Коли зірки палають неяскраво,
І темрява все ближча кожну мить,
Ти не шукай загубленії фарби,
Бо туга в фарбах сонця не згорить.
Дивись у темінь непроглядну тиху.
Не думай ні про що, лише ковтай
Знесилене повітря, поки лихо
Летітиме собі за небокрай.
Нема проблем, немає смутку й болю.
Є тільки мить, осяяна вогнем -
Вогнем мети, надіїї і любові,
А все останнє в темряві мине.

И вообще, ведешь себя как гавнюк, т к срешь мне на страничке необоснованно, товарищ Ёрш)