Я вороном чорним на землю впаду ,
А може в падінні я правду знайду .
І ,крила зламавши ,об дол розіб’юсь ,
А потім із неба дощем засміюсь .
Дощем самовитим ,грозою із хмар ,
Я піду нечутно ,мов з ночі кошмар .
Навіщо існую ,навіщо живу ,
Хоч може, як впаду ,тоді лиш збагну .
Навіщо нам бігти ,навіщо кричати ,
Коли нас не чують ,навіщо питати .
Я більше не тут ,ніхто вже не знає ,
Чи я колись був ,та зараз немає…