МріяКолись давно, в одному із світів жили дві сестри, Мрія, та Посмішка. Вони завжди проводили час разом, навчання, ігри, прогулянки, читали разом книги, разом мріяли, разом посміхались. І завжди з нетерпінням чекали пригод. Вони були маленькі ще, і пригоди їхні були такіж..
Головною їхньою пригодою була щорічна поїздка в гості до родича на ім'я Море.
Море, коли про нього думали, то посміхались, коли на нього дивились, то мріяли...
Там, на причалі, був їхній корабель.. Він стояв там вже багато років, можливо вже й не працював. Та коли на нього підіймались дві сестрички, він пронизуючи хвилі ніс їх на величезні відстані, до невідомих берегів, де жили дивовижні створіння.. Дракони, які залюбки їм розповідали дивовижні історії, русалки, що дарували їм величезні мюшлі, та різнобарвні перлини, гноми їх водили в гори, вище рівня неба, та ельфи, які дозволяли їм кататись на єдинорогах.. А на вечір дівчатка повертались назад, скеровуючи свій корабель до старого маяка, якй світив лише їм.. Так було рік за роком, дівчата росли..
Одного разу, коли Мрія та Посмішка в черговий раз приїхали в гості до Моря, йдучи по березі до свого корабля, вони побачили юнака, який сидів на золотистому піску, та чосусь сумував.. Сестрам стало жаль незнайомця, і вони вирішили поцікавитись, що ж засмутило його.. Виявилось що це був Вітер, і сумно йому було, бо він не знав чим зайнятись. Розповів він свою історію, що всюди вже бував, все бачив, і йому набридло одне й теж саме, от і сидів він у роздумах, та пошуках свого місця в світі..
І дівчатка взяли його з собою, в мандрівку.. От тільки цьооо разу вони відпливши відразу повернули корабель назад, до берега.. Юнак здивувався, а як же подорож, та дівчата запевнили його що вже прибули, куди відправлялись. І взяла його Мрія за одну руку, а Посмішка за іншу.. І повели на прогулянку..
Спочатку піднялись вони на маяк, звідки було видно все навколо й сказали йому: дивись- це ж прекрасно!! А він відповів що й так бачив це щодня, і вже набридло.. Тоді підійшла до нього мрія, й поцілувала.. І побачив він, що йде різнокольоровий сніг. Підійшла Посмішка й поцілувала його, і злетів він, і почав малювати дивовижні картини дмухаючи на цей сніг, і були там далекі береги, на яких частенько відпочивали дві сестрички, і всі істоти, та їхні подарунки.. І було це так захоплююче, що вітер сміявся від щастя.. Далі, дівчата ввімкнули стару радіостанцію, і сказали, щоб розповів він якусь історію, та він сказав що не знає історій.. Тоді поцілувала його Мрія, і зрозумів він, що знає безліч історій, адже він був всюди, і все бачив. І поцілувала його Посмішка, і зашелестіло від вітру листя, та зашуміли хвилі, на яких йшли його слова, і полинули по світу історії, варто лише вслухатись в шепіт вітру..
І зрозумів вітер що більше нема причин для суму. І взявшись за руки, пішли вони мандрувати по світам, щоб розповідати історії, які змушують нас Мріяти, та малювати малюнки, які змушують нас Посміхатись..
