На превеликий жаль і сором наш ще більший, бо дедалі глибше наші люди занурюються в брудне болото нецензурщини. Так звана несловникова лексика нині настільки поширена, що виникають побоювання: чи не витіснить вона з ужитку норативні слова? Діалоги підлітків щедро пересипані матюками. Торговці на базарах з'ясовують стосунки між собою, а нерідко і з покупцями за допомогою грубих слів. Одіозні артисти, політики "криють" по телевізору всю державу. У виставах і кінострічках лайка - вже ніби неодмінний атрибут, який є запорукою касового успіху. Це що - віяння нового часу? Чи є лайка, так би мовити, зовнішнім виявом індивідуального мовлення, а чи за нею прихована глибша сутність? Чи минається вона безслідно для тих, на кого сиплеться, і безкарно для тих, хто її використовує, чи полишає слід у їхньому бутті? Чи треба себе убезпечувати від словесної брутальності?

Ми усвідомлюємо: лаятися, вживати нецензурні слова - негоже. Водночас спостерігаємо це ледь не на кожному кроці. Що ж примушує людину вдаватися до лайки? Які психологічні передумови й спонуки її використання?