Розпочну цю мініатюру із усім знайомого слова
" розчарування ". Скільки емоцій несуть ці 12 букв, скільки розбитих
і залишених сподівань , скільки віри втрачено. Та як ніяк ми продовжуємо
пізнавати кожного, цих маленьких противних людей у яких все таки хвора уява,
які маючи можливість штовхнули нас із найбільшої будівлі, які прагнуть насолити, які здаються такими
вірними, справжніми. Та ми люди і завжди помиляємось, віддаючи частинку себе
кому попало, можливо, у цьому і наша
проблема. Проблема у виборі, та якщо уже філософити, то і ми не « Джоконда »,
яка перевершує усіх. Полегшено видихну
і просто промовлю що якось воно і буде, хоча не завжди, не у всіх, не у мене,
не зараз. Хочеться кричати вам у вічі, плювати при кожній почутій брехні,
виплескувати кілограми емоцій, і тоді відчувати полегшення! Ми впевнено
крокуємо, показуємо свою гордість, яка насправді ховається за нашою нахабністю.
Так, цей світ невпорятку, ну і ми не витвори мистецтва. Кожну хвилину коли ми
злимось, ми втрачаємо 60 секунд щастя, які ми ніколи не повернемо. Пам’ятаймо
це!