Мені так страшно. Я все частіше осознаю що більше не зможу займатись деякими речами. Що я деградую і чим далі тим більше. Що забуваю те що знала. Що моя голова пуста в ній немає думок немає внутрішнього монологу.
Рік назад я знала назви всіх країн світу і їхні столиці, зараз я їх не памятаю. Історія біологія література англійська в мене нічого не лишилось.
По суті я знаю що мене чекає доля Ігоря, але недавно він приходив до нас і я чула як він розмовляе - довго, без упину і по существу а йому вже тридцять і я думаю чи зможу я як він складати слова в речення в свої тридцять, якщо вже зараз не можу.
Похоже на ангедонию, не знаю чим заняться, а если и знаю то не можу бікоз аєм ступіт єсхол. Я хуй його зна як це описать.
Встала в 11, проснулась ще раньше, папінька як всігда орав як різаний хуй зна чого, коли він вимре нахуй заєбав. Вчора лягла спать в 1 не могла заснуть до 3 питалась читать книжки, скучно утомітельно, потом зашла в некто чат не помогло. Я тип зараз ною ілі шо. Мєйби. Вообще без таблеток ілі кофе я не дієздатна прям як зараз. Кстаті ти помітив що я пишу українською а не суржиком чи москальською пісосе з чого б це. Раніше кстаті було важко писать чисто укр. зараз норм, напевно це телебачення так впливає я майже не дивлюсь передач на рус. єнд ітс грєйт.
Курлик
