, гру інею серед полудня морозного дня, шуми виляння ялинок, розглядати сніги і мружитися від альбедо
«Ще вересень не спить в твоїх обіймах»* – Твій вересень і він не спить. Напевно Я його буджу, заходжув серпні, коли іще рано – і чекаю кінця літа.
Я полюбив ці аналогії і вир паралельних близькостей. Коли біда і кара, і щастя на павутинці – сталися у всіх нас, таких схожих. Схожих – недолею, тим, що тягнемо й існуємо далі.
І не тільки ми. Я фанат твого віршу і тебе ранньої, ранньої творчої, ранньої – впертої до очікуваних неочікувань, що вже само собою – щоденне снобство, що викликає сірість до дурноти. А нам не звикати. Кожен сам знаходить свій антидот від цього.
Обожнюю обходити місця, торкатися всього – де з тобою було добре.
«Мало часу залишила мені,
щоб, сумніваючись у чарах,
для себе гріх свій приберіг
і вистояв в ударах
серця твоїх грудей»**
* Вірш авторства О. Шуваєва-Нечипорук
** Вірш «Зупинилися хмари», авторства В.Шеврон, - концепт «ПАМ'ЯТНИК»