Дивишся то ти не на..
А на ядро..
Но це твоє улюблене заняття..
І мазохізм..
А потім і ще хтось на нього..
Воно розповзається..
А тобі так подобається..
Ти обіймалася з ядром..
Воно дуже любить твою увагу..
Ріже тебе..
А тобі байдуже буває..
Привичка..
Неосвоєна..
Чи строптива..
Куди ..
О ні..
Назад..
До мене..
Я і так с тобою..
Кому воно треба..
Той фокус..
А треба виходить..
Бо приходиться тебе повертати своїми методами..
Я їх чекаю.
Ти ж тоді бачила.
Твоє ядро прийшло..
І я обійняла поглядом..
Відчула..
Як розчинилося..
То так ,як удар моря в скелю..
Перший раз таке..
Хто ж тобі винен..
Що ускладнене шукала..
Зверху не було нічого..
От я і подумала..
Навіть не думала..
Само по собі вийшло..
Збій програшу.
Там пішло в ланцюг..
Від віри чужої в те.
Доконало..

І твоя віра аж.
Я завжди..
Но занадто ..
Да..
Очікування..
Скоріше то шо перед захованим..
Писати..
Побути ..
Да..
Я весь час в ядрі.
Тільки без прийняття тоді.
Того так..
Але сам танець..
Чорний вогонь ..
Було ше за..
Коли дуже бажання виривалось..
Там завадило..
В той момент ..
Називався ..
Наш дотик малювання..
Но більше в ядрі..
Я тоді..
І хотілось ше більше..