Жахливо не люблю цю пору року: холодно, купа одягу, який натягаєш на себе...бррр... дивно проте навіть серед цієї білої і недоторканої ковдри, можна знайти своє натхнення, спіймати в повітрі...
Світло ліхтаря, лапатий сніг...я стою одна під ліхтарем піднявши голову і дивлячись у небо,сніг потрапляє на обличчя...Макіяж пливе, але це вже не має значення, адже я вже зачарована. І можливо холодно, але це відчуття, коли розумієш, що його більше ніхто не відчуває. Натхнення –кисень, який наповнює тебе. Кружляєш на місті, проте в голові не паморочиться. Знову вдихаєш і ось воно те, що змушує літати.
Шкода, що це все плине не більше 10 хвилин, а потім знову... зима.
10 хвилин натхнення та уяви…