А я така. Я не така, як треба.
Мене не підігнати під шаблон,
Я - тільки я , дитя землі і неба,
Я - відьма, я - дриада, я - шамбло.
Захочете - скупаете в багнюці,
Захочете - приб'єте до хреста.
Сховаю біль від вас в буденній муці,
бо незбагненна я для вас проста.
Ви кажете, - нахабно-богорівна?
Мінлива,наче хвилі вітрові?
Ви думаєте я вже божевільна,
якщо шукаю зорі у траві?
Життя штовхає в штопори:"Вирулюй!"
Життя нервово смикає:"Не стій!"
А може, я - остання повітруля,
що вижила серед бетонних стін!
І дикою здається вам ,можливо,
та пісня непроборкана моя:
"Я - горда, Я - єдина, Я - щаслива,
Я - вільна, Я - безстрашна, Я – це Я!....