Прощання?Потяги.. Перон .. Хтось їде кудись, а хтось повертається.
Когось зі сміхом зустрічають, а когось зі сльозми проводжають.. Навколо шум, вир емоцій.. І люди захопленні своїми турботами не помічають що поряд із ними починає відбуватись чудо..
На перон вигодить дівчинка, ні в неї нема із собою клітки з совою, і вона не збирається з розгону забігати в стіни, вона просто збирається переїжджати в друге місто. На губах грає посмішка, кучері підпригують під час кожного кроку, пальці відстукують ритми мелодій що звучать в навушниках, вона їде в друге місто, друге життя, а це ж нова пригода. Вона дивиться навколо себе, робить кілька обережних кроків, проводить рукою по стіні, шепоче "до зустрічі".. І сонце виходить зза хмари, кольори стають більш насиченими, звідкись доноситься запах квітів- місто відповідає "чекатиму" .. Вітер здіймається, відганяє кудись пилюку, закручується в волоссі дівчинки штовхає в спину підганяючи. "побігли, полетіли" чути в його шелесті. Дівчинка сміється, розставляє руки в сторони ніби має когось обійняти, крутиться навколо себе, танцюючи з вітром, "полетіли" відповідає . І робить кроки до нових пригод..
І ніхто не помітчав, як сонце знову ховалося, підходили дощові хмари, місто прощалося із своєю квіткою, і води омиють вулиці, очистять його.. Адже вона сказала "до зустрічі" значить треба бути готовим))
