Тебе немає вже тиждень... Це така втрата для нас всіх... Навіщо так сталось?
В мене все що є відмовляється в це повірити... Ходжу по вулиці, і виглядаю тебе, чекаю, що хтось швидко-швидко почне махати рукою, "прівєєт, Сєржик"... До речі, ти першою мене так почала називати... А тепер так звертаються до мене всі...
В кожній невисокій чорнявій дівчині мені ввижаєшся ти... Але розумієш що це не так, і знову стає боляче...

Спочивай з миром... Я тебе не забуду... Сумую...

Захотілось завести анонімний блог. Той, що в контакті, вже давно перетворився невідомо на що.