чи холодильник для своєї комнати в образі - даром, чи познайомлюсь з дівчиною чи компанією хорошою, чи проведу вечір в приємній та сухій обстановці з новими враженнями, як мінімум: куди ходжу, того потребую і насолоджуюся.
А зараз – так собі: то скажений огірок здибаю, то гілку приберу, то 10, чи 2 грн, чи скількись, монету знайду, до нагуляюся до отвалу і зудінню в за-де – і все, нуль.
Думаєте, мало ходжу, виходжу в люди? – та ні.
Вродливий, гармонійно і в стилі, в основному одягнений, вмію знайти підхід і не лізти нагло, не влізати, не втручуватися в спокій людини – але нуль. Немає тих.
Можна подумати було б: що моя мрія – любити місто без людей справджується, але то не правда – замість нормальних, напівбайдужих та абстрагованих від тебе осіб, тепер довкола «повернуті» йобнуті на ТСН і від них, «агенти, Сміти» - які не дадуть радіти хмарам, погоді, квіточки, архітектурі, моментам - бо фоткати і ДИВИТЬСЯ – це в їх повернутих коробках – ах і ох «навєрно ти диверсант»
Не сильно жаліюся, але і не сильно це радує, зовсім.
Тепер, з самого 2022го – насолоджуюся моментами Очима, просто дивлюся. А воно все ж забудеться, все і повністю.
Сила фото – що картинки з твоїх очей зберігаються і порухи твого бачення, навколишності зберігаються в відео.
Спробую, сміху ради й експерименту – виставити свої малюнки, роздрук на блошиному ринку Сум.
Хочеться подивитися на реакції, навіть матірні.
В інеті маю наваіть окремий сайт – де в основному школярі та сволочі, нелюди обкладають чи мінусують. І це – моя норма адекватності там. Звісно, є й нормальні, 1% від 100.
Зате всі їх злості вчать мене правильно реагувати і не «піниться» від струсу. А Я і не пінюсь
А реальні – напевно надто байдужі.
Я не С.Далі, і малювати навіть не вмію. Просто самовиражаюся і Пробую.
І те що Я пробую – значить, те , що я не в ступорі своїх острахів – не вмію малювати.
