Краще залишати місце для мрій, нездійснених уявлень, побачень
Цього літа Я цілком переконався в двох:
1. Перша фраза
2. Розумію, що правильно зробив: порвав зв'яки з Янголятком.
Що було - то було. Все було бездоганно й по ситуації, як є - але ж було!
Я про всіх зараз, всіх своїх хорошиз миттях зустрічей та знайомств, наших, здебільшого тільки моїх історій про них.
Чому так, ТІЛЬКИ МОЇХ? А їхніх - не існує, не написано, не сказано один одному. Вони не хочуть, нікому не треба, ніхто не тягнеться - як Я, що аж видно, що "Помниться йому"!
Нехай живуть.
І Я - житиму хорошим про них, їхніми пригоди зі мною, моїми з ними.
Мій самий останній досвід - німий. "Невірне Вкраплення" - але без нових помилок, без вкраплення.
Виходить, саме світле в мене - те, що оставлене мною навмисно.
Кожна з вас все більше і більше стає далекою та образною, силуетом, післясутінковою тінню.
Все йде в старість і щезання - і вам хочеться так просто: забуться, забути про все, не розвивати, не спілкуватися взагалі?
Сварки, недорозуміння, гнів, огріхи - це все В порядку Земних, нашого життя речей. Без цього ніхто не остається.
Знаєш про це - не береш всерйоз. Пережили момент, ВІДГУДІЛО - Повертайся!
Ми - різні, це нормально. Так треба, навіть краще.
Смисл соціальних зв'зків кодної людини - зміцнювати особливі і розвивати.
Так случається в усіх: в усіх дівчат і хлопців у всіх народів, племен, країнах, бандах, групах, школах, класах, роботах - з'являються
окремі знайомства, які міцніші за інші, як тримаються більше, і деякі значимо відбиваються в укладі подальшого життя кожного
Взяти і різко позбутися таких "друзів", з різних мотивів - і замінити їх різко на нові, не вивірені життєвими особливими моментами, щемом, спогадами, взаємнно-важливими для кожного з вас, бо вони єднають вас, когось раніше, когось пізніше взятих, ввернутих в течію вчинків та причин: це буде жосткий обман і самопокарання дл себе ж.
Для прикладу. Якщо сільсько-господарських тварин лікувати штучною хімією - ЗАМІННИКАМИ - вона захиріє і одразу здохне. Тваринам потрібні тільки натуральні компомненти та справжні препарати.
Людей травлять замінниками - і дожити до 49 - це вже щастя, а більше 65 - удача, 50/50.
Може годі "дутися"? Я все помню, може і кожна з Вас, кожний з Вас "все помне - це ж досвід бувалого. Далі - це Далі, а той, хто "обіжений" - носить на собі воду". Це народна усмішка з підковиркою
Я не хочу бути злим, не хочу сваритися, не хочу ображати й ображатися, бути... всяким, яким можу бути чи був. Але це стається. І Я не в змозі подолати психіку, природу
У вас те ж саме.
Наші переконання - це захист для нас, пояснення самим собі, але не істина.
Підтримка, Взаємність, Взаєморозуміння, жива розмова на теми, які лише ми можемо вести.
Якщо Я з кимось можу вести себе природньо, "не стісняться", "не стіснять" себе - і людина до цього нормально ставиться - чим не щастя?
звісно, все обговорюється.
підмічать риси, всякі штуки, говорити про це - з підйобами чи "мені так не хочеться", не подобається і такі подібні формулювання.
Організм старіє. Час кожного стікає іще швидше - в тривалому мовчанні.
Цього літа Я цілком переконався в двох:
1. Перша фраза
2. Розумію, що правильно зробив: порвав зв'яки з Янголятком.
Що було - то було. Все було бездоганно й по ситуації, як є - але ж було!
Я про всіх зараз, всіх своїх хорошиз миттях зустрічей та знайомств, наших, здебільшого тільки моїх історій про них.
Чому так, ТІЛЬКИ МОЇХ? А їхніх - не існує, не написано, не сказано один одному. Вони не хочуть, нікому не треба, ніхто не тягнеться - як Я, що аж видно, що "Помниться йому"!
Нехай живуть.
І Я - житиму хорошим про них, їхніми пригоди зі мною, моїми з ними.
Мій самий останній досвід - німий. "Невірне Вкраплення" - але без нових помилок, без вкраплення.
Виходить, саме світле в мене - те, що оставлене мною навмисно.
Кожна з вас все більше і більше стає далекою та образною, силуетом, післясутінковою тінню.
Все йде в старість і щезання - і вам хочеться так просто: забуться, забути про все, не розвивати, не спілкуватися взагалі?
Сварки, недорозуміння, гнів, огріхи - це все В порядку Земних, нашого життя речей. Без цього ніхто не остається.
Знаєш про це - не береш всерйоз. Пережили момент, ВІДГУДІЛО - Повертайся!
Ми - різні, це нормально. Так треба, навіть краще.
Смисл соціальних зв'зків кодної людини - зміцнювати особливі і розвивати.
Так случається в усіх: в усіх дівчат і хлопців у всіх народів, племен, країнах, бандах, групах, школах, класах, роботах - з'являються
окремі знайомства, які міцніші за інші, як тримаються більше, і деякі значимо відбиваються в укладі подальшого життя кожного
Взяти і різко позбутися таких "друзів", з різних мотивів - і замінити їх різко на нові, не вивірені життєвими особливими моментами, щемом, спогадами, взаємнно-важливими для кожного з вас, бо вони єднають вас, когось раніше, когось пізніше взятих, ввернутих в течію вчинків та причин: це буде жосткий обман і самопокарання дл себе ж.
Для прикладу. Якщо сільсько-господарських тварин лікувати штучною хімією - ЗАМІННИКАМИ - вона захиріє і одразу здохне. Тваринам потрібні тільки натуральні компомненти та справжні препарати.
Людей травлять замінниками - і дожити до 49 - це вже щастя, а більше 65 - удача, 50/50.
Може годі "дутися"? Я все помню, може і кожна з Вас, кожний з Вас "все помне - це ж досвід бувалого. Далі - це Далі, а той, хто "обіжений" - носить на собі воду". Це народна усмішка з підковиркою
Я не хочу бути злим, не хочу сваритися, не хочу ображати й ображатися, бути... всяким, яким можу бути чи був. Але це стається. І Я не в змозі подолати психіку, природу
У вас те ж саме.
Наші переконання - це захист для нас, пояснення самим собі, але не істина.
Підтримка, Взаємність, Взаєморозуміння, жива розмова на теми, які лише ми можемо вести.
Якщо Я з кимось можу вести себе природньо, "не стісняться", "не стіснять" себе - і людина до цього нормально ставиться - чим не щастя?
звісно, все обговорюється.
підмічать риси, всякі штуки, говорити про це - з підйобами чи "мені так не хочеться", не подобається і такі подібні формулювання.
Організм старіє. Час кожного стікає іще швидше - в тривалому мовчанні.
