Сьогодні я була с тобою..
Пішла взявши темноту..
С темнотою обійнявшись..
Хотілось побачити душу ..
Спільну в контакті нашу..
Ти накинулась на мене..
А я перегоріла..
Ти побачила напевно це..
І сльоза в очах забриніла..
Не так..
Зовсім не так хотілось..
Де все життя заблудилось..
Но ми хоть трохи,все ж разом..
Хоч я й не підпускаю..
Я боюсь справжньої ласки і відступаю..
Зраджую,втікаю..
Ти тут зі мною,а я в собі..
Я знала,що потрібна була тоді тобі..
Але шось є таке..
Шо не стосується виднося тебе..
Але ти в мені,те відчуваєш..
Тобі болить,нащо ж ти береш мою гру на себе..
Нащо цей образ пекла приміряєш..
Це ранить тебе..
Але ти йдеш..
А потім лякаєшся й блукаєш..
Це все розвага..
А я люблю пекельні рани на поверхні серця..
Не йди за мною..
Я прошу..
Залишся у собі..
Там буде тобі нарешті добре..
Ти заслуговуєш,бачити себе живу..
Повертайся до себе ..
В нову..
А я піду далі
в жахи..
Де ломить і тріщить все..
Збільшуючи силу..
З кимось чи в однину..
Я в світ ночі порину..