Відчуття самотності і нормальності цього - ось що зараз відчувається.
Включив фільм ОНА. В ньому якраз такі відчуття передані, з нальотом футуризму. Поясню за це речення:
. - між іншим, фільм ОНА - серед програмістів вважається культовим, недавно узнав. Причина - якраз цей нальот футуризму, якого іще не досягли, але і основи бачення Інтелектуальної ОС
. - А нальот футуризму - напросто звотротнє бачення деструктиву соціальних зв'язків, моїх, навколо, оптимістичний постмодернізм. "Всьо, шо буде іще хуже - не наскільки і хуже, ось подивися..." - От.
Дивлюся в оригіналі, з субтитрами, благо - фільм на атмосфері весь і внутрішніх звірянь Там-в Себе.
Мені б жити в Київі, Нью-Йорку чи якомусь другому серйозному людному сучасному місті, мати роботу - яка починається з 4 вечора і до закритття - в 22:00 чи опівніч. Продавцем консультантом чи не продавцем. Щоби бачити як втомлені і трошки п'яні, від надлишку грошей і бажань - потратити-придбати собі щось, люди збігаються в твій магазин, торгівельний салон; відчувати і розуміти день у день ці відчуття, а також суміжні. Поясню.
. - коли постійно працюєш, навіть на совість і робота тобі самому в благо, як не крути - все таки, часу на туди-сюди, буденну лінь не вистачає; гроші заробляються, а тратити їх ніколи - це дуже прикро
. - коли ти виходиш зі своєї роботи - якраз оставшіся години до відбою ти тратиш на максимимальне само-задоволення, само-заспокоєння чи на проблиски майбутніх вогників...від побачень і стосунків, до фан-бази твоїх уподобань, іноді на дійсне ТВОЄ, творчість чи тп.
. - саме яскравіше і щасливо в містах з 16:00 вечору, в усі пори року.
Може мені треба якось так. А може це мої фантазії - через відсутню реальність. Якщо це так - то фантазії виправдані.
Знаю знедавна все більше: мої марення, точечні уявляння себе в парі, в стосунках з єдиною неймовірною жінкою яку тільки щастить зустріти, зустрів, Міленою Лі - це вже самі що не є - алегорії її відсутності і подальшої пустоти, без неї.
Втомлено видихаючи: - Зрозумів... Ну що ж... мені іще жити треба, поки живий - можна і помарити, хуже не буде - вона не появиться, щоби знову на года щезнуть. І буде права, в любому випадку.
Так, вона ідеальна і неймовірна, так Я Її зустрів. Ну і вистачить. Чудовий набір фактів для подальшого існування без Неї в Парі.
. - Її життя - їй і жити, як і мені. Кожному своє, кожен виходить із своєї реальності, бородьби за себе, моралі.
Знаю точно, зараз скажу як "дід" якийсь: наші діти були б чудово виховані - не в копію нам, але в копію Розуміння правди та своєї істини, звісно, всяке може бути з ними - але ОСНОВИ вони знатимуть, ніяка школа їх не спорте і стосунки, ніякі СМІ з "шумом" з світу і "двора"-кутків-язиків.
Ну намалюю я іще 2 чи 4 сотні+ своїх картин, напишу таких же але інших кризових текстів-роздумів, віршів про всяке...
Не в цьому с(м)уть. Мій організм старіє. Це факт. не просто тіло-вік, а ОРГАНІЗМ. Час проходить.
Ніяка Мілена чи удача не поверне моєму органзіму - утрачене. Як і вона себе, собі. Часіки тікають у всіх. Це насмішка над всіма
га.нд...-лімими гнилями, які думають - що можуть заборонити всім Себе ж самих. Нет. Так само опухнуть і помруть. кажні 20 год - кажний із нас трохи тютю...ощутимо увядаємо організмом.
Мрію про кінець кордонам, хоча би з країнами снд; їздити без продажних водітєлєй куди хоч - хоч в тростянець гуляти, хоч в Петербург чи в ...любе місце області - подивиться, і пофоткать і погулять , і вернуться.
Спасіба всім, хто вже зійшов з ума і не дуже замічає за собою це,
Спасіба жонатікам: мужинам-хлопцям і дівчатам-жІнкам, ви роз'їбали всі соціальні связі в конєц - Це потужно і пам'ятно, вам на могилах буде особенно важно...нам тоже, самим по собі, але сміємося з вас - іменно ми, а ви тільки снобите і призираєте, як вам каблуки сказали-самці-самиці...тьфу
Спасіба всім "Качелям". Їбіться самі. Впрочем - мені вже і неітєрєсно, все менше...і менше.... Он, ви ти і так зі мною "як живі" і тут і там.... - уявляється так сильно, що і вас не треба. Дада, в догонку: Думай, Богатей, Моги...тільки від'їбіться зі своїми дохлими амібіями "Я хочу а значит добьюсь" - ...
