А небо плаче, знов невпинно,
Коли юні, сумують дві душі.
Хіба ж у тому воно винне,
Що встромляєм один одному ножі?
І небо плаче. Знов. Щосили!
Ми в теплі-добрі, клянем життя.
Воно не винно в тім, шо крила,
Обпалили ж собі, своїм "Я".
Небо плаче.Так.. Все знов.
Печальна Осінь того так бажа.
Не віре юне серце у любов -
Давно вже змерла та душа.
- Показаны негативные комментарии. Показать только
- позитивные,
- нейтральные,
- все.
- Сортировать по рейтингу.
- Комментариев нет...
Новых комментариев: 0
