Руйнується життя, руйнується країна, руйнуються мрії…

Не завжди все залежить від нас самих…

Ти хочеш кричати від смутку та безвиході…

А-а-а-а-а-а

А-а-а-а-а-а

А-а-а-а-а-а

Твій
крик ллється через літери…смуток набуває форми слів…безвихідь
матеріалізується в речення, а твоє життя – в записи на блогах…

Тобі
не потрібні втішання, жаління…просто іноді хочеться, щоб поряд мовчки
сиділа людина, яка тебе розуміє…просто розуміє…людина, перед якою не
потрібно ні в чому виправдовуватися, якій не треба щось пояснювати…

Ти кричиш з закритим ротом… з посмішкою на обличчі…
Твої пальці натискають клавіші, ти відправляєш свій крик в мережу…

Ти без звуків благаєш про допомогу…

Ти, сидячи сама, шукаєш людей…

Який жаль, що не завжди все залежить від нас самих…тоді б ти була щаслива…