SUNSET AV.

1.Стас

Все починається просто. Зав’язка сюжету починається з кроків.

Він просто йшов. Не озираючись крокував вперед. Темні вулиці зустрічали
його своїми жахливими посмішками. Ні, він не боявся, лиш хотів
щоб його ніхто не чіпав,хотів щоб його залишили у спокої та дозволили не тікати
від своєї тіні. Адже вона така страшна. Ще з дитинства вона лякала його. Вона з
ним розмовляла, тихо неначе вітер вона шепотіла йому на вухо дивні слова, які
дитина не розуміла, а потім ховалася… але нажаль не під ліжком, і не у шафі, а
у найтемніших закутках його ще не сформувавшоїся душі. Тоді, його страхи
списувалися на вік, але зараз… зараз він дорослий. Дорослий що боїться…

Знайомтесь, це Стас. Невисокий чоловік 29 років із
звичайною стрижкою звичайним життям та звичайним одягом. Він нічим не
відрізняється і навіть не намагається. Йому зручно жити… було. Донедавна. Лише
кілька місяців тому його життя було щасливою буденністю. Кохана жінка та малі
діти. Нормальна робота та стабільність гарантували йому забезпечену онуками
старість.

Але ніколи не варто зарікатись. Майбутнє штука така, на
яку ніколи не можна сподіватись. І навіть мріяти про неї не варто. Але ж всі ми
люди. От і Стас був людиною, і мріяв, мріяв. Домріявся він аж доки жінка в
лікарню не потрапила. Спочатку нічого серйозного: запалення легень. Лікували
лікували бідну Іванку потім і попрощались. 
Сказали що рак і нічого мов би зробити не можемо.

І от тепер біжить Стас від нового, незрозумілого
майбутнього.

2. Іванна

Океанаріум у
Валенсії – найкрупніший у Європі. Перед скляними вікнами часто сидять художники
любителі. Серед них можна знайти і досить талановитих. Вона була однією з них.
Її картини здавались живими, вони ніби ворушились коли ти відвертався і
дражнили тебе. Були на картинах і не тільки риби. На багатьох була зображена
місцева річка Турія. Гарна річка, особливо та, що зображена її пензлем.

А от і фігура на
березі річки. Хтось настільки маленький що обличчя не розібрати, але навіть недосвідченому
оку помітно що над неї добряче попрацювали. Цей хтось стояв на самому березі
чекаючи поки холодний осінній вітер зірве його дивний капелюх.

А он він і на
іншій картині.

Їх зустріч була
згодом. Він приходив і вона приходила. І не помічаючи одне одного вони
пропускали через себе одні й ті самі думки.

Він – виявився
людиною доброю та турботливою. Ніжною та сильною. Через пів року сіграли
свадьбу. Переїхали правда на Батьківщину. На Україну. Там де лікарі нічого не
вміють, а вчителі нічого не роблять. Через чотири роки подружнього життя
народився Давид.

Що сказати –
щаслива сім*я.

Ще чотири роки:
от і Марія. І Стаса чекало одразу дві події. Через місяць після народження
нової особистості померла кохана. Це та людина що ніколи в житті не брала
сигарети до вуст. І на тобі: рак легень у 26 років.

3. Марія

«Привіт, мене
звати Марія. Мені п’ять років. Сьогодні мого тата увозять в лікарню бо він
часто робить «коль-коль» а потім сидить і посміхається. Я думаю що саме через
це.»

Отже Марія.
Цікава мала. Не буду казати що вона не така як інші, ні. Вона найзвичайніша
дитина.

От тільки страх
заглиблює своє коріння у дитячу підсвідомість і скоро покажеться, вийде на
світло.

***

А час спливає і
спливає, і вже не п*ять років Марії, а цілих сім. Цього року вона пішла в
перший клас, і знайшовши багато нових друзів втрачала рідних. Пам’ять про мати,
яку мала ніколи не бачила відпливала, дозволяючи посунути себе більш цікавими
речами.

Саме в цей час
маленька насінина прорізала таки землю та визирнула малим росточком на
розвідку, щоб потім скоїти злочин.

« Вперше Вона
прийшла, коли нас із класом вивели на шкільний ганок під час великої перерви.
Така ж сама як і я, дуже гарна дівчинка. Її чорне, як нічне небо, волосся
просто літало на вітерці, а очі, зелені і ядучі, дивились на мене, цікаво
розглядаючи шкільну форму.

Вона ще довго так
стояла, і згодом пішла не сказавши нічого.

Наступний раз я
побачила її лише через тиждень. Тепер вона сиділа на лавці. Неприємно біло
відчувати її погляд на собі. І знову вона пішла.

У той час мої
думки були зайняті тільки Нею, нажаль, я не знала хто це і зробила фатальну
помилку свого життя. Я, набравшись сміливості та впертості пішла до неї. »

- Привіт

- тиша

- Як тебе звати?

- тиша

- Ти когось
чекаєш?

- губи
прошепотіли «Не тебе. Тобі ще рано»

- нема слів. « То
я піду мабуть?... »

- тиша

«Наступного дня
помер мій однокласник. Випадково впав з турніку.

І тоді я не
зв’язала події, хоча могла б… ні, не могла б.

Довго її не було,
тієї дівчини з зеленими очима. Але вона прийшла, повернулась, поселилась вдома,
на підвіконні. Розмовляла рідко, можна сказати ніколи, лише питала і не
відставала поки не отримувала відповіді.»

- Чому ти мене
бачиш?

- Не знаю, а хіба
інші не бачать?

- Ні. Чому ти
мене бачиш?

- Значить ти –
мій перший уявний друг.

Холодний усміх, і
одинокий блиск в очах.

- Доброго ж ти
собі друга знайшла.

« Я звикала
недовго, ця дівчинка завжди сиділа на підвіконні, і дивилась на вулицю. І вдень
і вночі вона була такою самою. Не їла, не пила і навіть не ходила в душ. Завжди
однакова. Зате в мене був справжній уявний друг.

 Я часто розповідала їй поді з мого життя і
ніколи Дивна не відповідала. Жодної уваги. Але мені з нею було добре. Цікаво і
непередбачувано. »

4. Давид

« Ну а що
я? Нормальний, звичайний підліток з
прищавим лицем та непропорційною будовою тіла. І я теж вчусь у школі, і
спілкуюсь з однолітками, і мені так само подобаються дівчата з паралелі, ну і я
так само не наважуюсь до них підходити.»

Усе це він бреше!
Скільки б Давиду не хотілось так вважати він таким не був і ніколи не буде. Це
справжній … . У 12 років він знає що таке секс і цигарки. І Давид не розуміє що
сам зумовлює свій майбутній фатум. А ще Давид дивився на свою сестру і
дивувався, чому мала весь час сидить напроти вікна і щось розповідає.

- Дитя вона.
Фантазерка.

І це все. Жодних
підозр, що молодша сестричка скоро збожеволіє. Що і він сам скоро з’їде з
глузду.

5. N

А це – вона. За
віком вона така сама, як і його сестра. Але вона інша. Доля ще зведе їх разом,
або Бажання, або ще що-небудь. У всякому разі це вона, а це вам не якесь там
ганчір’я.