Сьогодні я піднімусь на скалу,
Звідки вниз зірвалося Кохання,
Де несказане ніким «люблю»
У повітрі дихає чеканням.
Де стояли поруч Я і Ти
Аж до ранку дев’ятнадцять раз,
Де ніхто з людей не міг знайти,
Ні побачити, ні чути нас.
А можливо, нас там не було
Біля тої клятої скали,
Що так легко, наче бите скло,
Ріже на шматочки мої сни.
Може, все життя – це тільки
тінь,
Що відбилася на цій землі,
І ніхто з наступних поколінь
Не стоятиме на тій скалі.
А сьогодні я таки піду,
Я піднімуся туди востаннє,
Де несказане ніким «люблю»
У повітрі дихає чеканням.

Любов жива у нас з тобою,
Гуляли сніжною зимою,
Ішли по вулиці щасливі,
Ще зовсім юні і красиві.
У парі добре,ми це знали
І ранок разом зустрічали,
Були хорошими стосунки,
Розмови теплі,поцілунки.
Весною квіти дарував,
Тебе ласкаво обнімав.
Високо в небі зорі ясні
Недовго сяяли і гасли.
Пливли у човнику рікою,
Заснули тихо під вербою.
І схожий сон приснився нам,
Що ми заходимо у храм.
У ньому тиша,світло ясне,
Палає свічка і не гасне.
І гарний ангел нам сказав:
ПОБУДТЕ ТУТ,Я ВАС ЧЕКАВ.......