Холод охопив тіло. Збираєш усі сили, для того аби сказати останю фразу і це марно.А можлио і пізно. Очі залишились відкритими і скожною секундою, я бачу зміни, зміни у тобі. Твоє тіло лиш холодна і не потрібна річ. Уже не чути твого серця, твоїх огидних слів. Ти там, а я ще тут. Спостерігаю за кінцем дорогої мені юдини. Мій погляд і твій кінець...
Тебе не має, а я ще живу, здається. Для дрібних і нікчемних людей, у яких хвора уява, а тоя уже не рахується.Проведу тебе поглядом і піду...
Людина вже не думає, чеснота переймається від інших, а гріхи запозичуються. Кожна думка, яку ми намагємось спростувати , нависвє над нами і отруює нас. Ми,люди, втратили абстрактне почуття краси.
Кажуть краще померти, ані ж усвідомити усе життя, але ж життя всетаки дойде до смері, рано чи пізно- це не матиме значення!