Сьогодні я піднімусь на скалу,
Звідки вниз зірвалося Кохання,
Де несказане ніким «люблю»
У повітрі дихає чеканням.
Де стояли поруч Я і Ти
Аж до ранку дев’ятнадцять раз,
Де ніхто з людей не міг знайти,
Ні побачити, ні чути нас.
А можливо, нас там не було
Біля тої клятої скали,
Що так легко, наче бите скло,
Ріже на шматочки мої сни.
Може, все життя – це тільки
тінь,
Що відбилася на цій землі,
І ніхто з наступних поколінь
Не стоятиме на тій скалі.
А сьогодні я таки піду,
Я піднімуся туди востаннє,
Де несказане ніким «люблю»
У повітрі дихає чеканням.