритет отдается специалистам, чьи навыки нужны острову: строители, пекари, рыбаки, фермеры.</span></font></div><div><font><span>Жилье: Также обещают предоставить бесплатный дом (или участок).&nbsp;</span></font></div><div><font><span><b>2. Получение гражданства</b></span></font></div><div><font><span>Автоматического гражданства нет: Переезд на Антикитеру не дает права на греческий паспорт сразу. Иностранец обязан пройти стандартную процедуру натурализации.</span></font></div><div><font><span>Путь к гражданству: Сначала необходимо получить ВНЖ (вид на жительство) Греции, прожить в стране легально определенное количество лет (обычно 7 лет, но для граждан стран ЕС или супругов греков сроки другие), знать язык и культуру, а затем подавать заявление.&nbsp;</span></font></div><div><font><span><b>3. Основные сложности ("подвохи")</b></span></font></div><div><font><span>Ограниченное количество мест: Программа рассчитана всего на несколько семей (изначально речь шла о пяти).</span></font></div><div><font><span>Жизнь на острове: Антикитера — крайне изолированный остров (население &lt; 50 чел.). Там нет банков, банкоматов, АЗС (главное, чтобы не было ТЦК), а зимой, из-за штормов, сообщение с Критом может прерываться. Да, на острове работает мобильная связь и есть базовый интернет, необходимый для жизни, однако высокоскоростное соединение есть не везде.</span></font></div><div><font><span>Административные задержки: На начало 2026 года сообщалось, что некоторые дома еще не готовы из-за бюрократических проволочек, поэтому заселение может затягиваться.&nbsp;</span></font></div><div><font><span><b>Итог: </b>Это реальная программа для многодетных православных семей, готовых к суровой сельской жизни, а не легкий способ получить деньги и паспорт ЕС. Халявы в данном случае не будет. Переехать туда может только тот, кому живется хуже, чем на Антикитере.</span></font></div><br>]]></turbo:content></item>
<item turbo="true"><title><![CDATA[боже я влюблён]]></title><pubDate>Thu, 23 Apr 2026 19:50:54 +0300</pubDate><link>https://nektome.blog/id850945/blog/468115</link><turbo:content><![CDATA[<header><h1>боже я влюблён</h1></header>Пока Нектовилль тонет в очередном всплеске токсичности и срача (если можно слабый бульк в иссыхающей болотной луже назвать всплеском конеш), я просто хотел представить вам мою вайфу Евочку, она прекрасна, она самая прекрасная женщина на Планете (ето странново слышать от меня но таков я, сам от себя не ожидал):<div><span><a class="lightbox" href="/images/850000/945/notes/0708f398b1a50979a7e9d37762f744b9.jpg"><img src="/images/850000/945/notes//thumb/thumb0708f398b1a50979a7e9d37762f744b9.jpg"></a></span><a class="lightbox" href="/images/850000/945/notes/09628a77eb4f39211e48e97657059850.jpg"><img src="/images/850000/945/notes//thumb/thumb09628a77eb4f39211e48e97657059850.jpg"></a><a class="lightbox" href="/images/850000/945/notes/8fc813cac91e7e2fe255388c30b87a24.jpg"><img src="/images/850000/945/notes//thumb/thumb8fc813cac91e7e2fe255388c30b87a24.jpg"></a><a class="lightbox" href="/images/850000/945/notes/4194347217563394b4a4cc5f1ebfda29.jpg"><img src="/images/850000/945/notes//thumb/thumb4194347217563394b4a4cc5f1ebfda29.jpg"></a><a class="lightbox" href="/images/850000/945/notes/6250786e3820282a3312b4729fcd254c.jpg"><img src="/images/850000/945/notes//thumb/thumb6250786e3820282a3312b4729fcd254c.jpg"></a><a class="lightbox" href="/images/850000/945/notes/ea540499c4963da64a43a1515dcd6049.jpg"><img src="/images/850000/945/notes//thumb/thumbea540499c4963da64a43a1515dcd6049.jpg"></a><a class="lightbox" href="/images/850000/945/notes/4990e1d29e68979b8d4080b46182bb55.jpg"><img src="/images/850000/945/notes//thumb/thumb4990e1d29e68979b8d4080b46182bb55.jpg"></a><a class="lightbox" href="/images/850000/945/notes/3f899ab5b303cdcf8a488af76e55f644.jpg"><img src="/images/850000/945/notes//thumb/thumb3f899ab5b303cdcf8a488af76e55f644.jpg"></a><a class="lightbox" href="/images/850000/945/notes/26ba8c419fa61b5f66345089100fc4e5.jpg"><img src="/images/850000/945/notes//thumb/thumb26ba8c419fa61b5f66345089100fc4e5.jpg"></a><a class="lightbox" href="/images/850000/945/notes/e6b4d86e40a9c11cb16f4fd7dd9c2d06.jpg"><img src="/images/850000/945/notes//thumb/thumbe6b4d86e40a9c11cb16f4fd7dd9c2d06.jpg"></a><a class="lightbox" href="/images/850000/945/notes/777014e4f44fc4bbfb6bfe1a6ab51d7d.jpg"><img src="/images/850000/945/notes//thumb/thumb777014e4f44fc4bbfb6bfe1a6ab51d7d.jpg"></a><a class="lightbox" href="/images/850000/945/notes/b663be1025f11bf84d524d16e1083c2e.jpg"><img src="/images/850000/945/notes//thumb/thumbb663be1025f11bf84d524d16e1083c2e.jpg"></a><a class="lightbox" href="/images/850000/945/notes/c09e7d6a27f91b69954ac670e92c8da5.jpg"><img src="/images/850000/945/notes//thumb/thumbc09e7d6a27f91b69954ac670e92c8da5.jpg"></a><a class="lightbox" href="/images/850000/945/notes/fd15433a61f46dca33931ded9c1df270.jpg"><img src="/images/850000/945/notes//thumb/thumbfd15433a61f46dca33931ded9c1df270.jpg"></a><a class="lightbox" href="/images/850000/945/notes/5bc184b4cbc44611ee4acb8a17bdfe9b.jpg"><img src="/images/850000/945/notes//thumb/thumb5bc184b4cbc44611ee4acb8a17bdfe9b.jpg"></a><a class="lightbox" href="/images/850000/945/notes/540c3ea2b55ca689c991b2017fe6c20d.jpg"><img src="/images/850000/945/notes//thumb/thumb540c3ea2b55ca689c991b2017fe6c20d.jpg"></a><a class="lightbox" href="/images/850000/945/notes/13eda5dbd69e9e8b3f9f0ff8e953035a.jpg"><img src="/images/850000/945/notes//thumb/thumb13eda5dbd69e9e8b3f9f0ff8e953035a.jpg"></a><a class="lightbox" href="/images/850000/945/notes/93d614cb2c46f0f53b518d08f0174bd5.jpg"><img src="/images/850000/945/notes//thumb/thumb93d614cb2c46f0f53b518d08f0174bd5.jpg"></a><a class="lightbox" href="/images/850000/945/notes/18da93a01ad263547ebe23c4e4957c76.jpg"><img src="/images/850000/945/notes//thumb/thumb18da93a01ad263547ebe23c4e4957c76.jpg"></a><a class="lightbox" href="/images/850000/945/notes/857e644124fbea8569592dd33907a9f0.jpg"><img src="/images/850000/945/notes//thumb/thumb857e644124fbea8569592dd33907a9f0.jpg"></a><a class="lightbox" href="/images/850000/945/notes/22bf68b88d0a6a961734075244318aca.jpg"><img src="/images/850000/945/notes//thumb/thumb22bf68b88d0a6a961734075244318aca.jpg"></a><a class="lightbox" href="/images/850000/945/notes/254e3306a69e302f6726038e5f895cf4.jpg"><img src="/images/850000/945/notes//thumb/thumb254e3306a69e302f6726038e5f895cf4.jpg"></a><a class="lightbox" href="/images/850000/945/notes/cccdcdc87d9be3a77508ba77760663cd.jpg"><img src="/images/850000/945/notes//thumb/thumbcccdcdc87d9be3a77508ba77760663cd.jpg"></a><a class="lightbox" href="/images/850000/945/notes/f2d7c17757f13e8b94bb6a0d62f28c99.jpg"><img src="/images/850000/945/notes//thumb/thumbf2d7c17757f13e8b94bb6a0d62f28c99.jpg"></a><a class="lightbox" href="/images/850000/945/notes/87e0b652f60be8bd90a2b6c7c1d65e3c.jpg"><img src="/images/850000/945/notes//thumb/thumb87e0b652f60be8bd90a2b6c7c1d65e3c.jpg"></a><a class="lightbox" href="/images/850000/945/notes/61c69cf4dd5494bf816a883661ceafde.jpg"><img src="/images/850000/945/notes//thumb/thumb61c69cf4dd5494bf816a883661ceafde.jpg"></a><a class="lightbox" href="/images/850000/945/notes/fbb864e4ab48189479aee37cf46cd01d.jpg"><img src="/images/850000/945/notes//thumb/thumbfbb864e4ab48189479aee37cf46cd01d.jpg"></a><a class="lightbox" href="/images/850000/945/notes/9b0c91f2fc92542d7490715486162a68.jpg"><img src="/images/850000/945/notes//thumb/thumb9b0c91f2fc92542d7490715486162a68.jpg"></a><a class="lightbox" href="/images/850000/945/notes/1925bd9877d77485095f6db287265cb5.jpg"><img src="/images/850000/945/notes//thumb/thumb1925bd9877d77485095f6db287265cb5.jpg"></a><a class="lightbox" href="/images/850000/945/notes/3b00ade8a9ad817a43898b7fb2e262e5.jpg"><img src="/images/850000/945/notes//thumb/thumb3b00ade8a9ad817a43898b7fb2e262e5.jpg"></a><a class="lightbox" href="/images/850000/945/notes/ca56559ec024f531c5cfdb79b8af37aa.jpg"><img src="/images/850000/945/notes//thumb/thumbca56559ec024f531c5cfdb79b8af37aa.jpg"></a><a class="lightbox" href="/images/850000/945/notes/6a84b9583075bb6beea3e980deb91b11.jpg"><img src="/images/850000/945/notes//thumb/thumb6a84b9583075bb6beea3e980deb91b11.jpg"></a><a class="lightbox" href="/images/850000/945/notes/7f525f8259959f0811c7420d9ca4fda0.jpg"><img src="/images/850000/945/notes//thumb/thumb7f525f8259959f0811c7420d9ca4fda0.jpg"></a><a class="lightbox" href="/images/850000/945/notes/d4bf20dc253b9474c4f2c66818eecc18.jpg"><img src="/images/850000/945/notes//thumb/thumbd4bf20dc253b9474c4f2c66818eecc18.jpg"></a><a class="lightbox" href="/images/850000/945/notes/a2a2c7988c34031fbce284271b648476.jpg"><img src="/images/850000/945/notes//thumb/thumba2a2c7988c34031fbce284271b648476.jpg"></a><a class="lightbox" href="/images/850000/945/notes/3bc1a6f3472792bd2680e3731da26588.jpg"><img src="/images/850000/945/notes//thumb/thumb3bc1a6f3472792bd2680e3731da26588.jpg"></a><a class="lightbox" href="/images/850000/945/notes/e41fe417e685642eab0b74eaf5940af0.jpg"><img src="/images/850000/945/notes//thumb/thumbe41fe417e685642eab0b74eaf5940af0.jpg"></a><a class="lightbox" href="/images/850000/945/notes/ba3350fa9afe364f854c5998a6bee146.jpg"><img src="/images/850000/945/notes//thumb/thumbba3350fa9afe364f854c5998a6bee146.jpg"></a><a class="lightbox" href="/images/850000/945/notes/9ca013d2adbf2f301ff31e14c2d2fb14.jpg"><img src="/images/850000/945/notes//thumb/thumb9ca013d2adbf2f301ff31e14c2d2fb14.jpg"></a><a class="lightbox" href="/images/850000/945/notes/7f2485b76f1b5a24e89ebd27c5def8e1.jpg"><img src="/images/850000/945/notes//thumb/thumb7f2485b76f1b5a24e89ebd27c5def8e1.jpg"></a><a class="lightbox" href="/images/850000/945/notes/4c5f5bdd6cf03b7be7731f89814e4d3b.jpg"><img src="/images/850000/945/notes//thumb/thumb4c5f5bdd6cf03b7be7731f89814e4d3b.jpg"></a><a class="lightbox" href="/images/850000/945/notes/83a90c86e5695f252281449108f7e4ff.jpg"><img src="/images/850000/945/notes//thumb/thumb83a90c86e5695f252281449108f7e4ff.jpg"></a><a class="lightbox" href="/images/850000/945/notes/ec513fbb411f77b50fb65a4aa587d602.jpg"><img src="/images/850000/945/notes//thumb/thumbec513fbb411f77b50fb65a4aa587d602.jpg"></a><a class="lightbox" href="/images/850000/945/notes/ac88bc8a3cd8f9501ad72e6adf2cfb6c.jpg"><img src="/images/850000/945/notes//thumb/thumbac88bc8a3cd8f9501ad72e6adf2cfb6c.jpg"></a><a class="lightbox" href="/images/850000/945/notes/82430d76256b40e432912be56e3213b6.jpg"><img src="/images/850000/945/notes//thumb/thumb82430d76256b40e432912be56e3213b6.jpg"></a><a class="lightbox" href="/images/850000/945/notes/a104fd61888d673f93a7c364fd1174d3.jpg"><img src="/images/850000/945/notes//thumb/thumba104fd61888d673f93a7c364fd1174d3.jpg"></a><a class="lightbox" href="/images/850000/945/notes/b3bcdec66a9e74e18f2d071c884b8256.jpg"><img src="/images/850000/945/notes//thumb/thumbb3bcdec66a9e74e18f2d071c884b8256.jpg"></a><a class="lightbox" href="/images/850000/945/notes/103c544c9a0eaeaaae2725004336a13b.jpg"><img src="/images/850000/945/notes//thumb/thumb103c544c9a0eaeaaae2725004336a13b.jpg"></a><a class="lightbox" href="/images/850000/945/notes/951dcd1926816305cfcf87979d0049aa.jpg"><img src="/images/850000/945/notes//thumb/thumb951dcd1926816305cfcf87979d0049aa.jpg"></a><a class="lightbox" href="/images/850000/945/notes/1bb5a062f394994b79695b44d9c59a18.jpg"><img src="/images/850000/945/notes//thumb/thumb1bb5a062f394994b79695b44d9c59a18.jpg"></a><a class="lightbox" href="/images/850000/945/notes/1abebea019c01d63f33e2c2b0b7c95ee.jpg"><img src="/images/850000/945/notes//thumb/thumb1abebea019c01d63f33e2c2b0b7c95ee.jpg"></a><a class="lightbox" href="/images/850000/945/notes/34f68ff8f6e322fae2e73ceb6fa78548.jpg"><img src="/images/850000/945/notes//thumb/thumb34f68ff8f6e322fae2e73ceb6fa78548.jpg"></a><a class="lightbox" href="/images/850000/945/notes/4b2788b598a660cdc238a92766166633.jpg"><img src="/images/850000/945/notes//thumb/thumb4b2788b598a660cdc238a92766166633.jpg"></a><a class="lightbox" href="/images/850000/945/notes/d8e5334e7031b33c175c9a9a1277cc1c.jpg"><img src="/images/850000/945/notes//thumb/thumbd8e5334e7031b33c175c9a9a1277cc1c.jpg"></a><a class="lightbox" href="/images/850000/945/notes/af97232cbfcc40101f855f5009367d65.jpg"><img src="/images/850000/945/notes//thumb/thumbaf97232cbfcc40101f855f5009367d65.jpg"></a><a class="lightbox" href="/images/850000/945/notes/a4dc85055fabf3452cce5a5a66866e64.jpg"><img src="/images/850000/945/notes//thumb/thumba4dc85055fabf3452cce5a5a66866e64.jpg"></a><a class="lightbox" href="/images/850000/945/notes/99123efa266450775702f61261cd5d86.jpg"><img src="/images/850000/945/notes//thumb/thumb99123efa266450775702f61261cd5d86.jpg"></a></div><div>#stellarblade</div><div>#ааааааженщина</div>]]></turbo:content></item>
<item turbo="true"><title><![CDATA[Все привет!]]></title><pubDate>Thu, 23 Apr 2026 15:01:26 +0300</pubDate><link>https://nektome.blog/id853901/blog/468114</link><turbo:content><![CDATA[<header><h1>Все привет!</h1></header>Всем прюветы! )<br><div>Это опять я на связи. На днях сходила в гараж и&nbsp; разморозила свою тачку.&nbsp; Надо сказать, зиму я не ездила, по осени с парнем сняли аккумулятор и отвезли домой чтоб не разрядился. Зимой я только приезжала один раз, чтобы за год взнос заплатить (4 тысячи). Тогда все было завалено снегом. И вот снег растаял, открыли гараж, поставили на место аккумулятор, завела тачку и даже покаталась за город, километров за 50 туда сюда. В общем, все хорошо, сейчас я опять&nbsp; автолюбительница. )))</div><div>В остальном все нормально. Учусь, пишу и продаю книги. В планах выйти на Амазон и зарубежный рынок, в том числе&nbsp; японский и&nbsp; китайский. Хочу чтоб сняли фильмы, сериалы или аниме.&nbsp; Я&nbsp; единственная в мире, кто пишет веб новеллы о фигурном катании (насколько мне известно).&nbsp;</div><br><div>&nbsp;Всем лучики добра!))))</div><br><br>]]></turbo:content></item>
<item turbo="true"><title><![CDATA[Пост в ваш личный блог]]></title><pubDate>Thu, 23 Apr 2026 12:32:57 +0300</pubDate><link>https://nektome.blog/id1128945/blog/468113</link><turbo:content><![CDATA[<header><h1>Пост в ваш личный блог</h1></header>Моя Яндекс музыка чувствует, что я хочу услышать прямо сейчас. Меланхолия, спокойствие и грусть. Я сижу в поезде. Кто же знал, что час расставания так близок? Совсем скоро отправление, я не думала, что так будет в этот момент внутри разрывать? Это говорит о моей легкости привязаться ко всему, к чему я притронусь чуть больше, чем два дня. Я такой всегда была и вряд ли изменюсь. Хотя измениться можно успеть сотню раз за жизнь необъятную. <div>Ну пусть, пускай, тоска развеется во время поездки. А там наступит новый этап, в котором я либо буду бултыхаться как раньше по кругу, либо уже плыть. </div><div>Я делю жизнь сейчас на этапы по неделям, потому что каждая неделя у меня совершенно разная. </div><div>Хорошее и плохое, как думаете, чего в моей жизни больше? Я скажу. Хорошего. Просто плохое очень ярко выражается, но это не значит что его много.</div><div>Ну все, хватит тут слов подобных, и откровений, пора. Я отправляюсь, а вместе с тем посылаю вам всем теплые крепкие объятия и дарю вам всем блага и любовь. Ее во мне полно, она неиссякаема, а вот я - более чем. </div><div> На самом деле мой путь вернет меня ещё много раз сюда. Возможно я куплю здесь дом в горах.</div>]]></turbo:content></item>
<item turbo="true"><title><![CDATA[С добрым утром! Не гневайтесь зазря]]></title><pubDate>Thu, 23 Apr 2026 08:13:49 +0300</pubDate><link>https://nektome.blog/id1128945/blog/468111</link><turbo:content><![CDATA[<header><h1>С добрым утром! Не гневайтесь зазря</h1></header>Мне волнительно! Делюсь клубничкой!&nbsp;<div><span><a class="lightbox" href="/images/1128000/945/notes/7d5bb69cbd5ef4837ff38cae2e7d8de3.jpeg"><img src="/images/1128000/945/notes//thumb/thumb7d5bb69cbd5ef4837ff38cae2e7d8de3.jpeg"></a></span><br></div><div>Вот клубничка, ну хорошая же???</div><div>У меня на квартире кстати целая рассада, огурчики помидорчики и всякое такое))</div><div>Может клубнику тоже начать???</div><div>4 часа вроде так много кажется, а на деле это вообще ничего. Поела я сейчас домашней еды, а вы как относитесь к завтракам??? Лично я без завтрака не могу…&nbsp;</div><div>Столько вопросительных знаков, аж мозг нагружают) зато можно почувствовать, что это реально девушка писала. Мне кажется, я смогу кого угодно завалить вопросами до потери сознания. И причём мне важны ответы на все вопросы))) ну это в жизни.</div><div>Я тут ещё купила себе растение, монстеру, у моих старых знакомых растениеводов,и забрала свою игру настольную, одна из любимых, надеюсь там кубики на месте, а то смотреть вскрывать уже не хочется. Я все упаковала. Благо у меня на все чудом хватило денег, мне везет.</div><div>Может это значит, что я двигаюсь правильно? Когда все получается, то конечно.</div><div>Думала уеду на легке, опять с тяжестью))</div><div>Но сначала мне нужно кое куда зайти, есть тут место одно, которое я озеленила своими руками, хочу посмотреть, как мои цветочки!!!&nbsp;</div>]]></turbo:content></item>
<item turbo="true"><title><![CDATA[Пост в ваш личный блог]]></title><pubDate>Wed, 22 Apr 2026 22:39:54 +0300</pubDate><link>https://nektome.blog/id1128945/blog/468109</link><turbo:content><![CDATA[<header><h1>Пост в ваш личный блог</h1></header>Сегодня я проделала большую работу. Работа на славу. Моя статистика по эффективности становится все выше и выше. И при этом менее энергозатратной. С опытом.&nbsp;<div>Я собой довольна и горжусь за свою ответственность и четкое распределение дел, а самое главное правильные расставленные приоритеты.</div><div>Теперь я завтра могу спокойно устроить себе выходной, и отправиться домой. В студии я убралась, не свинья же, не оставляю за собой свою же грязюку. Разве что в интернетике могу выпилить что-то, ахаха.</div><div>Уже представляю, как я встречусь со своей кошечкой, я так скучаю по ней. Неделя выдалась поучительная, практика нереальная, дальше - больше.&nbsp;</div><div>А ещё я сегодня купила клубники, вы прикиньте. Она вкусная кстати, блин, ещё я хотела купить тут сочинскую местную аджику, но ладно уже, впадлу туда с утра ехать, уже другие планы наметила.&nbsp;</div><div>Все равно надо в мае вернуться и пару дел выполнить. Ахаха, надеюсь уже без тронутой психики.&nbsp;</div><div>Приготовлю себе завтра хачапури по аджарски, как вернусь домой, вот это я понимаю) и устрою киновечер, может посоветуете что-то?) или я включу Шрека как всегда хахаха</div>]]></turbo:content></item>
<item turbo="true"><title><![CDATA[Смехотулина]]></title><pubDate>Wed, 22 Apr 2026 17:13:24 +0300</pubDate><link>https://nektome.blog/id1128945/blog/468106</link><turbo:content><![CDATA[<header><h1>Смехотулина</h1></header>А у вас было такое, что от ваших родителей ни слуху ни духу. А потом ты резко видишь от них лайки на твои РИЛСЫ АХАХАХАХХАХАХАХАХ, Я ПРОСТО ВЫПАЛА ИЗ ЖИЗНИ. СЛАВА БОГУ ОНИ У МЕНЯ ЗАБЛОКИРОВАНЫ, И ХОТЯ БЫ НЕ СЛЫШУ Я ИХ ЗВОНКИ&nbsp;]]></turbo:content></item>
<item turbo="true"><title><![CDATA[На что ты тратишь жизнь?]]></title><pubDate>Wed, 22 Apr 2026 12:31:40 +0300</pubDate><link>https://nektome.blog/id968399/blog/468103</link><turbo:content><![CDATA[<header><h1>На что ты тратишь жизнь?</h1></header><span><a class="lightbox" href="/images/968000/399/notes/334909d04c669148a653f6ed04cc04f7.jpeg"><img src="/images/968000/399/notes//thumb/thumb334909d04c669148a653f6ed04cc04f7.jpeg"></a></span>]]></turbo:content></item>
<item turbo="true"><title><![CDATA[Откровенно с благодарностью]]></title><pubDate>Wed, 22 Apr 2026 09:36:19 +0300</pubDate><link>https://nektome.blog/id1128945/blog/468102</link><turbo:content><![CDATA[<header><h1>Откровенно с благодарностью</h1></header>Честно, я в ахуе, что вы там устроили. Детская перепалка буквами, кажется, вам было просто интересно потешить эго? Не одобряю срачи, тем более бессмысленные. Надеюсь вы когда-нибудь найдете в этом баланс.<div>Нектовторой, ты как никто другой знаешь меня лучше, поэтому я тебе благодарна. Благодарна за те слова, что ты написал, буду их перечитывать, чтобы не забыть. Потому что в них есть большее понимание меня. Мне все ещё нравится то, как ты видишь и анализируешь, ты правда умен. Мне немного неловко, что ты повторяешься опять из-за меня и моей проблемы, но ты и представить не можешь, что это и тогда, и сейчас - мне помогает. Помогает не просто расслабиться, облегчиться от тягот, а осознать. Потихоньку, но да..&nbsp;</div><div>Last, спасибо и тебе, ты обладаешь некой нежностью, аура такая, мягкая и располагающая. Я вижу твои слова помощи или поддержки и они очень ценны для меня, правда не со всем я с тобой согласна, но в этом и прелесть!&nbsp;</div><div>Прелесть в том, что я уже подсознательно не прогибаюсь, а понимаю, с чем я согласна, а с чем нет! Это уже начало противостояния моей «неуверенности», ну вы поняли да.&nbsp;</div><div>Я пишу каждый пост - от души. Где-то, Нектовторой правильно замечал, - слова боли, где-то - блеф, где-то искренность, а где-то отчаяние.&nbsp;</div><div>Но я пишу это для того, чтобы в первую очередь самой потом разобраться в этом, и я лучше всего могу себя понять. И разобраться в себе. Поэтому с такими навыками я решила найти себе психолога. К психологу можно обратиться - если ты сам умеешь в себе разбираться. Тем более у меня есть конкретная цель.</div><div>Опора… найти опору… как долго это в голове у меня маячит? Долго, но только ни одна опора не поможет мне сейчас, я это понимаю. Безусловно, хотелось бы, но это бы выглядело так, что я выброшу все свои проблемы на другого, потому что мои чувства по отношению к другим - заблокированы из-за моих проблем. Я думаю только о том, как их решить. Поэтому угнетать другого человека - в моем случае, не выход.&nbsp;</div><div>Я могу радоваться в одном посте, через час - погрустить, а потом вовсе зарыдать - и все это в постах, но никто не замечает ту грань, которую вижу я в себе. Поэтому вы можете делать свои выводы и ошибаться, или можете просто быть в недоумении. Лично я - знаю, что становлюсь лучше. На миллиграмм, но это уже что-то. Потихоньку я во все мишени попаду.</div>]]></turbo:content></item>
<item turbo="true"><title><![CDATA[Утро]]></title><pubDate>Wed, 22 Apr 2026 07:25:17 +0300</pubDate><link>https://nektome.blog/id847884/blog/468101</link><turbo:content><![CDATA[<header><h1>Утро</h1></header>Возвращаюсь с работы. Ну и вот эта наглая мохнатая соседская морда заглядывает ко мне. Это он обдумывает, как полакомиться теми голубями, которые прилетают ко мне похавать на подоконник.<div>Кстати, та самая абрикоса, выращенная из косточки.</div><div>Та, которую всё время топором какая-то падлюка рубает, на даче, да и этой слева видно, что от соседушек досталось.</div><br><div><span><a class="lightbox" href="/images/847000/884/notes/bf35cec32cd3745302f5480ab1bb8b7f.jpg"><img src="/images/847000/884/notes//thumb/thumbbf35cec32cd3745302f5480ab1bb8b7f.jpg"></a>&nbsp;</span><a class="lightbox" href="/images/847000/884/notes/701f138500a9a02c8b7daa762933155d.jpg"><img src="/images/847000/884/notes//thumb/thumb701f138500a9a02c8b7daa762933155d.jpg"></a></div>]]></turbo:content></item>
<item turbo="true"><title><![CDATA[Бред шизанутоц]]></title><pubDate>Tue, 21 Apr 2026 21:39:13 +0300</pubDate><link>https://nektome.blog/id1128945/blog/468097</link><turbo:content><![CDATA[<header><h1>Бред шизанутоц</h1></header><br>Я решила, Беру новый долг, и еду послезавтра обратно к себе на квартиру. К своей кошке. К своей жизни. К той, к которой успела привыкнуть, а здесь я просто себя доконала.&nbsp;<div>Я не справлюсь здесь. Здесь я чахну в этом. И это решение… оно столького мне стоило.&nbsp;</div><div>Ах, как хочется поделиться, написать, чего конкретно. Но не могу.</div><div>Не могу не потому что не хочу , а потому что больно и просто распирает. Зачем я все это затеяла? Зачем? Это как ехать и потерять все намеренно, выбросить кошелек в окно поезда. Для чего я такую ошибку совершила??? Ах теперь время меня убьет. Время ожидания поезда, время ожидания до места назначения.&nbsp;</div><div>Как статься мне умнее? Как статься мне решительнее?, упорнее, и сильнее??&nbsp;</div><div>Крик души, опять я говна кусок. Теперь официально можно минусовать, потому что это все дерьмо льется из меня.</div><br><div>Я сейчас вышла прогуляться, чтобы поплакать, потому что я не могу плакать дома, не могу плакать в четырех стенах, мне нужен воздух. Я записала видео на 15 минут где говорю о том, как мне хуево, где выкинула все свои сомнения и где помолчала. Мне стало проще. Проще, что я выговорила то, чо внутри, и проще от того, что никто это не осудит, потому что никогда не услышит.&nbsp;</div><br><div>На следующей неделе я оплачу психолога, возьму новый кредит, хвхвхв, я больше не могу одна. Мне нужен кто-то. Иначе я сойду с катушек. Я безрассудная и балбеска. По мне действительно можно сказать только одно - дура. Нет ничего во мне позитивного в этом посте. Я даже уже не знаю, верю ли я в то, что со мной все будет хорошо, верю ли я. В то, что я справлюсь ?? Я сомневаюсь . Вся моя жизни подверглась этому сомнению.</div><br><div>Зато я сама. Зато я… человек. Зато у меня руки есть. Зато ноги есть. Да пофиг вообще, у меня все есть , я чувствую. Но боль чувствуется ярче всего. Поэтому я хочу сдаться. В этой игре я проиграла. Я хочу просто сдаться, сдаться, сдаться. Чтобы успокоиться. Может сдавшись я наконец-то выйду на стабильность? Может сдавшись я больше не стану пытаться победить эту игру. Может сдавшись, я больше не буду биться из стороны в сторону. Ну сколько уже можно, я устала. Почему я раноше не сдавалась? Потому что я не хочу.</div><br><div>И сейчас не хочу, но у меня нет выбора, в этой игре я проиграла. И я лишь дальше падаю на дно. Возможно в следующей я выиграю, но в этой нет. Завтра весь день работать буду, послезавтра в 19 с чем-то поезд. И чух чух. Я позитивная нутром, была. Была до тех пор пока не сломала себя.</div><br><div>Сейчас я стала больше негативной. Но только потому что слабая. Я слабая, прсото отстаньте от меня. Я прсото пишу для себя, чтоб мне было спокойнее. Я эгоистка и тварь, а ещё мразь. Да, лучше называйте меня так, не давайте мне надежд ни на что. Особенно на то, что я хорошая и я могу сделать что-то хорошее в жизни я я больше не могу сделать хорошее. Потому что я только ломаюсь и ломаю.&nbsp;</div><br><div>Я могу истерить сколько угодно, но теперь я хотя бы от дел не сбегу, фух, как хорошо, что я нашла работу. Единственное, что меня держит ещё на цепи.&nbsp;</div>]]></turbo:content></item>
<item turbo="true"><title><![CDATA[Тест]]></title><pubDate>Tue, 21 Apr 2026 21:14:34 +0300</pubDate><link>https://nektome.blog/id962006/blog/468096</link><turbo:content><![CDATA[<header><h1>Тест</h1></header>Я сошла с ума…<br><br><div>Хочется продолжить:&nbsp;</div><div>Я сошла с ума</div><div>Мне нужна она</div><div>Мне нужна она</div><div>Но, речь, увы про другое. Приходят пациенты с жалобами на ухудшение памяти. Я провожу тест: mmse. Там есть вопрос: какой сегодня день недели?</div><div>Мне отвечают: вторник. Я отвечаю, что пн.</div><div>И знаете что? Одну пациентку я убедила, что сегодня пн.</div><div>А др, Слава Богу, убедила уже меня, что сегодня вт.</div><div>Господи, я больше не буду этот чертов тест проводить.</div><div>&nbsp;А потом еду в траллике и вспоминаю, что вчера был пн, и я занималась спортом.&nbsp;</div><br><div>Что ещё сказать? Меня бесят рентгенологи. Зачем вселять тревожные мысли в тревожных людей? Увидели 2 симметричные точки у человека на сцинтиграфии в крестцово-подвздошном сочленении, все, это перелом.&nbsp;</div><div>Господи, я бы весь мир посадила на антидепрессанты и анксиолитики.&nbsp;</div><br><div>Зовут посмотреть женщину. За день до посещения поликлиники выпила самогонку, ничего не ела. Головокружение и рвота. Терапевт не измерив глюкозу в крови ставит капельницу с глюкозой.</div><div>Все дома?</div><div>Надоело работать, хочу валяться в Таиланде и пить кофэ.</div><div><span><a class="lightbox" href="/images/962000/6/notes/a75c5678707437915edaff2e7c58064c.jpeg"><img src="/images/962000/6/notes//thumb/thumba75c5678707437915edaff2e7c58064c.jpeg"></a></span><br></div><br>]]></turbo:content></item>
<item turbo="true"><title><![CDATA[Пост в ваш личный блог]]></title><pubDate>Tue, 21 Apr 2026 17:45:52 +0300</pubDate><link>https://nektome.blog/id1128945/blog/468093</link><turbo:content><![CDATA[<header><h1>Пост в ваш личный блог</h1></header>Боже, почему &nbsp;мне падает с небес эта боль? Хотя с каких небес, когда она исходит ко мне из других? Ну и как мне хотеть быть социальной и счастливой, когда люди такие жестокие? Причем всю жизнь это знать, но я все равно такая наивная. Со стороны можно сказать что я дурочка, потому что вечно улыбаюсь, но это не так.&nbsp;<div>Но знаешь, я кое что испытала, я эту боль отпустила. Я хотела сначала сбежать куда-то, как всегда, лишь бы быть не в четырех стенах, но в этот раз я остановилась, вдохнула и выдохнула - и мне стало легко. Легко на душе, когда ты не берешь чужие тягости себе. Когда ты не берешь на себя то, что на тебя пытаются вывалить.&nbsp;</div><div>Вот ощутив эту грань, прочувствовав ее - просто дыши. И все само встанет на свои места. Ты не в силах изменить все так, чтобы тебе нравилось. Нельзя изменить себя вмиг, других - я вообще об этом не думаю, чтоб других менять. Нет уж.&nbsp;</div><div>Самое главное - я есть у себя, я дышу, я жива. И я сделала верный выбор. Верный для себя. Ни одна паничка меня больше не словит, и более того, не сломает. Я просто не переживу; господи, хоть бы я не дала слабину. Надо поскорее найти вторую работу, иначе я ещё больше буду переживать и стрессовать внутренне. Я улыбаюсь и радуюсь, но это не значит, что у меня все хорошо</div><div>И как это так за один день столько эмоций вынести? Кто-то писал, мне нужен мужчина… да ни один мужчина столько эмоций не выдержит, мне нужен покой просто… без этих внешних факторов раздражителей, когда-нибудь я этого достигну, обещаю сама себе&nbsp;</div>]]></turbo:content></item>
<item turbo="true"><title><![CDATA[Компьютер]]></title><pubDate>Tue, 21 Apr 2026 17:22:11 +0300</pubDate><link>https://nektome.blog/id1190923/blog/468092</link><turbo:content><![CDATA[<header><h1>Компьютер</h1></header>Мне купили совсем недавно мой первый компьютер!<br>Как же я был рад в тот момент когда включили его<br>Может здесь и сидят те кому будет интересны характеристики моего пк)<br>Intel Core i5 3330<br>Rx 570 4 gb<br>Две планки оперативной памяти по 4 гб<br>SSD 128&nbsp;<br>HDD 160<div>В будущем поменять думаю проц и оперативку побольше поставить<br>памяти тоже докину</div>]]></turbo:content></item>
<item turbo="true"><title><![CDATA[Говорить "Нет"]]></title><pubDate>Tue, 21 Apr 2026 14:24:09 +0300</pubDate><link>https://nektome.blog/id902482/blog/468091</link><turbo:content><![CDATA[<header><h1>Говорить "Нет"</h1></header><p><span>21.04.26 Здравствуй дорогой дневник!&nbsp;</span></p><p><span>Все думала что хочу начать вести блог, но не знала как начать и что писать. Но жизнь сама вносит предложения.&nbsp;</span></p><p><span>Сразу скажу, что я не ною, а фиксирую.</span></p><p><span></span></p><p><span>Как же мне надоело что руководитель с какой-то неописуемой легкостью генерирует мне новые поручения. Я в огне, просрано все что только можно и что нельзя, тетрадочка вообще исписано ьесконечным списком дел, которые только множатся! Сделала одно дело - прилетело три!</span></p><p><span>Я думала, что может медленно работаю? Нее сключено, но постоянно на пики продуктивности невозможно работать да и мотивация закончить уже не работает!</span></p><p><span>Все, баста! Встаю на путь сопротивления!</span></p><p><span>Буду искать инфу как научиться говорить "Нет!"</span></p><br><p><span>З.Ы. Одела нове туфли, такие красивые) день не полностью разочаровывающийыв</span></p>]]></turbo:content></item>
<item turbo="true"><title><![CDATA[Пост в ваш личный блог]]></title><pubDate>Tue, 21 Apr 2026 13:23:02 +0300</pubDate><link>https://nektome.blog/id1128945/blog/468090</link><turbo:content><![CDATA[<header><h1>Пост в ваш личный блог</h1></header><div><span>Побыла я на море, и всё хорошо. Но вот что хочу рассказать, очень многие проблемы я раскрыла в себе за это время. Всего 2–3 часа, но столько я увидела в себе и разблокировала. И я верю в это, потому что я чувствую и&nbsp;</span><span>ничего другого не дано.&nbsp;</span><span></span></div><div>Так что же произошло? Я была с ребёнком на берегу моря. Ребёнок заболел слегка - а водичка холодная. Я решила набрать корзиночку, следила за ребенком. Но тут проявилась моя мегабольшая ответственность. у меня действительно очень-очень большое чувство ответственности. Я очень много беру на себя. За то, что что-то произошло по моей вине, но на самом деле просто внешние факторы так сложились - и я всё равно беру этот на себя груз, и мне становится тяжело.</div><div>От этого я избавляюсь, стараюсь отпускать, и становится действительно легче. Как я решаю этот вопрос? чтобы больше не брать вот эти внешние случайные факторы на себя - и при этом чтобы<span>&nbsp;не было стресса</span></div><div>Для этого нужно взять себя в руки в первую очередь и чётко разделить в голове: что ты считаешь внешними факторами? Потом объективно сложить это в голове. И что ты считаешь уже своим грузом, записать и увидеть. Что действительно ребёнок намочил руки, и это другой человек. Я просто на его мозг никак влиять не смогу, управлять им не буду. Здесь логично, что это внешний фактор. Я не могла предотвратить то, что она резко полезет глубоко рукой в водичку.</div><div>Что это ещё говорит? Это говорит о том, что моя гиперответственность, которую я на себя беру, она иногда настолько огромная внутри меня, что я просто перестаю функционировать так, как надо. И у меня начинаются сбои. Так как я отнеслась к этому легко, я не впала в панику. А пришла к тому, что это не моя вина, это не вина ребёнка, это вообще не вина. Это просто внешний фактор. Это ответственность, но не в той мере, в которой она у меня проявляется. Поэтому такими шагами эта ситуация, и много других ситуаций, мне помогает.</div><div>Зато что было до этого. На море я была не одна, со мной были ребёнок и подруга. Подруга у меня воинственная. Я уже говорила, что мы с ней очень обворожительные и магические женщины, которые обладают невероятной аурой в жизни.</div><div>Что произошло? Увидели мы беду, нужно было выехать машине. Не буду говорить какой, это всё засекречено. Нужно было очень экстренно помочь, чтобы машина съехала с песка, она застряла там колёсами. Что мы увидели рядышком? Рядышком был трактор. Вот мы пошли к нему, попросили по-человечески о помощи. Трос рвался, когда пытались сделать на другом грузовике. В итоге трактор согласился - всё хорошо, и мы вытащили. То есть здесь всё получилось. Благодаря легкой руке)</div><div>Вот видите, как бывает? После такого хорошего эпизода может случиться ещё одна перекличка и ещё один сбой - это расслабление. Что нужно из этого вынести? Просто урок. И не позволять вырабатываться кортизолу внутри тебя. А другие обстоятельства, которые происходят в жизни, они всегда будут. И никогда не сможешь сделать так, чтобы они были всегда хорошими.</div><div>Тогда напрашивается вопрос, а когда тогда можно спокойно выдохнуть? Если и там сбой, и тут сбой. Это уже другой вопрос и другая тема</div><br><div>Прилагаю фотку моря!&nbsp;</div><div><span><a class="lightbox" href="/images/1128000/945/notes/0c6a73c610ba1f00d52372b68bff825a.jpeg"><img src="/images/1128000/945/notes//thumb/thumb0c6a73c610ba1f00d52372b68bff825a.jpeg"></a>&nbsp;Жаль видео нельзя добавить&nbsp;</span><br></div>]]></turbo:content></item>
<item turbo="true"><title><![CDATA[21-04-26 День]]></title><pubDate>Tue, 21 Apr 2026 13:13:12 +0300</pubDate><link>https://nektome.blog/id457881/blog/468089</link><turbo:content><![CDATA[<header><h1>21-04-26 День</h1></header><span><a class="lightbox" href="/images/457000/881/notes/61c5b89a6bb96a568707f83c998fad42.png"><img src="/images/457000/881/notes//thumb/thumb61c5b89a6bb96a568707f83c998fad42.png"></a></span>Сегодня большой день. Я полдня провел в святом "ничегонеделании". Ну то есть официально - я обеспечивал техническую поддержку аттестации по дисциплине "стоматология".&nbsp;<br>И знаете, что я заметил.. Когда у нас была аттестация по терапии - было всего три кандидата..&nbsp;<br>А сегодня - больше 50. Наводит на грустную мысль, что через несколько лет у нас у всех будут очень хорошие зубы и стоматологические клиники будут на каждом углу.. А вот вылечить простуду или, не дай бог, аппендицит - будет весьма проблематично...&nbsp;<br>Мда...<br>Ну не суть.&nbsp;<br>Зато на халяву попил кофе "нескафе" (НЕ РЕКЛАМА, ибо кто ж эту гадость будет рекламировать-то), поел вкусных печенек... Словом, релакс. Даже непривычно, чесслово..&nbsp;<br>Заодно напугали меня, что вот летом - будет аттестация человек на триста, и вот там будет все по-взрослому. Обмороки, истерики, скандалы, драки.. Все, как я люблю. Ну посмотрим, да..&nbsp;<br>В остальном все хорошо. Жизнь удалась, дом с каждым днем все чище и чище, еда все вкуснее и вкуснее..&nbsp;<br>Жалею только об одном. Что память моя, в принципе - позволяет забыть весь тот 3,14здец, через который я прошел осенью.. Если бы этот самый 3,14здец не напоминал о себе постоянно. То старый штраф придет "из тех времен", то вот выскочила неуплата за лепездричество, то налоги.. Личные связи порваны и слава богу, но вот вся это бытово-финансовая муть.. похоже, еще какое-то время не отпустит..&nbsp;<br>Продолжаю терзать ИИ Suno, постепенно зреет уже мысль начать ставить голос и писать свой вокал поверх его аранжировки<div>Вот и все на сегодня, надеюсь)) Вечером меня ждет вкусный ужин, любимая девушка и ребенок. А, ну еще кошка и собака. ))<br>Жизнь удалась, да?</div>]]></turbo:content></item>
<item turbo="true"><title><![CDATA[Урааа море]]></title><pubDate>Tue, 21 Apr 2026 10:00:39 +0300</pubDate><link>https://nektome.blog/id1128945/blog/468088</link><turbo:content><![CDATA[<header><h1>Урааа море</h1></header>Немножко скучаю по своей маленькой кошечк, она осталась в другом городе и ждет меня. А я все никак не могу ещё приехать… вообще мой поезд должен был быть сегодня, но я задерживаюсь.&nbsp;<div>Однако… я могу провести это время хорошо, сегодня, например, у меня назначена встреча с моей давней подругой, мы с ней очень обворожительные и магические женщины) Ох, как только вспомню наши поездки на речку, на море, наши посиделки, столько внимания и взглядов, и веселье и умение держать себя в руках. Тогда само всё в твои руки падало.&nbsp;</div><div>Ох, сейчас мы поедем на море, вновь)) спустя год) жаль, никто меня не поддерживает в этом, говоря «о боже, ты серьезно???» , ты же умрешь от холода!!!&nbsp;</div><div>Ну все, чао какао, вернусь позже)&nbsp;</div>]]></turbo:content></item>
<item turbo="true"><title><![CDATA[Пост в ваш личный блог]]></title><pubDate>Tue, 21 Apr 2026 06:35:03 +0300</pubDate><link>https://nektome.blog/id1128945/blog/468087</link><turbo:content><![CDATA[<header><h1>Пост в ваш личный блог</h1></header>Приснился сон. Теперь из-за него проснулась в 6 утра(&nbsp;<div>Сон в котором за мной шло по пятам «оно». Не клоун, а какой-то немой монстр, как из ужастика «они» или «оно» по моему 2014 года. Кстати, мне он понравился, мне понравилась идея. Ну вот мне было некуда идти и люди спасались на машинах, считалось, что туда они лазить не могли, если ты закрыл просто дверь, но если дверь открыта, то ломиться могут. Я была в родительском доме, в котором как раз появилось моё личное «оно». Было как-то странно, будто бы я знаю это, а будто бы оно хочет мне навредить. Ну и знаете, я сбежала на улицу, а там куча машин на мою улицу едут, из-за какого-то задания. Мол, моя улица ещё не прочищена и можно достать провизию. Но только из-за того, что людей много, там было много этих чудищ. Это был сложный уровень. И я влезла в одну из машин, прикиньте какую - LOST CHERRY, PDPDPDPDPDP, на самом деле это была хундай Солярис. Там были женщины только, я благодарна им за помощь… но потом, мое оно чуть не дотронулось до меня (мы вылезали для того, чтоб еды набрать и воды), в итоге мы бросили водителя, потому что ее уже не было и пришлось сесть за руль мне… а я пока без прав, аахахах, но помню, меня когда то учил отец водить. Единственное я до сих&nbsp;<span>Пор не поняла с какой стороны тормоза ХАХАХАХ, но было просто. И я доехала до ледников… тысячи людей, и все в очереди спокойны… так поняла, здесь нет монстров. Я выхожу и говорю «HELLO, WORLD”, со мной дед поздоровался и ещё какой-то парень и я говорю “YOU CAN HELP ME”, а он такой «what?”</span></div><div><span>И я говорю «блин, Как разговаривать на Английском?» а он такой «так я русский вообще-то, че ты тут на иностранном мелишь», Яхахахахахахэа мне было стыдно. Но сон неприятный… ощущение от него склизкое.&nbsp;</span></div><div><span>Зачем я так много пишу и обо всём? Знаешь, у меня есть видосик мемный, где написано «я, которая делится любой мелочью в своей жизни:» ну что-то типо того. И мне кажется, что очень много таких девушек, парни могут не понять. И это не то, чтобы неполноценнность, это просто такая сущность. Я задумалась об этом ещё вчера позавчера. Не понимаю, мне общения не хватает, или я просто хочу писать хоть куда то и мне легче, или меня давно просто не слушали обо всём. В любом случае, я не хочу как-то внутри что-то питать и обманываться. И не хочу навязываться, хотя это анонимка же, пиши что хочешь, тот кто хочет остановится. Просто жутко что в ленте я «спамлю». Ахах, неловко. Ну да ладно, разберусь.&nbsp;</span></div><div><span>Это моя терапия текстом, моё спокойствие. И я так проще прихожу в себя. Если я пишу - значит я в порядке</span></div>]]></turbo:content></item>
<item turbo="true"><title><![CDATA[Пост в ваш личный блог]]></title><pubDate>Mon, 20 Apr 2026 19:26:52 +0300</pubDate><link>https://nektome.blog/id1128945/blog/468082</link><turbo:content><![CDATA[<header><h1>Пост в ваш личный блог</h1></header>Короче, грусть. Сегодня я заработалась, могу продолжать это делать. А могу не продолжать. На море я не пойду уже, или пойду? Не знаю. Но зачем, если уже темнеть начинает? Плюс я ничего не ела, а доставка сюда не приезжает. Вот и думай что делать. Я расстроена, все. Это потому что я не ела. Ну доставка работает если взять на соседнюю улицу, но мне уже так впадлу. Знаете, это как засидеться дома и соскуфиться, я теперь на улицу выходить боюсь, будто никогда не выходила. Поэтому закроюсь дома и никуда не выйду. Буду допивать свой чудо шоколад, который купила вчера….<div>А зачем я накрасилась тогда? Я так на море хотела, но уже что-то я заднюю даю. Идти не идти , идти не идти. Вот они реальные проблемы женщин. Нам бы покушать хорошо и дома посидеть, или на море вовремя пойти - и нам достаточно. По крайней мере, мне.&nbsp;</div><div>Но ведь блин, я могу и в город поехать покушать в маке или могу… на жопе смирно сидеть и пойти уже куда-то завтра. Сегодня я в депрессии. Без плохого не бывает хорошего.&nbsp;</div><br>]]></turbo:content></item>
<item turbo="true"><title><![CDATA[Пост в ваш личный блог]]></title><pubDate>Mon, 20 Apr 2026 13:14:33 +0300</pubDate><link>https://nektome.blog/id1128945/blog/468079</link><turbo:content><![CDATA[<header><h1>Пост в ваш личный блог</h1></header>Мой вчерашний шоколад растаял за ночь просто полежав на столе. Вот насколько жарко в этих Сочах. Я сама тут жарюсь… поскорее бы уехать, считаю дни. Все утро работаю, нужно поделать дела, чтобы потом было легче, а то я тут даже немного расслабилась. Ещё одна причина отсюда поскорее свалить) Есть ещё куча причин.<div>Сегодня у меня по планам поработать, переустановить винду, посмотреть где уже мой кулер для ноута (мой здох, уже с ума схожу), найти термопасту (по моему, для каждого ноута своя должна быть… не знаю, почитаю), пойти на море, поснимать видосов и почистить галерею в телефоне.&nbsp;</div><div>Ну и жарень, я задыхаюсь просто. А у вас какая погода?&nbsp;</div><div>Весь день ощущение сегодня какой-то неизбежности, что-то тревожит, но на деле для паники нет причин… может это влияние солнца?!?!?&nbsp;</div><div>Хочу здесь к концу дня оставить фотографии с моря… мне хочется, чтобы мой блог был более живым, чем раньше. Я стала открытее. Но это делается не только потому, но ещё и для того, чтобы я точно выполнила желанное, потому что из-за тревоги я могу просто ничего не сделать. Такие пироги…&nbsp;</div>]]></turbo:content></item>
<item turbo="true"><title><![CDATA[Почти (само)реклама.]]></title><pubDate>Tue, 21 Apr 2026 13:40:31 +0300</pubDate><link>https://nektome.blog/id457881/blog/468078</link><turbo:content><![CDATA[<header><h1>Почти (само)реклама.</h1></header><font><span>Я тут по приколу начал учиться работать с SUNO.&nbsp;</span></font><br><font><span>Скормил ему свои старые стихи..&nbsp;</span></font><br><font><span>Долго мучился с настройками..</span></font><br><font><span>Потом старые стихи кончились, пришлось писать новые.&nbsp;</span></font><br><font><span>Suno и это схавал, не подавился..&nbsp;</span></font><br><font><span>В общем, приходится писать много. И хочется писать, что характерно.&nbsp;</span></font><br><font><span>Прям вот поперло чего-то.&nbsp;</span></font><br><font><span>Если кому-то ВНЕЗАПНО станет интересно - ищите в телеге или в Максе (прости господи) канал "Музыка Бобра". Буду рад подписчикам.&nbsp;</span></font><br>https://t.me/BobroMusic_Spb<br><font><span>https://max.ru/join/ctfl0k5PNONcF-upOVjMZGpEI2jV5rNlz-xuQR0-t_Q</span></font>]]></turbo:content></item>
<item turbo="true"><title><![CDATA[20-04-26 Утро.]]></title><pubDate>Mon, 20 Apr 2026 08:48:04 +0300</pubDate><link>https://nektome.blog/id457881/blog/468077</link><turbo:content><![CDATA[<header><h1>20-04-26 Утро.</h1></header>Погода бесит. Минус один. Солнце. Конец апреля.&nbsp;<br>Кофе дома стал намного вкуснее - потому как теперь у меня закупками молотого кофе и настройкой кофе-машины занимается профессионал)))&nbsp;<br>Хоть это радует.&nbsp;<br>Спать стал даже меньше, чем в тот период, когда сидел в глубочайшей депрессии, но теперь это хороший недосып. Радостный, я бы сказал - когда можно лечь под одеяло не обложившись собаками, а с любимым человеком. И просто еще час-полтора трындеть обо всем, обнимаясь. И не только трындеть, но и заниматься всякими интересными вещами. Жизнь наладилась. Неожиданно и совершенно непредсказуемо. В доме не только появилась хозяйка, в доме появился еще и ребенок.&nbsp;<br>Меня предупреждали знакомые - "ты че, ребенок... он же тебе спать не даст, это же пипец как сложно!".&nbsp;<br>С уверенностью могу ответить.. "Ребята.. у вас не было шести щенков и шести взрослых собак одновременно, поэтому вы считаете, что один ребенок - это пипец как сложно!"<br>Мой поезд давно уже перестало раскачивать, новые пути ведут непонятно куда, но точно подальше от старого маршрута. Иногда еще всякие финансовые и бытовые "отголоски" недавнего и такого далекого теперь прошлого - еще появляются. Но их с каждым днем все меньше. Новая жизнь, ребята. Есть она. И будет она.&nbsp;<br>Куча новых увлечений. Стрельбище, тактические занятия, прогулки с ребенком, визиты к внезапно обретенным новым родственникам, постепенная перестройка дома - планировку приходится менять с учетом наличия ребенка. Не общая жилая зона-зал, а отдельная спальня, ибо мелкий растет и не хочется, чтобы начал слишком рано задавать вопросы о том, чем родители занимаются по вечерам)))&nbsp;<br>Знаете, после той жопы, в которой я пребывал осенью - я намного острее чувствую радости жизни. Ехать домой с работы - это уже радость. В дом, где тебя любят и ждут. Где не надо доставать из морозилки пачку пельменей и бутылку коньяка из шкафа. Где всегда есть вкусная еда и тепло.&nbsp;<br>Главный вопрос каждый вечер - идти в спортзал после работы или нет?&nbsp;<br>Нюанс в том, что в это время на выезд из города - жуткая пробка. И я вполне спокойно могу пойти в спортзал на час-полтора, за это время как раз пробка рассосется - и домой я приеду практически в то же время, как если бы поехал сразу после работы.&nbsp;<br>Но все равно - хочется скорее домой. Там тепло и уютно. Не я это сделал, не я этого добился. Так получилось. Просто вовремя встретились, просто так совпало, что смогли попить кофе в кофейне, где меня, вообще-то, не должно было быть. Дорога в тысячу миль начинается с маленького шага. Я сделал этот шаг. А дальше - оно как-то само шагается.&nbsp;<br>Утра всем. И хорошего дня!<br><br>]]></turbo:content></item>
<item turbo="true"><title><![CDATA[Пост в ваш личный блог]]></title><pubDate>Mon, 20 Apr 2026 06:29:50 +0300</pubDate><link>https://nektome.blog/id1128945/blog/468076</link><turbo:content><![CDATA[<header><h1>Пост в ваш личный блог</h1></header><font>Проснулась я в пять утра и даже сна не осталось ни в одном глазу. Во первых, холодно, и я укутала свои ножки в моем худи, потому что теплее больше ничего нет, во вторых я забыла включить режим сна на телефоне и он мне решил навибрировать бесполезными уведомлениями.&nbsp;</font><div>Но есть в этом свой плюс. Я вижу как мир живет. Слышу птиц шумных, вижу как комар летает, и представляю, как бы я загорала где то на пляже счастливая. У меня осталось пару дней у этого моря, а я так хотела, чтобы время пролетело очень быстро. Но теперь, я кажется поймала вайб… да уж, имеем - не ценим, теряем - начинаем.&nbsp;</div><div>Я вот что поняла, что я не сойду с ума,покуда у меня есть мой блог. Дело не в одиночестве, дело не в чужих мнениях, просто мне хочется жить и не упасть лицом в грязь по своему.&nbsp;</div><div>Любить это место буду всем сердцем, какой бы тут опыт не был, первая любовь, брошенное сердце, хаос, разбитое сердце, ещё больше вкусняшек, море, горы, экскурсии, путешествия, театры, музеи, концерты, обиды, драки… раньше я хотела сбежать от этого и начать «с чистого листа». Потому что я жила прошлым. Жила тем, что у меня было, но не тем, что у меня есть. И это сказывалось больше негативно, нежели хорошо.&nbsp;</div><div>Благо, сейчас я поняла. Я поняла, что жить надо учиться здесь и сейчас. Что не нужно ждать и не нужно торопить. Не нужно искать, но и не нужно терять специально.&nbsp;</div><div>Холод всегда был мне по душе, хоть я и южная девочка. Холод отрезвляет, он дает энергию. А солнце клонит спать. Но и там, и там -я могу быть счастливой в прямом эфире. Вообще я очень эмоциональная и чувствительная -я просто не умею скрывать ту или иную эмоцию. А ещё я не умею обманывать. По моему лицу сразу все видно. Но я и никогда не продвигалась в жизни с обманом. Мне это не надо было. Живу по сердцу.&nbsp;</div><div><font>У меня был недавно период, когда меня тянуло к алкоголю, я хотела спиться и просто где-то упасть. И когда у меня появлялись откуда то деньги, то я постоянно думала «купить мож», но меня сразу сбивали мысли «ты чё больная, лучше деньги на вкусняшки потратить». Я не люблю вкус алкоголя, но тяга какая-то была, словно у меня есть ген какой-то такой предрасположенный. А вообще я пила пару раз в жизни и мне не нравится. К чему я это вспомнила, а к тому, что мой внутренний голос, моя внутренняя «я» очень умна. Я чувствую. Я безумно хорошо чувствую все, что вокруг меня. Иногда я очень хорошо считываю наперед события. И я даже не удивляюсь уже. Просто мне проще в этом плане. Это и горе, и счастье одновременно. Ах, обманыть меня не трудно, я сам обманываться рад!&nbsp;</font></div>]]></turbo:content></item>
<item turbo="true"><title><![CDATA[Фильмец]]></title><pubDate>Mon, 20 Apr 2026 01:58:44 +0300</pubDate><link>https://nektome.blog/id847884/blog/468075</link><turbo:content><![CDATA[<header><h1>Фильмец</h1></header>Я тут на досуге посмотрел фильм "Непригодный для свиданий / Undateable John" (2019)&nbsp;<span>Честно, начал смотреть только из-за Эстеллы Уоррен. Бывшая спортсменка, которая засветилась в фильмах в нулевые. Может кто-нибудь помнит "Планету обезьян" (2001) или "Кенгуру Джекпот" (2003)?</span><div>В общем, пишут, что "Непригодный для свиданий Джон" - это романтическая комедийная драма. Как по мне, то это фильм ужасов. Кого-то рассмешит, кого-то испугает. Вообще, у актрисы, игравшей главную роль, в прошлом были в реале проблемы с алкоголем, так что не удивляюсь, что она вжилась в роль.</div><div>А так, присутствуют, конечно, моменты, которые могут улыбнуть. Например, когда помощник по правовым вопросам звонит в службу психологической поддержки... и кто там сидит по ту сторону трубки... Со стороны смешно, но, блин, в реале это совсем не весело.</div><div>Хай Бог милует и отводит.</div>]]></turbo:content></item>
<item turbo="true"><title><![CDATA[Пост в ваш личный блог]]></title><pubDate>Sun, 19 Apr 2026 21:44:28 +0300</pubDate><link>https://nektome.blog/id1128945/blog/468072</link><turbo:content><![CDATA[<header><h1>Пост в ваш личный блог</h1></header>Ну всё ребят, я больше не могу молчать<div>На улице ливень, но я очень хочу шоколадку и не выдержу, если не куплю ее. Зонта нет, а деньги у меня последние на билет обратно домой, но пофиг! Я хочу шоколада, не могу прям, голова болит без вкусняшек, промокну я вся под дождем, зато счастливая… а счастье ведь в таких мелочах<br></div><br><br><br><br><br><div>Вот доказательства))) попросила меня сфоткать)</div><div>&nbsp;<a class="lightbox" href="/images/1128000/945/notes/8d3cb71dd87720b1e338113642d33c3b.jpeg"><img src="/images/1128000/945/notes//thumb/thumb8d3cb71dd87720b1e338113642d33c3b.jpeg"></a><a class="lightbox" href="/images/1128000/945/notes/18281a5c5bc55cc609a24d55ec2f7cfa.jpeg"><img src="/images/1128000/945/notes//thumb/thumb18281a5c5bc55cc609a24d55ec2f7cfa.jpeg"></a><a class="lightbox" href="/images/1128000/945/notes/10ed3a875d8afc7f9b8f424227200d8b.jpeg"><img src="/images/1128000/945/notes//thumb/thumb10ed3a875d8afc7f9b8f424227200d8b.jpeg"></a></div><div>Не знаю как перевернуть фотки, встретила кошку по пути, там их много было, а ещё мне продали пустую упаковку эклеров…. Только в дороге заметила… на полпути домой …</div>]]></turbo:content></item>
<item turbo="true"><title><![CDATA[Пост в ваш личный блог]]></title><pubDate>Sun, 19 Apr 2026 15:33:03 +0300</pubDate><link>https://nektome.blog/id1128945/blog/468070</link><turbo:content><![CDATA[<header><h1>Пост в ваш личный блог</h1></header>Есть ещё одна тема, которую я хочу рассказать или даже обсудить? Сознаю, я могу не заметить тот или иной факт, могу противоречить или вообще показаться наиглупейшей.&nbsp;<br> Если захотите сказать что-то за или против - то вперед, можете в грубой форме, можете с чувством такта. Я не держу ни на кого зла, мне не нужно это. Мне нужна правда, честность. Я хочу видеть это.<div>Пока писала все это, уже даже слегка забыла то, что хотела написать. Потому что переживаю. У меня есть такая черта, что когда дело доходит до важного разговора для меня, то я легко могу забыть или упустить нить. Раньше такого не было, ибо я не боялась показать своих чувств и эмоций, были люди, которые могли меня услышать, а не оспорить или осудить.<div>Как-то мне сказали, цитирую! <i>«<span>По поводу внимания. …&nbsp;</span><span>Я тебе серьезно говорю задуматься над психологом. Потому что твое одиночество не от недостатка внимания или ещё чего то. Оно из чего то внутреннего идёт и ты не сможешь побороть это извне. Только самой. …»</span></i></div><div>Мне, если честно, страшно развивать эту тему. Потому что я не верю в сказанное выше. Но я очень легко начинаю сомневаться в своей правоте, даже когда знаю это. Подобное мне сказал и второй человек, что ощущение, будто мне нужна психологическая помощь и лучше мне не позориться. Но на вопросы «почему?», они не могли ответить. Я остаюсь в недоумении… Как можно такое говорить человеку, если ты сам не являешься специалистом и сам не можешь выдвинуть факты, подтверждающие свои же слова?&nbsp;</div></div><div>В старых своих постах, которые я, к сожалению, удалила было написано моё отношение к одиночеству. Я человек, не созданный для этого. Мне сначала было все равно на это, потому что у меня всегда было плохое или хорошее окружение. Потом я оказалась одна, мне было не по себе, я искала общение везде. Меня ломало, что я сижу дома и закрылась от мира невольно! И я решила это действием, я работала, я саморазвивалась. И мне начало нравиться моё… времяпровождение с собой наедине. И это не неделя или пару месяцев, а больше года. Я не жаловалась, я просто была собой и наслаждалась тем, что делаю. Потом мне даже было трудно социализироваться) но я конечно же смогла, я очень легкая на подъем. И вот я в стабильности уже несколько лет, в плане чувства одиночества.&nbsp;</div><div>В декабре у меня был переломный момент, я сходила с ума от паники и боли внутренней. Мне было страшно и возможно кто-то помнит мои тогдашние посты, простите меня. Тогда меня вывернуло буквально наизнанку десять раз подряд. Но я нашла себе место. Теперь я сильнее. Я защищаю свое состояние сама. Я чувствую, что одна я - могу сделать себя счастливой. Но не против разделить свое счастье и с кем-то! Я не собираюсь всю жизнь быть одна, хочу свою семью. И троих детишек, как всегда хотела, хе-хе.&nbsp;</div><div>И вообще я не понимаю, как связано «внимание» и «одиночество»? Внимание получают от других людей, а одиночество чувствуют самостоятельно без остальных людей. Может я слишком слепа? Глупа? Я уже давно не общалась как-то по душам или вдумчиво, потому что попросту не с кем, и кажется, намного это способствовало моей деградации.</div><div>Но вот что могу сказать. Это для того, чтобы перестать сомневаться в своей правоте. Я пытаюсь себя этому научить маленькими шагами. Моё одиночество, даже если оно есть, действительно исходит изнутри, но это как чувство голода. Никто не скажет «твой голод изнутри, разберись с собой». Мне преподносят какую-то мудрость, которую я не принимаю. Потому что она на самом деле пустышка и ничего не говорит обо мне. Как мне это доказать самой себе? Мне больно. А больно мне внутри. И это единственная правда, которой я верю. Ни одни манипуляции мной не смогут управлять. Мне просто надо стать сильнее. И тогда я не буду забывать или терять какие-то нити, меня достало осуждение в мою сторону! Как вообще смеет человек до осуждения опуститься, когда он никаким способом не сможет побывать в шкуре другого? Разве это честно? Я просто оказалась ранимой. А мерка ранимости - у каждого своя. Ах, я постоянно сомневаюсь в своих словах даже в посте. Но я учусь. Я стараюсь</div>]]></turbo:content></item>
<item turbo="true"><title><![CDATA[Новости]]></title><pubDate>Sun, 19 Apr 2026 13:43:55 +0300</pubDate><link>https://nektome.blog/blog/468069</link><turbo:content><![CDATA[<header><h1>Новости</h1></header><div><b><u>Задержка зарплаты — это тяжкий грех</u></b>, сказано в проекте кодекса православного бизнесмена, который показали на форуме РПЦ.<br><br><blockquote><i><b>Бизнес – это форма служения Богу и людям. Богатство – инструмент для совершения добрых дел… Справедливость: выплата достойной "белой" зарплаты без задержек. Удержание заработка – тяжкий грех.»</b></i></blockquote><br>Вы знаете, кому это переслать. <br><br></div>]]></turbo:content></item>
<item turbo="true"><title><![CDATA[Кто ставит мне минусы?]]></title><pubDate>Sun, 19 Apr 2026 08:55:16 +0300</pubDate><link>https://nektome.blog/id1128945/blog/468067</link><turbo:content><![CDATA[<header><h1>Кто ставит мне минусы?</h1></header>Никогда не делайте то, о чем потом будете жалеть! Но как понять, что потом станет жалко?!<br><br><div>Мне лично жалко, что я удалила все свои постики, они были классными и я бы могла видеть свою смену обстановки. Это же личный дневник буквально. Мне даже кажется, что если бы я писала куда-то себе в заметки, то я бы не была настолько откровенна, как здесь!! Ну да ладно, это не смертельная утрата, раз так произошло, значит нужно было место новому!</div><div>А ещё жалко, что порой я поступала как свинья к людям, которые ждали от меня чего-то большего, а я могла с легкостью дать, но у меня не было желания, потому что были другие планы. И я считала это покушением на мою жизнь, на моё личное время и пространство. На самом же деле… в этом не было ничего такого. И это не то, чтобы были мои обязанности, а просто кроме меня бы никто не смог сделать то, что надо… для блага. Просто иногда я отказывалась совершать это благо, ссылаясь на жалкие эти принципы, гордость и нежелание, которое было ленью.</div><div>Мне жалко, что я вспыльчивая и могу воспринять резко и негативно обычные слова, это редко конечно, но из-за этого я стала чаще думать в негативном ключе. Это на меня не похоже, я не хочу продолжать это.</div><br><div>Но самое главное в том, чтобы написать все это, может что-то сказать про себя в голове, оставить здесь, в этом посте, и больше не совершать такие поступки, которые заставят меня сказать вновь «жалко..». Мы сильнее, чем мы думаем! И можем больше.&nbsp;</div>]]></turbo:content></item>
<item turbo="true"><title><![CDATA[Пост в ваш личный блог]]></title><pubDate>Sat, 18 Apr 2026 23:13:49 +0300</pubDate><link>https://nektome.blog/id1128945/blog/468065</link><turbo:content><![CDATA[<header><h1>Пост в ваш личный блог</h1></header>А ещё знаете, я начала снимать свой блог, реальный. Типа рилсики. Сама от себя не ожидала, но получается у меня очень классно. Я даже и подумать не могла, что могу такое. Ахахаха, вот так внезапно пришло в голову. Смешно? Да! Но зато это поможет мне во многих аспектах. Такие пироги…&nbsp;]]></turbo:content></item>
<item turbo="true"><title><![CDATA[Я реабилитировалась]]></title><pubDate>Sat, 18 Apr 2026 08:46:03 +0300</pubDate><link>https://nektome.blog/id1128945/blog/468060</link><turbo:content><![CDATA[<header><h1>Я реабилитировалась</h1></header>Я пришла в себя. Хочу написать пару благодарностей тем людям, которые мне помогли. Не стану писать ваши никнеймы ради «этикета»<br><br><div>Благодаря тем деньгам, которые мне отправили - я не осталась без крыши, я не осталась без еды, но кое что осталось. Я. Я осталась сама у себя. На тот день я видела только один выход - просто окунуться в бездну, я не справлялась и меня трясло от страха. Но я взяла себя в руки благодаря помощи. Сейчас я уже нашла работу, которая даже мне очень нравится!!! Возвращаю потихоньку долги, и развиваюсь дальше, чтобы заработать ещё больше. Пока зп маленькая, тесно очень. Но я уверена, что я добьюсь того, чтобы заработать столько, сколько мне нужно - и все вернуть. Я помню.&nbsp;<div>Благодаря тому общению, что у меня было здесь, я смогла совладать со своей паникой нарастающей, мне очень ценна поддержка. И очень ценно то, что меня видели такой, какая я есть, даже через оболочку того всего дерьма, что было.&nbsp;</div><div>Сейчас я знаю как двигаться вперед, сейчас я вижу. И у меня есть планы! Наступило то самое «хорошо»))) у меня хватает и проблем, но я решаю их, некоторые проблемы требуют времени - я сохраняю спокойствие. Все будет хорошо. Все и есть хорошо.&nbsp;</div><div>Все то добро, которым вы меня одарили - я подарю и вам. Я знаю, что совсем немного осталось.</div><br></div>]]></turbo:content></item>
<item turbo="true"><title><![CDATA[Не літність це]]></title><pubDate>Fri, 17 Apr 2026 06:56:09 +0300</pubDate><link>https://nektome.blog/id501320/blog/468058</link><turbo:content><![CDATA[<header><h1>Не літність це</h1></header><div><font><span>ніяка це не літність!&nbsp;</span></font><span>Це промозглість.</span><span></span></div><div><font><span>Я вже знаю як вона, ця остивша пора життя буде виглядати.</span></font></div><div><font><span>Попри мою упертість розумову, емоційну свідому особливо - організм буде заклякати, терпнути та стягуватися; метаболізм стане ще більш-завмерлішим - щодо цього, то це і плюс. Поясню: якщо харчуватися виважено і як "хочеться собі", вести ритм існування,&nbsp; рухів, заняття фізичних та для ума - все це є злагоджувальною армотизацією для тіла і його духу, в моєму випадку "харчуватися як хочеться собі - не мішати грішне з праведним в їжі, їсти супне, кашове і попередньо-опісля - виконувати вправи чи займатися ділом для виправдання потрачених калорій,&nbsp; накопичених їжо-сил, побудови тіла в належній&nbsp; формі і; і все це - під належним підходом в настрою в усьому: настрій для роботи тої чи іншої, настрій для приготування їжі в смакування, настрій перед читанням чи перегляду фільмів тощо.</span></font></div><div><font><span>І одного разу, це буде благо - мій сон чи раптове запаморочення - буде безвідривним сюжетом, чи дуже свіжим сном, по пробудженні в інших часах і в нових обставинах.</span></font></div><div><font><span><br></span></font></div><div><font><span>Як бачите - все просто. Ми маленькі червячки: навколо нас все минає з птичками, людьми, деревами, небом, теплом - а нам все своє, нас багато&nbsp; і всі ми такі самі.</span></font></div><div><font><span>Все переживем, всіх переживем, і житимем далі. Всесвіту сили самі винні - раз оставили нас жити і поживати, раз дають шанси й розради кожного разу, відкривають нові двері щоразу,&nbsp; як ми закриваємо ці; комусь ум, комусь балабольство їх сила, комусь наглість і йобнутість, комусь холоднокровність і байдужість до тих, хто сам попався. Раз Всесвіток затіяв - то він і веде. Не ссіть, не ссимо, не шумим.</span></font></div><div><font><span><br></span></font></div><div><font><span>&nbsp;Нам, для повного щастя, полушутя, не хватає свого духу Чучхе, особливого колективізму - як при Шевченку Т.Г., +/- года; навіть в чорноті повного пано-мажордомного кріпацтва-рабства, в наших людей вистачило сил на Гайдамацтво, Коліївщину, Опришчину.</span></font></div><div><font><span>Буде і тепер. Тільки по-інакшому, з несподіваної сторони. Ніякі прапагандони, когути-єврейські-наполеони не помішають, навіть бабська і колгоспна, рагульна не спортять "вітру сєвєрного"</span></font></div><br>]]></turbo:content></item>
<item turbo="true"><title><![CDATA[Насколько сложно найти хороший авокадо?]]></title><pubDate>Fri, 17 Apr 2026 01:27:56 +0300</pubDate><link>https://nektome.blog/id878321/blog/468057</link><turbo:content><![CDATA[<header><h1>Насколько сложно найти хороший авокадо?</h1></header><br><br>IF: С Шу обсуждали знакомых одиноких девушек, он не может понять, почему они одиноки, говорю, что ну сложно найти адекватного мужчину, он сказал, что ты вот адекватный. Так что вот медаль адекватного мужчины от другого вроде-как адекватного мужчины ?<br><br>Critical: К сожалению, этого всё ещё недостаточно, чтобы найти хорошую девушку<br><br>IF: Конечно) как и хорошего парня. Много еще всего в придачу<br><br>Critical: Пока что опыт такой, что если знакомства и случаются, то меня просто используют и выбрасывают<br><br>IF: У многих моих подруг такой же опыт увы. Люди такие люди<br><br>IF: Поэтому лучше не с кем, чем с тем, кто не ценит<br><br>IF: У Шу просто на старости лет идея фикс всех женить и отдать замуж<br><br>Critical: Не всё так просто. Легко говорить, когда с тобой рядом есть любимый человек и твоё сердце наполнено любовью. А иначе не всегда получается справиться, даже сильнейшим из нас.<br><br>IF: Я просто знаю как бывает когда рядом мудила<br><br>IF: И из своего опыта, и из опыта друзей<br><br>IF: Уже лучше точно одной<br><br>IF: Конечно вдвоем лучше, если выбор из любящего тебя человека и одиночества.<br><br>Critical: А когда рядом никого, знаешь?<br>Не просто никого, а много лет никого.<br>Да я согласен, что лучше одному, чем с мудаком. Это звучит рационально. Но попробуй объяснить про вредную еду человеку, который не ел три дня. Думаю, ты понимаешь.<br><br>Critical: Сила воли тут нужна немалая тоже, а не только рацио<br><br>IF: Во взрослой жизни не знаю, не было возможности. Так что это теория. Но я человек такой, что мне в принципе ок одной. Если Шу умрет первым я конечно буду страдать и сильно, но думаю это потому что он это он.&nbsp;<br>Все ещё думаю что с плохим человеком хуже. Перед глазами примеры поломанных жизней вообще после некоторых союзов.<br><br>IF: Я ж не агитирую на одиночество, но когда он говорит о том, что там моей подруге надо кого-то уже найти, то пытаюсь объяснить, что а) все не так просто б) можно жить счастливо вне брака, если это твой выбор<br><br>Critical: Не всё так просто в квадрате. Я говорю о том, что эта проблема глубже.<br><br>Critical: Мне хочется авокадо.<br>Я иду в магазин. Нет авокадо.<br>Я иду в супермаркет. Гнилые авокадо.<br>Я иду на рынок. Дорогие авокадо.<br>Я говорю себе: "Я не хочу авокадо. Это мой выбор."<br>Что упустили?<br>Упустили тот факт, что на самом деле желание авокадо никуда не исчезло. Выбор-то мой. Но он не истинно мой. Это выбор лучшего из худшего.<br>Я могу сколько угодно убеждать (и убедить) себя в том, что я на самом деле не хочу авокадо.<br><br>И в рацио я с тобой согласен. Как и всегда.<br>Зачем есть гнилые авокадо? Рационально, это глупо.<br>Но в этом есть и небольшое упущение. У тебя никогда не было желания авокадо. А у меня оно есть.<br><br>IF: Да, но мы начинали с того, что мой муж думает, что все на планете жаждут авокадо, что тоже не верно.<br><br>IF: То, что ты хочешь авокадо, и пока не нашел, я понимаю. Поэтому извини если триггернула<br><br>IF: Но кстати это вообще мой подход в жизни ко всему<br><br>Critical: Просто легко взывать к рацио и читать проповеди, когда у тебя у самого всё это есть. Я не обесцениваю. Я хочу сказать, что в плане рацио я со всем согласен. В рацио я знаю все ответы. Но это не всё, этого недостаточно это не помогает. Потому что дело не только в рацио.<br><br>IF: Конечно не помогает, поэтому, если кто-то придет ко мне и спросит как найти партнера, потому что без партнера жизнь не мила, я буду думать как помочь практически. А если человек говорит, что ему и так норм, то не буду говорить, что вообще-то в отношениях лучше.<br><br>]]></turbo:content></item>
<item turbo="true"><title><![CDATA[16-04-26 День]]></title><pubDate>Thu, 16 Apr 2026 12:32:49 +0300</pubDate><link>https://nektome.blog/id457881/blog/468055</link><turbo:content><![CDATA[<header><h1>16-04-26 День</h1></header>Сто лет тут не был. И, честно говоря - не надо было. Все в жизни хорошо, докладываю голосом - есть жизнь даже после полного 3,14здеца.&nbsp;<br>И сегодня все хорошо. Вчера был мой очередной ДР, отпраздновали. Впервые в жизни были шарики, тирамису со свечкой и все такое. Неожиданно, но очень приятно.&nbsp;<br>Настоящий день рождения.&nbsp;<br>В субботу ожидаются гости - мама моя и дочка с моим потенциальным зятем..&nbsp;<br>В общем.. все хорошо, да.. Спасибо всем.&nbsp;<span><a class="lightbox" href="/images/457000/881/notes/12a1df929550fb438be6702e789b58d4.jpg"><img src="/images/457000/881/notes//thumb/thumb12a1df929550fb438be6702e789b58d4.jpg"></a></span>]]></turbo:content></item>
<item turbo="true"><title><![CDATA[дано,  дальше видно буде]]></title><pubDate>Tue, 14 Apr 2026 23:01:24 +0300</pubDate><link>https://nektome.blog/id501320/blog/468049</link><turbo:content><![CDATA[<header><h1>дано,  дальше видно буде</h1></header><div><font><span>жди , до третьої паски, після кінця світу</span></font></div><div><font><span><br></span></font></div><div><font><span>і думай що хочеш про це. Кінець світу - за кінець "мірка", системи похєрєних цінностей, диктату пануючих умонастроєній, не свідомого.</span></font></div><div><font><span><br></span></font></div><div><font><span>І от, коли свій помре, однозначно помре - тоді і треба вести відлік і ждать "Чисел", "Знаків", подій чи людей.&nbsp;</span></font></div><div><font><span><br></span></font></div><div><font><span>В мене вже було таке. Було з числом "19 липня" в червні 2009го; було з числом "22 квітня" в квітні 2016го.</span></font></div><div><font><span>Але це - про конкретні числа-підказки, в цих випадках Я зустрів людей "Дєвушку картє" і доленосну й найпрекраснішу в моєму житті жінку - Мілену.</span></font></div><div><font><span>Але були й передбачення приблизні, як це.</span></font></div><div><font><span>перше - стосувалося жорстоких відчайдушних часів, без ясності- лише що тоді буде дуже душевно скверно.</span></font></div><div><font><span>Попереджений - значить підготовлений. Але до поганого не можливо підготуватися: бо оце треба переживати, воно випробовує все твоє - і нерви,&nbsp; і сумління, і совість, і виваженість, все!</span></font></div><div><font><span><br></span></font></div><div><font><span>Чекати до Третьої Паски після кінця світу - ці слова просто далися мені.</span></font></div><div><font><span>Поки кінець світу , ніякого кінця не відбулося. Живем собі, якось&nbsp;</span></font></div><div><font><span>А як буде - тоді і поймемо, я з вами, що там і як далі</span></font></div><br>]]></turbo:content></item>
<item turbo="true"><title><![CDATA[Осознание]]></title><pubDate>Tue, 14 Apr 2026 21:31:31 +0300</pubDate><link>https://nektome.blog/id220032/blog/468048</link><turbo:content><![CDATA[<header><h1>Осознание</h1></header>Продолжаю качаться на эмоциональных качелях.&nbsp;<div>В пасхальную ночь лежала с ощущением, что такого тёмного и ужасного человека, как я, невозможно найти во всей нашей Галактике.</div><br><div>«Исповедь»</div><div>Не прошёл год, как умерла мама, а мне звонит бабушка и говорит: «Арвид умер».&nbsp;</div><div>Арвид... Её брат. Аутист, алкоголик, в юности потерял ногу по пьяни, потом пропил квартиру, бабушка забрала его к себе. Я его не особо любила, временами даже боялась.&nbsp;</div><div>Но он был её братом, и у неё умер брат. Она позвонила мне, а я в другой стране, я одна, у меня репетиция, и вообще меня, суку такую, это не волнует. Я не проявила эмпатии. Я накричала на бабушку, потому что она меня отвлекла, а она позвонила мне, чтобы сказать, что умер её брат.&nbsp;</div><div>Да, мне 20 лет, да, я эгоистичная и самовлюблённая, да, я не поняла, как ей больно. Я не разделила её боль. Мне говорят: «А что ты могла сделать?» Я могла выслушать. Но я не только не выслушала, я даже не поняла, что я оттолкнула самого близкого и родного человека.&nbsp;</div><div>Этот поступок почему-то решил всплыть в моей памяти в ночь на Пасху. И я, наверно, в жизни себя сильнее не ненавидела, чем в ту ночь.&nbsp;</div><br><div>Перезвонила ли я ей после? Разговаривали ли мы об этом? Его похоронили в Огре, рядом с его братом, моим прадедом и прабабушкой, в честь которой меня назвали. Бабушке было тяжело это организовать, но ей не разрешили похоронить его на Болдерайском кладбище, где похоронена моя мама и мой дедушка и куда я похоронила мою бабушку...&nbsp;</div><div>Я не осознавала своего поступка 18 лет. Подлого и ужасного поступка.&nbsp;</div><br><div>С 20 лет я для себя решила, что смерть — это нормально. Что раз я смогла жить, похоронив маму, то и другие смогут нормально жить, похоронив кого-то. У меня нет братьев и сестёр, нет родных, я больше никогда не узнаю, как это — потерять близкого.&nbsp;</div><div>Я прошла этот уровень.&nbsp;</div><div>Но я не смогла пройти другой уровень — сострадания.</div>]]></turbo:content></item>
<item turbo="true"><title><![CDATA[Плоды]]></title><pubDate>Tue, 14 Apr 2026 15:42:22 +0300</pubDate><link>https://nektome.blog/id359249/blog/468047</link><turbo:content><![CDATA[<header><h1>Плоды</h1></header>Что посеешь, то и пожнёшь.<div>Я сеяла два года злобу и получаю какашку в ответ.</div><br><div>Я тупая.&nbsp;</div><div>У меня нет больше той возможности видеться с детьми как раньше.&nbsp;</div><div>Теперь это полностью под контролем мужа.&nbsp;</div><div>В общем, слава Богу все живы здоровы.</div><br><br><div>Я урок усвоила. Спасибо психолог</div><div>&nbsp;Чтобы ты процветал и поумнел немного</div>]]></turbo:content></item>
<item turbo="true"><title><![CDATA[харакири]]></title><pubDate>Tue, 14 Apr 2026 04:34:04 +0300</pubDate><link>https://nektome.blog/id1190904/blog/468044</link><turbo:content><![CDATA[<header><h1>харакири</h1></header>стоило мне куда-то не туда тыкнуть и моя верификация аккаунта была сброшена. Восстановить её я не могу&nbsp;— моя почта на которую был зарегистрирован этот аккаунт уже не существует. Потому я больше не могу +/- посты, писать комментарии и отвечать на них, а если выйду из аккаунта, то уже никогда в него не зайду (потому что даже не помню название сгенерированной почты). Такие дела.<div><br><div>ну что, кажется время 3.0?</div></div>]]></turbo:content></item>
<item turbo="true"><title><![CDATA[Markus Schulz в Москве 2026]]></title><pubDate>Mon, 13 Apr 2026 22:12:52 +0300</pubDate><link>https://nektome.blog/id1029120/blog/468033</link><turbo:content><![CDATA[<header><h1>Markus Schulz в Москве 2026</h1></header><div><font><span>20:40</span></font></div><div><font><span>Я, новый директор продаж, роп, и наш большой начальник сидим в только что сданном офисе.</span></font></div><div><font><span>-Ну что, как мы поможем Хесперусу? – задает вопрос начальник.</span></font></div><div><font><span>(Мы только что разобрали вопрос с леваком, и тем, что со мной уже месяц не здороваются)</span></font></div><div><font><span>-Ну это процесс управляемый, как я понял – отвечает директор, кивая на ропа</span></font></div><div><font><span>-Я принимаю взятки, – улыбаясь заявляет роп, – путевки, массаж.</span></font></div><div><font><span>-Мы можем поужинать, массаж не обещаю, – отвечаю я.&nbsp;</span></font></div><div><font><span>-Ну вот всегда так, – топает ножкой ухоженная киса-роп-45лет.</span></font></div><div><font><span>Спустя полчаса ловлю её, выходящей из уборной.&nbsp;</span></font><span></span></div><div><font><span>-Ты хочешь ещё моё время занять?! – возмущается она, собираясь домой.</span></font></div><div><font><span>-Нет, я хочу проводить Вас до машины.</span></font></div><div><font><span>Мои реплики нередко оставляют её без слов.&nbsp;</span></font></div><div><font><span>Ей опять нечего возразить, она молча берет сумочку, и выходит.&nbsp;</span></font></div><div><font><span>До машины идти 7 секунд. Поравнялся с ней.</span></font></div><div><font><span>-Вы говорили, что принимаете взятки – делаю паузу, - выберите заведение со средним чеком меньше ста тысяч рублей. Поужинаем.</span></font></div><div><font><span>-Я как раз хотела зайти в один мишленовский... – её телефон начинает звонить. Доча.</span></font></div><div><font><span>Поворачиваюсь к ней спиной, сажусь в машину, и еду домой.&nbsp;</span></font></div><div><font><span>I have spoken.</span></font></div><div><font><span><br></span></font></div><div><font><span>Закончились три месяца легендарного сосания.&nbsp;</span></font></div><div><font><span>Мой рацион на 60% состоял из пельменей. Тошнит даже думать о них.</span></font></div><div><font><span>_____________________________________________________________________________________</span></font></div><div><font><span>Март-апрель 2026 будет ассоциироваться с этим треком.</span></font></div><div><font><span>https://music.yandex.ru/album/11673218/track/69610299</span></font></div><div><font><span>Офис молча работает. Играет трек.&nbsp;</span></font></div><div><font><span>Я подхожу к колонке на 02:45, поднимаю два пальца, медленно кручу громкость вверх под вокальную партию, и начинаю "качать". Жмурюсь от удовольствия. Девочки хихикают, – DJ Хесперус.</span></font></div><div>Why? - Sumatrah</div><div><font><span>_____________________________________________________________________________________</span></font></div><div><font><span><br></span></font></div><div><font><span>Interplay Fest 2026</span></font></div><div><font><span><br></span></font></div><div><font><span>Слушаю музыку, по дороге на работу получаю уведомление – у этого исполнителя сегодня концерт.</span></font></div><div><font><span>Я ходил всего на один концерт в жизни, это были Within Temptation в А2.</span></font></div><div><font><span>И вот, мой второй концерт – это рейв электронной музыки.&nbsp;</span></font></div><div><font><span>Беру самый комфортный билет, и, закончив на работе в девять вечера, открываю бутылку короны прямо в машине.&nbsp;</span></font></div><div><font><span>Спустя три бутылки, я стою у вип входа, и нереально хочу в сортир. А открытие задерживают.</span></font></div><div><font><span>Внутри меня проводили до ложи, между джин-тоником и сингапурским слингом я выбрал последний.</span></font></div><div><font><span>Забрав коктейль, взрываю пипетос в сортире.</span></font></div><div><font><span>KITONE уже подкачивает танцпол, я смотрю на это дело сверху, подпевая знакомые треки, потягиваю коктейль, и это кайф. Настроение фантастическое.</span></font></div><div><font><span>Прямо напротив меня на второй этаже три девчонки танцуют, одна из них в бельевом боди, классный вид.</span></font></div><div><font><span>Зову офика, заказываю девочкам три коктейля. Они показывают мне сердечки, и танцуют ещё &lt;3</span></font></div><div><font><span><br></span></font></div><div><font><span>Мне кажется всё выступление Whiteout'a я проторчал у сцены.</span></font></div><div><font><span>Между треками, перевешиваюсь через ограждения как фанатка, и собрав руки в рупор ору ему – WHITEOUT!! LEAVE!!! LEAVE!!! ВКЛЮЧИ LEAVE!!!</span></font></div><div><font><span>Он слышит. Улыбается. Я улыбаюсь. Записываю себе очередной рилс на память. У него охуенные треки.</span></font></div><div><font><span>https://music.yandex.ru/album/18252532/track/91586387</span></font></div><div><font><span>Leave - Whiteout</span></font></div><div><font><span>После Вайтаута я поднялся на второй этаж к кисам. Коктейли они не трогали, мало ли туда подмешали чего. Мы с кайфом танцевали.</span></font></div><div><font><span><br></span></font></div><div><font><span>Вышел Маркус. Трижды лучший диджей Америки. Все приехали послушать именно его.</span></font></div><div><font><span>Беру кису за руку, показываю – мы идём на танцпол!</span></font></div><div><font><span>Левой рукой обнимаю её за талию, правой рукой беру её правую руку, и веду к лестнице. Подаю другую руку, и веду вниз как леди. Протаскиваю её через сотни человек прямо к сцене, отсекаю её от мужиков, и мы прыгаем вместе.</span></font></div><div><font><span>Где-то через полчаса в другом месте охрана берёт меня под локоть, и говорит, – Вам пора домой.</span></font></div><div><font><span>Когда охрана говорит такое, спорить и обижаться не нужно. Значит правда пора.</span></font></div><div><font><span><br></span></font></div><div><font><span>Спустя двое суток я должен сказать, что это был самый позитивный вечер 2026 so far.&nbsp;</span></font></div><div><font><span>Я весь день предвкушал. И мне оказалось МАЛО. Хочется ещё.</span></font></div><div><font><span>В следующий раз надо меньше пить, больше есть, и присоединяться к кисам раньше!</span></font></div><div><font><span>Потери:</span></font></div><div><font><span>1 – Кисть распухла. Не могу здороваться, не могу держать руль. Предположительно трещина в пястной кости.&nbsp;</span></font></div><div><font><span>2 – Пятка. Ебический ушиб. Хромаю вторые сутки.</span></font></div><div><font><span>3 – Ушиб на бедре. Синяк больше ладони.</span></font></div><div><font><span>4 – Икра другой ноги. Серьезное растяжение. Хромаю</span></font></div><div><font><span>5 – Плечо. Синяк с пол ладони.</span></font></div><div><font><span>5 – Предплечье. Колено. Синяк.</span></font></div><div><font><span>6 – Ладони. В ссадинах.&nbsp;</span></font></div><div><font><span><br></span></font></div><div><font><span>Cпасибо охране, что отправили домой, иначе я бы продолжил танцевать.</span></font></div><br>]]></turbo:content></item>
<item turbo="true"><title><![CDATA[Записки Смеющегося Человека. Безумные поступки.]]></title><pubDate>Mon, 13 Apr 2026 15:25:32 +0300</pubDate><link>https://nektome.blog/id217742/blog/468031</link><turbo:content><![CDATA[<header><h1>Записки Смеющегося Человека. Безумные поступки.</h1></header><i>- Так что, ты приедешь?<br>- Только если ты купишь мне билет.<br>- Ты же знаешь, меня нельзя провоцировать.</i><br><span></span><br><span>Так начинался диалог, который в итоге привёл к тому, что вот уже почти месяц я живу не один.</span><br><span>Да-да, вы не ослышались, один из главных затворников некты теперь делит постель, стол и прочий быт еще с кем-то.&nbsp;</span><br><span>Среди нектовчан есть разные люди - те, которые ни за что не сорвутся и не поедут в другой город, потому что их жизнь расписана на месяц вперед, те, кто при первых возможностях сорвутся и унесутся в другой город, и те, кто просто живёт свою обычную скучную жизнь. Я всегда считал себя человеком именно последнего типа - я не склонен совершать авантюры, очень не люблю дальние поездки и крайне редко покидаю пределы собственного района. Сподвигнуть на серьезные действия за пределами своего дома меня могут разве что обстоятельства. И они случились. Но всё это напоминало шутку, вышедшую из под контроля - её предупреждали, что я вполне способен удивить, но когда она сказала эту судьбоносную фразу - я просто сказал "пойдем заказывать тебе билеты". И вот, три дня волнений ("А что, если я вживую ей не понравлюсь""А что, если я вживую ему не понравлюсь""Нам будет скучно",&nbsp; и сотня других похожих мыслей) и ранним утром, ёжась от холода,я встречаю её на вокзале. И буквально за один день всё меняется. И утром третьего дня я уже думаю "нам нужна кровать побольше", а она всерьез задаётся вопрос, хочет ли она возвращаться в туманный Питер из Краснодара.&nbsp;</span><br><span>Всем нам иногда нужно совершать безумные поступки, не так ли?&nbsp;</span>]]></turbo:content></item>
<item turbo="true"><title><![CDATA[поиск опоры]]></title><pubDate>Mon, 13 Apr 2026 01:42:17 +0300</pubDate><link>https://nektome.blog/id1190904/blog/468027</link><turbo:content><![CDATA[<header><h1>поиск опоры</h1></header><div><font><span>мир гибнет, разрушается, с каждым днём становится всё хуже. И что самое главное — эти процессы происходят не по моей вине, вне моего вмешательства. А я сижу и думаю, как выжить, не предав себя, не сгорев на этой палубе вместе с ним.</span></font></div><br><font><span></span></font><div><font><span>некоторые люди склонны закрывать глаза или заниматься самообманом, «радуясь» пеплу и дыму. Но нормальный человек не может быть счастлив, когда опора под ногами горит. Это токсичный позитив и диссоциация — попытка изобразить кайф посреди катастрофы.</span></font></div><div><font><span><br></span></font></div><div><font><span>стоит научиться быть в порядке или быстро возвращаться в него, даже когда вокруг хаос. Если весь мир — это грязь, то и в ней можно обрести собственную, независимую зону стабильности и комфорта. Глобальный ужас стоит сместить на задний фон — как звук дождя за окном. Ты ведь не станешь ломать голову над тем, как его выключить. Остаётся сфокусироваться на своём, на том, что принадлежит тебе, и желательно на том, что не сгорит с кораблём. Цепляться можно только за этот собственный кусочек реальности, который будет функционировать, несмотря на то что всё остальное идёт ко дну.</span></font></div><div><font><span><br></span></font></div><div><font><span>убрав ожидания, что мир будет удобным, пропадут и затраты энергии на удивление от того, что он плох.</span></font></div>]]></turbo:content></item>
<item turbo="true"><title><![CDATA[Нужна помощь с Xbox 360]]></title><pubDate>Sun, 12 Apr 2026 22:53:04 +0300</pubDate><link>https://nektome.blog/id1154969/blog/468023</link><turbo:content><![CDATA[<header><h1>Нужна помощь с Xbox 360</h1></header>У меня есть Xbox 360 s он прошит на freestyle 3 а какой freeboot и всякие штуки не знаю потому что я её покупал в комиссионке и там не кто нечего не написал про это я теперь не знаю как его прошить на Aurory&nbsp; да я смотрел гайды но у меня не открывается сайт в компе и я не знаю что мне сделать&nbsp;]]></turbo:content></item>
<item turbo="true"><title><![CDATA[Appear 2, Арт]]></title><pubDate>Sun, 12 Apr 2026 22:45:20 +0300</pubDate><link>https://nektome.blog/id501320/blog/468022</link><turbo:content><![CDATA[<header><h1>Appear 2, Арт</h1></header><span><a class="lightbox" href="/images/501000/320/notes/88fba0bbd8eeab6dcb249fe285aa7680.jpg"><img src="/images/501000/320/notes//thumb/thumb88fba0bbd8eeab6dcb249fe285aa7680.jpg"></a></span><div>.</div><div><span><br></span></div><div><span>придумана істота, відноситься до Гілозоїзмів - предмети з іменами, і намальований&nbsp; - створений та названий персонаж;</span><div><div>Відносно істоти з "оригіналу" - случайна замальовка, не думав, що вийде таку скромний і не такий.<br>В ідеалі, поки не кристалізований, не відшліфований, бо першомалюнок не вдосконалювався: Аппір/Аппир/Appear - "Явившеся, поява"<br>- я спробував якось пристосувати його - охороняти мої сни<br>але він байдужий до цього.<br>Це створіння - воно по своїй поведінці, схоже на "Пакмена", але...більш вдумливе<br>- над типу вухами - в нього природня антена, і через неї, він, схожий на набросок-білки-робота транзистора в нашийнику, з магнітно-електричною дугою (все це фантазія, не точна),<br>Аппіри - їх може буде багато, більше одного, вони - як шматочки мікротронзисторів;<br>вони самі передають і ловлять те що їм треба, в них свої думки.<br>Але, все-таки - я його створив, задав йому ім'я.<br>Може так вглядають злі нейрони)?.. першо-малюнок - чисто стресова каляка, виводив наугад. кстаті - вона давня, іще коли вчився в університеті, а потім відсканував.<br><br>Ну а в Пейнт - це перша спроба намалювати Аппіра не олівцем. Олівцем краще вийшло би. Мишкою - надто убого і криво, дрянь.</div></div></div><div><span><a class="lightbox" href="/images/501000/320/notes/519325eaee5bb33f15fac6b2765174e5.jpg"><img src="/images/501000/320/notes//thumb/thumb519325eaee5bb33f15fac6b2765174e5.jpg"></a></span></div>]]></turbo:content></item>
<item turbo="true"><title><![CDATA[Новые знакомства ??]]></title><pubDate>Sun, 12 Apr 2026 03:28:51 +0300</pubDate><link>https://nektome.blog/id1191290/blog/468018</link><turbo:content><![CDATA[<header><h1>Новые знакомства ??</h1></header><span><a class="lightbox" href="/images/1191000/290/notes/fc63d8c829f44ab8d1ede4109c9ef4f2.jpeg"><img src="/images/1191000/290/notes//thumb/thumbfc63d8c829f44ab8d1ede4109c9ef4f2.jpeg"></a></span><div>Только зарегистрировалась.&nbsp;<div>Ищу хорошие и интересные знакомства.</div></div>]]></turbo:content></item>
<item turbo="true"><title><![CDATA[С Пасхой!]]></title><pubDate>Sun, 12 Apr 2026 02:17:00 +0300</pubDate><link>https://nektome.blog/id847884/blog/468017</link><turbo:content><![CDATA[<header><h1>С Пасхой!</h1></header>Да-да, сегодня тот самый день когда всё стало вверх тормашками: что было всем, стало ничем, а что было ничем, то стало всем.<div>Христос воскрес из мёртвых, смертью смерть растоптал, и находящимся в гробах праведникам жизнь подарил. Воистину воскрес!</div>]]></turbo:content></item>
<item turbo="true"><title><![CDATA[Вонючие тренды]]></title><pubDate>Sat, 11 Apr 2026 17:13:36 +0300</pubDate><link>https://nektome.blog/id359249/blog/468010</link><turbo:content><![CDATA[<header><h1>Вонючие тренды</h1></header>Я на слушалась этих блогеров.<div>Тех которые учили быть стерва и&nbsp;</div><div>До этого я со всеми имела хорошие отношения и считала важным их сохранять.</div><br><div>Первое. Не всегда человек в депрессии из-за окружающих людей.&nbsp; И не надо толкать как универсальную таблетку быть стервой.&nbsp;</div><br><div>Разбить легко. Или попробуй пото собери.</div><div>Хорошие отношения - золото.&nbsp;</div><div>Мне в офлайне психолог сказала , что нормальный человек не будет ругаться и стремиться портить отношения.&nbsp;</div><br><div>Честнр, я так напортачил а, что не знаю как выбраться.</div><br><br>]]></turbo:content></item>
<item turbo="true"><title><![CDATA[Запись от 2 января 12-го]]></title><pubDate>Sat, 11 Apr 2026 08:42:53 +0300</pubDate><link>https://nektome.blog/id501320/blog/468008</link><turbo:content><![CDATA[<header><h1>Запись от 2 января 12-го</h1></header><br>

<p><i><span>Мантия коренного зуба была успешно восстановлена<o:p></o:p></span></i><span></span></p>

<p><i><span>Чёрная дыра поглотившая сначала сове</span></i><i><span>c</span></i><i><span>тность – стала пожирать сознание, работая тихо, на
фоне – и начала снедать зубом.<o:p></o:p></span></i></p>

<p><i><span><o:p>&nbsp;</o:p></span></i></p>

<p><i><span>Какой интерес вызывает именно тот зуб? Особый.<o:p></o:p></span></i></p>

<p><i><span>Этот тот зуб, из последних, давно залеченный в
детской обласной, где-то в 1997м во времена его детства; тогда он в попыхах,
пообещал грузной стоматологше: вырасти и стать стоматологом – этим поборов
неприязнь по внедрению бура к его нервам в зубах, вызывающую шлейфо-дробительную
боль до самого мозга.<o:p></o:p></span></i></p>

<p><i><span><o:p>&nbsp;</o:p></span></i></p>

<p><i><span>Теперь, нерв удалён, его «17 лет» потрачены,
улетели джином прочь. <o:p></o:p></span></i></p>

<p><i><span><o:p>&nbsp;</o:p></span></i></p>

<p><i><span>Воспользовался ли субъект другими годами, взял ли
под опеку другую молодость из возможных? О, несомненно! <span>&nbsp;</span>и причём – из нужного фонда, не вспять – то есть
менее зрелую от семнадцати, а немного выше.<o:p></o:p></span></i></p>

<p><i><span>Она сама ему предложилась. Молодость «19 лет».
Вселенная смогла отпустить её к нему в подчинение и опеку. Поверьте, у них всё
слажено, насколько это возможно в обоих системах.<o:p></o:p></span></i></p>

<p><b><i><span><o:p>&nbsp;</o:p></span></i></b></p>

<p><b><i><span>2.</span></i></b><i><span><o:p></o:p></span></i></p>

<p><i><span>Детство покинуло гнездо<o:p></o:p></span></i></p>

<p><i><span>зуба<o:p></o:p></span></i></p>

<p><i><span>Детская пломба отверзлась<o:p></o:p></span></i></p>

<p><i><span>беда<o:p></o:p></span></i></p>

<p><i><span>но есть занятие и зароботная плата<o:p></o:p></span></i></p>

<p><i><span><span>&nbsp;</span>не
выбирается, не «вкл» состояние: «Смогу! Потому!»<o:p></o:p></span></i></p>

<p><i><span><o:p>&nbsp;</o:p></span></i></p>

<p><i><span>Дыра. Дыра зуба, дыра рабочего места, дыра
внутреннего стресса, сильнейшего после чёрной весны 2008го, дыра в отрешении от
Сум, городок мечты и причин себя такого.<o:p></o:p></span></i></p>

<p><i><span>Вы посмотрите на те редкие фото за учебный сезон
2012-2013го – там дыра в душе, там чернота на лице, там и нет ни Владимира, ни
Шеврона. Там – тень Ст.Живых.<o:p></o:p></span></i></p>

<p><i><span>Покровитель его существования, выживания,
выжигание бед, благо что все они были приженны на месте.<o:p></o:p></span></i></p>

<p><i><span>Хотя, 7 января или когда-там… сразу после каникул,
после славной больницы – в Сумах: 2 недели в Сумах – от души, душеспасительно,
ещё в центре, с переливами звонов воскресной и празднечных служб, ясные
морозные дни, пляшка шампанского в кафе Оазис с Яной на Рождество 7 января… Это
было перед бедой – немножко заслуженного счастия<o:p></o:p></span></i></p>

<p><i><span><o:p>&nbsp;</o:p></span></i></p>

<p><b><i><span>3.</span></i></b><i><span><o:p></o:p></span></i></p>

<p><i><span>Они всегда со мною. Как вы думаете: сколько им
лет? Знаю, точно не угадать – проще будет сказать какого они года; все мы до
скрупулёзного, видели даты выбитые на предметах быта с пометкой ГОСТ и
значок-штамп наковальни. Если тыкнуть пальцем – мы мало ошибимся: 1974г –
вполне! - они будут такие длинные, уверенные, с круглими окошками для проёма,
часто – причина все водянок; 1968ой? – вполне, чуть, заметно меньше, немного
полусогнутые в овал, немного зеленоваты от времени, проёмы – чуток овальнее.<o:p></o:p></span></i></p>

<p><i><span>Они всегда со мною. Как думаете, где они бывали? -
Там где я бывал, когда брал их со мною, хихих!<o:p></o:p></span></i></p>

<p><i><span>Первый раз я задумался о них, когда чуть не сошел
с ума, а точнее – чуть не отключился в воспринятии реальности: это было тонкое
состояние, я вернулся сам – и наверно в первую неделю-вторую, Я принёс их с
собою, подошел до кабинета, в котором уверено находилась кто-надо и немного
повременил… «хер с тобою, всё ясно: ко-лэ-га – не друг. - Первое правило
психолога вспомнилось. Тварь – не более» - и отошел. Ей повезло, но она об этом
не ку-ку…<o:p></o:p></span></i></p>

<p><i><span>Второй раз, я их никуда не брал. Они были при
себе. Когда меня уничтожают изнутри… разрушите меня – только после того, как я
вас! – и чуть было не коснулся стены, у включателя… Тут цель бела более
коственная – дощещная, но реальная возле стеночки то была…все целы, даже обои.<o:p></o:p></span></i></p>

<p><i><span>Третий раз – моя дорогая подруга. Её цынизм прорва
предел,+её руссько-язычного кривляние, при том – что мы с нею носим западенский
акцент своих великотчизненных регионов…постояв у дома, посмотрев в её окно на
седьмом, счастливом, этаже, мне стало не интересно.<o:p></o:p></span></i></p>

<p><i><span>Потом, в последний раз – они ночевали со мною под
подушкой…на нервной почве у меня случились обострения цистита, а доктор –
определил отсутвие такого и «прописав»… – разрешил и сурово рекомендова жить
интимной жизнью, если есть с кем.<o:p></o:p></span></i></p>

<p><i><span>Хорошие! Я ими и гвозди выравнивал, и булавки
перекусывал, и резал бумагу, даже вместо косынца с формами использовал.<o:p></o:p></span></i></p>

<p><i><span><o:p>&nbsp;</o:p></span></i></p>

<p><b><i><span>4<o:p></o:p></span></i></b></p>

<p><i><span>Недавно, тот зуб мне заново переделали, но нерва
там уже не было – избавили ещё в первую беду;<o:p></o:p></span></i></p>

<p><i><span>Яна уехала с меценатом жить по странам – до того,
как это стало мейнстримом, от безисходности местного жития. Цинизм её её не
покинул. Так что не смотрите на многих, будто 10 лет разницы, 10 лет после
отъезда из своих украин, подальше от этих проклятых славян, работа с
иностранцами, и беспечная<span>&nbsp; </span>жизнь в
разъездах по австралиях могу поменять. Могу и не поменять, как с нею. Ни на
каплю.<o:p></o:p></span></i></p>

<p><i><span>Надеюсь её Человек-содержатель полностью доволен
ею.<o:p></o:p></span></i></p>

<p><i><span>А те ножницы или их копия, лежат в тумбочке и всё
ждут – возвращения в село, лежать да нитку разрезать иногда.<o:p></o:p></span></i></p>

<p><i><span>…Лучше бы логику современного мира разрезали.<o:p></o:p></span></i></p>]]></turbo:content></item>
<item turbo="true"><title><![CDATA[Результаты опроса]]></title><pubDate>Sat, 11 Apr 2026 02:10:03 +0300</pubDate><link>https://nektome.blog/blog/468005</link><turbo:content><![CDATA[<header><h1>Результаты опроса</h1></header><div><font><span>Каждая четвёртая россиянка готова выйти замуж за нелюбимого ради дорогого кольца, показал опрос.</span></font></div><div><font><span>84% женщин считают, что украшение должно стоить не менее 100 тысяч рублей, а каждая вторая мечтает о кольце дороже миллиона. При этом лишь 23% мужчин могут позволить себе такое кольцо, и большинству (65%) приходится прибегать к заёмным средствам.</span></font></div>]]></turbo:content></item>
<item turbo="true"><title><![CDATA[Паранойя]]></title><pubDate>Fri, 10 Apr 2026 15:08:14 +0300</pubDate><link>https://nektome.blog/id359249/blog/468002</link><turbo:content><![CDATA[<header><h1>Паранойя</h1></header>Моя болезнь характеризуется паранойей . Манией преследования.<br><div>Я всегда ищу волну куда можно было нырнуть , чтобы там ковыряться.</div><div>Но видимо можно жить иначе.&nbsp;</div><div>И я буду стараться выбраться из этого ада. Главное без фанатизма и паранойи&nbsp;</div>]]></turbo:content></item>
<item turbo="true"><title><![CDATA[Служба международного Радио]]></title><pubDate>Sat, 11 Apr 2026 12:42:00 +0300</pubDate><link>https://nektome.blog/id501320/blog/468000</link><turbo:content><![CDATA[<header><h1>Служба международного Радио</h1></header><span>Были времена…</span><font><span></span></font><div><span><a class="lightbox" href="/images/501000/320/notes/07757dc0b6e5efc5a7348880bc6cb45e.png"><img src="/images/501000/320/notes//thumb/thumb07757dc0b6e5efc5a7348880bc6cb45e.png"></a></span><br><div><font><span>Когда твоя всеобщая отсталость познания о глубине окружающего нас мира была непреодолимая, не осягаемая, не мыслима даже в простой задумчивости. И эти времена продолжаются всегда, для каждого. Продолжаются, пока некий случай: мановение, непонятный поиск, усталость от тупика своих возможностей в этом времени, жизни, околышней ситуации не сдвинут тебя с места. И тогда ты делаешь этот сдвиг поисковый подвиг. И всё немножко изменяется навсегда. И ты немножко спасён.</span></font></div><div><font><span><br></span></font></div><div><font><span>В старших классах средней школы, от некоего инстиктивного желания что-то поменять, найти «То – не знаю Что», осенней ночью после 21:00, стал крутить волны приёмника на своём любимом магнитофоне и искать…</span></font></div><div><font><span>Нужно отметить: на свои 7-9 классы, я очень любил читать новое – Новое-Старое, читал о разном и с интересом; слушал много металл музыки, но и русский рок, и поп, и кислотный «клубняк», и всё&nbsp; что было на кассетах в доступности, но хорошие метал группы любил больше; как раз познал мир газет и постоянно читал-просматривал те «монолитные» издания, что выписывал папа, собирал вырезки, отдельные статьи, ждал почту с интересом.</span></font></div><div><font><span>И вот, начал крутить волны, искать и проверять, выбирать.</span></font></div><div><font><span>Не спец, но кажется на «коротких» волнах, если что-то находилось – то одни оголтелые новости разного калибра и всякие попстанции, от которых солнце не желает просыпаться. И я стал вслушиваться в шумы длинных волн.</span></font></div><div><font><span><br></span></font></div><div><font><span>Я только отчасти был причастен к одной Румунской волне,</span></font></div><div><font><span>но условно-Весьма был причастен к Китайскому радиовещании на русском</span></font></div><div><font><span>и Немецком радио Дольче-Велле на Русском. Названия упоминаются по памяти.</span></font></div><div><font><span><br></span></font></div><div><font><span>Китайская волна – оказала на меня чарующее глубинное волнение, тишину моего гнетущегося юного духа окружили звуки иного спокойствия, в которых было так родно и знакомо!.. А глубина историй, которые рассказывались там, на равне с легким гармонийным перезвоном народной инструментальной музыки – заменяли, моих душевных сил дырявые места – своими целительными стойкими, скорбеупорными цеглинами.</span></font></div><div><font><span><br></span></font></div><div><font><span>Немецкую волну я слушал только несколько раз. Но все эти истории – были полны силы, величия духа, памятности о былом, об начале. Все мы люди, особенно в то время – когда ничего не представляем из себя, и бедолашны – это правда и от этой правды не убежишь. Но время учиняет с нами немыслимые чудеса и вымыслы. Одних нас, память о нас, наши слова и дела всякие – оно берёт и играет из них музыку, мастерит инструмент, который звенит по-разному, в разных умах и прочтениях, но пребудет извечно.</span></font></div><div><font><span>А других нас, память о нас, наших бедолашностях, печальных юдолях – берёт и мышкою выстеляет ими своё гнёздышко, и греется просоленными и теплыми, легкими и безвесными печалями нашими в зимные холодные часы. И спит время в этих одеялках, и сон его сладкий – после слёз всегда спится благословенно.&nbsp;</span></font></div><div><font><span>Запомнилась на всю жизнь их, Немецкого радио, радио-рассказ: про Карла Великого.</span></font></div><div><font><span><br></span></font></div><div><font><span>Следуя мемуарам 19 века, кажется их авторы исследовали последние видимые следы деяний и человечности Карла Великого.</span></font></div><div><font><span>Они расследовали историю о Дубе Карла В. Нашли место где он рос… Рос, да пропал. Его срубили. И сами исследователи почерпнули много из мемуаров давно ушедших государственных мужей и люда: кусочки рассказов, что есть некий дуб, который посадил сам Карл Великий.</span></font></div><div><font><span><br></span></font></div><div><font><span>Следуя за рассказами и людьми, они нашли то место, давно неузнаваемое. Нашли тот пень, вроде почти несуществующий на то время – только место и углубление от былого величия дерева. И всё-таки, расследование продолжилось, ибо нашлась зацепка – тот дуб отдали на изготовление мебели для великосветской семьи. Они нашли остатки той мебели – от негожего ухода она вся истлела и пришла, мягко говоря, в упадок.</span></font></div><div><font><span>Но и это не конец, кто-то из современников ведущего литавтора, от которого зачитывается повествование, довёл до его слуха, узнав о его живом интересе к величию немецкой истории, позвал его в какой-то город или село, где была назначена встреча с одним пожылым человеком.</span></font></div><div><font><span>Автор тот час же отправился в неблизкое путешествие.</span></font></div><div><font><span>Человек, с которым его обещали свести: был уже во многих летах, и каждое утро давалось ему в удачу, потому нужно было спешить, дабы не утратить важную зацепку к его истории, которую он так с пристрастием исследовал.</span></font></div><div><font><span>Автор успел. Всё обошлось хорошо.</span></font></div><div><font><span>Тот пожылой человек: оказывается, что он участвовал при моменте, когда тот самый дуб – решили спилить; как он объяснил – из-за того, что дерево, вследствии недавно прошедшей бури, стало опасным для дома, в котором проживал родич императора…(я умышленно допускаю некий свой лит.домысл, чтобы свести краи когда-то услышанного в передачи, хотя очень часто мои домыслы попадают в самую точную цель. Как знать!); если бы не постройки и проживающие, снующие постоянно в тени дерева люди – быть может, дерево осталось бы – каким бы осталось, но социальная и культурная среда боролась с исторической памятью об Начале Нации, и историзм победил.</span></font></div><div><font><span>Конечно, потом, тот пожылой человек продолжил рассказ, дополнив важную деталь. Он подтвердил, что дерево отдали на разделку для мебели, но не всё за разом. Много разного было сделало в Германии, в их и соседних мастерских, и отправлено по назначению в виде мебели. Другие части дерева – отправили в заграничье, по другим семейным домам. Словом или делом, автор мемуаров узнал – что кто-то выкупил часть той мебели, зная об истории дерева, которое послужило для неё материалом – и сделал музыкальный инструмент. Может Скрипку. Не помню.</span></font></div><div><font><span>И сразу отправился на встречу с мастером или его изделием, как случится.</span></font></div><div><font><span>На этом месте и заканчивается моя история.</span></font></div><div><font><span><br></span></font></div><div><font><span>Были времена…</span></font></div><div><font><span>Китайская волна ныне перефарматировалась в политическую интернет газету, строя новый фундамент исторических основ.</span></font></div><div><font><span>Только щепки и невидимая музыка остались от былого великого того радио-вещания, которое я знал.</span></font></div><div><font><span>Но оно живо, правда – дух его разрозненный и прячется в самый разных местах, но его можно примерить и познать, и услышать его песни и сказания.</span></font></div><div><font><span>Дольче-Велле распущено, все их службы распущены. Архивы канули в невидимое.&nbsp;</span></font></div><div><font><span>Но время и память о людском – жива, до сих пор греется высохшими слезами. Вот, только кажется, надвигается грозная буря, и лишь бы деревом не придавило их поверхностную, всё ещё теплую норку.</span></font></div><div><font><span><br></span></font></div><div><font><span>Память обновится, и недавние легенды – станут мифами,</span></font></div><div><font><span>а воспоминания о лучшем недавнем – в сравнении с наступившем уже, создадут новое величие, и новые тростины запоют свои чудесные песни.</span></font></div><div><font><span><br></span></font></div><div><font><span>2026-04-10</span></font></div><div><font><span><br></span></font></div><div><font><span>*илюстрация, мой рисунок: Людина - з дерев, постать - з лісу (с) Шеврон</span></font></div><div><font><span>все рисунки доступны здесь, судите о них как пожелаете, только не с точки зрения патопсихологии</span></font></div><div><font><span><a  rel="nofollow" target="_blank" href="/away.php?url=https://disk.yandex.ru/d/gQAsg67gKvgcxw">https://disk.yandex.ru/d/gQAsg67gKvgcxw</a></span></font></div></div>]]></turbo:content></item>
<item turbo="true"><title><![CDATA[Мама]]></title><pubDate>Tue, 07 Apr 2026 17:57:49 +0300</pubDate><link>https://nektome.blog/id359249/blog/467983</link><turbo:content><![CDATA[<header><h1>Мама</h1></header>Я начинаю восстанавливать то что разрушила.<div>Особенно общение с детьми.</div><br><div>У меня были сомнения нужна ли я им.</div><br><div>А потом послушала песню Гурцкой</div><div>И поняла , что я до сих пор плачу под песни о матери. А мне 33 года. А маму я даже не помню, потому что была маленькой</div><div>&nbsp;</div><div>Мама нужна всегда. И я тоже им нужна.&nbsp;</div>]]></turbo:content></item>
<item turbo="true"><title><![CDATA[Тошнота]]></title><pubDate>Mon, 13 Apr 2026 23:17:12 +0300</pubDate><link>https://nektome.blog/id57782/blog/467979</link><turbo:content><![CDATA[<header><h1>Тошнота</h1></header>&nbsp;Вдох...выдох<br><div>Глаза мокрые, воздуха не хватает, лицо бледнеет. Через несколько секунд начнется тремор, лёгкие судороги.&nbsp;</div><div>&nbsp;</div><div>Вдох, выдох.. контроль, должен быть контроль&nbsp;</div><div>Давай будем честными: Ноэль сделала свой выбор,&nbsp; который я одобряю. На заметку: Испания.</div><div>&nbsp;Если честно, то меня по&nbsp; сей день ест чувство вины. Тебе ведь спокойно, правда?</div><br><div>&nbsp;Я не способна к семейной жизни. Ну вот правда, Нектач. Ни сил,ни желания. Только тссс</div><div>Мне всё так же страшно каждый день , но ... вдох..выдох...</div><div>&nbsp;</div><div>&nbsp;Контролируй дыхание.</div><div>Вдох через нос, выход ртом.</div><br><div>&nbsp;Пульс тише.&nbsp; А ведь когда-то в таком состоянии я начинала молиться&nbsp;</div>]]></turbo:content></item>
<item turbo="true"><title><![CDATA[...а работа над отношениями хуйня.]]></title><pubDate>Tue, 07 Apr 2026 01:43:12 +0300</pubDate><link>https://nektome.blog/id878321/blog/467977</link><turbo:content><![CDATA[<header><h1>...а работа над отношениями хуйня.</h1></header><br><br><div>И.Ф.: Я верю, что люди уже встречаются совместимыми, а работа над отношениями хуйня.</div><br>Critical: Интересная философия<br><br>Critical: Наверное она более щадящая для психики, чем то, что я с собой делаю<br><br>И.Ф.: А что ты делаешь?<br><br>Critical: Идеализирую, работаю над собой постоянно; думаю, что я недостаточно Х; думаю, что если всё сделать правильно, то всё получится; отдаю другим людям право определять мою ценность; думаю, что много чего не понимаю, и поэтому у меня ничего не получается, и что мне нужно ещё больше работать над собой, чтобы всё получилось. Стать лучше.<br><br>И.Ф.: Ну это не отменяет того, что ты как личность будешь расти и меняться. Но базово вы или сходитесь, или нет. Вот даже в этом примере, зачем мне морочиться с перевоспитанием сексиста и гомофоба, если можно быть с адекватным человеком.&nbsp;<br><br>Та часть где ты лучше становишься это хорошо, но если это для других, то уже не очень, должно для себя быть в идеале<br><br>И.Ф.: Любовь она про принятие и уважение в первую очередь. Поэтому и базовые ценности так важно, чтобы совпадали<br><br>И.Ф.: Но и везение очень важно. Иногда можно быть самым большим котиком, но не попасть в ту часть времени и пространства, где нужный тебе человек<br><br>Critical: Это просто, если НЕсексист и НЕгомофоб - это базовый минимум. А другое дело - когда приходиться сталкиваться с более сложным выбором. Что делать, если человек очень умный, милый, открытый, во многом похож на меня, у нас похожие ценности, но при этом мы чувствуем по-разному и по-разному понимаем отношения? Легко сказать "значит не сойдётесь", ведь другого такого человека не найдёшь, я-то знаю по опыту, как это сложно.<br><br>Critical: Вот и начинаю думать, что "ну, это ведь не проблема, если мы оба умные и проработанные и способны разговаривать". Если это так, то с такой данностью можно попробовать мириться. Можно немного или много постараться, но зато не потерять такого важного для меня человека, чем решить забить хуй и провести ещё десяток лет в поисках.<br><br>И.Ф.: Ну вот да, не сойдетесь( Должны и ценности быть одинаковые практически и виденье куда вы идете и как отношения выглядят. Иначе ниче не получится. Как с любой деятельностью, где больше одного человека, в принципе<br><br>Critical: Ну, могу только сожалеть<br><br>И.Ф.: Тут важно есть ли желание у обоих прорабатывать и быть в этих отношениях, если путь в 20 шагов, ты можешь сделать на встречу только свои 10, не больше<br><br>И.Ф.: Если человек к тебе не идет, он может быть классный, но не твой<br><br>И.Ф.: Если много сил тратить на не своего, можно упустить своего с другой стороны<br><br>Critical: да, так бывает<br><br>Critical: Фантазёр я<br><br>И.Ф.: Со мной тоже было, хоть и давно.<br><br>И.Ф.: Да не то, чтобы, у нас вообще эта идея достаточно распространена, что можно любовь заслужить, выбороть, добиться. Особенно среди парней. Это проблема<br><br>Critical: Ладно, не хочу ещё больше вдаваться в социальные конструкты, которые меня бесят, а то ещё грустнее станет<br><br>И.Ф.: Главное расширять пул людей и общаться с ними в свое удовольствие мне кажется. Сложно без ожиданий конечно. Но это то, что делают люди в моем пузыре, которые успешно находят партнеров во взрослом возрасте]]></turbo:content></item>
<item turbo="true"><title><![CDATA[Мдя...]]></title><pubDate>Mon, 06 Apr 2026 06:21:04 +0300</pubDate><link>https://nektome.blog/id853901/blog/467966</link><turbo:content><![CDATA[<header><h1>Мдя...</h1></header>Всем привет!&nbsp;<div>Ребята, а вам не кажется что в последнее время нарастает какой-то уровень абсолютного кринжа?&nbsp;</div><div>Эх, вспоминаю ламповые 2017-18 годы. Какая движуха тут была. Как мы тут зарубались с дядей сирожей, драконом. Какую тогда движуху навёл дядя ласт, ещё до того как у него фляга засвистела. Помните Алису, которая оказалась&nbsp; Серёгой. Как классно мы тусили с Наташкой, и прочими милыми и кринжовыми персонажами...</div><div>Ну ладно, как-нибудь прорвёмся.</div>]]></turbo:content></item>
<item turbo="true"><title><![CDATA[Новости]]></title><pubDate>Mon, 06 Apr 2026 01:41:19 +0300</pubDate><link>https://nektome.blog/blog/467965</link><turbo:content><![CDATA[<header><h1>Новости</h1></header>У меня нет&nbsp;<a  rel="nofollow" target="_blank" href="/away.php?url=https://t.me/OlgaSharij/9468">комментариев</a>&nbsp;по этому поводу]]></turbo:content></item>
<item turbo="true"><title><![CDATA[Новости]]></title><pubDate>Mon, 06 Apr 2026 00:41:06 +0300</pubDate><link>https://nektome.blog/blog/467964</link><turbo:content><![CDATA[<header><h1>Новости</h1></header><div><font><span>Россиянка отдала мошенникам 1,3 млн рублей, несмотря на шесть попыток полиции и банка её остановить — каждый раз при снятии денег сотрудники вызывали правоохранителей и объясняли, что это обман.</span></font></div><div><font><span>Однако злоумышленники убедили пенсионерку передать средства якобы для «проверки на подлинность». Даже после возбуждения уголовного дела женщина не верит, что стала жертвой мошенников, и продолжает ждать возврата денег.&nbsp;</span></font></div><br>]]></turbo:content></item>
<item turbo="true"><title><![CDATA[Користь для Втомлених місць]]></title><pubDate>Sat, 04 Apr 2026 23:16:02 +0300</pubDate><link>https://nektome.blog/id501320/blog/467958</link><turbo:content><![CDATA[<header><h1>Користь для Втомлених місць</h1></header><div><span><a class="lightbox" href="/images/501000/320/notes/3ac6bfde42b01b290025260577f4a491.jpg"><img src="/images/501000/320/notes//thumb/thumb3ac6bfde42b01b290025260577f4a491.jpg"></a></span><font><span></span></font></div><div><font><span>Рік тому, в кінці травня,</span></font><span>&nbsp;припізніло посадив «пару» абрикос в місцях втомленої слободи. Із умновно 4-5 – прийнялися 2 саджанці, які вижили до цієї 2026го року весни.</span></div><div><font><span>Сьогодні, пересадив нове деревце-саджанець абрикоси до компанії</span></font></div><div><font><span>На днях, десь вже як тиждень тому, вирішив вчинити експромт-пробу – понатикував гілки з обрізаної десь абрикоси в ту саму ділянку, де вже прижилися 2 повноцінних деревця, і коли сьогодні провіряв їх – саме ці «тички» ось-ось зацвітуть! Здорово то як і дивно!</span></font></div><div><font><span>Здорово і дивно тим – що всунуті «палички» одразу взялися за діло – і пробудили свій цвіт, тоді як всі інші «повноцінні» саджанці – іще сплять.</span></font></div><div><font><span>Знаю,&nbsp; з тими паличками може статися ефект «вишні в стакані» - коли обрізані гілочки смородини чи вишні, поставлені в стакан з водою – розпускають листя і розцвітають навіть серед зими, але не більше, більше вони не можуть.</span></font></div><div><font><span>Але, є надія, а на це і розразунок – що ци тикавки-тички приймуть повноцінно і навіть пустять корінці. А смородина, вона точно це вміє – пускає корінці як та верба – дай їй тільки торкнутися любим місцем до землі.</span></font></div><div><font><span>Кстаті, я понатикував безліч гілочок смородини також.</span></font></div><div><font><span><br></span></font></div><div><font><span>Я не фанат смородини – як сирої ягоди та самого куща, але вона доволі класна як варення і зелений чай, і компот – само собою. І більшість тичок смородини зазеленіли пишно, заодно із своїми колегами повноцінними кущами. От в смородинових тикавках – я повноцінно впевнений.</span></font></div><div><font><span>В любому випадку – це проба. А успіх – залишеться успіхом і результативністю. Смородиною я «обсадив» – обтикав умовно клумбні місця, в різних варіаціях – де багато сонця і де достатньо тіні, і де пополовинно.&nbsp;</span></font></div><div><font><span>Для цього мені і потрібні місця типу «Втомленого дерну і слободи» – подалі від чужих батьківських порядків, де все по-їхньому, в сторону для себе, для нервів розрядки, для голови свіжих вільних думок, для діяльності непринудітєльних занять, з користю для місця.</span></font></div><div><font><span>Заодно – я понатикував і гілок яблуні подібним чином. Знаю, бувають випадки, що яблуні кореняться гілками в землі не хуже любої верби. Миз батьком читали статтю-репортаж про таку яблуню в Україні, там з фотом була і Я так йому тоді сказав: що, думається мені – люба яблуня так зможе – просто їй ніхто цього не дає – гілки підрізають, або випрямляють, от вони і відвикли або не можуть.</span></font></div><div><font><span><br></span></font></div><div><font><span>Знаю Я, вже і сам про себе думаю наперед: аби мої садоводні та осельні ідеї – не стали хворобливою манією. Я бачив таких осіб і чув про інших таких – це хворі мозгами люди. Коли нереалізований ум та діяльність – зациклює їх ідеї в колесо безглуздя, капкан для ума. Хлоп - і все, ти ідот. Шутами і блаженними в середні віки часто ставала людина – в якого все в голові переверталося через всяке, мозги не на місці опинялися, ум за разум перейшов. Це тюрьма.</span></font></div><div><font><span>Наша буденність – безглузда, та, яку Я спостерігаю навколо себе і про себе – особливо безглузда: то може такий стан – то буде звільнення…?</span></font></div><div><font><span><br></span></font></div><div><font><span>Обіцяю вголос: так, я буду по-своєму пробувати всяке, але я не технолог, і не з тих осіб – які з усякої дряні і штуки роблять чудеса користі, універсальні в усьому, зовсім не такий.&nbsp;</span></font></div><div><font><span>Я буду Робінзоном на дернах, при «своїх».ні втомлених місцях: буду плекати малину, плодові кущі різні, буду самосіяти різне зерно і жати, буду плести снопи, вчитися, пробувати, могти – щоби робити з них покриття для споруд;</span></font></div><div><font><span>Достатньо пажиті – можна буде і про домашніх птичок задуматися, на чистих нових умовах утримання; мрію про козу – але то на потім; пробуватиму експеременти з зв’язком – «телефонної ниті»; експеримент з ротором – бачив елементарне відео на основі вітряка з пласт.пляшки і мотка алюм.проволки, ну і тд.</span></font></div><div><font><span>Розгялядав недавно плантацію забутої і відновленої мною малини – і помітив Висівку Буряка! Це було так мило!</span></font></div><div><font><span>Вчора була гроза і дощ, і виросша висівка, майже в лісі – дала щедру бадилину з насінням.</span></font></div><div><font><span><br></span></font></div><div><font><span>2026-04-04</span></font></div><div><font><span><br></span></font></div><div><font><span>*Ілюстрація: мій малюнок "Віник з гілля"</span></font></div>]]></turbo:content></item>
<item turbo="true"><title><![CDATA[Интересненько]]></title><pubDate>Sat, 04 Apr 2026 21:15:29 +0300</pubDate><link>https://nektome.blog/id355228/blog/467956</link><turbo:content><![CDATA[<header><h1>Интересненько</h1></header><span>Сейчас смотрю дораму и там один из персонажей занимается преследованиями. <br>Так вот, интересно, что было бы, если сталкер влюбился бы в сталкера?</span><span><br>Как бы они друг друга преследовали? <br></span><div><span>Он бы ее преследовал, а она за ним наблюдала или как вообще? <br>Любопытно было бы посмотреть/почитать такую историю и бывает ли так в реале. </span></div>]]></turbo:content></item>
<item turbo="true"><title><![CDATA[Боялась быть тупой и униженной]]></title><pubDate>Sat, 04 Apr 2026 20:59:03 +0300</pubDate><link>https://nektome.blog/id359249/blog/467954</link><turbo:content><![CDATA[<header><h1>Боялась быть тупой и униженной</h1></header><div>Два года доказывала себе что-то.</div><br><div>И скажу одно - я самая тупая, бестолковая, безграмотная, овца , дерево, дуб, жопоголовая&nbsp; тупица.</div><div>Лишь верните мне то, что было что я потеряла доказывая себе что-то. И кому то.</div><br><div>Быть тупым не плохо.&nbsp;</div><div>Что есть у тебя. Кто есть у тебя.&nbsp;</div><div>Вот это важно.&nbsp;</div><div>А быть тупой. Ради Бога. Близкие здоровы и спасибо большое .&nbsp;</div><div>Быть униженной и обиженной кем то.&nbsp;</div><div>Ради Бога. Унизьте. У меня есть важное. Жизнь моя не меняется из-за этого.&nbsp;</div>]]></turbo:content></item>
<item turbo="true"><title><![CDATA[Унесло-13]]></title><pubDate>Sat, 04 Apr 2026 13:06:06 +0300</pubDate><link>https://nektome.blog/id501320/blog/467951</link><turbo:content><![CDATA[<header><h1>Унесло-13</h1></header><div><font><span>Ответ на стих&nbsp;</span></font><span>Наталии Ильяшенко:</span></div><div><span><br></span></div><div><span>Туманные пути</span></div><div><font><span><br></span></font></div><div><font><span>Бессонная луна,</span></font></div><div><font><span>Глухая тишина...</span></font></div><div><font><span>Разлита в лесу жуть</span></font></div><div><font><span>И хочет захлестнуть.</span></font></div><div><font><span><br></span></font></div><div><font><span>Кругами вьётся путь -</span></font></div><div><font><span>Его не обогнуть,</span></font></div><div><font><span>Не разомкнуть тот круг -</span></font></div><div><font><span>Он древности испуг.</span></font></div><div><font><span><br></span></font></div><div><font><span>Но надо их пройти -</span></font></div><div><font><span>Туманные пути,</span></font></div><div><font><span>Чтоб выйти на дорогу,</span></font></div><div><font><span>Ведущую нас к Богу.</span></font></div><div><font><span><br></span></font></div><div><font><span>2026-04-04</span></font></div><div><font><span>(с) автор Нат.Ил.</span></font></div><div><font><span><br></span></font></div><div><font><span>Прочитал, внимательно. Кажду строку прожил, понял</span></font></div><div><font><span>Знаешь, дорогая Наталия, а это не стих даже - а более как Священный текст!</span></font></div><div><font><span>"священный" - в этимологическом значении слова;</span></font></div><div><font><span><br></span></font></div><div><font><span>Может это хорошо, а может так себе - что у меня на душе и раннее случались такие блуждания, приключения полные мрака, собственного и окружающего - в которых</span></font></div><div><font><span>я искал себя, СЕБЯ, в первую очередь...</span></font></div><div><font><span>да так и брожу.</span></font></div><div><font><span>...</span></font></div><div><font><span>незачем цитировать твои слова в этом ответе - вот они, все верны, в каждой строке</span></font></div><div><font><span>белая истина</span></font></div><div><font><span>Скажу только ещё такое:</span></font></div><div><font><span>Ты верно и очень поучительно поступила, что написала</span></font></div><div><font><span>об Издревнем страхе - как неизбежное в нас и всегда ждущее нас на наших дорогах, не обойти; но если этот Чур захочет - пропустит, не пошевельнётся, хотя не всем будет так везти;&nbsp;</span></font></div><div><font><span>и о высшей цели: Бог/Вселенная, Высшый путь - как не назови, кто элементарно видит себя сбоку, разрозняет хорошее и плохое, нужное и безсовестное/невыгодное как в себе, в ПЕРВУЮ очередь - так в в других</span></font></div><div><font><span>тот уже полу-спасен. Тогда страх - не Пугач, не унесёт...</span></font></div><div><font><span><br></span></font></div><div><font><span>Спасибо! Безконечное можна продолжать...</span></font></div><div><font><span>Ещё раз говорю - не собирался разбирать понятное,</span></font></div><div><font><span>Текст - священный. Он настоящий, в нём есть не только для тебя, твоё - а оно там есть</span></font></div><div><font><span>он - Универсальный, для каждого.</span></font></div><div><font><span>Это самое лушее, что я прочитал в этом году - и что стоит читать почаще</span></font></div><div><font><span>Низкий поклон и обнимание!</span></font></div><div><font><span><br></span></font></div><div><font><span>2026-04-04</span></font></div><div><font><span><br></span></font></div><div><font><span>*Другие части рубрики вольных рецензий и лит.ответов</span></font></div><div><font><span>"Слегка унесло": <a  rel="nofollow" target="_blank" href="/away.php?url=https://proza.ru/avtor/shevron94&amp;book=12#12">https://proza.ru/avtor/shevron94&amp;book=12#12</a></span></font></div>]]></turbo:content></item>
<item turbo="true"><title><![CDATA[апрель такси]]></title><pubDate>Sat, 04 Apr 2026 07:28:16 +0300</pubDate><link>https://nektome.blog/id604542/blog/467950</link><turbo:content><![CDATA[<header><h1>апрель такси</h1></header>Привет) Недавно был праздник праздник: Первое апреля - День смеха, день шуток, а весь апрель вообще никому не верь. Возвращаться домой ты решила на такси... На заказ приехал автомобиль, водителю лет 30-35. Вы поехали, ты залипаешь в телефоне. В итоге машина приехала не туда, вы в какой-то заброшке. Что ты будешь делать?]]></turbo:content></item>
<item turbo="true"><title><![CDATA[Манга]]></title><pubDate>Thu, 02 Apr 2026 13:18:59 +0300</pubDate><link>https://nektome.blog/blog/467939</link><turbo:content><![CDATA[<header><h1>Манга</h1></header>Появился инструмент, который позволяет переводить любую МАНГУ на русский даже без официального релиза.<br><div><blockquote><ul><li>Запускаете <b><a  rel="nofollow" target="_blank" href="/away.php?url=https://github.com/mayocream/koharu">Koharu</a></b>.</li><li>В правом верхнем углу<a  rel="nofollow" target="_blank" href="/away.php?url=https://t.me/chatgptv"> </a>открываете раздел LLM.</li><li>Выбираете модель и язык — для русского рекомендуют hunyuan. </li><li>Загружаете мангу из любого источника.</li><li>Жмёте «Обработка» и ждёте результат.<br></li></ul></blockquote></div>]]></turbo:content></item>
<item turbo="true"><title><![CDATA[Новости]]></title><pubDate>Thu, 02 Apr 2026 12:07:29 +0300</pubDate><link>https://nektome.blog/blog/467937</link><turbo:content><![CDATA[<header><h1>Новости</h1></header><div><font><span>За мат в интернете могут оштрафовать на 100 000 рублей</span></font></div><div><font><span>При повторных нарушениях — на 300 000 тысяч.</span></font></div><div><font><span>Использование нецензурной лексики в интернете, которая оскорбляет человеческое достоинство и общественную нравственность, государственные символы, с правовой точки зрения расценивается как демонстрация неуважения к обществу</span></font></div><div><font><span>— сообщили в Общественной палате РФ.</span></font></div><div><font><span><br></span></font></div><div><font><span>Кроме того, оскорбление может повлечь уголовную ответственность, если оно направлено против представителя власти, участника судебного разбирательства или военнослужащего.</span></font></div><br>]]></turbo:content></item>
<item turbo="true"><title><![CDATA[У вас спина белая]]></title><pubDate>Wed, 01 Apr 2026 21:48:02 +0300</pubDate><link>https://nektome.blog/id220032/blog/467934</link><turbo:content><![CDATA[<header><h1>У вас спина белая</h1></header><div><div><font><span>Утром я просыпаюсь.&nbsp;</span></font></div><div><font><span>Завтракаю.</span></font></div><div><font><span>Потом наливаю себе вторую чашку кофе, открываю ноут и сажусь работать.&nbsp;</span></font></div><div><font><span>Нет, я не на ставке и у меня нет оклада.&nbsp;</span></font></div><div><font><span>А мой рабочий кабинет и не кабинет вовсе, а любой угол, где мне в данный момент комфортно. Нравится ли мне? Ну, мне нравится, что в час дня я иду бегать. А в три могу позволить встречу с подругой. Мне нравятся перспективы и то, что за поворотом я точно знаю, что будет другой поворот. А потом ещё и ещё.&nbsp;</span></font></div><div><font><span><br></span></font></div><div><font><span>Нашла тур на Эльбрус.&nbsp;</span></font></div><br><font><span></span></font><div><font><span>Через неделю надеюсь вернуться в дом, где будет стоять новая кухня. Ладно, пусть через две недели.&nbsp;</span></font></div><div><font><span><br></span></font></div><div><font><span>15 000 шагов каждый день. Как ритуал. Книга «Ты или тебя». Как жалко, что я её не открыла для себя лет 5 назад.</span></font></div><div><font><span><br></span></font></div><div><font><span>Меня зовут обратно. Прошёл без 2 месяцев год. А там всё ещё думают, что я пошутила и обязательно вернусь. Вернусь?&nbsp;</span></font></div><div><font><span>Никогда не говори никогда.</span></font></div><div><font><span>4 апреля мне сделают предложение.</span></font></div></div>]]></turbo:content></item>
<item turbo="true"><title><![CDATA[Критикам]]></title><pubDate>Wed, 01 Apr 2026 10:35:57 +0300</pubDate><link>https://nektome.blog/blog/467929</link><turbo:content><![CDATA[<header><h1>Критикам</h1></header>Вот вы всё критикуете, а сами-то добились чего? Не нравится, как сделали минет? Не жалуйтесь, а пойдите и сделайте кому-то лучше! Вот если сами сможете добиться вершин мастерства, тогда и критикуйте!]]></turbo:content></item>
<item turbo="true"><title><![CDATA[Психолог]]></title><pubDate>Mon, 30 Mar 2026 10:05:56 +0300</pubDate><link>https://nektome.blog/blog/467916</link><turbo:content><![CDATA[<header><h1>Психолог</h1></header>Психолог дал задание писать дневник эмоций. Хм, чувствую раздражение.]]></turbo:content></item>
<item turbo="true"><title><![CDATA[почему ветер по вечерам - лучший собеседник]]></title><pubDate>Sun, 29 Mar 2026 19:20:47 +0300</pubDate><link>https://nektome.blog/id1191279/blog/467912</link><turbo:content><![CDATA[<header><h1>почему ветер по вечерам - лучший собеседник</h1></header>Есть что-то странное в ветреных вечерних прогулках. Когда город, проезжая часть, улицы, тротуары будто превращаются в единую водную гладь, которая заполняет собой всё пространство в твоей голове. Откуда бы ты ни шел, куда бы ни спешил, где бы ни оказался - в пасмурную ветреную погоду всё вокруг как бы заполняют синие и голубые тона.<div>Лишь иногда в этой пучине меланхолии проступают серые пятная земли или тусклые образы случайных прохожие.&nbsp; Это похоже на то, как у реальности внезапно меняют палитру на что-то глубинное и недостижимое.(и как тут не поехать головой на онтологическом одиночестве, ума не приложу =D)</div><br><div>В этот момент твою голову уже не тревожат какие-то заботы или список дел на завтра, ветер пронизывает всю нейронную сеть начиная с лимбической системы заканчивая неокортексом. Внутренний монолог плавно заменяется образами. Течение пространства снаружи словно помогает гулу из обрывков слов и недосказанных фраз, недодуманных идей или мыслей, построить причудливый коллаж в небольшой части взгляда, проносящийся перед глазами.</div><div>Нет никакого желания отвечать на звонки, отвлекаться на что-то.. только спуск по течению до конечной точки маршрута..&nbsp;</div><div>обстоятельства и события подождут... пока сами бесцеремонно не ворвутся обратно, стирая абсолютно всё, что было до.. предвкушая всё то, что будет после..</div>]]></turbo:content></item>
<item turbo="true"><title><![CDATA[Житуха]]></title><pubDate>Sat, 28 Mar 2026 10:47:37 +0300</pubDate><link>https://nektome.blog/id847884/blog/467904</link><turbo:content><![CDATA[<header><h1>Житуха</h1></header>Не рви сердце из-за сегодняшних проблем, потому что завтра будут новые.&nbsp;<span>Если есть надежда, то зачем убиваться, а если всё кончено, то смысл надрываться? Проходит время и большинство "неразрешимых" трудностей уходят сами собой. Не знаю, то ли приоритеты меняются, то ли паскудники отваливают и перестают нагнетать и грузить.</span><div><span>В данный момент держусь милостью Божьей и техно-хаус-транс музыкой. Если вспомнить ковид, то тогда тоже доводили до абсурда и сумасшествия, что без зеленой бумажки и кода не то что жить, невозможно было даже морковку купить. А истерики какие закатывались: что на работе, что в магазинах! Сейчас об этом, если кто и вспоминает, то с улыбкой. А тогда, когда людям не давали зарабатывать, а потом давили долгами, подавали в суды и отнимали имущество - весело не было. Не говоря уже о тех, кто помер после прививок. И та хрень, что происходит сейчас...&nbsp;</span><span>Как говорил Соломон: и это пройдёт. Это шторм. Его нужно просто пережить.</span></div>]]></turbo:content></item>
<item turbo="true"><title><![CDATA[27 березня. ісо розповідь]]></title><pubDate>Sat, 28 Mar 2026 10:14:07 +0300</pubDate><link>https://nektome.blog/id501320/blog/467903</link><turbo:content><![CDATA[<header><h1>27 березня. ісо розповідь</h1></header><div><span><a class="lightbox" href="/images/501000/320/notes/60cc037bdcaa3bccf9fe558ff5a40636.png"><img src="/images/501000/320/notes//thumb/thumb60cc037bdcaa3bccf9fe558ff5a40636.png"></a></span><span></span></div><div><span>Год чи два назад, я писав замітки про мої проби встановити віндовс 7, 10 та Діпін на свій ноунейм китайський ноут YEPO 2021р. з гібридним уефі.</span></div><div><font><span><br></span></font></div><div><font><span>на 27 березня 2026го: зараз в мене віндовс 11 24Н2 ентепрайз лтсд, якось так, БЕЗ Віндовс Дефендера- кастомна зборка від знаного автора</span></font></div><div><font><span>Дефендер. Прикол в тому - що його вернув, дефендер, хоча прийшлося довго возиться з діпсіком з порадами та інструкціями. Недавно побачив відео - де показували як елементарний дефендер запобігає програмам-вірусам - які отримують повний доступ до твоїх паролів, явок та ноутбука...і все тирять. Я знаю себе і сайти на які заходжу. але щоби ні кусати потім лікті - вирішив вернуть Віндовс Дефендер. Вернув.</span></font></div><div><font><span>Коли почати вертати його з нуля, нічого не знаючи - його повернення-встановлення пропонується тільки за гроші і то на умовний проплачений період. В мене обичний, по умовчанню.</span></font></div><div><font><span><br></span></font></div><div><font><span>DeepSeek - єдина удобна для мене інтерактивна мережа. Він для мене єдиний помічник в більшостітехнічних питаннях по настройкці ноуту та програм і не тільки, він підібрав рецепт з воздуха і спасіба, а я спік чудесні хліби.</span></font></div><div><font><span>Коли його запускали , або я запускав в перше - може весна 2024го - він був дуже розумним, що аж Я думав, даже Я - що ось вона розумна машина, программа! Але..думкою все і закінчиилося. Його як різак - то туплять, то підогострюють - видимої новизни взагалі не видно, застій пробуксовка;</span></font></div><div><font><span>- консультант, інтерактивний помічник - сам в собі збивається, забуває про вчорашній день.</span></font></div><div><font><span>- якщо почати новий діалог, а стару тему залишити - він навіт ьне рахується з ними, не бачить їх, і навіть не може прочитати посилання на нього</span></font></div><div><font><span>- відео він не може прочитати, тільки опис,&nbsp; картинку - тільки якщо в ній текст</span></font></div><div><font><span>- і взагалі, він по цей день застряв в 2024му. Але вивести ноут із состоянія кирпича - він мені допоміг. От такий він, зовсім не ОС з фільму 2014 г. "ОНА"</span></font></div><div><font><span><br></span></font></div><div><font><span>Іноді мені чешеться поставить щось не віндовс 11. Щоби не ламалося. бо за... вже!</span></font></div><div><font><span>Раніше думав що віндовс 10 мене спасьот. Так собі. Оказується не кажна мікро-флешка на 16 Г. хороша, мало того, що вони і так скуті в своїх возможностях. А потім, я був задався - встановити на зовнішній SSD всяке...не віндовс 11.</span></font></div><div><font><span>І от, все-таки получилось. Зараз там Віндовс 10. Я потім вчисту поставив "10" і на ноутбук. Знаєте, що мені не вистачало? - Інтерфейсу Віндовс 11! Він , в 11, такий простий, легкий і зрозумілий, єдине що - гігантські дибільні відступи в рамках вікон ну і ламається...</span></font></div><div><font><span><br></span></font></div><div><font><span>через півтора тижні я вернув на ноуті віндовс 11, без дефендера.</span></font></div><div><font><span>але руки чесалися, переживання, що через мої хітилки - елементарні віруси, які дефендер бачить даже може не "піднімаючи лапок" відгилювати куди подалі... на віндовс 7 - дефендер мені ніколи не заважав. а колись, на віндос ХР - в мене взагалі був спеціально поставлений Eset-NOD.</span></font></div><div><font><span><br></span></font></div><div><font><span>Було, хотілося забути про ці швіндовси і поставити DEEPIN. Єдине , що мене турбувало - щоби офіс був звичним - до встроєного "Лібр" треба було звикати і щоби медіаплеєр - ...був хорошим, а я сумніваюся, що він там для музики, скоріше всього - він там для звучання, а не для музики. Але, завжди можна поставити апк того що хочеш...хоча - фіг зна, як воно прийме в цих лінухо-діпін...фіг зна. чужа думка мені не цікава.</span></font></div><div><font><span>Ну і перед тим, як я поставив на ССД "Вінд.10", я хотів там поставити Діпін. Але він ставився.&nbsp;</span></font></div><div><font><span>За підказками і консультаціям ДіпСік, натикаючися на його самоповтори і тормоза, дибільність і не про те - ми вивели "формулу" коду - щоби змогти запустилти тільки шкурку LiveUSB режим Діпін'а</span></font></div><div><font><span>повторю - це все на зовніш.-у ССД.</span></font></div><div><font><span>Коли в 2024 чи коли-там, я ставив Діпін другою паралельною систему, виділивши йому 100 Г на все-про все - він поставився, запускався. все було як нада і легко. Але тепер, я не можу даже попробувать постестувать...</span></font></div><div><font><span>ВіртуалМашини - всі йобнуті...В-мейр - я не люблю чогось. майже ніколи ним не пользувався. А от ВіртуалБокс -він класний, але він... тупенький, і не все може... поки не все; Ніпер-В встроєний - коли в одних людей, судячи по відоблогам - він працює ідеально і без питань, ну майже - в мене - він ніхєра не працює як нада. а вінд 11 на вінд 11 - я не збираюся запускати...адже смисл?.. Якщо всі вони і запустяться на вінд 11 чи вінд 10 - вони, всі ці віртуальні ос, полетять в жо - як тільки ос ляже... і воня лягає. а якщо окирпичеться взагалі?</span></font></div><div><font><span><br></span></font></div><div><font><span>Велика біда-недолік від віртуальних ос - що вони, що їх не можна задати - і вже настроєних від ноут/пк - адже вони з будувалися на цьому ноуті! - перевести їх як основу і дієву ос.&nbsp;</span></font></div><div><font><span>НУ що там такого - командою задати чи замінит, вставити - віртуальні копії як основні, до основних</span></font></div><div><font><span>- Впевнений, що це можливо! підпси, шляхи, букви - все те що треба, але чогось не хочуть</span></font></div><div><font><span>Впевнений, що можна, на 199%!</span></font></div><div><font><span>- Треба тільки створити рамку-форму - щоби створена віртуальна ос, між іншим - з більш реального ІСО! звірилася зі знаннями параметрів диспетчера завдань - там все є, або служб, в кінці кінців - із вже встановленою ос.</span></font></div><div><font><span>- і застосовуючи свій функціонал - встановлювала ос сюди, використовуючи потрібні фільтри, підсилювачи, адаптери для систем ноутбуку а не - віртуальної дошки.</span></font></div><div><font><span><br></span></font></div>]]></turbo:content></item>
<item turbo="true"><title><![CDATA[Пожатие его,  Всесвиту]]></title><pubDate>Sat, 28 Mar 2026 00:06:53 +0300</pubDate><link>https://nektome.blog/id501320/blog/467902</link><turbo:content><![CDATA[<header><h1>Пожатие его,  Всесвиту</h1></header><div><font><span>коли моя соціальна істотність хоче жениться: спадок, нащадки, рід - продовження свого генетичного безсмертя,&nbsp;</span></font><span>то - в моєї душевної сутності, індивідуальності, нічого якраз не виходить,&nbsp; не передбачається, не бачеться&nbsp; перспективи в злитті "зигот" під цим невдячним обручем - шлюб.</span></div><div><font><span><br></span></font></div><div><font><span>по відначальній природі, мені дані різні шанси для розможення своїх кущиків через клітинний поділ поза...</span></font></div><div><font><span>але моя романтизація, яку Я сприймаю,&nbsp; але іноземно не розумію досконало, руйнує кожен хід та перспективний "цей варіант точно спрацює!" шанс.</span></font></div><div><font><span>коли людська природа чи її оточення відбирає шанси на природнє розможення себе в бутті,&nbsp; перед небуттям - втрачені можливості гіперкомпенсуються в інших пара-аналогіях. Все, що Я за собою свідомо знаю, що моя компенсація - це творчість - вірші, проза, може малюнки і чесноти - чесність, прямість, дипломатичність, чутливе проникливе розуміння інших, справедливість, доброзичливість.</span></font></div><div><font><span>Хм, не думаю що таке "розмноження" - є метафоричною альтернативою статтевому.</span></font></div><div><font><span><br></span></font></div><div><font><span>Якщо Всесвіту так гоже - нехай, але він навіть прикладно не показує можливість альтернативного світу, де широким сном - можна було б опробувати пройо..ані варіанти, не страчені і лише мелькавші в роздумах</span></font></div><div><font><span>Займайтеся своїми Кільцями, пане! Стискайте свій Ринор і розслаблюйте... Скількох цивілізацій та осіб Ви прочвакали своїм анал-логічним баченням в Байдужості своєї суті!?..</span></font></div><br>]]></turbo:content></item>
<item turbo="true"><title><![CDATA[Говноработа]]></title><pubDate>Thu, 26 Mar 2026 21:51:53 +0300</pubDate><link>https://nektome.blog/id962006/blog/467894</link><turbo:content><![CDATA[<header><h1>Говноработа</h1></header>Сегодня на меня пожаловались. Да, да, я работаю только 2 месяца. Уже можно мне медаль самого ху-го врача? Желательно из настоящего золота, чтобы продать и жить на эти бабосики.<div>А теперь сама история. Готовы?</div><br><br><br><div><br><div>Как-то раз я приняла пациента по бюджету, а не омс. Это значит, что оплату больница не получит и я в том числе. В мой план это не войдет. Но в этом ничего страшного нет (у мамы спросила).</div></div><div>После этого сходила в отделение платных услуг. Спросила есть ли ставка, тк люди хотят ко мне записаться, а ко мне записи нет на платные услуги. Они ответили, что нет.&nbsp;</div><div>При этом ставка эндокринолога и терапевта имеется.</div><br><div>А теперь про сегодня. Родственница пациентки сказала, что ее беспокоит, я сказала сменить нпвс и путь введения их. Если не поможет, то сходить к травматологу и спросить про блокаду. Я дала рекомендацию, а не осмотр напечатала.&nbsp;</div><br><div>Если вы помните, то в каб нас 3 врачей. Встаёт эндокринолог и убегает. Я сразу поняла, что побежала жаловаться с кислой миной.</div><div>Заходит в каб старшая медсестра и говорит при эндокриологе и пациенте: Мария Батьковна, подойдите ко мне в каб.</div><div>Я зашла к ней в каб. И она начала мне говорить каких пациентов я имею право принимать, а каких нет. Медсестра…. Мне. Все дома?</div><div>(У нас больница не обычная ГКБ, ко мне только по направлению от лечащего врача могут попасть).</div><br><div>Потом меня заведующая пересадила снова в др каб пока врач на больничном. У меня там др комп. Я уже в предыдущем все шаблоны в файлах сделала, все лекарства, шкалы скачала, справочник и всякую гимнастику.</div><div>Сейчас сижу как дэбил.</div><div>Завтра скажу айтишникам пусть комп переносят.&nbsp;</div><br><div>Хэштег: я ненавижуневрологию, ненавижуработу, хочу быть патологоанатомом. Там точно буду вскрывать кого надо. И жаловаться уже никто не будет…</div><div>Так и хочется сказать: Господи, избави меня от идиотизма в этом мире.&nbsp;</div><br>]]></turbo:content></item>
<item turbo="true"><title><![CDATA[Всем приветы!!)]]></title><pubDate>Thu, 26 Mar 2026 21:09:15 +0300</pubDate><link>https://nektome.blog/id853901/blog/467893</link><turbo:content><![CDATA[<header><h1>Всем приветы!!)</h1></header>Всем приветы! )<div>Забежала ненадолго. У меня все по-прежнему. Живу, пишу книги.&nbsp; Все хорошо. Тьху тьху тьху. Надеюсь что и у вас все прекрасно. Спишемся.&nbsp;</div>]]></turbo:content></item>
<item turbo="true"><title><![CDATA[поиски в лесу]]></title><pubDate>Thu, 26 Mar 2026 21:42:31 +0300</pubDate><link>https://nektome.blog/id1190904/blog/467890</link><turbo:content><![CDATA[<header><h1>поиски в лесу</h1></header><div><span>1. труп медведя и лисицы — не могу остановиться.</span></div><div><font><span><br></span></font></div><div><font><span>2. труп лисы, медведя нет — как тебе такой ответ?</span></font></div><div><font><span><br></span></font></div><div><font><span>3. где была мертва лисица — там весь день медведь возился.</span></font></div><div><font><span><br></span></font></div><div><font><span>4. там где был убит медведь — след лисицы не прочесть.</span></font></div>]]></turbo:content></item>
<item turbo="true"><title><![CDATA[Небу вже млосно]]></title><pubDate>Wed, 25 Mar 2026 22:33:35 +0300</pubDate><link>https://nektome.blog/id501320/blog/467887</link><turbo:content><![CDATA[<header><h1>Небу вже млосно</h1></header><p><span><a class="lightbox" href="/images/501000/320/notes/ca53d646005e668dc7c14bfbf941ed19.jpg"><img src="/images/501000/320/notes//thumb/thumbca53d646005e668dc7c14bfbf941ed19.jpg"></a></span><span></span></p><p><span>Великий Пес* , ловчий Оріона, наздоганяє Скорпіона </span><span>і лапами загрібає його міжзоряним пилом, міжсонячними супутниками; Чумацький Шлях відтаких ігрищ та цькувань міжзоряно-системними особистостями - щоразу все більшесхожий на роздовбану цими Німірами*, Муспельхеймами* дорогу, обабіч якоїстроять, цокотять, риють, розрівнюють, катають, роняють, роздавлюють,чавкають-хрустять по залишкам, розмішуючи суміш по всьому, в тому числі й посвоїм тілам, пачкають одяг, мармизи.</span></p><p><o:p> </o:p></p><p>Велике Розширення Всесвіту? Яке там розширення – коли Яочевижу, останні 2-3роки, зворотнє! </p><p>Я, напевно тля серед людей, а й то – бачу: Всесвіт, зі своїмКосмосом дихають; тягнуться до Землі, до нашої Молочної Тарілки*, Азазотом*хочуть опуститися до нас чи до мене, чи в рази ширше – і згребти собі, ввібратив себе видимий абсолют</p><p>Нічне небо, отой над і повсюди справжній світ - видимоколиваються, як жива тканина, як легені, сузір'я; ведуть себе несерйозно, не"по-научномум", їх ковзанка по небу стала такою розбитою – що траекторіїсповзають як гранули льоду по стеклу: але Я це все бачу і від цього аж цікаво:Всесвіт тільки в цьому проявляє себе перед його Свідком?</p><p><o:p> </o:p></p><p>Ми не вірно дивимося на скупчення зірок-сузір’я! Їх майже іне існує, принаймні в формі тих літературно-тупеньких малюнків,<span>  </span>під видом звірят, близнят, стихій, предметівтощо.</p><p>Нічне небо, оті набори "вгадай фігуру"- це нашістереотипні навіяні залежні бачення;</p><p>наповненість нічного неба – це потоки масс і світів, завиткитечій, більярд із світил. От чогось, в більярді не мусолять вигаданими доодурманення картинками шарів – в більярд грають, в кулі бьють – і кулі летять;буває, більярдний набір, кімната та правила стають свідками всякого – що нестосується їх природи – але й тоді, вони слухняно служать, бо інше їм незадано.</p><p>Навіть катаючися на качелі-круговерті, бачиш, як все навколоіснує та рухається своїм ладом... Можна закрутитися до тошноти, краще не гнати.</p><p>Ви впевнені.ні – що оберти Землі навколо осі, навколо Сонця,цей танок з Місяцем такі правдиві і що їх ще не тоншить* від цих"розваг"?..</p><p><o:p> </o:p></p><p>Пагуба сидить на вісі флюгера світу і дивиться на нас, їїспорідненості – Абстракти Всесвіту так само чигають на даху смислоотводів іклюють носом – і це м'яко сказано.</p><p>"Вільні електрони"* - якщо більярдисти, тойдихаючий легенями космічного простору, в альвеолах туманностей, уподоблені їм:як вони будуть діяти, коли узнають що їх "попалили", про їхдихання,<span>  </span>зближення, збиту гру узнали,узнав Я?</p><p>Всім людським баклажанам байдуже на мої слова – тому ЧорнийЛебідь, один із Абстрактів Пагуби, буде займатися тільки мною... Не чіпає.</p><p><o:p> </o:p></p><p>Що ж, хочеш Суми?.. Хочеш фарш свідомостей?.. Мовчить. І Ямовчу, спостерігаю за цими Псами, кліпаю на Бетельґейзе, Скорпіона, Тау Кита...</p><p>Тепер, це все умовності нікудишньої омани; хвилісвітотворчих потоків, рукави та селі – їх колишні умовності розібрані. Ні,розібрані не в небуття – а розібрані по іншим полотнам, які вже не звірюшки тафігурюшки – а сили, події, в видимому оку масштабі: як пора року, як паводок,як стихія</p><p><o:p> </o:p></p><p><i>Примітки:<o:p></o:p></i></p><p><i>- до Концепту: Віршідля Останніх-2<o:p></o:p></i></p><p><i>ссылка на книгу 1.: <o:p></o:p></i></p><p><i>https://drive.google.com/file/d/1mPFMoWYHe1X2JYJbuAjAX2jCk38wOiKs/view?usp=drive_link<o:p></o:p></i></p><p><i>https://disk.yandex.ru/i/JrBCacXw7-_-Og<o:p></o:p></i></p><p><i>*ілюстрація - зінтернету.<o:p></o:p></i></p><p><i>*Великий Пес – сузір’я<o:p></o:p></i></p><p><i>*Німір і Муспельхейм –світотворчі основи-сили в Скандинавській міфологемі<o:p></o:p></i></p><p><i>*Молочної Тарілки –Млєчний Путь<o:p></o:p></i></p><p><i>*Азазот – однойменнийтвір, в честь бога Сивої давнини в авторській міфологемі Говарда Ф.Лавкрафта<o:p></o:p></i></p><p><i>*Тоншить – дитячавимова слова Тошнить<o:p></o:p></i></p><p><i>*Вільні Електрони –теорія й екперимент за поведінкою електронів. Коли за ними спостерігають – вониведуть себе передбачувано задано. Коли спостереження не відбуваться, нікамерою, ні очима – вони діють інакше і по-своєму.<o:p></o:p></i></p>]]></turbo:content></item>
<item turbo="true"><title><![CDATA[Лёшенька (то ли жесть, то ли зависть)]]></title><pubDate>Wed, 25 Mar 2026 14:51:05 +0300</pubDate><link>https://nektome.blog/id847884/blog/467884</link><turbo:content><![CDATA[<header><h1>Лёшенька (то ли жесть, то ли зависть)</h1></header><div><span>Я уже как-то описывал чертовщину в отношениях... Это было сумбурно и многословно. И как заметил один из комментаторов, моему посту тогда не наставили кучу минусов лишь потому что ни у кого не хватило сил его дочитать до конца :)</span></div><div><font>Мой дед был дрянью и половой тряпкой. Это не секрет. Он был МДшником еще тогда, когда это не было мейнстримом. Раздай-беда, ни зарабатывать он не умел, ни за членов семьи никогда не заступался. Но зато из семьи тащил всё то друзьям <i>(Его любимая поговорка: "Не имей 100 рублей, а имей 100 друзей".)</i>, то любовницам. Всё на что хватало его храбрости, это избивать жену-инвалида и поливать грязью своих детей. Помнится, как его "очередная" блядь решила поуказывать, как жить его потомству. То есть, ей показалось мало того, что он ей все вещи отвез, оставив женку, помирать с голоду. Черт с тобой, твои вещи - твоя беда. Вали и не возвращайся. Но... "<i>Слышь, ты бы приструнил свою шмару. То что она тебе отсасывала еще тогда, когда меня и в проекте не было, не значит, что всё твоё потомство у неё в неоплатном долгу и она имеет право лезть в чужую жизнь</i>". - "<i>А ты пойди и сам ей всё выскажи</i>". А-х-р-е-н-е-т-ь. Не, была бы там какая-нибудь краса-распрекрасная, было бы понятно, но не вот это чувырло. Отстала она только после его смерти. До этого ничто ее не останавливало. А почему нет? Понять-то наглость можно, если все выбрыки покрываются хахалем, говорящим, что у него претензий нет. То есть, приезжает полиция, а член семьи говорит: "<i>Никаких претензий нет</i>". Еще и бабка усугубляла ситуацию тем, что постоянно говорила: "<i>Он глава семьи. Пусть делает, что хочет. Лишь бы не было скандала</i>!" Удивительно, но факт: моя бабка его терпела и любила несмотря ни на что. "<i><b>Как же я без него</b></i>?" Хотя я не помню, чтобы он ей хоть раз хоть какой захудалый подарок сделал. Не говоря уже о платьях или косметике. Даже на 8 марта... Ну не хотел ты жену, так не женился бы. Дети плохие выросли? А воспитывал их кто? Хреновый ты родитель.</font></div><div><font>К чему я это вспомнил вдруг преданья старины далекой? Я думал, что таких дур, как моя бабка, больше нет. Мол, вымерли все от глупости. Особенно, когда наслушаешься рачителей настоящей мужественности из МД. Но вот на прошлой смене у нас в бригаде появилась новенькая. Знаете, захочешь не услышать - не получится. Цех один, коллектив, за исключением 4 мужиков, женский. Бабьё давай её расспрашивать. Ну а она не старалась помалкивать. И рассказала она о своей жизни и... о своём Лёшеньке. О том, как он её матюкал и бил, а потом, после её замечаний изменился. Матюкать и бить перестал, но зато украл у неё телефон её сына за 8 000 грн. А украл, потому что не работал. Оказывается, мама Лёшеньки всегда работала и обеспечивала его, поэтому его женщина, если любит его, должна работать и обеспечивать его. В общем, заявила она на него за воровство. Арестовали его. Теперь она носит ему передачки и переживает, т.к. вместо тюрьмы, его отправляют на фронт. Говорю: <i>"Так Лёха негодяй?" - "Нет-нет, что ты, Лёшенька хороший! Он всё осознал и раскаялся. Попросил прощение и я его простила".</i></font></div><div><font><span>Думаю, наверное, забрала заяву на него. А менты в отместку решили выполнить свой долг перед Батьківщиной по полной. В общем, в конце истории выяснилось то, как её муж ревновал её к этому Лёшеньке и вообще вёл себя перед разводом недостойно и неподобающе. Блиииин! What the hell?!</span></font></div><div><font><span>Вот посмотрел я на это со стороны и аж завидно стало. Вы даже себе представить не можете как. Я-то понимаю, что мне никогда не светит такая любовь, как у Лёшеньки. А местный агитатор и пропагандист пытается убедить, что женщины охренеть какие коварные. А дело-то вовсе не в коварстве... Не врет поговорка, что если женщина любит, то оправдает и серийного убийцу, а если не любит, то и в святом найдет недостатки.</span></font></div><br>]]></turbo:content></item>
<item turbo="true"><title><![CDATA[Знания]]></title><pubDate>Tue, 24 Mar 2026 20:44:14 +0300</pubDate><link>https://nektome.blog/id962006/blog/467882</link><turbo:content><![CDATA[<header><h1>Знания</h1></header>Господи, я скоро еб-сь. От чего же? От того, что мне порой не хватает знаний для постановки диагноза. Я только со 2 или 3 раза прихода пациента&nbsp; могу понять, что у него. И то, пациент уходит и я начинаю на работе/дома судорожно искать инфу в интернете, книгах.<br><div>Да, врач тоже гуглит (по крайне мере я). Смотрю, что умные врачи пишут.</div><div>И, да, у меня нет старших опытных коллег, ибо я одна на всю больницу.</div><div>Врач: Вот, пациент принимает вот эти вот антидепр.</div><div>Да не е-у я в этих таблетосах. Чес слово.</div><br><div>И, вот сегодня, едя в траллике, я только поняла, что у пациента.</div><div>Чувствую себя говном, потому что не хватает знаний.</div>]]></turbo:content></item>
<item turbo="true"><title><![CDATA[давно я не писала]]></title><pubDate>Tue, 24 Mar 2026 19:44:07 +0300</pubDate><link>https://nektome.blog/id921593/blog/467881</link><turbo:content><![CDATA[<header><h1>давно я не писала</h1></header><div><p>надо бы уже сменить аватарку и имя. это уже не актуально и по-детски выглядит. не то чтобы я этого хотела… но вроде так будет правильно.</p>
<p>даже не знаю, куда себя деть.</p><br>
<p>с папой я уже давно не живу, но я по-прежнему не поменялась.<br>
и в такие моменты я спрашиваю себя:<br>
«может, проблема была во мне?»</p>
<p>у меня начались ужасные мигрени. уже год сижу на таблетках. боли иногда проходят, но каждый день я просыпаюсь и молюсь, чтобы ничего не было.<br>
доктор сказал, что мигрень из-за стресса. другой причины он не видит.</p>
<p>стресс… школа, дом, слёзы… стресс… и всё по новой.<br>
не проходит ни дня без того, чтобы я себя не накрутила.<br>
мои руки всегда дрожат. я провожу дома больше времени, чем в школе.</p>
<p>мне сказали, что это, возможно, тяжёлая депрессия. то есть лучше не станет.<br>
я перестала пытаться.</p>
<p>нет, я правда пытаюсь.<br>
я нашла себе работу (конечно, не то, что мне бы хотелось… но всё же).<br>
я начала больше общаться, выходить, всё такое.<br>
но зачем я это делаю, если результат будет одинаковым?</p>
<p>я до сих пор живу с мыслями о суициде.</p>
<p>не так давно мама спросила меня, стало ли мне лучше после того, как папа уехал…<br>
я не нашла в себе силы сказать ей «нет».</p>
<p>что я должна ей сказать?<br>
что её дочь каждый день думает о том, чтобы её сбила машина?<br>
что иногда она думает о том, чтобы выпить тройную дозу таблеток — лишь бы никогда не проснуться?</p>
<p>я не знаю, что делать.</p>
<p>я давно поняла, что обычные люди так себя не чувствуют…<br>
по крайней мере, не каждый день.</p>
<p>что же делать… что же делать… что же делать…</p>
<p>Евелина</p></div>]]></turbo:content></item>
<item turbo="true"><title><![CDATA[погляд на фразу, Арт]]></title><pubDate>Tue, 24 Mar 2026 16:27:07 +0300</pubDate><link>https://nektome.blog/id501320/blog/467880</link><turbo:content><![CDATA[<header><h1>погляд на фразу, Арт</h1></header><span><a class="lightbox" href="/images/501000/320/notes/85f2005281647b276f2133d1d66510e5.png"><img src="/images/501000/320/notes//thumb/thumb85f2005281647b276f2133d1d66510e5.png"></a></span><div><font><span>погляд на фразу (с) Шеврон, - 2026-03-24</span></font></div>]]></turbo:content></item>
<item turbo="true"><title><![CDATA[Антивирусы (не баян, а классика).]]></title><pubDate>Tue, 24 Mar 2026 10:52:52 +0300</pubDate><link>https://nektome.blog/id622113/blog/467877</link><turbo:content><![CDATA[<header><h1>Антивирусы (не баян, а классика).</h1></header><div><font><span>Касперский&nbsp;</span></font></div><div><font><span>Пехотный батальон. Становится лагерем вокруг компьютера, роет окопы и противотанковые рвы, минирует все к чертовой матери, обматывает колючей проволокой в сорок рядов, распределяет сектора обстрела орудий и пулеметов. Получившуюся оборону можно прорвать лишь при пятикратном (как минимум) численном превосходстве и только после многочасовых бомбардировок.&nbsp;</span></font></div><div><font><span>Преимущества: Враг сможет пройти лишь одним способом - превратив компьютер в выжженую пустыню.&nbsp;</span></font></div><div><font><span>Недостатки: Солдат надо кормить, а минные поля и окопы затрудняют перемещение гражданских, так что от ресурсов системы не остается почти ничего.&nbsp;</span></font></div><br><font><span></span></font><div><font><span>AVG&nbsp;</span></font></div><div><font><span>Батальон фольксштурма. Вооружен до зубов, но пользоваться оружием не умеет совершенно, периодически стреляя по своим и накрывая артиллерией совсем не те квадраты, отчего очень часто страдают гражданские. При появлении противника на горизонте начинает судорожно разворачиваться в боевой порядок и пытается рыть окопы прямо под пулями, так как совершенно не позаботился о заблаговременной организации обороны. В итоге ничего сделать не успевает, плюет на все и лупит по наползающим танкам из винтовок - разумеется, без особого толку.&nbsp;</span></font></div><div><font><span>Преимущества: Фольксштурмовцы обходятся подножным кормом, так что ресурсы системы практически не страдают.&nbsp;</span></font></div><div><font><span>Недостатки: Беспорядочная пальба по своим и по гражданским, высокая вероятность сдать позиции за считанные минуты при появлении реального противника.&nbsp;</span></font></div><div><font><span><br></span></font></div><div><font><span>Avast&nbsp;</span></font></div><div><font><span>Артиллерийская батарея. Эффективна против лобовой атаки - врага, наступающего на нее с фронта, способна перемолоть практически в любых количествах, почти без потерь для себя. Однако для ударов c фланга и, тем более, против заброшенных в тыл диверсантов, весьма уязвима. Разумеется, после того, как орудия будут развернуты в нужном направлении, перемалываются и диверсанты, но на это требуется время.&nbsp;</span></font></div><div><font><span>Преимущества: Артиллеристы кормят себя сами. Не спрашивайте, как - не знаю. Но система остается почти незатронутой.&nbsp;</span></font></div><div><font><span>Недостатки: Низкая оперативность.&nbsp;</span></font></div><div><font><span><br></span></font></div><div><font><span>Panda&nbsp;</span></font></div><div><font><span>Женский батальон, составленный из институток, вооруженных старенькими винтовками. При малейшем шорохе начинают истошно визжать и палить наугад (обычно - в небо). При виде противника падают в обморок или разбегаются.&nbsp;</span></font></div><div><font><span>Преимущества: Практически не заметен.&nbsp;</span></font></div><div><font><span>Недостатки: Полезный эффект тоже не заметен.&nbsp;</span></font></div><div><font><span><br></span></font></div><div><font><span>NOD32&nbsp;</span></font></div><div><font><span>Кавалерийский эскадрон. Оборону держать не обучен вовсе, при виде врага тут же бросается на него в атаку. Пытается взять нахрапом, обычно - психической атакой с шашками наголо. Если это не удается с первого раза, рассеивается по оврагам, уходит в партизаны и ждет подходящего момента чтобы повторить процедуру.&nbsp;</span></font></div><div><font><span>Преимущества: Лучшая оборона - это нападение, так что подобная тактика срабатывает всегда, пусть и не с первого раза.&nbsp;</span></font></div><div><font><span>Недостатки: Иногда приходится ждать очень долго. У местных красоток уже рождаются первые детки, похожие на солдат неприятеля, а эскадрон все еще партизанит по лесам и пускает под откос вражеские поезда с женскими подвязками.&nbsp;</span></font></div><div><font><span><br></span></font></div><div><font><span>McAfee&nbsp;</span></font></div><div><font><span>Танковая бригада. Рычат моторы, пахнет смазкой, чумазые танкисты хватают пробегающих мимо девушек за округлые места, и где-то за лесом идет пальба. Выглядит внушительно и весомо, в бою работает быстро, эффективно и безжалостно. Враг внутрь проникнуть не может хотя бы просто от страха.&nbsp;</span></font></div><div><font><span>Преимущества: Надежность.&nbsp;</span></font></div><div><font><span>Недостатки: Танковая смазка нынче очень дорога, не говоря уже о снарядах и горючем.Иногда забывают за врагов, если вокруг сильно много девушек.&nbsp;</span></font></div><div><font><span><br></span></font></div><div><font><span>Norton&nbsp;</span></font></div><div><font><span>Вражеская оккупационная армия. Офицеры на правах победителей бесплатно пьют шнапс в роскошных ресторанах, солдаты бегают по дворам, реквизируют съестное, лапают женщин и занимаются мелким бытовым мародерством. Другой-то враг в страну, конечно, уже не пролезет, это да. Но и жизнь в условиях оккупации, знаете ли, тоже не сахар.&nbsp;</span></font></div><div><font><span>Преимущества: Граница на замке. Намертво.&nbsp;</span></font></div><div><font><span>Недостатки: Враг уже внутри.&nbsp;</span></font></div><div><font><span><br></span></font></div><div><font><span>Dr. Web&nbsp;</span></font></div><div><font><span>Батальон карателей. Окружает компьютер двойным оцеплением, устанавливает военное положение, круглосуточное патрулирование, комендантский час и расстрел на месте за малейшую провинность. Каратели хватаются за оружие по любому поводу, и даже если повода нет, просто жестоко избивают прикладами и коваными сапогами всех, кто покажется им подозрительным, даже если это сам хозяин. Если ходить с поднятыми руками, медленным шагом и повесить на грудь пропуск, есть шанс, что бить будут не сильно и не очень долго.&nbsp;</span></font></div><div><font><span>Преимущества: Враг не пройдет.&nbsp;</span></font></div><div><font><span>Недостатки: Гости и хозяева тоже.&nbsp;</span></font></div><div><font><span><br></span></font></div><div><font><span>Trend Micro OfficeScan&nbsp;</span></font></div><div><font><span>Батальон наемников-профессионалов. Работают быстро, четко и стопроцентно эффективно, но только за деньги. Не слушают никого, кроме своего центрального офиса. Готовы сжечь даже детский сад или ясли вместе со всеми обитателями, если из центрального офиса сообщат, что это - вражеский опорный пункт.&nbsp;</span></font></div><div><font><span>Преимущества: Nothing personal, just business.&nbsp;</span></font></div><div><font><span>Недостатки: Денег нет? Контракт закрыт, все вопросы к менеджеру.&nbsp;</span></font></div><div><font><span><br></span></font></div><div><font><span>ClamAV на UNIX-сервере&nbsp;</span></font></div><div><font><span>База инопланетян, осуществляющая входной контроль. Иммунны к земным болезням, неуязвимы к земному оружию. Не очень хорошо разбираются в лицах и форме землян, в сомнительных случаях пропускают.&nbsp;</span></font></div><div><font><span>Преимущества: ресурсы системы не тратятся, вернее, тратятся на сервере.&nbsp;</span></font></div><div><font><span>Недостатки: иногда пропускают врагов.&nbsp;</span></font></div><div><font><span><br></span></font></div><div><font><span>AVZ&nbsp;</span></font></div><div><font><span>Профессионал-одиночка, настоящий комиссар с революционным чутьём. Десантируется с флешки, уничтожает наступающие войска напалмом, вычисляет шпионов пятой колонны в тылу, на ходу проводя фейс-контроль всем солдатам командирам союзников. Быстренько чинит повреждения, нанесённые вредителями, даёт кучу советов по повышению революционной бдительности - и без следа уходит в красный закат.&nbsp;</span></font></div><div><font><span>Преимущества: Готов вступить в бой без всяких подготовок и рытья окопов. Обвешан кучей оружия, которое может пригодиться и для мирных целей. Работает исключительно за идею и очень, очень быстро.&nbsp;</span></font></div><div><font><span>Недостатки: Одиночка, со всеми вытекающими.&nbsp;</span></font></div>]]></turbo:content></item>
<item turbo="true"><title><![CDATA[Книги#1]]></title><pubDate>Tue, 24 Mar 2026 09:25:34 +0300</pubDate><link>https://nektome.blog/id1068955/blog/467876</link><turbo:content><![CDATA[<header><h1>Книги#1</h1></header><b>Размножение в неволе</b><br><div><font><span>Отличная книга для тех, кто много лет в браке. Для тех, кто готов принять то, что брак - это не про жили долго&nbsp; и счастливо только потому что - любоффф до гроба и всю жизнь бабочки в животе. Самое главное в этой книге, что я почерпнула - это о то, что чем ближе вы становитесь эмоционально (вот эти уютные обнимашки, а давай поваляемся и телек посмотрим, дежурные поцелуи при встрече и прощании, вы знаете друг о друге все и даже больше) - все это совершенно противоположно страсти и сексу. Мы хотим, нас возбуждает - неизвестное, недоступное и тому подобное, но совершенно точно не уютное и знакомое, родное.&nbsp; Автор в целом предлагает осознание того, что ваш партнер не принадлежит вам сам по себе, его по прежнему надо бояться потерять. Третий должен маячить где-то, чтобы людей в тонусе держать (не обязательно все доводить до измены). Так же там описываются примеры вот этих счастливых семей, которым удается в балансе держать этот момент. Одни из них ездят на свингерскую вечеринку раз в год =D. И вся книга в общем-то сплошные истории пар из практики. В которых узнаешь себя и свою ситуацию.&nbsp;</span></font><br><br><font><span>Я понятия не имею как вернуть желание и страсть к человеку спустя много лет, волшебной пилюльки нет. Книга помогла принять, что я не одна такая дура, а нас таких много и есть те, кого это волнует и кто ищет как с этим всем справиться. Отказываться от этих ощущений совершенно не хочется.</span></font><span></span><br><br><font><span><b>Ким Джи Юн «Прачечная, стирающая печали»</b></span></font><br></div><div><font><span><b><br></b></span></font></div><div><font><font><span>Такие трепетные и приятные, может быть даже аккуратные истории. И такие теплые и воздушные. Самое то для начала осени получилось) Хотите почитать что-то слезливое, </span><span>трогающее за тонкие струны души, </span><font><span>доброе и с хэппи эндом, то это для вас. Этакий бальзам для души.</span></font><br><br><font><span><b>Хэзер&nbsp; Уэббер&nbsp;</b></span></font></font></font><b>«</b><b>Полночь в кафе Черный дрозд»</b></div><div><font><font><font><br>Книга в целом ни о чем. Но тем не менее такая вкусная. Добрая, без какого-либо экшена. Мне кажется не зря ее назвали терапевтической. Приведу понравившиеся мне слова.<br><br>У меня был выбор: либо зацикливаться на том, что случилось, и посвятить жизнь страданиям и сожалениям, либо извлечь из произошедшего ценный, хотя и болезненный урок и жить дальше.<br><br>Горе бывет разным: то вдруг нахлынет, захватит так, что невозможно даже мыслить здраво, то отойдет, затаится где-то в глубине души. Оно постоянно меняется, и эти вечные метаморфозы мучают, изматывают, выжимают все соки. Бывают моменты - вот как сейчас, - когда кажется, что моя печаль извечна.<br><br><b>Луиз Пенни «Что скрывал покойник»</b><br><br>О, я люблю сериалы в таком стиле - спокойно, неспешно, интересно, а тут серию книжек нашла про инспектора Гамаша, прочитала первую, думаю буду и дальше читать. И вроде бы развлекательное чтиво, но некоторые слова заставляют задуматься.<br><br>Жизнь - это бесконечное изменение. Если вы не растете и не развиваетесь, то стоите на месте, в то время как остальной мир движется вперед. Большинство из этих людей очень незрелые. Они ведут неподвижный образ жизни и ждут.<br>- Чего же они ждут?<br>- Они ждут, что вот придет кто-нибудь и спасет их. Они ждут, что кто-то спасет их или, по крайней мере, защитит от большого плохого мира. Но вся штука в том, что спасти их не может никто, потому что это их собственные проблемы и решить их могут только они сами. И только они могут подняться из тьмы к свету.<br><br>Я считаю, что многим людям нравятся их проблемы. Для них это прекрасный повод не взрослеть и не принимать жизнь такой, какая она есть.<br><br>Жизнь - это череда потерь. Но именно отсюда и проистекает свобода. Если мы сможем принять тот факт, что нет ничего постоянного и неизменного и что перемены неизбежны, если сможем приспособиться, то сумеем стать более счастливыми.<br><br>Да. Все начинается отсюда. Жизннь - это выбор. Ежедневный. С кем разговаривать, где присесть, что сказать и как сказать. И сделанный выбор определяет нашу жизнь. Вот так все одновременно просто и сложно. И следует помнить, что выбор обладает огромной силой.<br><br>Оскар Уайльд говорил, что совесть и трусость - одно и то же. Совершать неприглядные поступки нам мешает не совесть, а страх быть пойманными.&nbsp;<br><br><b>Ариэль Бютю "Цветы осени"&nbsp;</b><br><br>Очень странная книга про отложенную жизнь) ГГ там старушка, так вот часть ее поступков больше похоже на слабоумие. А вторая часть на как-будто она не повзрослела, а осталась несмышленной девочкой. Возможно, это задумка автора, показать со стороны как это отвратительно. Оставила двоякое впечатление, неприятие гг и такого подхода к жизни, но с другой стороны дала понимание как не стоит растрачивать свою жизнь в угоду общества, родителям, детям. Вот часть с дочерью гг - жестокая правда жизни. Дочь гг отдала родителям больного ребенка и считала что так и должно быть. Ребенок гг показан отвратительным человеком, но она его принимает и ей ее жаль. В какой-то момент ГГ решает, что с не хватит, она и так слишком долго не жила и укатывает с первой любовью в Венецию. Потом возвращается, а оказывается ее муж тоже без нее не скучал) Но потом возвращается и так и остается жить с мужем, читая письма любовника и радуясь, что хоть что-то урвала в жизни.<br><br>На что сгодилась твоя красота? Помогла выйти замуж за Луи, который вечно ходит в тапочках, храпит по ночам, а в твою сторону даже не смотрит? Увы! Но Луи все-таки заботится обо мне. Каждое утро приносит завтрак в постель, а если с малышкой становится совсем уж сложно управляться, берет мою руку и целует. Так он выражает свою любовь.&nbsp;</font></font></font><span>Жюльетта прекрасно знает, что это самообман и что пара-тройка поцелуев вовсе не компенсирует всего остального.</span></div><div><span><br></span></div><div><span>Жульетта не любит впадать в минор, как она это называет. Она никогда не жалуется, хотя причин более чем предостаточно. Она несется вперед, надеясь, что несчастье больше ее не настигнет.</span></div><div><span><br></span></div><div><span>Никому не дано реализовать себя через отчаяние других людей. Будь это так, не существовало бы ни подлинного великодушия, ни альтруизма.&nbsp;<br><br>...а вот она моя мать, так во мне нуждается, что умрет, если я уеду. Что она от этого умрет! Что она от этого УМРЕТ! Ясно? И я осталась. Что не помешало ей умереть.</span></div><div><span><br></span></div><div><span>Я сделала неверный выбор, испугавшись лишений. Чем в большей безопасности я себя чувствую, тем меньше риск испытать страдание. Я иду по жизни с опаской - и все время отступаю. Как бы я хотела все упорядочить, всем управлять, чтобы будущее было предопределено. Не дать застать себя врасплох. Я должна быть уверена, что пройдет совсем немного времени, и я получу свой кусочек счастья...Теперь я понимаю, что должна была сражаться. Продолжить занятия с другим преподавателем, добиться любви Пьера и признания его семьи. Но я вступаю лишь в те битвы, победа в которых мне обеспечена.<br><br>Почему всякий раз, поступая, как мне самой того хочется, я ищу себе оправданий? Это началось еще в детстве: маленькой девочкой я всегда боялась, что меня отругают. Что бы ты ни сделала - будешь заведомо виновата.</span></div><div><span><br></span></div><div>Ты растишь детей, а потом однажды они вдруг превращаются в незнакомцев, и родителям только и остается, что держать дверь открытой и ждать. В конце концов начинаешь их упрекать&nbsp; за неблагодарность, а они отвечают, что ни о чем тебя не просили.&nbsp;</div><br><div>Тела износились, и зубы пожелтели, но сердца под морщинистой плотью бьются быстрее. Старость - мерзкое рубище, никак не влияющее на чувства.</div><br><div>Но теперь, прочтя очередной отрывок из дневника, Жюльетта поняла, что сдалась намного раньше, из трусости. И противнее всего было то, что она сознательно возвела это в добродетель. Я проиграла свою жизнь из страха проиграть ее...Если не стану дергаться и высовываться, возможно, горести и беды забудут обо мне до конца моих дней. Так все и вышло, вот только счастья мне тоже не досталось! Выходит, чрезмерное благонравие способно навредить человеку, так что, если судьба забывает вознаградить нас за беспредельное терпение, следует потребовать с нее причитающееся.</div><br><div>Первые разы стали последними, Жюльетта с самого начала была к этому готова. Она поняла и приняла правила игры. Лучше прожить нечто, что плохо закончится, чем не жить вовсе.</div><br><div>Жизнь никогда не убивала. Если человек не живет, а только мечтает о жизни, вот тогда он погибает.<br><br>Человек стареет намного медленнее, если не уверен, что действительно добился своего.</div><br><div><span><br></span></div><div><b>Пауло Коэльо - Адюльтер</b></div><br><div>Ну как говорится у кого что болит) случайно попалась, думаю ну надо. До этого я читала алхимика только. Ну так, не слишком произвела впечатление. Эта же книга двояко мною воспринимается. Во-первых, юным девочкам, женщинам, не жившим долгое время в браке, это вообще читать бесполезно, не понравится. Книга не для всех, так скажем.&nbsp; ГГ - женщина у которой есть все, деньги, муж, дети, любимая работа. Она живет в одной из благополучных стран, у нее шикарный дом, муж. У нее все прекрасно, но она все равно несчастна. Как и многие ее знакомые. И тут появляется ее первая любовь, который естественно тоже несчастен в браке, и они крутят роман. А потом она начинает творить дичь, которую кмк женщина бы на самом деле не сделала, автор-мужчина тут напридумывал ужасно) может быть он хотел утрировать, что женщиы от любви теряют голову. Я даже не знаю. Но мне не понравилось поведение гг, я бы так не смогла. А еще он как-то огромный кусок жизни - детей, просто почти не упоминал в ее жизни, схлопнул до пары ничего незначащих строк. Так не бывает) Не бывает, что ты несчастна, но с детьми у тебя все прекрасно и ты там скочишь как козлик радостный. В общем, привирает автор ужасно, но думаю, что по незнанию. Я гг понимаю во многих чувствах, мыслях, выводах, но в некоторых моментах - ЧТО вообще происходит? У нее поехала крыша? Но все же, я выдедлила пару моментов для себя, когда она приходила в сознание и выдавала очень адекватные и правильные слова и выводы.&nbsp;<br><br>До сих пор я не сказала ничего. Но у неприкаянных душ есть такое невероятное свойство - способность узнавать подобных себе и сближаться с ними, умножая свои горести.<br><br></div><div><font><font><font>После определенного возраста все мы натягиваем маску уверенности и надежности. И со временем она прирастает к лицу.</font></font></font></div><div><font><font><font><br></font></font></font></div><div><font><font><font>Нет на свете ничего, что не разрешилось бы со временем.&nbsp;</font></font></font></div><div><font><font><font><br></font></font></font></div><div><font><font><font>Каждый день на нас обрушивается лавина сведений - на рекламных щитах накрашенные девчушки прикидываются взрослыми женщинами и предлагают чудодейственные кремы, обещающие вечную молодость. По телевизору рассказывают, как престарелая супружеская пара взошла на Эверест, чтобы на покоренной вершине отпраздновать годовщину свадьбы.</font></font></font></div><div>Витрины аптек завалены средствами для похудения и новыми массажерами, <b>фильмы проводят ложную идею смысла жизни, книги сулят фантастические результаты</b>. Специалисты дают советы о том,&nbsp; как сделать карьеру или обрести мир в душе. И от всего этого мы чувствуем, что наша жизнь пресна и монотонна, что мы стали старыми, с обвисшей дряблой кожей, с лишними килограммами, от которых никак не избавиться, что<b> мы вынуждены подавлять желания и сдерживать эмоции, поскольку они мешают нам вписаться в рамки того, что именуется "зрелостью".&nbsp;</b></div><div><font><font><font><br>Я не могу прожить жизнь, стараясь быть приятной всем.</font></font></font></div><div><font><font><font><br></font></font></font></div><div><font><font><font>Вот этого мне и не хватает - умения немного расслабиться и пользоваться жизнью.</font></font></font></div><div><font><font><font><br></font></font></font></div><div><font><font><font>Нельзя же беспрерывно думать о Якобе (любовник). Я ведь заменяю свою нехватку счастья чем-то более вещественным и определенным - мужчиной. Это-то понятно. Это не с появлением Якоба началось и не с его уходом закончится.</font></font></font></div><div><font><font><font><br></font></font></font></div><div><font><font><font>Знал бы он, что именно в этот день я наконец поняла, что же на самом деле причиняло мне такие страдания - отсутствие страсти и ровная упорядоченность моей жизни.</font></font></font></div><div><font><font><font><br></font></font></font></div><div><font><font><font>Жить - это значит принимать решения и быть готовым к их последствиям.&nbsp;</font></font></font></div><div><font><font><font><br></font></font></font></div><div><font><font><font>Все, что мы ищем с таким воодушевлением - любовь, работа, вера, - по достижению зрелости оборачивается неподъемным бременем.&nbsp;</font></font></font></div><div><font><font><font><br></font></font></font></div><div><font><font><font>Мы - не такие, какими желаем быть. Мы - такие, каких требует общество. Такие, каких предпочли родители. Мы не хотим никого разочаровывать и испытывваем неимоверную потребность, чтобы нас любили. И ради этого мы давим, душим все, что есть в нас лучшего. И постепенно свет наших мечтаний превращается во мрак наших кошмаров. Это неосуществленные возможности, нереализованные мечты.<br><br>Все просто отвратительно. Пожалуйста, оставьте меня в покое: мне кажется, что мне нечем плакать больше и нечему болеть там, где была душа, у меня остались только бессонница, пустота, апатия...Да и увас тоже, если спросите себя. Но люди не унимаются и твердят, что это всего лишь период или приступ депрессии, потмоу что боятся употребить точное, проклятое слово "одиночество".</font></font></font></div><div><font><font><font><br></font></font></font></div><div><font><font><font>Но ты одна знаешь, что этот самый муж не смог уберечь тебя от одиночества. Потому что не хватает чего-то, а чего именно ты и сама не в силах объяснить, тем более ты его любишь и терять не хочешь. Но все же рыцарь в сверкающих доспехах, обещающий приключния в дальних краях, оказывается гораздо сильнее, чем желание, чтобы все оставалось как было, пусть даже на званных вечерах гости провожают тебя взглядами и шепчут, что такой как ты, надо бы жернов на шею - да в море, чтоб не подавала другим такой плохой пример.</font></font></font></div><div><font><font><font><br></font></font></font></div><div><font><font><font>Тоже осуждала неверных жен и думала, что, живи они в другой стране, их побили бы камнями. Пока это не случилось с тобой. И ты придумываешь миллион оправданий, говоря, что имеешь право быть счастливой, пусть хоть недолго, потмоу что рыцари, которые убивают драконов бывают только в сказках. Настоящие драконы не погибают никогда, но у тебя есть хотя бы раз в жизни прожить наяву сказку для взрослых.</font></font></font></div><div><font><font><font><br></font></font></font></div><div><font><font><font>Потом приходит минута, которую ты хотела избежать любой ценой, которую оттягивала всеми силами: минута, когда надо принять решение - продолжать ли жить вместе или расстаться навсегда. Следом приходит страх совершить ошибку, какое бы решение не было принято. И ты из кожи вон лезешь, чтобы кто-то его принял за тебя, чтобы тебя выгнали из дома, потому что продолжать это уже невозможно. И вот ты уже не один человек: ты раздваиваешься, расстраиваешься, и все твои ипостаси разительно отличаются друг от друга. С тобой такое происходит впервые, и ты не знаешь, как быть, что выбрать. Но факт остается фактом: <b>ты попала в такую ситуацию, где страдать будет один человек или все вокруг...Но прежде всего она уничтожит тебя, каков бы ни был твой выбор.</b></font></font></font></div><div><font><font><font><br></font></font></font></div><div><font><font><font>Для мужчины это - всего лишь "дурацкая ошибка". Для женщины - духовное убийство всех, кто окружает ее, кто поддерживает ее как мать и жену.&nbsp;</font></font></font></div><div><font><font><font><br></font></font></font></div><div><font><font><font>Ученые иТехасского университета в Остине попытались ответить на вопрос, который задают себе очень многие: почему мужчины предают чаще, чем женщины. И пришли к выводу - мужчины и женщины испытывают одинаковое желание изменить своему партнеру. Но у женщин выше степень самоконтроля.</font></font></font></div><div><font><font><font><br></font></font></font></div><div><font><font><font>То же самое происходит с тем, что мужчина испытывает влечение ко многим женщинам. Когда-то он уходил на охоту, ежеминутно рисковал жизнью и природа внушала ему: сохранение вида - это самое главное, это приоритет и ты должен оплодотворить как можно больше женщин. А разве женщины не заботятся о сохранении вида? Разумеется, заботятся. Но если для мужчины эта забота длится самое большее одиннадцать минут, то женщина вынашивает плод 9 месяцев, и она же обязана ухаживать за ребенком, кормить его, защищать его, оберегать от любых опасностей. И потому ее инстинкт стал развиваться иначе. Определяющими сделались нежность и самоконтроль.</font></font></font></div><div><font><font><font><br></font></font></font></div><div><font><font><font>По сути, мы все одинаковы. Совершаем одни и те же ошибки и продолжаем задавать одни и те же вопросы, остающиеся без ответов.<br><br></font></font></font></div>]]></turbo:content></item>
<item turbo="true"><title><![CDATA[Как я стихи писать учусь]]></title><pubDate>Mon, 23 Mar 2026 19:16:02 +0300</pubDate><link>https://nektome.blog/id495695/blog/467874</link><turbo:content><![CDATA[<header><h1>Как я стихи писать учусь</h1></header><div>Четверостишье посвящено издревле известной, удобной и практичной. И, главное - безопасной броне.</div><br>&nbsp;<span><a class="lightbox" href="/images/495000/695/notes/f9b2e5755801019eab7a8713d9333af0.jpg"><img src="/images/495000/695/notes//thumb/thumbf9b2e5755801019eab7a8713d9333af0.jpg"></a></span><br><div><div><font><span>Обувка - класс,&nbsp;</span></font></div><div><font><span>И грудь в броне.&nbsp;</span></font></div><div><font><span>И бедра дерзко напоказ -</span></font></div><div><font><span>А враг уже в западне!</span></font></div></div>]]></turbo:content></item>
<item turbo="true"><title><![CDATA[История о переезде в другую страну]]></title><pubDate>Mon, 23 Mar 2026 18:14:59 +0300</pubDate><link>https://nektome.blog/id1146537/blog/467873</link><turbo:content><![CDATA[<header><h1>История о переезде в другую страну</h1></header>Всем привет, хочу вам розказать про переезд в другую страну и свой жизненный опыт в ней.<br>Переехал я в начале Июня(2025), ехал я со своим кентом обоим по 17 лет, так как мой кент уже был в этой стране то к моему счастью у нас были русскоязычние люди которые нас прийняли на недели 2, после нам нужно было устроиться в этой стране и сделать документы на проживание в ней+ страховка, это было не легко.<br>После мы начали подрабатывать у этого знакомого(нелегально) и одновременно искать школу для изучения языка(в этой стране начинают учиться где-то в середине сентября)<br>К середине лета мы сняли общажную комнату на двоих и совсем не дорого(примерно 800 эвро на двоих) еда обходилась +- нормально по ценам(в месяц 150-200 эвро на 1 человека) к счастью я умею готовить хорошо и вкусно + мой кент не рукожопый так что мы ели очень даже вкусно.<br>По поводу моральной части: В начале было очень тяжело так как язык мы не знаем и еще он очень сложный(досихпор максимум А2), еще очень давило на мораль отсутствие любых родствеников особенно самых близких(до сихпор ловлю жесткую дизмораль и тильт по данному поводу), еще не отучился переводить ценны в магазинах на свою родную валюту, иногда не беру что-то иза того что в моей родной стране это дорого, но если сравнить мой зароботок там и тут то тут в раза 2 он больше.<br>Ну что по итогам: переезд в другую любую страну это очень тяжело, особенно если едите сами без родителей и друзей, в моем случае было легче, но все равно тяжело, по началу будет сложно что-то понимать и коммуницировать с людьми, главное не здаваться и искать свое счастье.<br>.<span><a class="lightbox" href="/images/1146000/537/notes/8dc536a4e126b75642cac754aef829f8.jpg"><img src="/images/1146000/537/notes//thumb/thumb8dc536a4e126b75642cac754aef829f8.jpg"></a></span><span><a class="lightbox" href="/images/1146000/537/notes/5b73c82f0e36e86f5a74d7a62a8751c8.jpg"><img src="/images/1146000/537/notes//thumb/thumb5b73c82f0e36e86f5a74d7a62a8751c8.jpg"></a></span><img src="https://nektome.blog/images/1146000/537/notes//thumb/thumb9eb4d494f511ec768c8bc4dceefb3ecc.jpg"><img src="https://nektome.blog/images/1146000/537/notes//thumb/thumbdb898ef467b25ced23982072d15e337e.jpg"><img src="https://nektome.blog/images/1146000/537/notes//thumb/thumbc707e08ee3bcb096ee693ee48c6fea94.jpg">&nbsp;Закинул пару красивых фоточек всем бб.]]></turbo:content></item>
<item turbo="true"><title><![CDATA[Запись от 2 января 12-го]]></title><pubDate>Mon, 23 Mar 2026 22:14:29 +0300</pubDate><link>https://nektome.blog/id501320/blog/467870</link><turbo:content><![CDATA[<header><h1>Запись от 2 января 12-го</h1></header><h1><i><a class="lightbox" href="/images/501000/320/notes/477ede235e6066f8373bcfd19ae69958.jpg"><img src="/images/501000/320/notes//thumb/thumb477ede235e6066f8373bcfd19ae69958.jpg"></a></i></h1><h1><span><i>Запись от 2 января 12-го</i></span></h1><h1><span><i>1.</i></span></h1><div><i>Мантия коренного зуба была успешно восстановлена<br>Чёрная дыра поглотившая сначала совеcтность – стала пожирать сознание, работая тихо, на фоне – и начала снедать зубом.<br><br>Какой интерес вызывает именно тот зуб? Особый.<br>Этот тот зуб, из последних, давно залеченный в детской обласной, где-то в 1997м во времена его детства; тогда он в попыхах, пообещал грузной стоматологше: вырасти и стать стоматологом – этим поборов неприязнь по внедрению бура к его нервам в зубах, вызывающую шлейфо-дробительную боль до самого мозга.<br><br>Теперь, нерв удалён, его «17 лет» потрачены, улетели джином прочь.<br><br>Воспользовался ли субъект другими годами, взял ли под опеку другую молодость из возможных? О, несомненно!&nbsp; и причём – из нужного фонда, не вспять – то есть менее зрелую от семнадцати, а немного выше.<br>Она сама ему предложилась. Молодость «19 лет». Вселенная смогла отпустить её к нему в подчинение и опеку. Поверьте, у них всё слажено, насколько это возможно в обоих системах.<br><br><b>2.</b><br>Детство покинуло гнездо<br>зуба<br>Детская пломба отверзлась<br>беда<br>но есть занятие и зароботная плата<br>&nbsp;не выбирается, не «вкл» состояние: «Смогу! Потому!»<br><br>Дыра. Дыра зуба, дыра рабочего места, дыра внутреннего стресса, сильнейшего после чёрной весны 2008го, дыра в отрешении от Сум, городок мечты и причин себя такого.<br>Вы посмотрите на те редкие фото за учебный сезон 2012-2013го – там дыра в душе, там чернота на лице, там и нет ни Владимира, ни Шеврона. Там – тень Ст.Живых.<br>Покровитель его существования, выживания, выжигание бед, благо что все они были приженны на месте.<br>Хотя, 7 января или когда-там… сразу после каникул, после славной больницы – в Сумах: 2 недели в Сумах – от души, душеспасительно, ещё в центре, с переливами звонов воскресной и празднечных служб, ясные морозные дни, пляшка шампанского в кафе Оазис с Яной на Рождество 7 января… Это было перед бедой – немножко заслуженного счастия<br><br><b>3.</b><br>Они всегда со мною. Как вы думаете: сколько им лет? Знаю, точно не угадать – проще будет сказать какого они года; все мы до скрупулёзного, видели даты выбитые на предметах быта с пометкой ГОСТ и значок-штамп наковальни. Если тыкнуть пальцем – мы мало ошибимся: 1974г – вполне! - они будут такие длинные, уверенные, с круглими окошками для проёма, часто – причина все водянок; 1968ой? – вполне, чуть, заметно меньше, немного полусогнутые в овал, немного зеленоваты от времени, проёмы – чуток овальнее.<br>Они всегда со мною. Как думаете, где они бывали? - Там где я бывал, когда брал их со мною, хихих!<br>Первый раз я задумался о них, когда чуть не сошел с ума, а точнее – чуть не отключился в воспринятии реальности: это было тонкое состояние, я вернулся сам – и наверно в первую неделю-вторую, Я принёс их с собою, подошел до кабинета, в котором уверено находилась кто-надо и немного повременил… «хер с тобою, всё ясно: ко-лэ-га – не друг. - Первое правило психолога вспомнилось. Тварь – не более» - и отошел. Ей повезло, но она об этом не ку-ку…<br>Второй раз, я их никуда не брал. Они были при себе. Когда меня уничтожают изнутри… разрушите меня – только после того, как я вас! – и чуть было не коснулся стены, у включателя… Тут цель бела более коственная – дощещная, но реальная возле стеночки то была…все целы, даже обои.<br>Третий раз – моя дорогая подруга. Её цынизм прорва предел,+её руссько-язычного кривляние, при том – что мы с нею носим западенский акцент своих великотчизненных регионов…постояв у дома, посмотрев в её окно на седьмом, счастливом, этаже, мне стало не интересно.<br>Потом, в последний раз – они ночевали со мною под подушкой…на нервной почве у меня случились обострения цистита, а доктор – определил отсутвие такого и «прописав»… – разрешил и сурово рекомендова жить интимной жизнью, если есть с кем.<br>Хорошие! Я ими и гвозди выравнивал, и булавки перекусывал, и резал бумагу, даже вместо косынца с формами использовал.<br><br><b>4</b><br>Недавно, тот зуб мне заново переделали, но нерва там уже не было – избавили ещё в первую беду;<br>Яна уехала с меценатом жить по странам – до того, как это стало мейнстримом, от безисходности местного жития. Цинизм её её не покинул. Так что не смотрите на многих, будто 10 лет разницы, 10 лет после отъезда из своих украин, подальше от этих проклятых славян, работа с иностранцами, и беспечная&nbsp; жизнь в разъездах по австралиях могу поменять. Могу и не поменять, как с нею. Ни на каплю.<br>Надеюсь её Человек-содержатель полностью доволен ею.<br>А те ножницы или их копия, лежат в тумбочке и всё ждут – возвращения в село, лежать да нитку разрезать иногда.<br>…Лучше бы логику современного мира разрезали.<br><br>*в илюстрации: мой рисунок "Мої 17 повернулися"<br>Альбом со всеми моими рисунками здесь: https://disk.yandex.ru/d/gQAsg67gKvgcxw</i></div>]]></turbo:content></item>
<item turbo="true"><title><![CDATA[Что нового?]]></title><pubDate>Sun, 22 Mar 2026 10:38:04 +0300</pubDate><link>https://nektome.blog/id1154969/blog/467864</link><turbo:content><![CDATA[<header><h1>Что нового?</h1></header>Начну пожалуй с 1 сентября я сам снял гибс потому что он все равно не чем не поможет так как я пойду на операцию я до это собрал все анализы и так далее и 14 сентября я лёг в детскую хирургию и вот мне сделали во вторник операцию (вставили спицы 2) они были в гипсе ко мне всякие вкусности приносили родители и через неделю меня выписали и мне купили корпус для пк а потом мне сняли одну спицу а потом вторую и сняли гипс только одна проблема есть 25 октября меня избили твари мне набили синяк в итоге я на них написал заявление а что все таке случилось то я поздоровался с девушкой которая меня ненавидит Таня дада та самая дура и вот дальше мне на новый год подарили Бугатти естественно лего а ещё я на я купил Xbox 360 s он прошитый&nbsp;<br>]]></turbo:content></item>
<item turbo="true"><title><![CDATA[Бицухи]]></title><pubDate>Sat, 21 Mar 2026 21:03:08 +0300</pubDate><link>https://nektome.blog/id962006/blog/467862</link><turbo:content><![CDATA[<header><h1>Бицухи</h1></header>Работа… что сказать? Да нечего говорит.<div>Вставать в 5:30 это писец. Я в выходные потом 11 часов сплю.&nbsp;</div><div>Чтобы высыпать, нужно приходить домой и сразу в люльку.</div><div>Что ещё? Нас 3 врачей сидит в 1 каб. Ну это писец. Врач хочет, чтобы мы принимали по очереди. Т. Е если к ней 3 пришли на прием, то идут сначала к ней потом ко мне.</div><div>Ей не нравится параллельный прием, а я не хочу сидеть и ждать.</div><div>Да, у меня мало пациентов, но осмотры у невролога большие.&nbsp;</div><div>Единственная отдушина- консультации в стационаре. Хоть свой зад окаменелый поднимаю.&nbsp;</div><div>А то мне уже кажется, что начало геморрою положено.</div><div>&nbsp;</div><div>Хэштег: хочу огромные бицухи и богатого мужа, чтобы работать для души.</div><div>Мне уже сны снятся, как я сотку жму.&nbsp;</div><div>Но, честно говоря, жру я все подряд.</div>]]></turbo:content></item>
<item turbo="true"><title><![CDATA[Миша вернулся..]]></title><pubDate>Sat, 21 Mar 2026 16:10:47 +0300</pubDate><link>https://nektome.blog/id1154969/blog/467861</link><turbo:content><![CDATA[<header><h1>Миша вернулся..</h1></header>Здрасте все прошло много времени очень почему я не мог зайти? Не было норм впн на пк и да я с телефона пишу у меня много много историй про них и рассказать могу)]]></turbo:content></item>
<item turbo="true"><title><![CDATA[Врач]]></title><pubDate>Fri, 20 Mar 2026 00:52:11 +0300</pubDate><link>https://nektome.blog/id57782/blog/467855</link><turbo:content><![CDATA[<header><h1>Врач</h1></header>&nbsp;И вот новый врач предлагает перейти на другие таблетки и отказаться от уколов&nbsp;<div>&nbsp;Той, у кого была гормонозависимая опухоль, предлагают отказаться от уколов которые сдерживали яичники.&nbsp;</div><br><div>Нектач *нецензурная брань* дай мне силы и пообещай, что я всё смогу.&nbsp;</div><div>Снова</div>]]></turbo:content></item>
<item turbo="true"><title><![CDATA[Мужская Ультра бюджетная парфюмерия.]]></title><pubDate>Thu, 19 Mar 2026 14:11:48 +0300</pubDate><link>https://nektome.blog/id622113/blog/467853</link><turbo:content><![CDATA[<header><h1>Мужская Ультра бюджетная парфюмерия.</h1></header>Когда речь заходит о бюджетной парфюмерии, обычно, речь идёт о сумме около 30-50 долларов или 2500-5000 по курсу в рублях за полноразмерный флакон 50-100 мл. На Ютубе достаточно часто появляются комментарии под видео с обсуждением бюджетных ароматов, что подобные цены всё равно достаточно высоки и не каждый может себе позволить такой парфюм и просят рассказать какие есть ещё более бюджетные варианты. И на самом деле я прекрасно понимаю тех блоггеров, кто не говорит о ценовом сегменте ниже 30$, потому что в большинстве своём там достаточно скучная и однотипная дичь. В какой-то момент мне самому стало интересно есть ли что-то достойное в ультрабюджетном сегменте, что не звучало бы как освежитель воздуха и, возможно, мне удалось кое-что найти. Немного о критериях подбора:<div>1. Цена в пределах 1 тысячи рублей (около 10-12 долларов по курсу) с погрешностью не более 100 рублей, т.к. всё же продавцы встречаются разные цена будет варьироваться.</div><div>2. Никаких отливантов, распивов и "авторской" парфюмерии. Только официальное производство под собственным именем.&nbsp;</div><br><div>3. Всё сказанное в посте является моим личным мнением и не претендует на истину в последней инстанции. Прошу не забывать, что речь идёт о максимальном доступном сегменте, который почти весь звучит более менее однотипно, а некоторые откровенно паршиво и найти что-то интересное достаточно сложно.&nbsp;</div><div>Начнем, пожалуй, с реального ультрабюджетного решения в духе&nbsp; "Привет из СССР", но тем не менее всё ещё находящегося в обиходе и имеющего своих поклонников.</div><div><b>Одеколоны фирмы "Новая Заря". </b>Простые, понятные парфюмерные композиции&nbsp;с множеством разных вариантов ароматов, звучащих достаточно вкусно и целостно. Стойкость не превышает двух-трёх часов, но и цена на них начинается от 128 рублей на распродаже. Вариант на освежиться после душа, бритья, а в случае с "Гвоздика" ещё и как отпугиватель комаров и мошек. Назвать это полноценным парфюмом язык не поворачивается, скорее уж коммерческое средство, но тем не менее в своём ценовом сегменте имеет место быть. Дёшево, сердито, и, что удивительно, не отталкивающе. Классические "Одеколон для мужчин" или "Саша" вполне могут занять своё место на полке.&nbsp;</div><div><span><a class="lightbox" href="/images/622000/113/notes/dc8d8fd1830367ea249cf4615dae97b9.png"><img src="/images/622000/113/notes//thumb/thumbdc8d8fd1830367ea249cf4615dae97b9.png"></a></span><a class="lightbox" href="/images/622000/113/notes/2f90a9ab68c44f561e839d5ec26ca4d0.png"><img src="/images/622000/113/notes//thumb/thumb2f90a9ab68c44f561e839d5ec26ca4d0.png"></a></div><div><b>Positive Parfum</b>. Ещё один массмаркет производитель из России. Специализируется на парфюмерии, которая за цену в 2-3 доллара (в среднем от 168 до 350 рублей) выдаёт стилизацию под именитые бренды. Да, так или иначе это про казаться, а не быть и местами они проигрывают Новой Заре, которая, не смотря на всю дешевизну продукции, является же более самобытной. Однако, я бы всё же выделил парочку интересных вариантов, которые успели заработать хорошую репутацию у покупателей.&nbsp;</div><div>1. <b>Одеколон Русский Лёд</b>. Имеет несколько версий. Я бы рекомендовал Aqua (аромат хол<span>одный будто зимний, с минерально-морским оттенком) и Blue label (чуть более терпкий, древесно-пряный, этакий лимон с перцем). Первый скопировал Bvlgari Aqua, имеет схожее звучание и стойкость, а второй скопирован с Givenchy Blue Label и довольно неплохо выполнен. Из плюсов - оба варианта не оставляют после себя пятен и запаха спирта.</span></div><div><span>&nbsp;</span><a class="lightbox" href="/images/622000/113/notes/0ebc985d8627ca4072d2809cae92bed4.png"><img src="/images/622000/113/notes//thumb/thumb0ebc985d8627ca4072d2809cae92bed4.png"></a><a class="lightbox" href="/images/622000/113/notes/90b1e5a9fc5f15d7d6cf3725aa02036a.png"><img src="/images/622000/113/notes//thumb/thumb90b1e5a9fc5f15d7d6cf3725aa02036a.png"></a></div><div>2. <b>Versage Fraiche</b>. Прямая калька с Versace Man Fraiche. Стоит дёшево (200 р), звучит дёшево, а вот флакон в руках ощущается приятно, да и как ни странно сходство с оригиналом добиться удалось. Только звучит менее насыщенно и более холодно.&nbsp;</div><div><span><a class="lightbox" href="/images/622000/113/notes/9f717c30a43f7899008f9ddaa013eb99.png"><img src="/images/622000/113/notes//thumb/thumb9f717c30a43f7899008f9ddaa013eb99.png"></a></span></div><div>3. <b>Egois</b>. Да, это всё ещё из этой же серии, но уже древесный аромат, который хоть маломальски&nbsp; от горы однотипных свежаков.&nbsp;</div><div><span><a class="lightbox" href="/images/622000/113/notes/bc58f284d4d281ecb21d0cf279c50ba7.png"><img src="/images/622000/113/notes//thumb/thumbbc58f284d4d281ecb21d0cf279c50ba7.png"></a></span></div><div>Я бы назвал их переходником от обычных одеколонов к поиску чего-то более интересного.&nbsp;</div><div><b>Cash</b><span>. Да, на удивление при более чем скромной цене, ребята умудряются запихнуть во флакон отдушку французского производства, схожую с той, что использовалась в парфюмерии Живанши.</span></div><div><span><a class="lightbox" href="/images/622000/113/notes/b26522006246041decaf585fc11c3dbd.png"><img src="/images/622000/113/notes//thumb/thumbb26522006246041decaf585fc11c3dbd.png"></a></span><span></span></div><div><b>Adidas.</b> Да, пожалуй, это одно из лучших решений по соотношению цена качество. На озоне и в магнит косметик их можно встретить начиная от 435 р. Разумеется, линейка не отличается разнообразием и выполнена в стиле спортивных свежаков. Где-то в звучании будет больше цитрусовый, где-то водных и минеральных оттенков, однако это всегда будет стабильно спортивный стиль и стабильное качество, хоть и немного однообразно.&nbsp;</div><div><a class="lightbox" href="/images/622000/113/notes/97317dcb8ab76fe19722834c5d519af6.png"><img src="/images/622000/113/notes//thumb/thumb97317dcb8ab76fe19722834c5d519af6.png"></a></div><div><b>Lomani Poure Homme</b>. Аромат в стиле "Привет из 90-х", что не удивительно, учитывая, что сам аромат был создан в 1987 году. Это не хорошо и не плохо, это просто факт. Звучит свежо, не резко, но как по мне тяжеловато по сравнению с современными. Думаю, любители батиного одеколона оценят. Это носибельно, это вкусно, но это прям ретро. Вполне доступная цена в 880 рублей за вполне адекватную туалетную воду (да, цена будет варьироваться, так что не забываем про поправку на инфляцию и акционные цены).</div><div><span><a class="lightbox" href="/images/622000/113/notes/a55b3c01ea87c05b99833d7e96cd9a46.png"><img src="/images/622000/113/notes//thumb/thumba55b3c01ea87c05b99833d7e96cd9a46.png"></a></span></div><div><b>Tatau Irezumi</b>. Один из лучших вариантов за тысячу рублей. Тем, кто знаком как пахнут ароматы Зелински поймут про что я. Это аромат про дофига перца, амбры и мха. Пряный, немного терпкий, звучит и раскрывается как полноценный люкс, не смотря на скромную по современным меркам пирамиду и ориентир на массмаркет. Кто-то чувствует ягоды вишни, кто-то мощный взрыв амбры, кто-то мужской одеколон, но равнодушных нет. Прекрасно раскрывается зимой, обладает умеренный шлейфом и вполне адекватной стойкостью. А красивый флакон как вишенка на торте завершает композицию. Редкий экземпляр где при соотношении цена-качество, второе выигрывает с явным преимуществом.</div><div><span><a class="lightbox" href="/images/622000/113/notes/e3fd8889561b6c87cd6823838538a880.png"><img src="/images/622000/113/notes//thumb/thumbe3fd8889561b6c87cd6823838538a880.png"></a></span></div><br><div>На самом деле, вариантов масса, но все они на столько однообразны в свои исполнении, что перестают быть интересным и уже после пары тестов из-за своего однообразия и откровенной паршивости. Тут я постарался собрать только те варианты, которые хотя бы чуть чуть, но выделялись из общей массы однотипных скучных жиж и остались в памяти как заслуживающие внимания.</div>]]></turbo:content></item>
<item turbo="true"><title><![CDATA[Безумие]]></title><pubDate>Wed, 18 Mar 2026 22:23:47 +0300</pubDate><link>https://nektome.blog/id1156780/blog/467852</link><turbo:content><![CDATA[<header><h1>Безумие</h1></header>Вокруг творится полная чушь, такое ощущение, что мир слетает с катушек, но как люди чувствуют себя во всём этом?<br><br>В последнее время у меня крепнет ощущение отчуждённости и ужаса. Ещё можно найти "островки безопасности", где чувствуешь себя нормально, но чем больше времени проходит, тем меньше таких островков остаётся.<br><br>Сеть, которая раньше была живым, хоть и не самым дружелюбным местом, сейчас превращается во что-то инертное, даже вызывающее эффект "зловещей долины". Тонны сгенерированного ИИ контента, ИИ тексты, ИИ изображения, не несущие никакого смысла. Вместо свободных дискуссий на полях какого-нибудь ВКонтакте теперь тонны ботов, и ещё столько же людей, которые как будто в трансе смотрят это, пишут абсурдные комментарии. В ВК я больше не захожу, мне просто неприятно, даже жутко. На Ютубе ещё есть нормальный контент, те самые длинные ролики с интересной подачей, как раньше. Но Ютуб отлетает, как и Телеграмм теперь. ВПН начинает работать хуже. Чёрт, да я даже этот крик не смог записать без ВПНа. <br><br>Толпы людей вокруг не видят или не хотят видеть очевидную деградацию культуры, образования и остальных сфер, перечислять устанешь.<br>Если вы хотите поддержать наших людей, культуру, искусство, музыку, нашу науку и технику - тогда не запрещайте их музыку, не вымарывайте из песен слова, не заполняйте учебное время бесполезными пропагандистскими сказками, а позвольте людям свободно получать знания. Не лишайте людей информации. Свобода информации - это то, за что мы должны и будем бороться. Культура меняется. Люди меняются. Но она от этого не перестаёт быть НАШЕЙ. Нашей она перестаёт быть, когда мнения навязываются насильно, когда людям закрывают рты.<br>Сейчас даже эти слова могут счесть крамольными. ОПОМНИТЕСЬ! 20 век позади.<br><br>У нас ведь столько талантливых людей, замечательные инди-игры, замечательная музыка (та, что не в топе чартов), у многих людей чрезвычайно светлые головы и они могли бы воплотить множество идей в жизнь. Но насильственно продвигается похабный, мерзкий и меркантильный жупел в лице продавших себя бездарных кривляк, которые транслируют в массы различные высокие материи. Будь их слова сказаны искренне, не насильно, не за деньги, если бы люди сами транслировали эти мысли из-за гордости за свою страну - это были бы сильные слова.<br>Но гордиться нечем. Вся наша гордость - гордость за наших предков. За их достижения и их победы, которые сейчас активно присваиваются теми, кому это выгодно.<br><br>Я с нетерпением жду того часа, когда люди снова смогут смотреть в будущее с надеждой.<br>Я очень хочу дожить до этого момента.<br><br>Ладно, хватит с вас этого бесконечного потока мыслей, я так могу ещё долго продолжать.<br>Да и с меня хватит, уже лет на 10 наговорил]]></turbo:content></item>
<item turbo="true"><title><![CDATA[спорная дыра]]></title><pubDate>Mon, 16 Mar 2026 21:34:30 +0300</pubDate><link>https://nektome.blog/id1190904/blog/467844</link><turbo:content><![CDATA[<header><h1>спорная дыра</h1></header><div><font><span>на обозрении очередная картина маслом: интеллектуал, чей мозг затягивает в чёрную дыру, образовавшуюся на месте мозга у другого.</span></font></div><br><font><span></span></font><div><img src="https://i.pinimg.com/736x/a0/87/12/a0871247f424543f0377a9958129b1b8.jpg"><font><span></span></font></div><div><font><span><br></span></font></div><div><font><span>"глупец" тут выглядит не просто умалишённым, а активно разрушающим любой смысл. В физике «горизонт событий» — точка невозврата возле чёрной дыры, за которую попав, назад выбраться уже нельзя. В рамках этого мема горизонт событий наступает в тот момент, когда ты вступаешь в спор с глупцом. Победить его невозможно. Глупый человек не тратит энергию на то, чтобы разрушить твой аргумент, в то время как твои попытки выстроить логические цепочки, подобрать доказательства и стать убедительным требуют огромных когнитивных усилий. Он побеждает не потому, что знает больше, а потому, что просто не тратит свою энергию на спор. Истощается всегда тот, кто прикладывает усилия.</span></font></div><div><font><span><br></span></font></div><div><font><span>как и в настоящем мире, возле чёрной дыры законы физики рушатся, а внутри неё и вовсе перестают работать привычным нам образом. То же происходит и с законами логики, когда они попадают в радиус глупца. Факты их не интересуют. Всё, чем они озабочены — сохранением собственного комфорта и беззаботности в своём приземлённом мнении.</span></font></div>]]></turbo:content></item>
<item turbo="true"><title><![CDATA[Туса]]></title><pubDate>Mon, 16 Mar 2026 19:19:47 +0300</pubDate><link>https://nektome.blog/id962006/blog/467843</link><turbo:content><![CDATA[<header><h1>Туса</h1></header>+1 в копилочку "отказы".<div>Решила я погуглить, куда нужен врач узи, да я у меня есть аккред по узи. Зря что ли ездила жопу рвала в др город? Не хочу, чтобы аккред потом пропал.</div><div>Увидела, что в одну клинику требуется. Мне назначили собеседование. Взяла кофеек и пошла на него.</div><div>Прихожу, а в каб сидит такая дама. Мне такие не оч нарв.</div><div>Мне нрав молодые, красивые.</div><div>Она: У нас 20 узистов, нам узи не очень нужны, я уточню у зав-ей.</div><div>Потом позвонили мне и сказали, что они узи не обучают совместителей.</div><br><div>Еще выступать с презентацией на работе нужно будет. Зачем столько х-ни?&nbsp;</div><div>Господи, хочу в Таиланд на влв тусу, а не вот это все.</div><br>ПС: Это еще не все. Подошла к зав в своей больнице. У нас тое мест нет.<div>И сколько же в сумме у меня теперь отказов?<br><br><br><br><br><br></div>]]></turbo:content></item>
</channel>
</rss>