Це коли футбольні фани різних клубів забувають принципову ворожнечу і стають Великою Армією Обурених і від того стає страшно гопнікам в погонах і без.

Це коли духовний лідер мусульман передає вітання і слова поваги духовном улідеру Греко-Католиків. 

Це коли знаменита актриса із безмежно добрими очима кличе дружин, матерів і бабусь стати перед силовиками, аби матері кликали своїх дітей у формі схаменутись і перейти до людей.

Це коли затриманий за заворушення, на псевдо суді, перед перспективою 15 років тюрми молодий чоловік надиктовує друзям недописану дитячу книжку!

Це коли мер міста гарантує постраждалим , що їх будуть цілком безпечно лікувати за 600 кілометрів від місця битви, якщо в столиці лікарям бракує совісті, серця, сміливості...

Це коли бійці внутрішнії військ із вдячністю що їх заблокували і вони не їдуть воювати з власним народом, виносять блокуючим дрова...
Це коли незрячі люди із поводирем тримають тацю із канапками і пригощають протестувальників - вони також допомогають, вони також корисні!

Це коли маленька красива дівчина-актриса із шаленим вогником в очах розповідає як вона боронила на Грушевського людей від нелюдей. А в неї, маленьку, що сиділа на ліхтарному стовпі, бикота у формі кидала гранати.

Це коли власники вогнепальної зброї прозоро натякають очільнику ОЗУ МВС - дядько не засіваю бурю - жнивам не зрадієш.
Це коли мешканці за одну ніч організовують дружини самооборони і відловлюють посередміста завезених бандитів.

Це коли моя дитина подивившись новини зустрічає ранком після нічної зміни питанням: "Тато хто напав на наш Майдан?" і проводжає словами "Ти на Майдан чи на роботу?"

Я не знаю скількох із нас посадять, побють, викрадуть (чи Боже Борони гірше). Я не знаю візьме гору народ саме зараз, чи це буде трохи згодом. Але не перемогти він не може. Нас усіх Господь (байдуже яким іменем хто його називає і як до нього звертається) вже поцілував у тімячко. 

Бо Україна, це коли ти до нестями ненавидиш державну машину, але до сліз любиш усіх цих неймовірних людей.