Хіба на себе інколи позлюсь,
Що в двадцять літ в моєму серці втома,
Що в тридцять - смерті в очі подивлюсь.
Моє життя - розтрощене корито,
І світ для мене - каторга і кліть...
Так краще в тридцять повністю згоріти,
Ніж до півсотні помаленьку тліть.
Василь Симоненко
Не докоряю ніколи і нікому
