На старих фотографіях всі молоді.
За роками людина сама себе кличе.
У зіницях печалі, як в чорній воді,
відбиваються люди, дерева, обличчя.
І стонадцятий сніг ті поля притрусив,
і уже прилетять не ті самі лелеки.
Біля каси такий незворушний касир,
зафіксовану мить вибиває, мов чеки.
Білі, білі обличчя у чорній воді,
неповторні обличчя навік зостаються.
На старих фотографіях всі молоді.
На старих фотографіях мертві сміються.
© Ліна Костенко
| Комментариев: 2
- Показаны позитивные комментарии. Показать только
- все,
- нейтральные,
- негативные.
- Сортировать по рейтингу.
-
класний))))0#Написал аноним
Новых комментариев: 0
