І глянувши на стелю
Закрадується відчуття 
Що немає Бога на Землі
І стає до болю образливо
Потухають і взриваються почуття

Гніття..
І розпач з"їдають віру
А сила тертя 
Вбиває дію

Мрію..
А рух стає вже нецуразним
Зашпоркуючись вже більше
А крок стає все слабшим
Де та ж дія протидіїть вже і собі

У бісовій марноті
У бісовій залі
Твої очі збігаються у склі
Твої спроби вже невдалі
Твої очі вже тусклі у цій тьмі
А що буде далі?
Задумаюсь раптом
У що вірити нутром?
Де брехня, а де реальність?
Де іллюзія, де правда? 

Ось, відчуй - це гола засмага
На розгорнутій постелі
Де варто лиш втопити свою жагу
І вже усе так просто
І вже усього досить мало

Світло згасало
Проте легше так і не ставало
Адже знов влягшись в своїй пітьмі
Подивишся на стелю 
І стає моторошно, що НЕМАЄ Бога на Землі

У цій пустоті
Нехай є місце
Проте немає сенсу 

Навіть в правді.

Song: Деревья умирают стоя – Метеоритный дождь