Як це дивно.. Ще декілька місяців тому у мене була класна компанія друзів. Ми зависали разом і це було класно. Нас було 3, які часто разом ходили кудись. Але потім ми познайомились з 2 дівчатами. Вони як і ми добре дружили. Але наші дві компанії розійшлись узагалі. З приходом цих дівчат наше життя змінилось і думаю ми змінили їх життя також. Тепер я зі своїми друзями майже не спілкуюсь, бо ми всі пересварились і дівчата тепер майже не спілкуються одна з одною. Так в деяких моментах було добре без них, але в багатьох моментах я дякую тому, що знайшла близьку людину дівчину, як я.
Але також, мені не вистачає одного друга з яким я дуже посварилася. Ми дуже добре спілкувались, але я не можу з ним помиритися. І найдибільніше те, що я цього зробити не можу через свою туру гордість. Я хочу з ним спілкуватись, але не можу переступити через свою гордість.
Я знаю, що він цього не прочитає, але може мені так стане легше і я зможу перед ним вибачитись. Тому вибач мені,Святік, я дійсно хочу, щоб ми дійсно почали спілкуватись,як і раніше.
І просто дякую. Дякую за все, що ти зробив. Дякую за те, що був мені другом. І пробач, що я зрозуміла це занадто пізно...