Ми говоримо: "Я довіряю тобі", коли боїмося, що стали іграшкою.
Ми говоримо: "Мені немає для чого жити далі", коли хочемо, щоб нас переконали в тому, що це не так.
Ми говоримо: "Тут холодно", коли нам необхідно відчути чий-небуть дотик.
Ми говоримо: "Мені більше нічого від тебе не потрібно", коли не можемо одержати те що хочемо.
Ми говоримо: "Це не головне", коли знаємо, що в нас немає іншого вибору, окрім як примиритись.
Ми говоримо: "Я не брав(ла) трубку, тому що був(ла) зайнятий(та)", колинам соромно зізнатись в тому, що чути цей голос більше не приносить намрадості.
Ми говоримо: "Я впораюсь", коли соромимось попросити про допомогу.
Ми говоримо: "Я нікому не потрібен(на)", коли ми насправді не потрібні одній-єдиній людині.
Ми говоримо: "Ти гарний друг", коли забуваємо додати "... але тобі не стати для мене кимось більшим".
Ми говоримо: "Назавжди", коли нам не хочеться дивитись на годинник.
Ми говоримо: "Я був(ла) поруч", коли не можемо знайти собі виправдання.
Ми говоримо: "Дякую за те, що ти є", коли не можемо сказати: "Я люблю тебе".
Ми говоримо: "Все буде добре", коли не віримо в це.