#Есе

Я не сприймаю старість. Вважаю, що її можна сприймати лише як: досвід, тривалість, зосередження.

Перша-ліпша думка про етимологію слова «старість», це – «Ста’р»:

- в англійській мові – це зірка

- в світі Лавкрафта – це «звёздоголовые», Старці із Космосу.

Тобто Старі це – носії великої мудрості, яка приходить нам з деінде. Дешеве пояснення – але не чиєсь, а власне.

Моє Ісусся вже минуло – остання дата в моїх соціальних роках, яка мене інтригувала, цікавила. Тепер не знаю і знати не хочу скільки мені тих соціальних паспортних років. Знаю, що відчуваю себе на 19; так мій вигляд на тепер не надто квітучий: замучений всяким, затасканий фізично, місцями хворий і зношений, але на мій справжній вік це не впливає. Життєві сліди.

В мене, щось, почали «вилазити», світитися сиві волосини, трохи забагато сивих волосин. В 25 вони з’являлися теж, і навіть раніше – та благополучно висмикувалися. Я ціню і люблю свої природні кольори, ознаки, органи. Все моє при мені.

Та є такі люди, на яких дивишся і радієш за них – в їх 40 з плюсом – волосся «чорне», природня, сивина наглядно відсутня.

Здавна, злегка задаюся питанням про зовнішній вік та внутрішній, їх взаємодію, про вольовий та душевний контроль над процесами старшання, відцвітання в людині і не тільки.

Відаю точно, що якщо людина свідомо, перебуває в душевному та духовному благополуччі – процес очевидного відцвітання нівелюється, навпаки – організм, тіло, життєдайна енергія відновлюються, а зовнішність фізично преображається: шкіра наливається енергією, зморшки і жир розсмоктуються, судини та кишечник позбавляються застиглої пліви на своїх ободах – подібно нальоту в заварнику, може хтось-колись бачив цей тонкий і дуже міцний струб; нирки, печінка, голова – позбавляються токсинів і всякого шлаку; голові повертаються здорові волосини, сивина природно зафарбовується, адже вся суть в вітамінах, мінералах для наших рослин в нашому тілі, ну і тому подібні здійснення.

Помітив процеси застиглої молодості за деякими проповідниками святого писання. Вважав, що одному чоловіку – років 55, як моєму татові в свій час. А Ви б змогли вгадати?.. А його жінці, також колега по Наставництву – так і років 46 максимум.

Життєвий приклад здорових духом та душею людей, яким є що сказати, які не одним «словом» багаті – але і Мудрістю думок та їх втілення.

Відчуйте різницю в порівнянні з моїми прогнозами: тому Чоловіку – 75, дружині – 60.

Є така неписана закономірність, факт психічної поведінки: Молодість – в нашій душі. Жоден Психолог, психіатр, психотерапевт не може це заперечити, не може довести, особливо на власному прикладі. 2/3 з них – надто замучені, надто відцвівши відносно своїх літ, медики-терапевти теж не свіжі персики, але за їх розумінням правил здорового життя – більше правди, тобто останнім – варто більше довіряти. Але слухати треба тільки себе.

Кому що звичніше: наші психіка/душа/тіло/здоров’я/доля/дух, свідомість – все це працює на нас, дбає про нас кожного, хоче жити, хоче процвітати, хоче гармонії.

Чому ж стається протилежне: Нервози? Псіхи? Все то так, але не так, не з тої сторони.

Сухо: Чому волосся сивіє? Бо йому, як і всяким рослинам, не вистачає вітамінів, мінералів, ЖИТТЄВОЇ СИЛИ.

Наша життєва енергія – подібна ґрунту в збагаченій гармонійній місцевості.

Земля виснажується: коли втрачає своє багатство, жирність, мінеральну повноту і стає дереном, а тоді піском; і всяка оточуюча фауна теж губиться.

Проте, якщо зосереджено і зі знанням дбати про ту місцевість, не шкодити землі, облагороджувати її і не втручатися з надуманими зайвими потребами – вона відновиться в своїй силі, красі, багатстві.

Дешево сказано – але своїми словами, без мудрагельства

Є ще одна річ, про яку ніхто не каже.

Погане – множиться легко, а хороше – потрібно старанно розвивати. Поганий приклад – заразний.

Справа в тому, що наявність сивих волосин – демотивує решту волосся, подає сигнали іншим скидати свою силу і стрімко множитися: Начала сивини: вона горда, ошатно виділяється та поодинока, а потім… а потім її як грушок-дичок на занедбаних пасовищах.

Хвора на голову, особа, через затухання розуму, незворотні зрушення в організмі чи травми – привносить певний хаос в місцях її перебування.

«Радіоприймач» в нашій голові чує небезпечний шум, збої, який розлаштовує наші хвилі, казить їх – казить нас.

Приклад. Прийти в магазин і щось замовити в продавців, щось запитати, дізнатися по ділу – звичайна справа: буває і пожартуєш, буває тихо-скромно назвеш, що тобі потрібно, розплатишся і підеш; або прискіпливо і з твердим наміром наполягаєш, а то і сперечаєшся – щоби тобі не зважили лишнє, або подали не прострочене, неякісне. 

По-різному бувало в мене і не тільки. А якщо перед тобою скупляється така хвороблива на свідомість, мізками людина – все може зіпсуватися, зпаскудитися чи ввести в легке недомагання. Нещодавно відчув це на собі, саме на цьому прикладі. Одразу, як хвилюючий суб?єкт вийшов, в мене, замість спокійного називання потрібних мені товарів та уточнень, з?явилася невпевненість та слабкість в голосі. Добре, що чужі білі сигнали, шуми часто тимчасові і від них можна швидко оговтатися, відійти.

Звісно, не треба думати і займатися крайнощами, невірним і часто помилковим втручанням в хід справ нашого організму, нашої фауни.

Не треба висмикувати всі волосини, видаляти всі зуби, вирізати «зайве» в кишечнику та повсюди. Треба зайнятися внутрішнім мисленням, зіставленням своїх вчинків, слів і бажань із зовнішнім. Не хочу і не збираюся впутувати це правильне, але не по змісту слово «психосоматика».

Без зайвого: знайди, що тебе «Розлаштувало» – Прости-ся з цим, ними, якщо треба – прийми істину як є: щоб забути і не торкатися, якщо для тебе це не радісно.

І вже після очищення тих складених перешкод, «Складнощів», де вони нагромадилися – можна займатися собою, без недоцільних зовнішніх втручань. 

Глибокий Стресс – синонім «Струс». Через роботу щось виникло, коллег, сусідів, близьких чи частково знайомих? Звільнися, візьми тривалу відпустку, з'їдь, мінімізуй свою присутність там. Часто самонавіювана впертість заставляє нас «продовжувати боротьбу»

Та здоров?я і тихе щастя, коли ти почуваєшся добре – важливіше. Коли це зрозумієш – впертість випустить тебе зі своїх широких лап-лещат. 

Сказано з власного прикладу. Так, це важко: бути в цьому, боротися з цими негараздами, триматися за набуте і не триматися свого. Свобода – це завоювання.

Я вважаю, що Самовиховання – це основа всього для побудови Людини з великої букви, її гідності і праведності – те, що є правильним: тут, там, в неї, в нього, в них, не осуджуване і зіпсоване хворими мізками.

Бути собою і цвісти. Не приймай сивину як дане. Сивина – це парадокс через виснаження організму.

Не в фарбуванні справа, не в тягарі набутих років.

Це змарнілість в своїх силах, там… в основах живої свідомості, дитячості; це відсутність радісної благодат-ності – «дано на благо», на добро, на користь»

Хвороби – це не вирок, не «діагноз», не «стоп», не слабкість. Це таємне неузгодження, що різко або одразу проявилося.

«Струс», стресс – це потрясіння, це нестабільна основа лише.