Я не знаю хто відповідав за творення мого ДНК,
Але в нім крім любити тебе, нічого не вказано,
Тож я зобов'язана
На генному рівні,
Аби твої руки ніколи не були зимні.
І щоб ти ніколи не падав,
Бо,кажуть, між людьми слизько
Не залежно від того яка пора року,
Давай це життя проживемо близько,
Я хочу мати з тобою вічну мороку.
Чуєш ?
І постарайся,
Дуже вже постарайся,
Коли хочеш, щоб я пішла,
Шептати мені " Залишайся "