Люди як наліпки. Все в цьому світі як наліпки.
Схожі на ті, що вкладали до жувальних гумок за 10-15 копійок. І ось ти знаходиш
наліпку, яка тобі до душі, і вона тобі так подобається, що ти не вагаючись і
миті міцно приклеюєш її на своє серце і гордовито це всім демонструєш.
Комусь твоя наліпка також приходиться до душі, і іноді вони або заздрять і
шукають таку саму, або намагаються її відшкребти собі. А буває, наліпка починає
набридати, дратувати чи заважати, і через деякий час ти її з ненавистю починаєш
віддирати. Звісно, це не без наслідків... Бува що віддирається лише частина, а
інша в'їдається їдким клеєм ще глибше. А буває, навіть як відшкребеш, то
лишається той клей, на який все чіпляється і ти не можеш забути, просто забути
ту кляту наліпку!
Відшкрябуючи клей, лишаєш болючі подряпини, які вже ані загояться, ані
заліпляться іншими наліпками. А якщо й заліпиться, все одно подряпини будуть
якщо не видно, то відчутно...
Деякі позбавляються клею спиртом... іноді це допомагає.
І здавалося б це звичайна наліпка, яких мільйон тисяч у світі, а скільки болю і
клопоту від неї..!
А якщо ще прокинеться совість, то це взагалі повнісінький піпець, бо думки про
те, що ти зіпсував наліпку яка б могла комусь сподобатись іншому і вони обидва
були б щасливі разом, просто зриватимуть тобі дах, який і так тримається лише
на одній наліпці...
1.1.2
