Й можливо, що це їх тремтіння,зовсім і не пов’язано з тобою,
Знаєш, коли я був маленький то мій покійний дідусь мав старого чорного пса, звали його «Вулканом».
Знаєш, вони навіть кашляли однаково, і померли з різницею у три дні,і не більше.
Знаєш,як приємно разом померти?Я не знаю,але впевнений що то невідворотно приємно,що то навіть солодко, якщо взагалі при смерті чи під час неї можливо щось відчувати.
Знаєш, як у моросні квітневі дні іноді хочеться шоколаду, плацкого, молочного шоколаду,наламати твердими ,рівними шматочками і повільно розсмоктувати, саме так мені хочеться в ці дні.
Віриш,що я завше боюся за небо,його колір,насиченість, я боюся за пташок у тому небі,але це зовсім не важливо. Суттєво важливішим є те, про що я думаю зранку,удень,та вночі,а взагалі мені і не потрібно думати про нього,воно є мною,воно живе у середині, як яєчко двійки голуб’ят у Вольфа Месінга
Знаєш,коли тебенема поряд у мене тремтять пальці…
А знаєш,ти зараз поряд,а вони все так же тремтять….
