у кожного своє життя, свої проблеми, свої не важливі дрібниці. Сидячи тут можна зрозуміти усіх великих, могутніх і простих людей, які не варті того, що ми маємо. У кожного своя мораль, яка майже нічого не означає...ну і для мене не зовсім рідна. Іноді нам буде здаватись, що ми живемо. Будемо грати невеличкий спектакль і у кожного будуть свої ролі, свій сценарій. Дехто тупо опустить голову і читатиме усе написане, а дехто піднесе голову і спотикатиметься об каміння. Гммм..цікаво до якої ланки я віднесу себе?
Обманювати? Грати? Чи роздавати автографи? Напевне, я обиру роль глядача. Це мені під силу, у потрібний момент aплодувати, а інший- мовчки засинати, переочікувати нудну сцену і потім знову із захопленням спостерігаи за дійством, яке відбуватиметься на сцені. Комусь подарують квіти за хорошу гру, а когось із насмішкою вижинуть! Та завчасно не кланяйтесь і не ідіть зі сцени, комусь досі цікаво спостерігати за вами..