Чи часто до вас приходять думки, що вам хочеться побувати всюди, де тільки можна, бути всіма тими людьми з різними професіями одночасно, мати всі ті знання, розумні думки,і водночас жити так, як цього хоче твоя душа? Не задумуватись ані на хвилину про свій матеріальний стан, прив*язаність до чогось (чи навіть когось?) ?
Так хочеться встигнути за життя все, що тобі посильно, і до чого ти прагнеш. Прочитати безліч книг, мені,як художниці частково (частково, бо художниця я в майбутньому) намалювати багато картин,які принесуть мені море задоволення від самого процесу,та від результату,і, можливо хороші емоції та естетичне задоволення комусь ще).Мені це приносить невимовну радість та щастя..спокій та піднесення..так ніби появляються крила, і піднімають вище всіх проблем та турбот..Я думаю, кожен за життя таке відчував не раз, і не два, а якщо ні, то дай Вам Боже таки відчути, бо це одне з найголовнішого у нашому житті..Мені також дуже хочеться займатись танцями, вміти досконало готувати, вільно грати на фортепіано, та вивчати життя відомих людей (таких як Мікеланджело наприклад),мистецтво і культуру..і це ще не все чому хочеться присвячувати час.
От, наприклад, до тебе попадає книга...не важливо яка..тобі вже про неї багато розказали..і дуже хочеться прочитати..ти "запалались" обговореннями неї. Відкриваєш,і пропускаючи сторінки дві від автора, щоб скоріше вникнути в саму суть,вчитуєшся і не можеш відірватись...Твоє захоплення звісно ж ...(не можна так просто сісти і вдома почитати книгу!)..перебиває....МАМА (дуже її люблю,але вміє вона знайти підходящий момент),кличучи тебе з кухні і в який раз, нагадуючи про посуду,яка не помита,або про ще якусь потрібну їй допомогу..Звісно, я завжди їй допомагаю,бо знаю скільки обов*язків у неї на плечах. Під сам вечір ти згадуєш,що непочатий ескіз макету треба завтра показати..знову сижу до третьої, шукаю музу,яка вже в 12 пішла спатки.
Ще ні в якому разі (НІ В ЯКОМУ!) не можна забувати про близьких людей: друзів і коханих, рідних та навіть знайомих. Вони розуміють та розділяють твої захоплення,але потребують твоєї уваги та часу,як би не було...
А в тебе лише 24 години на добу. І ти ще не доросла до Да Вінчі,щоб спати лише 3 з них, а решту проводити як душа забажає...Саме тоді доводиться обирати..і саме тоді ти твориш свою долю...І головне не помилитись у виборі. Право вибору- це те, що звучить як свобода,але може скувати тебе при помилці.