вчора померла одна бабка звуть її ніна мартиненко було їй десь около шестидесяти, мати сашка у якого є парочка забавніх кличок н-д бузина, гуноза, квадрат. Кажись вона чимось боліла майже не ходила і постійно тріпала нерви всім хто був поблизу. Минулого літа спросила навіщо він її терпить міг би травонуть чим-то менше б проблем було, папінька злякався, він до речі ходив сьогодні на похорони я вийшла якраз вчасно щоб побачить похоронну процесію. Мати спросила як вона виглядала він сказав що не дивився капец він смерті боїться зимою помер один дід і він сокрушався на рахунок того що отак помреш і хоронить нікому і ходив потім охуєвший ніби тільки тоді усвідомив що і його така доля чекає. В дитинстві я кажись була на трьох похоронах на одних із них навіть квіточки розкидала перед караваном, нормально до цього відношусь. Ах ну да вчора прибіг сашко як завжди веселим пору орущим голосом попередить папіньку щоб той завтра не пив бо він йому потрібен при пам’яті, спросили чому каже «та мати вмерла» оце так скорбь.Сніг майже розтанув, бачила трьох чапель на річці так гарні і чисто білі і ще там були чорногузи.
Є у Полохутенка одна шикарна пісенька називається «песня о пользе» яка вже другий день мене добиває і змушує сумувати але я її все одно люблю за співзвучність з моїми думками і за прекрасний голос Гриші
Читала свій старий щоденник іноді мені здається що тоді я писала краще ніж зараз, спочатку було смішно але потім читати стає все важче й важче прикро спостерігати за тим як ти з нормальної людини перетворюєшся в нещасну і хвору істоту
How Wild the Wind Blows
