Я пишу тут те, що вважаю потрібним, актуальним, болісним, радісним, важливим і не дуже саме для мене.
Я пишу тут дурниці, якщо вважаю, що вони потрібні тут бути. Я пишу поважні речі і торкаюся незручних тем, якщо вони торкаються мене або моїх країн, а перед усім України.

Тут можуть бути матюки, тут може бути ксенофобія, яка в деяких випадках навіть в коментах вітається, а деяких, ні. Тут може бути на біло, може на чорно. Може світло, може темно.

Тут немає встановлених правил, як і немає їх в моїй голові, крім як беззаперечних аксіом життя, які не піддаються змінам. Тому цей блог, свій блог, я і назвав вільним.

Тут можуть бути емоції, а можуть - зрівноважені, вимучані і продуманні думки та аналіз того, що діється навколо, а що зовсім близько.
Не знаю, кому це більш за все потрібно, але в принципі, мені. Бо через мою голову за день перетікає стільки думок, що як би вони могли б набути слова, то мабуть, втратили б сенс. Або наоборот, сенсу в них немає, тому вони і набувають слова. Не знаю. Байдуже.

Я такий, який є. Не подобається - ат варот паварот, силою сюди нікого не кличу.