Місячне Та Сонячне

На столі стоїть кава, по-польські – і Я, напівроздягнений, сиджу за ним і думаю. Думаю перед розкритим ноутбуком, думаю перед інтернетом.

Завмерла відкрита сторінка твіттеру, думки позавмирали.

Місячні мотиви Бурзуму лунають сонячного червневого ранку, спекотного, новітнього, із запахом пилу з цієї темно-червоной скатертини. Кава в чужій чашці, з якої мені цікаво відпити.

За останні місяці, відпивати приходиться не тільки з цієї чашки, але й з чаш власного пошуку… розгубленості, буття, психічного балансу, волі до добра, інше.

Напевно тому мене так тривожить та вмазує в рівнину цього сонячного дня травня – бо 23-тє число.
Роменський район, 23 травня: Я виїхав з дому на роботу в школу – щоби взяти і виїхати куди-подалі, може в Суми, може Київ, із Сум. Й отримав своє.

Четвер-Субота.

Але, зараз вже червень, Я легко-роздягнений, п’ю заварну каву в, фактично гостинах. Грає музика в навушниках. Грає пил в променях. Із речей – тільки постільне, кава, вихідне та домашнє вбрання. Це і все.

23 травня пост 2013-го.
Тепер ясно, чому мені планувалася поїздка саме з ц...ього числа: тому що понеділок, тому що – в Суми, тому що розібраний, засмучений, спротивлений.
Певна доленосність відчувається в цих віяннях – планах поїздки, її фактичності. Але таке буває. Все треба провіряти – прожити.

Загадані 6-им чуттям числа більше справджуються, аніж напливи з прихоті.

Вечір 23-го. Суми. Відчуття холоду бадьорить, відчуття важливості цих 7 днів – майорить і витає.
Краще так, аніж когнітивний дисонанс.

2022-05-23