починають надіятись на людину з першого дня знайомства.Вони самі малюють
собі ідеаліні образи,ідеальне життя.А що в кінці?Всі ці намальовані
надії,розлетятьса першим же вітром.І коли ти помиляєшся в людині чи ще
якось засмучуєшся,теба наповнює пустота,яку мало чим можна
наповнити,мало способів відволікти себе від цього.Просто інколи треба
зачекати.Зупинитись і зачекати.Можливо,ти всетаки дочекаєшся того, хто
заповнить твою пустоту...
