Безсмертя нації — у слові, 
А слово — Бог земних віків. 
Лише нікчемні й безголові 
Зрікаються старих батьків. 

Не робітництво, не селянство, 
Не щирий, праведний народ, 
А так собі — тупе міщанство, 
Ходячий шлунок, жуйний рот. 

Та, незважаючи на втрати, 
На лайку й дорікання злі, 
Я слово буду гранувати, 
Щоб стало долею землі. 

Щоб за освяченим порогом, 
Де ера займеться нова, 
Воно й насправді стало Богом, 
Який у серці ожива.