«Дивно, вона відьма?» - промайнула думка - «Ні, абсурд, їй просто потрібна допомога» - помилка.
«Адже ти забув, як тебе звати і хто ти? Ти зняв одяг і пішов за нею, втративши все…»
Крижана вода, лише по груди. Ти повільно ідеш відчуваючи, що кисень наповнює твої легені, не відчуваючи більше нічого, ти продовжуєш йти. Крижана вода сковує тебе, але не її вона ідеальна. Невідводячи очей - боїшся що зникне, крокуєш повільно, але впевнено. І в одну мить набираєшся хоробрості, з думкою "Сон" – заплющуєш очі. Ні,вона іде перед тобою. Зітхнувши з полекшенням.
Зупинилась, разом із нею ти припинив дихати на повні груди, стало в одну мить дуже холодно, знову вдих і разом із ним прийшов біль. Вона дивиться на тебе з насолодою, відбираючи в тебе життя, але ти віддасиш все аби побачити той погляд. 
І ось на остальньому твоєму подиху, вона дарує тобі його..