Мені так жаль, що ти так просто
зумів зробити з мого сонця
безмежну кількість темних хмар,
які так тяжко над водою
парують літом і тобою,
лишаючи у небі слід...

Ми вже ніколи не зустрінем 
і не полюбим сонця схід.
Ніколи більше не зігріє 
після розлучень твій прихід.

І не заставить сумувати 
солодкий аромат парфум твоїх.
Не зможем щиро ми кохати,
як покохали вже колись

Пройдуть роки і ти забудеш
як доля нас колись звела...
Як міцно-міцно обіймаєш.
Як цілував колись мої вуста..©