...
Історія створення сценарію фільму ЧУЖИЙ-'79 р.
(хохмо-байка)
- Був один єврей в штатах. Він написав перший варіант сценарію до майбутнього фільму.
- показав його своєму другу єврею. Той Ідею дуже зацінив.
- дальше, цей другий єврей вирішив пробивать бабки на фільм - і почав показувати його, сценарій, іншим євреям з голлівуду.
- і найшлося два калєги-єврея із кіноцеха, які рішили - що їм тоже нравиться цей сценарій
- но не будь вони євреї: і рєшилі наєбать всіх згадуваних до цього євреїв та автора ориджіналу
- тупо взяли і переписали сценарій в чорновик: ізмєнілі дату, імена та понапихували трохи лишньої ***ні, а якусь ***ню - викинули вообще. Таким остоконче...-конечним образом в фільмі появився андроїд.
- коли перший єврей, автор ориджіналу, узнав що його найобують і ось-ось наїбуть вообще - він обідився.
- но так як останні 2 года він жив на гроші, гроші йому були нужні - він попросив того самого другого єврея, який перший повірив в нього - найти чуваків, які хочуть купити його сценарій: на условіях - що з нього в натурі поставлять фільм. Тільки не тих, що його почти наїбали.
- І цей другий єврей - найшов таких чуваків.
- і тут іронія судьби. Нова тройка євреїв була з будущої Студії Фокс...
Це случилося в день народження Оксани.
Я приїхав в Суми, в день, коли в моему селі був храм. 6 травня.
Це Другий із двох храмів у моєму селі.
«Храм» – це в честь заснування церкви, тобто Храму. Само собою – в якийсь світлий православний празник.
В нашому селі було аж три храми – але історія проковтнула відомості про третій. Зато в сусідньому – тільки один, як і в більшості других сіл по району. Ну це отступлєніє. Тепер про грішне.
Пахові канали гуділи несамовито. Обично – перед сексом, а тепер – після його відсутності. Зате черговий раз моя фізіологічна прикмета спрацювала вірно. Штош…
Ми їли салат із йогуртом, вмокаючи його в баночку: Я, Оля і її друг.
Оля дивилася на численну мошкару, яка вивелася в нетрях її кухні і казала, що з ними треба поводитися по-буддистські, бо то все – живі душі.
Йшов дощ, її друг не мав шкідливих звичок, а вона захотіла покурить. Я склав їй компанію, вона – палила, а Я – був рядом.
Назрівала гроза. Хмари вже набули прекрасного вигляду ще з самого початку нашої зус...
- пішов з Роменської на площу -залежності дивитися на інших
- на повороті на Іллінську вул. - придумав назву-означення року
- вштирила тематика зомбі-асоціацій, раптопо
- зняв мобільне відео на тему зомбі. розважався. відео мусорне
- невдоволений новоріч.привітанням президента Зеленського
- новий рік зустрів в компанії Наді і її компанії, яких зустрів на площі.
січень-лютий
- провів два авторські вечори-квартирники в Києві, за егіди Марії Сергіївни
- на православне Різдво, 7 січня - додзвонився до Нашти, ледь не вперше за 2 роки
- познайомився з Аліною, Іриною. Подальше спілкування.
- почав дивитися предчею Рея Донована, з однією з його героїнь в ролях - серіал про лесбіянок від #Show_Time "L-World". Підсів.
- почав активно дивитися випуски-бесіди на каналі Гобліна про філософські і важливі теми. Апогей - про серіал Рим з Клімом Жуковим. заставка в кінці частини-випуску - заворожу і викликає відчуття незвіданої пустоти
березень
- диско-танці-вечори на самоті під сет діджея-виконавця Sophie. Блаженство
- пригодницькі відчуття коли почалася умовна паніка ат шумиха щодо карантину з 16 березня. Наблюдав і ржав. Таке саме було весною 2014-го, коли крим і донбас стали неН...
Моя вірна супутниця
Я отсидів на ній 10 років
Де тільки не сидів, де тільки не бував.
Я про свою Першу, сумку «почтальйонку».
Вона пам’ятає багато, ці спогади ми формували разом.
Та настав її остаточний час, коли з її загашників визирало пів паспорту, коли собачку-застібку так заклинило, що Я і досі не можу зрушити її з мертвого місця, навіть в гаражі зі станком та плоскогубцями.
Мою сумку ми придбали із татом, в Сумах, в липні-серпні, в останні моменти вступної компанії, а може навіть перед заселенням в гуртожиток, останніх числах серпня
І почалося.
Перші два тижні вересня Я її іще обживав і старанно носив в ній зошити. Але потім зі мною познайомився Антон.
Від цього моменту Я став узнавать про нові інтєрєсні місця і вєщі: став бувать на кампусі, на висотках, на річці, на камнях і скам’ях, в общагах, хатах, на Тітаніку особо.
Титанік – це Друге знакове місце, де Я отсижувався на сумці, де на ній сиділи другі і де було… прекрасно!
Сумка, як Я пізніше вияснив, коли досліджував її ніші і розставляв нужні вєщі по нужним карманам – була дуже хорошою для мене і вельми практичною в своїх карманах.
Ідеш собі в діловому костюмі по вулиці, кругом сіро, осінній ранок, люди недоспані, а ти вже потихеньку топчеш кукурудзяні ролли в сухом’ятку, нюхаєш запах пожежі, слухаєш гавкотню вуличних песиків, ворон: і більше нічого не треба.
Шлангуєш, відриваєшся, дивишся на кого-хочеш, роздивляєшся – що цікаво; навіть транспорт не заважає, все наче якийсь сполошний гул: воно і не дивно, ти ж пішов через базарний перехід;
зупинився, витягнув ролл, поки чистими руками, подився в його дірочку на вулицю – як той нумізмат через лупу на копійку, примружився, вставив кільце типу пенсне: - Не то! - В цей час ти усміхнув декілька людей навколо, перелякав пере?купку, а одна дитина стала ковирятися в заборі і зразу в носі;
з’їв кільце і з хитрістю зирнув у вікно на 3 поверсі: там твоя робота.
Ти дойшов, прийшов – і навіть чіпсо-роли з’їдені Тут уже нада просинаться!
Хоча, якби не забути своє нове пальто, залишене на стільці робочого місця та упаковку з біхеровкою, забрати – вийти і лиш тоді вже й прокидатися.
2016-08-22
Написал их в лёгкомсумасбродстве. Спасибо Милене.
В начале января, послетаких приятных встреч и разговоров с Миленой, вдруг - прекраснымпредрождественский утром в 9 утра - Я резко ей не угодил, ссора из ничего...
И уже в 10-11 утра Яначал сочинять свои умопострония об Идиологемах "Мастер И Маргарита"
Не с ровного места Яэту тему затронул. Дело - в Нашем, с нею Первом свидании и памятной прогулке ифото возле памятника Булгакову в Киеве.
Наверно вспомнилосьнечаянно. а фильм Я пересматривал толи пол - толи год назад.
Но у меня группа: Восход на Закате, тематика душеобречённая, тематично.
Сперва Я о Берлиозе писал, через немного дней или вечером – о Бегемоте. А потомуже о Бездомном и прочем дописал...
МИША БЕРЛИОЗ
...
