Коли нам до сніданку давали скибку білосніжного свіжоспеченого сумського батону з кавалком сумського масла на ньому, – всі один одному, жартома жалувалися: чого масла так мало – мало щоби розмазати його на всю скибку. Було таке постійно в Дитячій лікарні, за інші місця не скажу.

Коли нам на обід, в дорослу, лікарню подавали тушенено-парений добротний шмат оселедцю – всі жартома жалілися: хто це таке придумав – подавати саме оселедець, ще й тушений! Сирна Запіканка по вечорам, а то й дві-три, якщо когось немає – «скарг» чомусь не викликала, дорослі чоловіки як і всі давно виросші кошенята – завжди цінять молоко, як спогад про своє бувале найкраще.

Я чудом застав, напевно через свіжо обраного президента Ющенка, який трохи пригадав всім кучмівських часів, місяців на 3, в 2005му: коли привиди занедбаних і давно, завжди омріяних процедур – регенерували і повернулися в усій своїй силі в дитячу лікарню, щоби в останнє дати дітям і молодим підліткам найкраще, залишивши найкращі курортно-оздоровчі враження про Суми.
Два басейни, сауна, душ шарко, масажні ванни, циркулярний душ: ранок починався з цих процедур, ранок починався з дружньої компанії очікуючих й битві на полотенцях в дзвінких розписних коридорах водного корпусу лікарні. Там іще стояли кам’яні фігурки з рєпками і другими казковими персон...