Інколи я думаю ,що я дарма...Ой дарма ...Дарма я це зробила.Мені знову хочеться з ним спілкуватись.І мені здається...Надіюсь лише здається.Я хочу,щоб ми нормально ставились один до одного ,щоб ми спілкувались так....Так ,як раніше.Щоб переписувались вечорами,щоб разом йшли додому.Хочу ,щоб він дивився на мене так ,як колись,щоб дивився так ,що аж мурашки б по шкірі йшли.Звичайно я розумію,що так як раніше вже не буде,але я хочу ,щоб ми хоча б дружили.Хоча я вже напевно його не цікавлю, я вже пройдений етап для нього ,а він для мене лише на половину пройдений...Еххх ,як ж хочеться його обняти...
Але головне для мене пройти цю половину шляху і тоді все закінчиться.Хоча мені ця половина здається дуже довгою..Мені просто потрібен друг ,який мене вислухає і дасть пораду і тоді я пройду цю половину на раз, два.Але де ж ти друже?.Де?...